першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: КОНФЛІКТ НАВКОЛО БУДІВНИЦТВА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО ХРАМУ В ХАРКОВІ.

додано: 27-09-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1001610675.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

В ОБОРОНІ ПРАВ УГКЦ У ХАРКОВІ
о. Микола СЕМЕНОВИЧ - парох харківської парафії УГКЦ з 1996 року

Розпорядженням Представника Президента України у Харківській області за № 541 від 13 липня 1993 року у місті Харкові була зареєстрована перша релігійна громада Української Греко - Католицької Церкви. З 1996 року на парафію призначено постійного священика. 2 лютого 1997 року.

Загальні збори релігійної громади ухвалили заяву до місцевої влади розглянути питання про надання площі під будівництво храму і релігійно культурного центру УГКЦ у м. Харкові. 20.05.97 року міське управління архітектури разом з керівництвом релігійної громади розглянуло декілька пропозицій по розміщенню храму і визначилось, що найбільш доцільне розташування храму на ділянці по пр.50-річчя ВЛКСМ 53-А.

Акт попереднього вибору земельної ділянки у встановленому порядку було погоджено з усіма відповідними органами, однак голова Московського райвиконкому пан Кроль Ю.Я. офіційно мотивував відмову в погодженні тим, що вибрана ділянка є місцем проведення “культурних заходів”. Дивним є те, що раніше на цьому місці планувалося не проведення культурних заходів, а будівництво адміністративного будинку фірми “Макс”, яке не було виконане у встановлений термін.

Можливо вже тоді ініціатива Московської райради отримала “благословення” митрополита Никодима (УПЦ МП)? У листопаді 1997 року Голова Державного Комітету України у справах релігій п. Бондаренко В.Д. надіслав листа до Харківської обласної державної адміністрації з проханням позитивно вирішити порушене питання (Лист № 8-2737 / 16 від 06.11.97 р).

Протягом трьох років релігійна громада виборювала право, щоб збудувати свій храм.

Листом № 1645 від 29.03.99 р. міськвиконком відмовив розмістити храм на території парку Перемоги, бо це суперечить програмі розвитку міста, згідно з якою у парку передбачено створити Діснейленд. Листом № 2420 від 19.05.99 р. відхилено пропозицію розмістити храм в куті вул. Командарма Корка та Командарма Уборевича і запропоновано на розгляд ділянку по вул. Гвардійців Широнінців, прилеглу до території Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків. Ми прийняли цю пропозицію і, вже вдруге, погодили з усіма відповідними органами (Акт вибору земельної ділянки (№ 1- 632).

Нарешті, міськвиконком прийняв рішення № 959 від 28.07.99 р. про дозвіл релігійній громаді УГКЦ на проектування та будівництво храму. Управлінням архітектури було видано архітектурно-проектувальне завдання на розробку проекту. Ескізний проект затвердила районний архітектор Воробйова О.М. і начальник міського управління архітектури Шкодовський Ю.М. Геодезичні роботи виконала форма “Исток”, а геологічні вишукування і технічний звіт – “Бізнеспласт-ЛТД”. Були отримані технічні умови від “Харківміськгазу”, “Харківкомуночистводу”, “Харківкомунпромводу”, “Укртелекому”, “Харківобленерго”, Головного управління міського господарства та Державтоінспекції. На вимогу міської санепідемстанції, працівники Харківського державного міжобласного спецкомбінату заміряли радіаційний фон території. На даний час завершується розробка робочого проекту згідно з наданими технічними умовами ( 107 узгоджень з різними органами і організаціями).

Затрачено чималі кошти. Площа є вже достатньо впорядкованою й підготовлена для будівництва. Люди жертвували останні копійки і вірили, що нарешті буде у них свій Храм і не треба буде молитися на вулиці або проситися відправляти Службу Божу в костьолі. І, найголовніше, - освячено хрест і місце де, при добрій погоді просто неба служиться недільна Св. Літургія.

