Українське Православне Слово, №5, 1979, стор. 10-11
НОВА КНИГА ПИСАНОЇ СПАДЩИНИ СИМОНА ПЕТЛЮРИ
Не перебільшу сказавши, що з друку
щойно вийшла книга історичного значення: “Симон Петлюра. Статті, листи,
документи", том II. Видали її Українська Вільна Академія Наук у США і Бібліотека
ім. Симона Петлюри в Парижі. Книжка ілюстрована, має 628 сторінок, містить
індекс.
Ця книга не возвеличує Снмона
Петлюру, не заброндзовуе. З її сторінок він говорить своїми власними словами,
що збереглись у його писаннях.
Сподіваюсь відгуків рецензентів та
читачів на цю книгу, а тепер, як член редколегії її, напишу про матеріяли, що
вона містить; як секретар видавничого комітету, дещо згадаю про видавничі
справи.
Трохи історії. 1956 року вийшла книга
“Симон Петлюра. Статті, листи,
документи". До редколегії її входили: Л. Дражевська, Н. Лівицька-Холодна,
Л. Чикаленко, М. Шлемкевич і П. Шпірук. Книга містила всі листи С. Петлюри, що
їх у той час пощастило зібрати, і відозви, накази та розпорядження з підписом
С. Петлюри. Вибір статей С. Петлюри був спрямований на те, щоб дати зразки
всіх жанрів, по можливості з усіх періодичних видань різного рівня і
призначення, в яких він працював. Книгу видали спільно Центральний Комітет
Вшанування Пам'яті Симона Петлюри в Америці і УВАН у США. До видавничого
комітету входили А. Валійський, М. Ветухів і К. Паньківський. Їх уже нема в
живих.
Книга 1956 року не була позначена як “Том І", хоч у передмові
висловлено надію про дальше видання писаної спадщини С. Петлюри (на марґінесі
згадаю, що ця книга є на складі УВАН у США і її можна придбати за 12 американських
долярів).
На початку 1975 року Бібліотека ім.
С. Петлюри в Парижі порушила питання про видання збірника, в який входили б
неопубліковані листи С. Петлюри, які після 1956 року (надійшли до Бібліотеки.
Бібліотека звернулась до УВАН у США з проханням співпраці у виданні книги. У
травні 1975 р. вирішено спільно видати книгу, що складалась би виключно з
писань Симона Петлюри. До редколегії увійшли: Т. Гунчак, Л. Дражевська, П. Йосипишин, Н. Лівицька-Холодна
і С. Ріпецький. Зразу ж почалась редакційна робота і розшуки матеріялів для книги.
У січні 1977 р. Митрополит Мстислав погодився очолити видавничий комітет, що
мав забезпечити кошти видання.
Редколегія
вирішила вмістити всі
наявні недруковані листи С. Петлюри, більшість яких зібрала Бібліотека, а також
опубліковані листи, які не увійшли до книги, виданої 1956 року. Розмір книги не
дозволив умістити всі статті С. Петлюри, що були в розпорядженні редколегії.
Щоб повніше висвітлити певні етапи
журналістичної праці і ідейного розвитку С. Петлюри, редколеґя сконцентрувалась
на виборі його статей з певних пресових органів. Хронологічно ці статті
групуються так:
1. Поміщено всі статті С. Петлюри, що
були в розпорядженні редколегії (за винятком друкованих у Томі І), публіковані
в органі УСДРП ,,Слово", 1907-1909 рр., редакція якого, за висловом С.
Петлюри, взялась “боронити інтереси пролетарських та трудящих українських
мас".
2. В перекладі на українську
мову поміщено майже всі статті з журналу “Украинская Жизнь", рр. 1912-1915. Писані напередодні Революції,
статті С. Петлюри відбивають його погляди на різні сторони українського життя.
Листи С. Петлюри до Д. Донцова показують його редакційну політику в “Украинской Жизни” та умови, в яких він
працював.
3. Статті з “Табору” і “Трибуни України”, рр. 1922-23 характеризують
С. Петлюру в перші роки еміграції, його прагнення дальшої боротьби.
4. Статті, друковані в “Тризубі”, рр. 1925-26, показують
Петлюру як політичного мислителя, державного мужа, публіциста, що систематично
давав оцінку подій на Україні і накреслював завдання еміграції.
Також вибрані статті С. Петлюри з
кількох пресових органів, рр. 1905-1907, і три статті в перекладі на українську
мову з російського журналу “Голос Минувшего”. Передмова до українського перекладу
п'єси Є. Чірікова “Євреї”, 1907, свідчить про ставлення С. Петлюри до євреїв (С.
Петлюра, вживав слів і “євреї”, і “жиди”).
Книга літературної спадщини С.
Петлюри потрібна кожному, кого цікавить новітня історія України, хто хоче
пізнати людину, що очолювала боротьбу українського народу за незалежнсть
України як голова Директорії Української Народньої Республіки і Головний Отаман
її військ.
В молоді роки С. Петлюра був
революціонером (від 1900 року членом Революційної Української Партії, пізніше
перетвореної на УСДРП), його світогляд яскраво відбитий у статтях 1905-1909
років. Від первопочатку своєї журналістичної діяльности С. Петлюра був чинником
українського відродження і про це говорять його статті.
Відозви, накази, листи С. Петлюри з
років 1917-1920 передають атмосферу української боротьби і свідчать про С.
Петлюру, як будівника українського війська і держави.
В статтях, написаних у роки еміграції
(1921-26), С. Петлюра оцінює становище на Україні, накреслює завдання
української еміграції. В листах того періоду теж гін до організації української
еміґрації, української Церкви. Лише в кількох листах, написаних до найближчих
друзів, проглядають тяжкі побутові умови, в яких жив С. Петлюра.
Книгу видано завдяки жертвенности українців, що з різних
країн світу надсилали свої дари на видання книги. Список жертводавців поміщено
в книзі. Редколегія і видавничий комітет, напрацювавшися над книгою, дуже
вдячні жертводавцям
- історичні матеріяли побачили
світ. А якщо якогось добродія пропустили, а може помилка трапилась у прізвищах
чи місцевостях - пробачте. Не помиляється тільки той, хто не працює.
Надруковано книгу в друкарні
Св. Софії у Нью-Йорку. Нехай рецензенти і читачі судять про друк. Над книгою
добре напрацювалися завідувач друкарні І. Липовий і робітники: лінотипист І.
Ткачук (молоде покоління! Його знання української мови свідчить, що школа
українознавства в Нью-Йорку непогана!), лінотипист В. Корнага (такий
досвідчений, що ловив помилки, пропущені редколегією) і друкар М. Куленти.
Книгу “С. Петлюра.
Статті, листи, документи”, Том ІІ, можна замовити в УВАН у США, ціна 22 америк.
дол., пересилка 1 дол. Адреса Академії: The Ukrainian Academy of Arts and
Sciences in the USA, 206 West 100 St., New York, N.Y. 10025