першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Коментар попереднього в.о. голови Української партії “Єдність”,

додано: 27-09-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1001613478.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Коментар попереднього в.о. голови Української партії “Єдність”, члена Центральної Ради УНП “Собор”, голови Київського крайового об’єднання “Просвіта” Ю. Гнаткевича до факту обрання Київського Міського Голови О. Омельченка в.о. голови партії“Єдність”


Українська Партія “Єдність” виникла як реакція на нищівну поразку українських національно-патріотичних сил на парламентських виборах 1998 р., яка трапилася через розбрат у середовищі націонал-демократів та присутність у виборчому бюлетені аж 13 блоків, що складалися з націонал-демократичних партій. Ініціатором створення партії був Віталій Карпенко - тодішній головний редактор “Вечірнього Києва”. Він кілька разів намагався, скликаючи лідерів націонал-демократів у редакції газети, переконати їх в необхідності об’єднання в одну партію. Побачивши, що це неможливо, він через свою газету став створювати партію, яка, за його задумом, була б здатна активно боротися за єдність націонал-патріотів.

Першим головою Оргкомітету вважався Іван Білас, але помітної активності він не проявляв. Пізніше головою оргкомітету став генерал А. Лопата, який довів справу до установчого з’їзду, що відбувся в жовтні 1999 р. Він же був обраний з’їздом головою партії. Його заступниками було обрано В. Карпенка та мене.

Основним програмним завданням партії була боротьба за об’єднання всього українського національно-патріотичного спектру. На жаль, після створення партії ніхто з відомих політиків до неї не примкнув. Керівництво партії не змогло опертися на український патріотичний бізнес. Адже серед бізнесменів дуже мало українських націонал-патріотів, а якщо вони і є, то вони, мабуть, воліють допомагати вже відомим партіям. Українська націонал-демократія пішла хибним шляхом. Поки націонал-демократи ліпили партії і доводили один одному, хто більший патріот, всякі денаціоналізовані ліберал-соціал-демократи робили гроші, на які тепер утримують свої партії, власні телеканали та газети.

У часі завершення створення партії “Єдність” активною діяльністю за реальне об’єднання націонал-демократів в одну партію займався А. Матвієнко, який проводив переговори і наради з лідерами і представниками інших партій. Нарад і консультацій відбулося багато, але ні рухівці, ні республіканці, ні кунівці на таке об’єднання не погодилися, після чого А. Матвієнко також став створювати власну партію, Керівництво партії “Єдність”, насамперед А. Лопата та В. Карпенко, взяли курс на утворення єдиної партії на чолі з А. Матвієнком. Я в цілому поділяв їхню позицію, знаючи, що А. Матвієнко є відомим і активним політиком, який дуже добре розуміє значення єдності українських патріотів. Після запеклої дискусії на черговому з’їзді партії “Єдність” всі його делегати взяли участь в установчому з’їзді партії “Собор” як делегати цього з’їзду.

Проте незабаром відбулося засідання Центральної Ради “Єдності”, на якому майже одноголосно було прийнято рішення про відмову від приєднання до партії “Собор”. Головна мотивація більшості противників об’єднання з “Собором” була такою: А. Матвієнко і його соратники не є націонал-патріотами, а отже “Собор” не є партією націонал-патріотичною. Голова партії А. Лопата та його перший заступник В. Карпенко заявили, що оскільки їхня лінія не підтримується Центральною Радою, вони виходять з партії і переходять до щойно створеного “Собору”. Таємним голосуванням в.о. голови “Єдності” було обрано мене, а моїм першим заступником Ю. Пальчуковського - керівника фірми “Київ-Донбас”. Тоді я щиро сподівався, що активною політикою, спрямованою на об’єднання української націонал-демократії мені вдасться напередодні нових парламентських виборів досягти чогось реального у цій справі. Правда, нам вдалося таки дещо зробити. Я теоретично розробив критерії класифікації партій і визначив перелік партій національно-патріотичної орієнтації (їх виявилося аж дев’ятнадцять). Ми двічі розіслали письмові звернення до лідерів і керівних органів усіх цих партій з мотивованими закликами до створення єдиного політичного блоку. Ми провели круглий стіл з об’єднавчою тематикою та скликали ювілейне засідання Народної Ради. Я взяв активну участь у створенні Української Правиці, ставши одним із авторів її програмних документів.