Та раптом почалися дивні співпадіння: 16.05.2001р. Харківське культурологічне товариство “Русский дом” у відкритому листі закликало Президента України відмінити візит Святішого Отця Івана Павла ІІ Папи Римського в Україну. В протилежному випадку згадане товариство від імені православних погрожувало вжити “адекватні заходи”.

Майже одночасно, 21.05.2001р. про свої претензії до виділеної нам на законних підставах земельної ділянки заявило керівництво Інституту охорони здоров’я дітей і підлітків.

Незважаючи на відсутність відповідних юридичних документів, які б підтверджували приналежність цієї земельної ділянки до інституту, колишній директор цього закладу - Корнілова О. І. і теперішній його директор Корєнєв М.М., звернулися до місцевої влади з проханням призупинити будівництво греко-католицького храму нібито на їхній території. У своєму листі ці відомі лікарі і науковці наголошували на тому, що майбутній храм нібито створить епідеміологічну небезпеку та викличе психоемоційне навантаження у дітей. Крім того, керівництво інституту звертало увагу влади на загрозу католизації нашого православного краю.

Домагання інституту підтримав митрополит Харківський і Богодухівський Никодим, який у своєму зверненні до голови Харківської облдержадміністрації Кушнарьова Є.П. також просив не допустити будівництва храму, оскільки це буде образою і приниженням для православних.

Фактично, один із найвищих керівників Православної Церкви Московського Патріархату в Україні, публічно закликав Харківську обласну і міську владу до дискримінації віруючих УГКЦ, втрутився у внутрішні церковні справи нашої парафії, зневажив і очорнив нас перед харків’янами.

Оскільки митрополит Никодим користується неабиякою підтримкою харківської влади ми стали свідками того, як на практиці реалізуються погрози товариства “Русский дом” вжити “адекватні заходи”. До цієї “кампанії” підключили ветеранів Великої Вітчизняної війни. А газета “Время” за № 60 від 02.06.2001р. надрукувала статтю “Неисповедимы пути Твои, Господи”, у якій журналістка Наталія Шеховцова повторила згадані вище сміхотворні аргументи, висловлені керівництвом інституту проти будівництва греко-католицького храму.

Читаючи цю статтю, складається враження, що вона написана “на замовлення”.

Насправді, храм розміщуватиметься від лікувальних корпусів на віддалі 135 метрів, а не 50 метрів, як вказано в статті. Вин буде навкруги огороджений, тому діти не зможуть самостійно до нього потрапити. Священик провадитиме духовне виховання дітей тільки за згодою батьків.

Що ж до “епідеміологічної небезпеки”, то біля наших храмів не прийнято стояти з простягнутими руками калікам, жебракам і “бомжам”. Для тих людей знаходять окремі приміщення, створюються благодійні їдальні, медпункти і т. ін. Взагалі, такі питання у нас вирішуються цивілізовано благодійними прицерковними організаціями.

Нас також дивує, що, незважаючи на такий протест щодо будівництва храму УГКЦ, керівництво інституту радо надає приміщення для служіння “Адвентистам сьомого дня”, що не викликає ніяких застережень ні у батьків хворих дітей, ні у самого митрополита Никодима.

У відповідь на звернення керівництва інституту 07.06.2001р. Постійна комісія харківської міської ради з питань забезпечення громадського порядку, дотримання законності, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян своїм розпорядженням в односторонньому порядку (на засідання не були запрошені представники релігійної громади) призупинила рішення Харківського міськвиконкому № 959 від 28.07.99 р. про дозвіл релігійній громаді УГКЦ на будівництво храму.

У зв’язку з відсутністю будь-яких пояснень з боку влади, 18.06.2001 р. були надіслані листи-запити Голові Харківської державної адміністрації Кушнарьову Є.П., Міському Голові Пилипчуку М.Д., Голові Московського райвиконкому м. Харкова Кролю Ю.Я., начальнику відділу у справах релігій Левчуку В.Д., народним депутатам України Салигіну В.В., Бандурці О. М., Гавришу С.Б., Косіву М.В., Голові Державного Комітету України у справах релігій Бондаренку В.Д, Голові Комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності Танюку Л., віце-прем”єр-міністру України Семиноженку В. П., Екзарху Києво-Вишгородському УГКЦ Преосвященнішому Владиці Василію Медвіту, Главі УГКЦ Блаженнішому Любомиру Гузару, Апостольському Нунцію в Україні Николі Етеровичу.

