Йосиф Сірка: Не слід мовчати - ні українським історикам, ні політикам?

додано: 17-07-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1216277260.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

• Суспільство •

75 річниця Великого Голодомору в Україні нервує противників незалежної України і активізує борців за справедливість щодо понад 10 мільйонів жертв від голодної смерти - як в Україні, так і поза її межами. На жаль, досі так виходить, що в далекій Канаді (яка визнала Голодомор Ґеноцидом українського народу) краще знають і розуміють українське горе 1932-33 рр., ніж у близькій (братерській і сестерській – як це люблять називати деякі політики) сусідній Росії. Російські політики не тільки заперечують Голодомор, але й докладають значних зусиль, щоб у світі не визнавали його ґеноцидом. Дуже шкода, що великий сусід України поводиться так не по-сусідськи, не кажучи, що не по-братерськи, оскільки саме в партійних архівах Москви можна знайти історичні й незаперечні докази того, що Голодомор був Ґеноцидом українського народу.

Цілковито по іншому підходять до цієї теми на далекому Заході! Першими, що заговорили й дослідили Голодомор в англомовному світі, були американські історики-дослідники Р.Конквест та Дж. Мейс, після яких появилися десятки авторів, що підтвердили Голодомор і поінформували світ про цю сплановану КПСС трагедію українського народу.

Доказом того, що на Заході не припиняється роз”яснювальна праця щодо цієї трагедії, є поява статті американського адвоката Андрія Семотюка з Лос Анджеліс у канадській газеті „The National Post” за 9 липня 2008 р. під назвою “The truth about the Ukrainian genocide” (Правда про український ґеноцид) (стор.А 14). Адвокат – знавець міжнародного права – наводить цитату з Конвенції ООН 1948 р. про Запобігання та Покарання щодо Злочину Ґеноциду, що ґеноцид є актом, „який виконаний з наміром знищення цілої, або частини національної, етинічної, расової або релігійної групи і залучує такі методи, як вбивання членів групи або навмисно створенні умови життя для цієї групи, які є розраховані на її фізичне знищення”. А.Семотюк звертає увагу читача на українського історика Станіслава Кульчицького, який аргументовано й незаперечно доводить, що вчинок Сталіна і його поплічників 1932-33 рр. в Україні був ґеноцидом українського народу.

Прикро, що саме політики російської Думи та деякі урядові чинники не тільки заперечують Голодомор в Україні, але провадять принизливу агітацію проти визнання його Ґеноцидом українського народу. Спроби умовити інших, мовляв, від голоду вмирали й інші – є нічим іншим, ніж лицемірством і недружелюбним актом до України, оскільки у Москві знають найкраще, що Голодомор був спланованою акцією окупаційного режиму в Україні, спрямованою проти українського народу.

Про те, що Україна була окупована 1917 р. більшовиками і її розвиток проходив під окупаційним режимом КП(б), вже переконливо писав Микола Дорошко у „Дзеркалі тижня”, ч.41, 2007р. („Чи був більшовицький режим в Україні окупаційним?”). А, що акція голодомору була спрямована виключно проти українського народу говорять партійні документи, з-поміж яких читачам вже відомі відкриття О.Надоші та В.Гонського, які, досліджуючи партійні документи щодо організації ґеноциду голодом, пишуть: „І вжахнулися: ці документи виходили та діяли абсолютно узгоджено і синхронно! За принципом: 1) партія забирає в українського селянина весь хліб; 2) торгзін забирає в нього все золото і гроші! Далі – аналіз власне організації роботи партії і торгзіну додав ще пунк 3): але зробіть все так, ЩОБ ХОХЛИ ВСЕ ОДНО НЕ ВИЖИЛИ (О.Надоша та В. Гонський „Голодомор – це не тільки 7 м ільйонів життів, а й 66 тонн золота, 1439 тонн срібла, діаманти, антикваріят.Тощо.”, Українська правда, 5.1.2007 р., підкр. йс).

Документів, які підтверджують цілеспрямованість політики КП(б) проти українського народу вистачає, щоб не тільки світові, але й Росії довести, що спланований ГОЛОДОМОР в Україні 1932-33 рр. був ҐЕНОЦИДОМ.

Слід сподіватися, що знання українських істориків дійдуть і до українських політиків, обов”язком яких і є захищати інтереси держави, а не власного бізнесу.

Шлях до визнання ГОЛОДОМОРУ був довгим і важким, від заперечення його до ствердження прийшлося чекати десятиліттями. Слід лише активніше інформувати світову громадськість про нові відкриття документів, які повністю підтверджують – ГОЛОДОМОР був ҐЕНОЦИДОМ і це буде вшануванням тих понад 10 мільйонів жертв, які сам Сталін підтвердив Черчилеві.

Торонто, 16.7.2008 р.


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 17-07-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1216277260.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.