Людмила Семенюк: В Закарпатті відсвяткували 90 річницю Гуцульської Республіки

додано: 12-11-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1226490159.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

• Дати •

Нещодавно мені випала велика честь побувати на святкуванні 90-ї річниці створення Гуцульської Республіки. Усе дійство відбувалося у прекрасному містечку Ясіня Закарпатської області. Спершу, по дорозі зі Львова до місця призначення, мене зачарувала природа і краса нашого українського краю. Я – «дитина асфальту», із замилуванням дивилася на те, що подарував нам, українцям, Господь Бог: чудові гори, полонини, міста і села, річки і потічки – все це справляло неймовірне враження на мене. Але коли я потрапила у Ясіня, ще раз переконалася, що українська нація непереможна і невмируща.

В суботу, 8 листопада 2008 року, в Ясінях було розпочато святкування цієї важливої для української державности події, яке буде тривати до літа 2009 року. Організаторами цього свята виступили Голова Ясінянської селищної ради Дмитро Поляк, депутат Закарпатської обласної ради Антон Зелінський, депутат Рахівської районної ради Едуард Зелінський та уродженець Ясіня – представник ГПО «Українська Справа», заступник голови ЛОО Спілки Офіцерів України Володимир Тимчук.

Через усе селище молоді гуцулята, одягнені у національні строї, пронесли величезний червоно-чорний прапор, який символізував незломний український дух місцевих жителів. Адже Гуцульська республіка почалася саме в Ясінях. Але про історію трохи згодом.

На урочистому віче з привітальним словом виступили Голова селищної ради Дмитро Поляк, депутат Едуард Зелінський та інші односельці. Потім місцеві священнослужителі освятили меморіальну дошку та місце, де буде споруджено пам’ятник Президенту Української Гуцульської Республіки – Степану Клочуряку.

З нагоди святкування 90-ї річниці Гуцульської Республіки брати Зелінські запросили на ювілей дуже відому в Україні та за кордоном Хорову капелу України «Боян» під керівництвом Василя Чучмана. Учасники хору не лише дали безкоштовний концерт в приміщенні будинку культури Ясіня, але й в неділю, 9 листопада, провели спільну літургію в місцевій церкві. Приїзд відомої у всьому світі хорової капели до Ясіня справив на місцевих жителів надзвичайне враження. Той факт, що їх земляк – Володимир Тимчук, не лише спричинився до святкування ювілею, але й є учасником хорової капели, не залишило байдужим жодного місцевого жителя.

Але даваймо повернімося до історичних подій минулих часів. Гортаючи сторінки історичного минулого Гуцульського краю, можна пишатися мужністю, героїзмом, відвагою та патріотизмом представників гуцульського краю. Прагнення до волі глибоко увійшло в серця ясінянців та й цілого гуцульського краю.

Депутат Рахівської районної ради, український патріот, племінник членів Ради Гуцульської республіки Івана Тимчука, Юрія Кабалюка, Івана Дуб’юка та внук Юрія Дуб’яка Едуард Федорович Зелінський розповів нам про події того часу. За його словами, наприкінці 1918 року в Австро-Угорській імперії розпочалася революція, яка призвела до її розпаду. На її руїнах сформувалося кілька держав. На Закарпатті було прийнято рішення про злуку їх краю з Україною, а проугорські елементи хотіли включити Закарпаття до складу Угорщини.

8 листопада 1918 року ясінянці створили Гуцульську Народну Раду, в адміністрації якої були 42 члени, з них 38 українців, 2 австро-угорці і 2 євреї. Вони активно взялися за виконання різних форм діяльності для відродження рідної землі, відновлення народного господарства.

Після перемоги в листопаді 1918 року національно-демократичної революції у Львові населення Буковини і Закарпаття на багатолюдних народних вічах в Чернівцях і Хусті проголосили входження цих віковічних українських земель до складу Української Народної Республіки.

Представники Гуцульської Народної Ради були запрошені на Конгрес русинів, який відбувся 10 грудня 1918 року в Будапешті. На ньому житель Ясіня - студент Будапештського університету, колишній офіцер австро-угорської армії - Степан Клочуряк та його соратники рішуче виступили проти планів проугорських елементів включити Закарпаття до складу Угорщини і заявили, що гуцули «самі розпорядяться своєю долею».

У відповідь угорський уряд надіслав до Ясіня 600 вояків, які встановили окупаційний режим.

Ясінянський підпільний комітет організував повстанські загони і в ніч з 7 на 8 січня 1919 року захопили в полон все угорське військо. Тоді уся влада перейшла до Гуцульської Народної Ради, котра проголосила 10 січня Гуцульську Республіку. Парламент обрав Президентом Степана Клочуряка. Сам парламент складався із секцій (міністерств) та підсекцій: військова, дипломатична, внутрішня, господарська, лісова і харчова. Військову секцію очолював Василь Климпуш. Існував свій суд, приділялася велика увага шкільній справі і культурі.

21 січня 1919 року був скликаний Усекарпатський конгрес, де вирішувалась доля з’єднання Закарпаття з Україною. Цікаво, що внутрішній порядок в новоствореній Гуцульській Республіці забезпечували самі жителі сіл. Грабежів і злодіїв не було. Громадський суд здійснював староста села. За сварки, пияцтво та інші негідні вчинки він “судив” винних на кілька днів рубати дрова вдовицям, престарілим, сиротам. Держава видала наказ, щоб ніхто не смів знищувати марно ліси. Деревину можна було рубати, як чистку лісу, а кругляк дозволялось вирубувати лише на будівництво хати. Закордонна торгівля велась деревиною. Її посилали до Галичини, вимінюючи на продукти. Харчова секція розподіляла продукти насамперед тим, хто терпів нестатки.

Гуцульська Народна Рада дбала і про культурні запити населення: влаштовувалися різні гуляння й вечірки, де гуцулам читали лекції. Було створено народний хор, діти навчалися у школах рідною мовою.

Керівники Гуцульської Республіки прагнули все Закарпаття приєднати до Української Народної республіки. Революційні події прокотилися по Закарпаттю. Потім трагічно розвивалися події, багато було пролито крові. Багато закарпатців полишили рідний край і шукали долі в далеких заокеанських країнах. Почалися переслідування.

Угорський уряд, намагаючись втримати свою владу на цих територіях, вислав в район Ясіня значні військові сили. Проте в ході боїв в районі Білина, Рахова, Великого Бичкова і Сиготу угорські війська були розбиті військовими загонами Гуцульської республіки і частинами Української Галицької Армії, які прибули на допомогу закарпатським українцям. Однак, наприкінці січня 1919 року на територію Гуцульської республіки напали регулярні румунські війська. Переважаючі сили ворога розбили українські частини біля Сигота і поступово зайняли Великий Бичків, Луг, Хмелів. В інших місцевостях була відновлена угорська окупаційна влада. В районі Ясіні і навколишніх селах українські органи влади існували до червня 1919 року.

Після всього вам повіданого, хочу додати одне – якщо вас зацікавила історія створення Гуцульської Республіки - приїздіть у Ясіня, що недалеко від Буковелю і Драгобрату, і обов’зково завітайте у краєзнавчий музей, що розміщений у готельному комплексі «Скіфське полювання», який своїми силами зробили для нас брати Зелінські – потомки членів Гуцульської Народної Ради, і які окрім музею і святкування річниці створення Гуцульської держави також опікуються футбольним клубом «Говерла», що приносить їхнім землякам великі перемоги.


Людмила Семенюк,
Прес-секретар ЛОО
ВГО «Наша Україна»

Обговорити цю статтю у форумі

додано: 12-11-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1226490159.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.