7.07.2001р. з проханням звернути увагу на бюрократичну тяганину навколо будівництва храму УГКЦ до Голови Харківської облдержадміністрації. Є.П.Кушнарьова звернулася група народних депутатів України: Б.Бойко, І.Костинюк, Я.Кендзьор, Л.Танюк, Ю.Ключковський, адмірал Б.Кожин, О.Кулик, Г.Манчуленко, І.Бойчук, Ю.Черноволенко, В.Черняк, І.Білас, О.Лавринович, Я.Гудима, Я.Джоджик.

13.07.2001 р. Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Лесь Танюк у окремому листі до п. Кушнарьова Є.П. наголосив, що після того, як міжнародна громадськість позитивно оцінила зустріч Президента України Л.Кучми з Папою Римським Іваном-Павлом ІІ, будь-які дискримінаційні дії влади проти українських греко-католиків були б украй небажаними.

26.07.2001 року створено Громадський комітет захисту прав УГКЦ, до якого ввійшли відомі правозахисники: Степан Сапеляк (голова), Ірина Калинець, Іван Гель та ін. За порівняно короткий час комітет провів збір підписів під листами на ім’я Президента України серед політичних партій та громадських організацій національно-демократичного спрямування, а також серед визначних громадян міста провів консультації щодо спільних дій з представниками Римcько-Католицької Церкви, Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату.

У відкритій заяві від кліру і мирян Архієпископ Харківський і Полтавський Ігор Ісіченко (Українська Автокефальна Православна Церква) закликав владу не створювати ситуацій, дискримінаційних для релігійних меншин і відновити попереднє рішення Харківського міськвиконкому про дозвіл на будівництво храму УГКЦ. Керуючий справами Харківсько-Богодухівської єпархії Флавіан (УПЦ КП) у своєму листі офіційно заявив, що віруючі Української Православної Церкви Київського Патріархату не мають ніяких застережень щодо побудови греко-католиками свого храму в місті.

У відповідь на лист митрополита Никодима, опублікований в газеті “Харьковские епархиальные ведомости” № 7 (86) за липень 2001 року, представники Громадського комітету захисту прав УГКЦ і харківської греко-католицької парафії Св. Миколая Чудотворця написали відкритого листа.

На превеликий жаль, вже протягом трьох місяців ми не можемо отримати офіційних пояснень від представників обласної і міської влади щодо ситуації яка склалася навколо будівництва нашого храму.

Тому, маємо всі підстави констатувати, що на сьогоднішній день, завдяки недалекоглядній релігійній політиці місцевої влади, у Харкові виник міжконфесійний конфлікт, ініціатором
якого стала Православна Церква Московського Патріархату в Україні.
_______________________________________________________________________________

Председателю Харьковской облгосадминистрации
КУШНАРЕВУ Е. П.

Копии:

Харьковскому городскому голове
ПИЛИПЧУКУ М. Д.

Директору института охраны здоровья детей и подростков АМН Украины
проф. КОРЕНЕВУ Н. М.

Сотруднику института доктору медицинских наук
КОРНИЛОВОЙ А. И.

Глубокоуважаемый Евгений Петрович!

Обращаюсь к Вам со следующим.

Ко мне обратилась с просьбой доктор медицинских наук Корнилова Александра Ивановна, от 28 мая 2001 г. (копию которого прилагаю к данному обращению).

Речь идет о строительстве на территории института охрана здоровья детей и подростков АМН Украины, самого крупного на Восточной Украине греко-католического храма с их воскресной школой.

