Цього року виповнюється 70-та річниця початку голоду 1932-33 років. За різними підрахунками під час штучного голоду влаштованого керівництвом СРСР було знищено від 7 до 10 мільйонів людей, переважно українських селян. Ця трагедія і досі має неабиякий вплив на всіх нас. Офіційно в Україні день пам"яті жертв голоду відзначається у четверту суботу листопада. Цьогорічний сумний ювілей ми хочемо відзначити утворенням електронної копії свідчень сучасників подій 32-33 рр., що були зібрані в вісімдесятих роках в США і Канаді комісією конгресу США і потім надруковані в так званій "Білій книзі" (US Congress Comission on Investigation of the Ukrainian Famine 1932-1933. Oral History Project. United States Government Printing Office. Washington: 1990).
Утворення електронного архіву відбудеться як колективна дія, в якій зможе прийняти участь велика кількість людей. Його результатом буде не лише надання широкому колу користувачів інтернету доступу до історичнх свідчень, але й утворення певної спільноти учасників проекту. Якщо Ви вважаєте, що доступність інформації з першоджерел про ці події в історії нашої країни потрібна сучасникам, якщо Ваші близькі постраждали під час голоду, якщо Ви хочете знати більше - просимо читати далі.
Чому проект організовано саме так?
Історичий факт Великого Голоду має багато аспектів. Один з них - політичний, часто лише він і обговорюється. В політичному плані результатом дій сучасників з приводу голоду повинні бути певні зоборони, засудження, репарації, резоюції ООН і т.п. Це все важливо, дуже потрібно, і цим повинні займатись вчені, фахівці-правники, партії, в ідеалі уряд і т.ін.
Але це не все. Голод крім того має і суто етичний аспект. Люди, які загинули, є нашими предками. З усіх людей і народів землі, вони в першу чергу потрібні нам. Якщо про них забудемо ми, ніхто інший вже не згадає - і вони відійдуть назавжди, а ми з вами попрямуємо до нового витка спіралі. Можливо жертвам Голоду можна дорікати, можливо вони не зробили того, що мали, не чинили активного опору, і т.ін. Але саме вони є центральною фігурою тих подій. І якщо ми пам"ятаємо про них лише для того, щоби обгрунтувати свою політичну позицію, то це скоріше нагадує прямолінійний вжиток їх трагедії.
Проект в його теперішньому вигляді дає можливість (тим кому це потрібно) якось висловити свої відчуття до загиблих. Прийти на неіснуюче кладовище і там посидіти, подумати про них, принести їжу и напої. Відчути свій прямий зв"язок з ними. Нагадати про нього собі і своїм близьким. На сьогоднішній день існує небагато фізичних місць, прсвячених Великому Голоду. Це пам'ятник в Києві і прості хрести в кількох містах України. Вони не завжди можуть виконати свою ролю концентрації пам'яті. Ця сторінка є спробою створити вузол активної суспільної пам'яті в інтернеті. Ми починаємо з невибагливого знаку, на місці якого, сподіваємось, в майбутньому постане більш відповідний граніт.
А результат проекту - широкодоступну електронну збірку спогадів - кожен використає як йому краще - для політики, мистетцтва, щоби поговорити з друзями чи ворогами. Дуже можливо, що цього результату можна досягти іншими шляхами, швидше, ефективніше. Але, - найкраща інтернетна архівна збірка мертва, якщо її читають лише агітатори перед черговими виборами та заочники перед черговим рефератом.