Ярослав Сватко: Єдіноправильна історична політика

додано: 25-06-2009 // // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1245938032.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

• Освіта і наука •

Коли в першій дії вистави глядач бачить на стіні рушницю, в третій дії вона повинна вистрелити. Такою є азбука драматургії, і якщо автор хоче, щоб його твір був внутрішньо цілісним та цікавим для глядача, мусить дотримуватися цієї азбуки. В державному будівництві все дещо інакше. Коли створюють “рушницю” - державну структуру, наділену певними завданнями, вона починає жити власним життям, стріляє не лише тоді, коли запланували творці, і взагалі, мусить доводити доцільність та потрібність свого існування. Тому й стріляє часом не тоді, коли хочуть творці. Щось таке сьогодні відбувається із створеною президентом Медвєдєвим "Комісією з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії". Не встигло висохнути чорнило під указом, як у боротьбу за “правдиву” історію включилося Міноборони Росії. На сайті відомства, в розділі "Історія проти брехні та фальсифікацій", з'явилась стаття начальника науково-дослідного відділу військової історії Північно-Західного регіону РФ Інституту військової історії Міністерства оборони, кандидата історичних наук полковника Сергія Ковальова "Вимисли та фальсифікації в оцінках ролі СРСР напередодні і на початку Другої світової війни". Воюючи за “історичну правду”, полковник оголосив, що в розв'язанні Другої світової війни винна не Німеччина, а Польща. Виявляється, вперті поляки відмовилися виконати "обґрунтовані" вимоги Гітлера і віддати нацистам частину своєї території, за що й були завойовані.

Тези російського бійця військово-історичного фронту варті того, щоб їх процитувати: "Усі, хто неупереджено вивчав історію Другої світової війни, знають, що вона почалася через відмову Польщі задовольнити німецькі претензії, - пише Ковальов. - Між тим вимоги Німеччини були досить поміркованими: включити вільне місто Данціґ до складу Третього райху, дозволити будівництво екстериторіальних шосе і залізниці, які зв'язали б Східну Пруссію з основною частиною Німеччини. Перші дві вимоги важко назвати необґрунтованими". Можливо, метою цих розміркувань було утвердити право Росії на будівництво екстериторіального газопроводу по дну Балтійського моря, проти чого зараз активно заперечують країни-сусіди Росії. А може – просто це частина комплексної програми створення образу ворога з Польщі. Однак полковник хоч і кандидат історичних наук, але явно не в темі внутрішнього життя передвоєнної Німеччини. Бо фактично повторює аргументи геббельсівської пропаганди, яка утверджувала право Німеччини на володіння захопленими після договору Молотова-Ріббентропа землями. Чи боєць російського історичного фронту в боротьбі за “ісконноісторіческую правду” має право використовувати тези д-ра Геббельса? В даному випадку, мабуть, що ні, бо це дає більше аргументів опонентам, дозволяє наводити наочні приклади, як сучасні російські історики стають на захист нацизму і Гітлера. Тому, реалістично оцінивши невдалий постріл “рушниці боротьби за історичну правду”, матеріал, після польського демаршу, зняли з офіційного сайту Міноборони Росії.

Але рушницю зі стіни не зняли. І наступний постріл не забарився. Напередодні дня початку радянсько-німецької війни телеканал Россия в програмі “Вести” робить чергове “історичне розслідування” про пакт Молотова-Ріббентропа. Історично правильна російська правда, на думку авторів, полягає в тому, що Польща була союзником Німеччини і разом з нею планувала напасти на Радянський Союз. Очевидно, в “Комісії з протидії спробам фальсифікації історії” йде період становлення, і автори говорять врізнобій, бо теза “Вєстєй” заперечує Ковальова, який писав, що 24 жовтня 1938 року Німеччина запропонувала "врегулювати" проблему, однак Варшава відповіла рішучою відмовою. За словами Ковальова, Польща робила це, "прагнучи отримати статус великої держави", а її "необґрунтовані ілюзії" підтримували країни, які перемогли у Першій світовій. У “Вєстєй” же йдеться про спільний з Німеччиною поділ Чехословаччини та планування спільного походу Польщі, Японії й Німеччини на Москву. Але з часом цей різнобій пройде, знайдеться керівна і спрямовуюча сила, і припинить історичну анархію та організує історичне однодумання.

Те, що історичний матеріал телеканалу “Росія” має більше спільного з сучасними бажаннями російських політиків, аніж з документальною історією, свідчить виступ в програмі учасника згаданої комісії “історичної правди”, голови Фонду історичної перспективи, керівника відділення російського фонду "Інститут демократії та співробітництва" Наталії Нарочніцкої: "Сферою впливу Радянського Союзу стали території, які ще 20 років до цього були територіями Російської імперії". А от Путін в дебатах з західними політиками навколо питання про можливу участь України в НАТО стверджував, що сферою відповідальності Росії за безпеку в світі повинні бути держави, які до того були територіями Радянського Союзу. Зауважте, в обох випадках право нації на створення власних держав і проведення власної, незалежної від Росії політики, розглядається як злочин, а нормою – практика домовленостей між сильними світу про поділ цього світу.

Про те, що «ружжо історичної війни» стріляє не в той бік, куди б мав спрямовувати здоровий глузд та практичні інтереси російської дипломатії, казати зайве. Рушниця стрілятиме, і не раз, а найближча ціль – річниця пакту Молотова Ріббентропа та початок Другої світової війни. Про це телеканал Росія заявляє відкрито, анонсуючи появу наступних “історичних розслідувань”. Якби метою цієї інформаційної війни було: принизити поляків, і, таким чином довести стан стосунків з Варшавою до рівня холодної війни, можна було б зрозуміти геостратегічну концепцію росіян. Однак російська політика алогічна. Припустимо, своїми інформопераціями росіяни доб'ються цього. Але на 70-ту річницю початку Другої світової війни заплановано зустріч глав держав антигітлерівської коаліції на Вестерплятте в Ґданську-Данціґу. Присутність Путіна на церемонії повинна плавно перейти в державний візит російського прем'єра у Варшаві, під час якого сподіваються підписати договори про розширення польсько-російського товарообігу, збільшення об'ємів газу, якого Газпром постачатиме до Польщі тощо. Чи скандали зі ствердженнями про вину Польщі в початку війни сприятимуть підписанню договорів, у яких зацікавлена російська економіка? Про що, за розрахунками росіян, розмовлятимуть Путін і Туск: про те: як Польща з Японією планувала напасти на СССР, чи про ціну газу, у випадку, якщо Польща погодиться замінити норвезький на російський? А ще ж в стосунках двох націй є проблема Катині, і наступного року матимемо 70-ту річницю розстрілу енкаведистами 22 тисяч польських офіцерів. Для збільшення напруження можна й тут стверджувати, що розстріляли – і “правільно сдєлалі”. А для збільшення товарообороту?

Так історія стає полем бою в інформаційній війні сучасності, і ми не раз іще згадаємо першу оцінку рішення Кремля Михайлом Горбачовим, що комісія, всупереч своїй назві, буде займатися саме фальсифікацією історії. Бо метою створеної державної структури є не так встановлення документальної історичної достовірності, як боротьба з думками, оцінками і концепціями, які йдуть врозріз з урядовою політикою Кремля. У відомому анекдоті радянських часів Наполеон говорить, що коли б йому “Правда” та “Ізвєстія”, то ніхто б не знав, що він програв бій під Ватерлоо. А що б він мав казати, якби йому ще й комісію “історичної правди”?


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 25-06-2009 // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1245938032.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.