В 1999 году, без ведома руководства института, Горисполком негласно, принял решение об отчуждении одного гектара внутри огороженной территории Института и передал эту землю под строительство греко-католического храма.

Если факт строительства храма будет иметь место, то это послужит началом к дальнейшей дестабилизации религиозной ситуации как в г. Харькове, так и на Украине в целом.

Ведь на Восточной Украине, тем более в г. Харькове, никогда не существовало греко-католических храмов и вдруг такая высочайшая им привилегия, во унижение православных.

Нет нужды упоминать, что Украина и наш Слободской край являются искони православными и экспансия иных вер и конфессий, и тем более настойчивая греко-католическая, в нашем городе появились только в последнее время, от приездов жителей западных областей Украины проуниатского толка, преследующие зачастую сугубо политические ≈ католические цели.

В данном случае речь идет о детях, постоянно находящихся в клинике института, которые окажутся не защищенными от католического опытного прозелитизма.

Не думаю, что в одном из католических интернатов в Риме приветствовали бы наше построение православной церкви у дверей их института, с подобной целью...

Исходя из всего вышесказанного, убедительно прошу Вашей поддержки в наших прошениях и в приостановлении незаконного строительства греко-католического храма на территории вышеупомянутого института, согласно поданного ими прошения.

Я думаю, что для такой услуги, в городе Харькове найдется территория за пределами института охраны здоровья детей и подростков, дабы не была унижена и оскорблена совесть веры наших искони православных христиан, и тем самым, грядущая история нашего славного г. Харькова, что способно породить межхристианские конфликты в нашем городе.

Никодим,
Митрополит Харьковский и Богодуховский.
(Харьковские епархиальные Ведомости, № 7 (86), июль 2001 р.)


Про побудову греко-католицького храму в Харкові
Заява Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви

Клір і миряни Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви з глибоким занепокоєнням сприйняли звістку Громадського комітету захисту прав Української Греко-Католицької Церкви м. Харкова про те, що рішення Харківського міськвиконкому ч. 959 з дня 28 липня 1999 р. про дозвіл релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви м. Харкова на будівництво храму було призупинене 7 червня 2001 р. Мотиви цього – протест високопреосвященнішого владики Никодима - викликають сумнів у їхній достовірності. Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Українська Православна Церква Московського Патріярхату) протягом останніх років неодноразово заявляв про свою прихильність до міжконфесійного діалогу, зустрічався з представниками різних християнських і нехристиянських визнань і не висловлював офіційного протесту проти діяльності в Харкові їхніх релігійних громад. Вікарний єпископ владики Никодима преосвященний владика Онуфрій нещодавно відвідав богослужіння Вірменської Апостольської Церкви й висловив підтримку вірменській громаді Харкова в її намірі спорудження храму на вул. Шевченка. Нам важко припустити, що православний архиєрей, знаючи про діяльність у місті сект тоталітарного спрямування, про безпрецедентне поширення нехристиянських визнань, висловлює протест саме проти будівництва храму конфесії, найближчої до Православної Церкви і за віровченням, і за обрядом. Перебуваючи в Святій Землі й у Південній Америці, владика Никодим підтримував добрі стосунки з тамтешніми католицькими спільнотами. Тому варто ретельно перевірити достовірність інформації про зміст звернення митрополита УПЦ-МП до глави Харківської обласної державної адміністрації.

Харківсько-Полтавська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви не вважає за можливе втручатися до внутрішніх справ іншої релігійної організації й тим самим порушувати конституційні права співвітчизників на свободу совісті. Досвід регіонів міжконфесійного протистояння свідчить, що проблеми з'являються там, де існує дискримінація релігійних громад певних конфесій з боку влади, де з'являються майнові суперечки й конфлікти за церковну власність. Харківська громада УГКЦ не претендує на жодну церковну споруду, готова зводити новий храм далеко від центру міста.