Подальші об’єднавчі зусилля наштовхнyлися на відсутність матеріальної і фінансової бази. Партія, що замикається в собі, стає “партією на папері”. Таких у нас тьма. Партія мусить діяти і впливати. А ми не мали офісу, оргтехніки, штатних працівників. Без грошей зараз навіть по місцевому телефону не позвониш. Чимало регіональних структур “Єдності” перейшли разом з А. Лопатою до “Собору”. Проявляла пасивність нечисельна столична організація. Зрештою на пропозицію А. Матвієнка я на з’їзді “Собору” оголосив про те, що як учасник його установчого з’їзду я залишаюся в “Соборі”.

Ідея запросити на керівництво партією когось з впливових та фінансово спроможних діячів, включно з О. Омельченком, народилася у “Єдності” вже давно. Я сам тоді її підтримував і навіть вів з деким переговори. Але, як бачимо, вона втілилася в життя лише тоді, коли київський мер вирішив піти у велику політику. Очевидно, мер погодився “взяти” партію, узрівши можливість прориватися в парламент (а, можливо, й вище) не лише на базі “мерства”, а й на власному вже зареєстрованому партійному коні. Почувши повідомлення про обрання О. Омельченка в.о. голови партії, я спочатку щиро зрадів за своїх колишніх однопартійців і навіть позаздрив їм. Але, подумавши, захвилювався. І хвилювання мене не покидає досі.

Справа в тому, що за своєю програмою, складеною головним чином мною та В. Карпенком, та за своїм кадровим складом “Єдність” є партією національно-патріотичною, тобто націоналістичною, тоді як О. Омельченко націонал-патріотом (націоналістом) ніколи не був, що видно бодай з того, що справу українського національного відродження у столиці він доручив людям, які не є прихильниками національної ідеології. Сам мер навіть проблемою активного впровадження державної мови не переймається, звівши національне відродження у столиці до його зовнішньо-парадного боку. Важливо також, що все нинішнє керівництво партії “Єдність” є затятими прихильниками єдності української націонал-демократії і її об’єднання в один виборчий блок. А що має нині на увазі київський мер, нікому не відомо. Усі лише здогадуються. Перші заяви нового лідера “Єдності” ще не є, очевидно, останнім рішенням.

Якщо мер поведе партію на утворення єдиного національно-патріотичного блоку, або, принаймні, об’єднається з В. Ющенком, то це буде історичною подією, яка послужить українській національній ідеї і впише ім’я О. Омельченка в історію. Якби В. Ющенко, О. Омельченко, та Ю. Тимошенко очолили єдиний виборчий блок, це було б серйозною перемогою української національної справи. Про такий розвиток подій мріє УНП “Собор”. Я думаю, що про таке мріють і члени “Єдності”. Нагадаю, що кожен член партії “Єдність” зобов’язаний її Статутом підписати присягу, в якій він урочисто обіцяє віддавати свої сили об’єднанню українських національно-патріотичних сил.

Якщо ж київський мер надумає (чи вже надумав) автономізуватися і піти власним блоком, то він українській національній справі завдасть сильного, можливо, смертельного удару, а сама партія “Єдність” стане фактором роз’єднання націонал-демократів і трансформується в щось зовсім інше, ніж записано в її програмі. Таке вже відбувалося з ДемПУ В Яворівського та СДПУ В.Онопенка, коли вони запросили до себе багатих людей. Їх успішно “з’їли”, а партії забрали собі.

Зараз важко остаточно передбачити, як поведе себе партія “Єдність”. Перші заяви нового лідера “Єдності” ще не є, очевидно, останнім рішенням. Знаючи як, ким і для чого вона створювалася, бажаю партії “Єдність” єдності своїх рядів та перемоги у боротьбі за єдність українських націонал-патріотів. Це так важливо і необхідно зараз. Адже, куди не глянеш і що не почуєш, все робиться для того, щоб ізолювати, нейтралізувати і роз’єднати саме національно орієнтовані політичні сили і викинути їх на політичне узбіччя.

додано: 27-09-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1001613478.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua