Віра, ч.2(6), 1977, стор. 30-32

 

МУЗЕЙ-АРХІВ ПРИ ОСЕРЕДКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У БАУНД-БРУКУ, ШТАТ НЬЮ-ДЖЕРСІ

 

У просторому приміщенні під золотоверхою Свято-Андріївською Церквою-пам'ятником в осередку Української Православної Церкви у Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі, містяться Му­зей-Архів і Бібліотека.

Заснований дев'ятсот шістдесят шостого ро­ку, Музей-Архів має основне завдання збирати і зберігати матеріяли до історії української церкви. В Музеї є рідкісні церковні пам'ятки з часів Петра Могили, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, є матеріяли з часів відроджен­ня Української Православної Церкви у дев'ят­сот 'сімнадцятому-двадцят'ому роках під час Української Революції і документи про нищення церкви на Україні комуністичною владою. Му­зей у Баунд-Бруку також має відділи українсь­кої історії та етнографії.

Маса церковних пам'яток загинула на Укра­їні протягом останніх десятиріч і гине далі. Проте люди рятували і ховали речі з нищених церков, зберігаючи їх, як святиню. Чимало врятованих ікон, хрестів, старовинних рукописних і друкованих книжок утікачі з України вивезли на чужину, а пізніше передали Музеєві у Баунд-Бруку.

Серед виставлених у Музеї рукописних матеріялів упадає увічі великого формату церков­на служебіна книга  “Восьмигласник" з нотами, правдоподібно з п'ятнадцятого століття. Книга оздоблена художніми заставками і різнокольоровими малюнками на цілу сторінку. Надзви­чайна доля цієї пам'ятки. Довгі роки вона перебувала в церкві на Катеринославщині. Коли комуністична влада закрила цю церкву, уні­кальну рукописну книгу переховував свяще­ник. Після Другої Світової Війни ця книга по­трапила до рук італійця, який був на Україні, і там священик передав йому старовинний рукопис з проханням зберегти його. Італієць зго­дом виїхав до Арґентіни, де зустрівся з українцями і віддав їм їхню святиню. Українці пе­редали “Восьмигласник" до Музею у Баунд-Бруку.

В Музеї виставлено унікальні українські ста­родруки: наприклад, книжку Петра Могили про православну віру, надруковану тисяча шіст­сот сорок п'ятого року в Києві; львівський “Апостол” шістсот шістдесят шостого року, що його видав Іван Федоров; грекокатолицький служебник шістсот сімнадцятого року.

В Музеї можна побачити старовинні ікони. Одна з них, у золотій ризі, зображує Божу Ма­тір, преподобних Антонія та Теодосія Печер­ських і Успенський Собор у Київо-Печерській Лаврі. Цю ікону монахи Лаври тисяча сімсот другого року подарували гетьманові Мазепі. Після останньої війни ікона потрапила до Торгсіну у Києві, де її купив американський адво­кат Корнер і привіз до Вашінґтону. Цю істо­ричну ікону побачили у нього українці, і на їх прохання, американець віддав її до Музею у Баунд-Бруку.

Ікона “Введення до Храму Богородиці” з Со­фійського Собору має понад п'ятсот років. Іко­на Божої Матері з Херсонщини походить з шіст­надцятого століття.

Сумно виглядають ікони, пошкодженні під час руйнування церков на Україні. Тепер ці поколоті і попробивані ікони, а також подерті священичі ризи, стали документами, що ілюс­трують переслідування Церкви на Радянській Україні.

В Музеї виставлені зразки церковного одіян­ня історичного значення як от епітрахиль Петра Могили шістсот тридцятого року і єпітрахиль з Софійського Собору тисяча сімсот два­надцятого року. Дияконський стихар з Софій­ського Собору походить з сімнадцятого століття.

Музей у Баунд-Бруку має велику колекцію антимінсів. Антимінс - це церковна річ, без якої не можна служити літургії. Антимінс ста­новить собою шматок матерії, в якому зашиті мощі, а на матерії вибиті зображенння. Через ці рисунки антимінси мають історичну і худож­ню цінність. Спершу це були дереворити, а піз­ніше - різьба на міді, відбита на матерії.