Вона здійснює душпастирське оголення переважно вихідців з Галичини, де до УГКЦ належить більшість віруючих. Теперішні умови богослужінь греко-католицької громади Харкова у римо-католицькому храмі Успіня Пресвятої Богородиці далекі від оптимальних, і власне православні християни, розуміючи різницю між візантійським і латинським обрядами різних католицьких громад мали б підтримати намір спорідненої за обрядом громади УГКЦ зводити власний храм. А відтак Харківсько-Полтавська єпархія не бачить підстав протестувати проти будівництва греко-католицької церкви в місті і не знає про випадки невдоволення цим будівництвом православних віруючих.

Закликаємо всіх учасників конфліктної ситуації: харківську громаду Української Греко-Католицької Церкви, Харківську міську раду, Харківську єпархію Української Православної Церкви зважити на відповідальність суспільної ситуації в Україні в дні 10-річного ювілею державної незалежності й згасити не потрібний нікому конфлікт. Досі наше місто давало добрі приклади міжконфесійної толерантності. Просимо не руйнувати цього досвіду й не створювати ситуацій, дискримінаційних для релігійної меншини.

Сподіваємося на відновлення дії рішення Харківської міської ради про дозвіл релігійній громаді УГКЦ на будівництво нового храму.



ГРОМАДСЬКИЙ КОМІТЕТ ЗАХИСТУ ПРАВ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

а/с 11326, м. Харків-61143 (Андрій Черемський);
тел. (0572) 16-02-18 (Богдан Дяків)

м. Харків, 5 вересня 2001 р.

Митрополиту Харківському і Богодухівському Никодиму (УПЦ МП)

Копії:

Голові Харківської облдержадміністрації
Є.П.Кушнарьову

Харківському міському голові
М.Д.Пилипчуку

Начальнику відділу облдержадміністрації у справах релігій
В.Г.Левчуку


ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Високопреосвященніший Владико!

Ваш лист до представників Харківської обласної та міської влади з проханням призупинити будівництво греко-католицького храму в нашому місті, опублікований у газеті “Харьковскіє єпархіальниє вєдомості” №7(86) за липень 2001р., викликав хвилю обурення не тільки у п’ятимільйонної громади вірних УГКЦ, але й серед віруючих Римо-Католицької Церкви, Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріярхату.

Цей лист також засудили лідери більшості політичних партій та громадських організацій національно-демократичного спрямування, визначні представники науки і культури Харківщини.

Головною причиною такого одностайного обурення є публічне порушення Вами Божої заповіді “Не свідчи неправдиво проти ближнього свого”:

1. Говорячи про незаконність будівництва храму на території Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків, Ви зумисне викривлюєте дійсний стан речей. Вам добре відомо, що територія, на якій планується збудувати храм є комунальною власністю міста і згаданому інститутові не належить. Тому рішення Харківського міськвиконкому №959 від 28.07.99 р. про виділення релігійній громаді УГКЦ земельної ділянки під побудову храму є цілком законним і легальним.

Отже, Ваше твердження про те, що “...горісполком нєгласно прінял рєшеніє об отчуждєніі одного гєктара внутрі ... тєрріторіі інстітута ...” не відповідає дійсності.

2. Стверджуючи, що наявність греко-католицького храму в м. Харкові буде ображати і принижувати почуття православних, Ви лукавите, оскільки не маєте права говорити від імені всіх православних християн. Апелюючи до фанатично налаштованих прихильників Православної Церкви Московського Патріархату, Ви свідомо ігноруєте думку численної громади віруючих Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріярхату, які у скрутну хвилину простягли нам руку братньої допомоги. На доказ цього долучаємо до нашого листа заяву Архієпископа Харківського і Полтавського Ігоря (УАПЦ).

3. Говорячи про те, що “...на Восточной Украінє, тєм болєє в г. Харьковє, нікогда нє сущєствовало грєко-католічєскіх храмов ...”, що “... Украіна і наш Слободской край являются ісконі православнимі ...”, Ви знову лукавите. З історії Ви не можете не знати про те, як жорстоко переслідувалася наша Церква царською і большевицькою владою. Очевидно, що за таких умов про побудову греко-католицьких храмів на східноукраїнських землях не могло бути й мови. Але відсутність храмів ще не є свідченням відсутності віруючих.

Протягом усього періоду нашої бездержавності греко-католики Східної України зберігали вірність своєму обрядові, практикуючи його підпільно. Після відновлення незалежності України, коли катакомбний період існування нашої Церкви нарешті скінчився, вірні УГКЦ сподівалися, що їм, поряд з представниками інших конфесій, дадуть можливість безперешкодно реалізувати своє конституційне право на свободу віровизнання. Але, на жаль, релігійна політика місцевої влади на східноукраїнських землях, зокрема на Харківщині, залишилася такою ж, якою була у царські чи совєцькі часи. Та найбільший подив у нас викликає той факт, що Православна Церква Московського Патріархату, яка сама зазнала чимало кривд від безбожної світської влади, тепер співпрацює з цією владою, намовляючи її до дискримінації віруючих інших конфесій.

4. Ви звинувачуєте нашу Церкву в прозелітизмі, але складається враження, що Ви або не цілком розумієте значення цього слова, або знову говорите неправду. Скажіть чесно, Владико, чи бачили Ви хоч одного греко-католика, який би ходив вулицями і навертав людей до своєї віри, як це роблять протестанти або представники різноманітних тоталітарних сект, що буквально заполонили міста і села нашої держави? Чи відомо Вам, що кожен громадянин України, бодай один раз на день має нагоду зустрітися з проявами їхнього агресивного прозелітизму на вулиці, в транспорті, лікарні, школі чи вдома, включивши радіоприймач або телевізор? А що вже говорити про регулярні “візити” заокеанських проповідників, які безкарно зомбують на стадіонах тисячі людей? Чи Ви, Владико, хоч раз звернулися до місцевої влади з вимогою заборонити діяльність цих фальшивих пророків на Харківщині? Якби Ваша Церква вкладала у боротьбу зі справжнім прозелітизмом стільки ж сил, скільки вона витрачає на боротьбу з УГКЦ, то не було б у нас такої кількості мормонів, свідків Єгови, кришнаїтів, адептів Сайєнтології, Радастєй та іншої псевдорелігійної погані, що полює на душі наших дітей.

5. Говорячи про те, що будівництво греко-католицького храму “...способно породіть межхрістіанскіє конфлікти ...” і “... послужить началом к дальнєйшей дєстабілізациі рєлігіозной сітуациі как в г. Харьковє, так і на Украінє в целом...”, Ви зумисно не хочете помічати того, що в нашому місті такий конфлікт на сьогодні вже існує.

І причиною його став саме Ваш лист.

Застерігши за собою виключне право на канонічність, Ваша Церква стала об’єднавчим символом для всіх антиукраїнських сил. Переконатися в цьому можна, завітавши на будь-який з Інтернет-сайтів РПЦ або УПЦ МП. Психічно здорова, неупереджена людина навряд чи зможе дочитати бодай один з надрукованих там текстів до кінця: її мимоволі знудить від сопуху ксенофобії, яким перенасичені ці “писання”. А як розцінити намагання Вашої Церкви зірвати візит Святійшого Отця Івана Павла Папи Римського і перешкодити процесові об’єднання українських православних церков? Як пояснити пересічній людині, чому представники Православної Церкви Московського Патріархату категорично відмовилися взяти участь у спільному для всіх конфесій молебні за Україну, який відбувся у Соборі Святої Софії напередодні 10-ї річниці незалежності? Ми розуміємо причини антиукраїнської позиції Патріарха Алєксія ІІ: як росіянин, він у такий спосіб “пєчьотся о єдінствє Зємлі Русской і Вєри Православной”. Але як Ви, українець за походженням, можете з байдужістю спостерігати за тим, як кривдять нашу Батьківщину? Який приклад патріотизму і любови до ближнього подаєте Ви, Православний Митрополит, своїм “духовним чадам”?

