Українські Вісті, 20 січня 1985 р.

 

ВИСТАВКА, ПРИСВЯЧЕНА УКРАЇНЦЯМ – ЖЕРТВАМ “КІРОВСЬКИХ РОЗСТРІЛІВ”

 

У залі будинку УВАН у Нью-Йорку 16 грудня 1984 року, в день конфнренції, що відзначила 50-ту річницю ,,Кіровських розстрілів” 1934 року, від­крилась виставка, що триватиме до 3-го лютого.

Втілюючи історичну пам'ять, ця ви­ставка, можливо, особливо зворушує тих, що пережили хвилю терору в грудні 1934 року, пам'ятають, як із жахом чекали появи газет із списками ,,терористів”, серед яких могли бути їх рідні, приятелі, знайомі. Виставка  такожзворушує і освічує молодих. Я бачила як був вражений народжений в Америці юнак, прочитавши у виставленій фотокопії газети присуд “теро­ристам", а тоді побачивши портрети розстріляних письменників і матеріяли про їх творчість.

Виставка починається з щитів, на яких показані фотокопії кількох радянських газет від грудня 1934 року. Починається з газет із повідомленням про те, що 1 грудня (в день убивства в Ле­нінграді Сергія Кірова, члена Політбюра. секретаря Ленінградського обласного комітету Компартії), зібралаcя Президія Центрального Виконавчо­го Комітету СРСР і ухвалила лихо­вісний закон, який вимагав негайного слідства в справах тероризму, негайні присуди (ніяких апеляцій!) і негайне виконання вироків. У газетах з датою 4 грудня оголошено арешт у Ленінгра­ді 39 осіб, обвинувачуваних у терорі. 11 грудня в газетах опубліковано спи­сок заарештованих ,,37 осіб по Україн­ській СРСР”.

Далі — страшні газети із заголовка­ми ,,Вирок суду — розстріл викона­но”. На Україні розстріляно 28 осіб, їх імена є в газетах. Дев'ять осіб суд виділив для дальшого слідства. У ви­року Військової Колегії Верховного Суду СРСР написано, то буцімто ,,більшість обвинувачуваних українців прибула до СРСР через Польщу, або Румунію, маючи завдання здійснити на території УРСР ряд терористичних актів".

Щити з фотокопіями газет майстер­но оформлені. Шпальти, що увічню­ють для історії терор, відзначені рам­ками або збільшені.

Більша частина виставки присвячена письменникам, які були серед 28-ми розстріляних українців і дев'яти, засуд­жених на ув'язнення в далеких конц­таборах, де померли всі, крім поета Василя Мисика.

На виставці — обкладинки п'яти збі­рок поезій Олекси Влизька, розстріля­ного в 26 років, є три його портрети. Перша збірка поезій Влизька вийшла, коли поетові було 19 років. Був глу­хонімий, але це не перешкоджало його світосприйманню, широті тематики і мислення.

Розстріляний письменник Григорій Косинка був реабілітований у 1950-х роках. На виставці — фотостат перед­мови до книжки його творів, виданої після реабілітації “терориста". Написано, що Косинка був серед талановитих письменників 1920-х років.

Приголомшують матеріяли про батька і сина Крушельницьких. На вис­тавці портрет Антона Крушельницького, відомого галицького письменни­ка, педагога і. політично-громадського діяча. У 1920-х роках він став на радаянофільські позиції. У Львові редагу­вав прорадянські журнали. На початку 1934 року, на запрошення радянсько­го уряду, він з усією родиною приїхав до Української УРСР. Його син, поет, графік і мистецтвознавець, Іван Кру­шельницький був розстріляний у грудні 1934 року, також і син Тарас, початкуючий письменник. Антона Крушельницького заслали на Соловки, де він 1935 року помер. На виставці — фотостати обкладинок деяких з його книжок: читанок, що він складав, і худож­ніх творів. Також є обкладинки кількох книжок Івана Крушельницького роботи Святослава Гординського та виконаний ним екслібрис з портретом Крушельницького.

Численні експонати висвітлю­ють життя і творчість розстріляного Костя Буревія. За царських часів він був революціонером-підпільником, членом ЦК партії соціялістів-революціонерів. На фотографії 1917 року — худорлявий Кость Буревій щойно повернувся з сибірського заслання. В роки революції він був членом Всеросійських Установчих Зборів. Від 1923 року Буревій включився в українське літера­турне і театральне життя. 1929 року переїхав до Харкова. На виставці об­гортки книжок, що їх написав і зредагував Кость Буревій. Виставлена книж­ка „Гетьман Полуботок” – драма, вперше видана після війни у Західній Німеччині, і книжка ,,Едвард Стріха”, видана в Нью-Йорку 1955 року, в якій Буревій увічнений як перший в історії української літератури пародист-містифікатор. Під псевдонімом ,,Едвард Стріха” він маскувався під футуриста і висміював ,,пролетарську літературу”.

Душею влаштування виставки в Академії, а особливо відділу про Буревія, була його дочка Оксана. Півсто­річчя тому я була свідком страшного горя дружини Буревія, Клавдії Іванівни, і їх тринадцятилітньої дочки Окса­ни. Пізніше я бачила, з яким пієтетом вони зберігали архів Буревія, як в роки евакуації тягли валізки з уцілілими від конфіскації рукописами, фотографія­ми, друками. Після війни Оксана подбала про видання двох книжок батька.

На виставку в Академії Оксана дала матеріяли з архіва Буревія, де також були фотографії інших українських письменників. У Нью-Йоркській Публічній бібліотеці вона розшукувала ра­дянські газети за грудень 1934 року з матеріялами про розстріли.

Велику роботу в організацію та оформлення вклав Вадим Павловський. Зокрема, в Бібліотеці Академії він розшукував книжки кількох розстріля­них та засуджених на ув'язнення пись­менників і зробив фотокопії з обкла­динок їхніх книжок. Святослав Гординський передав для виставки матеріяли Івана Крушельницького. В оформленні виставки багато допомагала Олена Яценко, онука Костя Буревія. В останній стадії роботи над виставкою також працювали Оксана та Ігор Радиші.

Виставка відкрита для відвідувачів від 17 січня до 3 лютого 1985 року, від четверга до неділі включно, від 12-ої  до 4-ої години дня. Вхід вільний. Адре­са Академії; 206 Захід  100 вул., Нью-Йорк.