На виставці в Музеї є антимінс київського митрополита Сильвестра Косова, який зустрі­чав Богдана Хмельницького при його в'їзді до Києва, також антимінс львівського митрополита Йосипа Шумлянського сімнадцятого сто­ліття.

В Музеї виставлено багато хрестів. Найстар­ший хрест з Абісінії має сімсот років. Хрести з Києва мають по п'ятсот років. Цікаві декора­тивні хрести та коронки, що їх робили на Во­лощині у шістнадцятому та сімнадцятому сто­літтях і що їх носили жініки у Бесарабії та на Поділлі разом з намистом і дукатами.

Портрети показують визначних ієрархів Ук­раїнської Православної Церкви, серед них ми­трополита Василя Липківського, пам'ять про якого живе і на Україні, і серед українців поза межами її. Отець Липківський в роках дев'ят­сот сімнадцятому-двадцятому очолював рух за утворення Української Автокефальної Церкви, а на Всеукраїнському Церковному Соборі двад­цять першого роїку був обраніий на Митрополита київського і всієї України. В дев'ятсот двадцять сьомому році Митрополита Липківського усуну­ли від митрополичого служіння, а в тридцять восьмому році заарештували і доля його неві­дома. В Музеї зберігається чаша, з якої приобщав Митрополит Липківський. Цю чашу при­везла до Америки вдова поета Євгена Плужника, що загинув на Соловках.

Виставлено багато фотографій священиків та єпископів, що були заарештовані комуністич­ною владою і загинули в тюрмах та таборах примусової праці в дев'ятсот двадцятих-тридцятих роках. Музей має велику збірку фотогра­фій церков на Україні, зокрема, зруйнованих владою. На великій фотографії головного вхо­ду до Київсько-Печерської Лаври видно гасло “П'ятирічкою по релігії”.

В історичному відділі Музею виставлено уні­кальні документи, наприклад: оригінальну гра­моту Івана Мазепи з його власноручним підписом; грамоту Івана Скоропадського з почат­ку вісімнадцятого століття; реєстер Переяслав­ського Полку шістсот двадцятого року. Також є матеріяли з новітньої історії України, зокрема оригінали універсалів Української Центральної Ради дев'ятсот сімнадцятого і вісімнадцятого років, прапори Армії Української Республіки і колекції грошей і поштових марок цієї республіки. Окремий відділ присвячено Симону Петлюрі.

Надзвичайну художньо-історичну цінність ма­ють колекції етнографічного відділу Музею у Баунд-Бруку. Багато цінних експонатів надій­шло зі збірки професора Костя Мощенка з Полтави. Йому пощастило врятувати скарби на­родного мистецтва, зокрема рештки церковних одіянь сімнадцятого-вісімнадцятого століть, що їх нищили більшовики, коли ліквідували Музей при архиєрейському домі у Полтаві. Тепер у Баунд-Бруку виставлено чудові старовинні ри­зи: деякі вишиті, а деякі з надруковаїними візе­рунками - так звані вибійки.

Годі перерахувати скарби народного мистецт­ва, що зберігаються в Музеї у Баунд-Бруку. Тут - старовинні килими і вишивки з різних місцевостей України, зокрема колекція полтав­ських вишивок шістнадцятого-сімнадцятого сто­літь. Є велика колекція писанок. Експонати до Музею надходять далі. Недавно одна українка, що їздила з Америки на Україну, привезла і пе­редала Музею намисто з яшми, що належало її прабабуні. Полтавський рушник дев'ятнадця­того століття подарувала Музею співачка Ган­на Шерей.

Музей при Церковному Осередку у Баунд-Бруку відвідують українці з усього світу. На останніх двох сторінках книжки, де розпису­ються відвідувачі, видно, що в Музеї були лю­ди з Англії, Австралії, Канади, Венецуели і ба­гатьох штатів Америки.

Куратором Музею є Митрополит Мстислав, що очолює Українську Православну Церкву в Сполучених Штатах. Керівником Музею пра­цює Іван Симонович Паливода, у минулому - активний будівник Української Народної Рес­публіки, член Українського Трудового Конґресу в дев'ятсот дев'ятнадцятому році.