Прагнучи до реалізації принципів християнського міжконфесійного діалогу та підтримуючи політику Президента України, скеровану на встановлення міжконфесійного миру і стабільності в державі, ми заявляємо, що готові першими простягти Вам дружню руку і забути старі образи.

У відповідь чекаємо від Вашого Високопреосвященства зустрічного кроку у вигляді публічного перепрошення за завдані нашій громаді кривди.

З повагою

За громадський комітет захисту прав УГКЦ:
Голова Степан Сапеляк

Секретар Андрій Черемський

За парафію УГКЦ м. Харкова: Парох о. Микола
Семенович





г. Харьков
Харьковское городское общество русской культуры
“Русский дом”
16 мая 2001 года


Заявление правления общества

Православные глубоко возмущены предстоящим визитом Римского Папы в Украину в период с 23 по 27 июня этого года й его намерением посетить города Киев и Львов!

За красивыми словами Святейшего Отца Ивана Павла ІІ (поляка Кароля Войтыла) прячутся далеко идущие планы, которые в будущем могут иметь катастрофические последствия для Украины как государства.

Свой визит Святейший Отец не откладывает, несмотря на обращение к Его Святости Священного Синода и Собора Епископов Украинской Православной Церкви с просьбой отложить приезд в Украину до установления более благоприятных межцерковных отношений, с тем, чтобы и УПЦ могла официально брать участие как в Его приеме, так и подготовке Его визита. Но нет. Девиз Католического Папы - только католическое "і - і".

Понимаем, что на фоне политической нестабильности и религиозных недоразумений, рас колов среди православных Украины, легче окатоличивать молодежь и людей крещеных в православних церквях, но "забитых" за 70 лет атеизмом. Вот поэтому миссионеры-католики под разными предлогами добиваются у этих людей симпатий к западному обряду и окатоличивают их. Спешат, пока они не прозрели. Религиозная сознательность, принадлежность к той или иной конфессии, церкви - только-только формируется в семьях. Основная масса граждан Украины только-только начинают задумываться над вопросом: " А кто же я есть? А в какую церковь ходили мои пращуры?". Заявляем, что в этих условиях визит Папы Римского Ивана Павла II преждевременен, и означает только католическое " і - і ".

О пагубности визита Папы Римского Ивана Павла П мы заявляем еще и по той причине, что Католическая Церковь для нас - это в первую очередь польская.

В XVI столетии "поход" окатоличить Русь-Украину не удался, лишь привел к Берестейской унии (1596г.). На Руси было сохранено Православие. Поляк Король Войтыла - нынешний Римский Папа, решил сделать повтор, новый "поход" на Русь-Украину в XXI веке.

Святейший Отец хотел побывать на Украине когда только стал понфитиком (23 года назад), желание окрепло когда Украина стала независимой (10 лет назад). Экспансия католицизма налицо: на протяжении последних 10 лет греко-католиками захвачено более тысячи храмов, что привело к разгрому трех епархий в Западных областях.

Фактически речь идет о новой попытке окатоличивания Руси-Украины, и визит.

Римского Папы Ивана Павла II, намеченный на конец июня этого года в Киев и Львов, тому подтверждение. Заявляем о том, что православный народ Руси, Славяне Православные с этим никогда не согласятся.

Обращаемся к Президенту Украины Л. Д. Кучме с тем, чтобы он просил Ивана Павла ІІ обложить визит на более поздний срок и более подходящее время, а именно: до урегулирования межконфессиональных отношений и решения других аналогичных проблем. Украина и так на международной арене трактуется как государство религиозных недоразумений, а тут еще и Римский Папа с визитом.

Те, кто идет на эту религиозную авантюру, несет всю полноту ответственности, перед своїм народом и Православным МИРОМ, за тяжелейшие последствия для межконфесснональной стабильности.

В случае разрастания католизации, пробы заменить вероисповедание православных славян, на вероисповедание католиков, то есть заменить Православную Церковь на католическую - Православные Славяне оставляют за собой право принять адекватные меры.

Председатель правления
“Русского дома”
М. В. Бордунов

додано: 27-09-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1001610675.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua