Сергей Груздов: Вдогонку спичу Президента перед судьями

додано: 29-11-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/krymmai/1227952206.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Немає Часу

• Право •

(IX съезду судей Украины посвящается)

Вот выступил Президент Украины на IX-м съезде судей Украины.
Вот сказал он довольно общие, но, в принципе, правильные слова:

И вот мы вспомнили, а кто-то никогда и не забывал, что судей на работу принимает лично Президент, отбирая их по каким-то, ему известным, критериям.

И вот я расскажу Вам, уважаемый читатель и объект направленности словосочетаний, излитых Президентом Украины во всеуслышание в зале перед людьми, работающими по его указам – как работают некоторые из них.

Например, в Ялтинском городском суде работает судья. Разные споры выслушивает он, председательствуя в заседаниях в меру своих сил и умений, а также, как еще надеются некоторые участники судебного процесса, в соответствии с нормами действующего законодательства Украины. И выносит решения, естественно, от имени Украины.

Не буду касаться сегодня крымских земельных вопросов, вызывающих как бы не самое обильное слюноотделение коррупционеров в мантиях. Предлагаю Вашему вниманию всего лишь нормативно простейший спор, находящийся полностью в компетенции Семейного кодекса Украины, без каких-либо материальных притязаний, наследственных непоняток и прочих сложностей: о взаимных правах ребенка, его родителей и бабушек-дедушек на общение между собой – неотъемлемое и никем не могущее быть ограниченным человеческое право.

Одним из решений, именем Украины, судья Ялтинского городского суда отказал отцу и ребенку в праве общения друг с другом. А заодно - и в праве общения между собой ребенка, дедушки и бабушки. Иными словами, когда отец, перед которым безосновательно и незаконно были установлены и поддерживались препятствия для общения с его ребенком, обратился в суд с просьбой вынести решение об устранении незаконных препятствий, судья ответил: «Нет! Пусть всё остаётся как было».

Спрашивается – почему это вдруг он так решил, если у суда нет и не может быть законных оснований для отказа в гарантированном праве?!

Ялтинский городской суд, дело №2-2131/2005 (архивный №1799) по иску о защите интересов малолетнего ребенка посредством пресечения препятствования его встречам с отцом и родителями отца, устранении препятствий для общения, для участия в воспитании, определении порядка общения, запрете настраивать ребенка против отца и родителей отца, обязательстве оплатить услуги психолога по восстановлению нормальной психической реакции ребенка на общение с отцом, дедом и бабушкой.

С 05 апреля 2005 года по декабрь 2005 года суд первой инстанции «изучал» вопрос. Кавычки вокруг слова «изучал» отражают моё саркастическое отношение к работе судьи по делу. Не говоря уже о моём отношении к прямому нарушению требований статьи 157 Гражданского процессуального кодекса Украины, которой установлено, что суд обязан рассмотреть дело в разумный срок, но не более двух месяцев со дня открытия производства по делу. В исключительных случаях по ходатайству стороны, с учетом особенностей рассмотрения дела, суд определением может продлить рассмотрение дела, но не более, чем на один месяц.

Что же изучал суд на протяжении восьми месяцев?

Исходя из сути исковых требований доказыванию подлежали следующие факты:
- родство истца и ребенка;
- наличие искусственных препятствий для их общения;
- наличие и происхождение ненормальной психической реакции ребенка на общение с отцом, дедом и бабушкой.

Первое следует из свидетельства о рождении и в многомесячном изучении не нуждается. О втором и третьем в деле имеются документальные доказательства.

30 августа 2005 года, через почти пять месяцев (!) после открытия производства по делу, суд впервые (!) задал ответчице вопросы, из ответов на которые следует, что в результате её целенаправленных усилий препятствия реально существуют, а реакции проживающего с ней ребенка подпадают под внимание врачей психиатров. Письменное аргументированное возражение на иск ответчица предоставить отказалась. Вместо этого она устно, бездоказательно, высказывала ложные измышления, которые протоколировались, но не проверялись судом. Суд также отказался проверить заявление истца о фактах незаконного помещения ребенка ответчицей в стационар психиатрической лечебницы не по месту его постоянного жительства, отказался от проведения психолого-психиатрической экспертизы ребенка. Суду откуда-то было «всё ясно».

Указав в «шапке» решения от 15.12.2005 года по гражданскому делу почему-то участие адвоката Повалия Н.И., произвольно изменив состав исковых требований на обтекаемое «право на належне батьківське виховання», судья выписал решение: ОТКАЗАТЬ.

В обоснование своего, мягко говоря, странного решения он приводит статьи 151, 152, 153, 155, 159 Семейного кодекса Украины, устанавливающие, что (цитирую указанные статьи полностью, на государственном языке во избежание доказывания идентичности перевода):

«151 - Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства
152 - Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
153 - Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).
155 - Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
159 - Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.»

Мне очень интересно, где тут судья увидел обоснование своему отказу защитить интересы малолетнего ребенка посредством устранения препятствий для его встреч с отцом и родителями отца, устранения препятствий для общения, для участия в воспитании, определении порядка общения, для запрета настраивать ребенка против отца и родителей отца?

Как я понимаю, все обстоит диаметрально противоположно – суд был обязан (!) устранить любые (!) препятствия и запретить впредь (!) их устанавливать.

Мне также интересно, как себя чувствовала «его честь», вынося решение, прямо противоречащее нормам, им же указанным в обосновании?

Кроме того, обоснование включает ссылку на статьи 1, 10, 11, 60, 61, 209, 212, 213, 214, 215 Гражданского процессуального кодекса Украины. Они о следующем (цитирую указанные статьи полностью, на государственном языке во избежание доказывания идентичности перевода):

«1 - Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
10 - Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
11 - Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.
60 - Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
61 - Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
209 - Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і приєднані до справи. Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
212 - Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
213 - Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
214 - Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
215 - Рішення суду складається з: 1) вступної частини із зазначенням: часу та місця його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; 2) описової частини із зазначенням: узагальненого викладу позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом; 3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався; 4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Из всех приведенных требований, установленных перечисленными статьями Гражданского процессуального кодекса Украины, судья точно выполнил, на мой взгляд, только норму статьи 209. Не маловато ли будет для того, чтобы говорить от имени Украины?

Итак, судья Ялтинского городского суда Билюнас Владимир Юрьевич своим решением от имени Украины отказал ребенку в праве на надлежащее родительское воспитание (как написал в решении сам судья), игнорируя действительный перечень исковых требований, прямо противореча действующему законодательству Украины. Умышленно или по недомыслию вынес судья такое решение, но то, что он этим подорвал уважение к суду – несомненно.

Поэтому, возвращаясь к итогам только что закончившегося IX съезда судей Украины, я горячо поддерживаю выводы этого уважаемого (все-таки, пока еще) собрания о насущной потребности усилить механизм влияния на судей, которые принимают явно незаконные решения, о возобновлении процедуры судебного надзора. Я обнадежен тем, что делегаты поручили Совету судей и Верховному Суду Украины отработать предложения в направлении пересмотра судебных решений, которые не опротестованы, но являются очевидно ошибочными.

додано: 29-11-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/krymmai/1227952206.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.