першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Володимир ЧЕМЕРИС: "Дух маккартизму проти духу свободи".

додано: 27-09-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1001617897.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

ДУХ МАККАРТИЗМУ ПРОТИ ДУХУ СВОБОДИ

<B>З дискусії під час круглого столу “Теракти в Америці. Нові реалії для України”.</B>

<I>Мова про неможливість та непотрібність війни може здатися нелогічною…Тим не менше, нижченаведені міркування повинні прозвучати незалежно від того, як обернуться справи на війні. Вони повинні прозвучати тим паче, якщо війна дозволить досягти “позитивного” результату і таким чином з’явиться ілюзорний висновок, що у якихось випадках війна – розумний вихід з положення. Між тим, цей висновок необхідно розбити.

УМБЕРТО ЕКО </I>


Говорять, що світ на порозі війни. Всім, начебто, це зрозуміло. США повинні нанести удар по Афганістану. Інакше ніхто не зрозуміє президента Буша.

Всі змирились і сприйняли те, що насильство в світі буде множитись. Адже за атакою на Афганістан слідуватиме нова атака на Америку. А за ними, звичайно, нові удари по Афганістану (Лівії, Судану, перелік не закритий).

Але Буш мусить щось зробити. Від нього на це чекають 90 відсотків американців і більшість західного світу.

Нам можна бути відносно спокійними – ні Америка, ні мусульмани не вважають Україну ворогом. Для нас проблема полягатиме лише у десятках тисяч біженців, які потоком вихлюпнуться через прозорі кордони СНД і зупиняться перед твердою європейською завісою у Мостиська й Чопі. Для України проблема біженців стане дуже важкою проблемою. З огляду на неготовність до неї державних органів та громадської думки (існують абсолютні підстави для антиісламської ксенофобії), ця проблема для нас може стати навіть катастрофічною.

Проте це все тьмяніє перед іншим. Катастрофою для цивілізації може стати не війна між США та ісламським фундаменталізмом, навіть не сотні тисяч невинних жертв. Катастрофою стане відмова від двох головних принципів, на яких тримався до 11 вересня світ. І я з жахом відчуваю, що тепер ми готові відмовитись від цих принципів.

Ці два принципі дуже прості це – принципи справедливості і свободи. Я дуже сумніваюсь, що їх можна означити такими простими словами, але світ після 11 вересня спростився, тому спростились і означення.

Мені здається, що для Америки замість вимоги покарати бен Ладена і передати максимум повноважень Бушу, важливіше було б зрозуміти: чому саме на Америку були спрямовані удари терористів? Можливо, проблема у зовнішній та військовій політиці Америки і тут щось треба міняти? Можливо, проблема тут у відносинах між індустріальними імперіями та “третім світом”, і антиглобалісти праві, коли закликають змінити ці відносини та відмовитись від глобального капіталізму?

Можливо, треба сказати: “Ми не будемо мститися і не будемо множити насильство у світі”,- замість того, щоб вторити шевченківському Галайді: “Кари ляхам, кари”?

Говорять: якщо Буш заявить подібні речі, він наступного дня перестане бути президентом Америки. Але мені здається, що і українців, і американців найменше повинно турбувати – хто саме буде американським президентом. Більше того, від однієї людини не повинне залежити вирішення питання: кого бомбити і чи бомбити когось взагалі.

Я, навіть, не знаю, інтелігент Буш чи ні. Це – справа його особиста і його виборців. Але я переконаний – інтелігенція не повинна йти за 90 відсотками населення. Якщо вона піде за ними, якщо просто підвиватиме народним клікушам (у Росії вони колись називались “чорносотенцями”), вона вже не буде інтелігенцією. Інтелігенція повинна формувати громадську думку, а не слідкувати за соціологічними опитуваннями і говорити лиш те, що зафіксовано як найбільш популярна точка зору.

Зрештою, в тому, щоб не йти за вигуками натовпу, а висловлювати власне бачення справедливості, незалежно від того, які особисті небезпеки несе така поведінка, - в цьому, власне і полягає місія інтелігенції.

Випробування терактами в Америці – це у першу чергу випробування західної інтелігенції: чи зможе вона не допустити множення насильства й несправедливості в світі, чи залишаться якісь моральні авторитети, на яких досі тримався світ, що хоче називати себе вільним.

Чи знайдуться люди, які зможуть протистояти старозаповітним принципам на кшталт “око за око”? Принципам яким стали враз слідувати правителі та їх піддані? Зрештою, Захід – християнський світ, а дух і буква Нового Заповіту відкидає помсту. Пам’ятаєте повчання про щоки та “не убий”?

Мені сказали: “Те, що хоче зробити Буш – не помста, а покарання”. Але я не знаю, щоб хоч один суд у світі виніс вердикт звинувачення та смертний вирок за теракти в Америці будь-кому з тих, кого збираються бомбити.

Якщо принцип помсти отримає підтримку в сучасному світі, стане загальноприйнятим, це вже буде інший світ.


* * *

Другий наслідок терактів – загроза демократії як такій.

І справа тут не лише в тому, що США тепер менше уваги будуть приділяти підтримці демократичних рухів та демократичним реформам у світі. Тепер США можуть навіть підтримати авторитарні режими (скажімо, середньоазійські), потрібні Америці для того, щоб мати плацдарм проти талібів.

Справа тут не лише в тому, що самі американці можуть погодитись на звуження внутрішньої демократії заради того, як вони розуміють безпеку. Будь-яка диктатура апелює до національної безпеки. Справа не тільки в цьому, хоч інформація про небувале згуртування американської нації навколо вождя (ознака, характерна для тоталітарних режимів), передача надзвичайних повноважень президентові, тотальні перевірки документів, спалахи ксенофобії, і, навіть, спроби заборони радіотрансляції пацифістських пісень (у “чорний список” потрапили навіть пісні – символи: “Imagine” Леннона та “Ruby Tuesday” Rolling Stones!), дуже тривожна.

Набагато важливіше, що під приводом запобігання майбутнім терактам не лише Америка, а й інші країни погодяться із збільшенням репресивності. В Україні, наприклад вже зазвучали державні голоси про відновлення смертної кари та збереження інституту прописки. Апелюють ці голоси, звичайно ж, до американських подій 11 вересня.

Безперечно, винними у тому, що подібні настрої з’явились у світі, є терористи. Але ми мусимо протистояти пощиренню цих настроїв незалежно від того, якими є їх підстави. У цьому теж полягає місія інтелігенції. Української в тому числі.

Світ до 11 вересня рухався до збільшення простору свободи. У тій же Америці, після похмурих часів маккартизму, рух за громадянські права досяг значних успіхів у 60-тих роках. Наслідком 68-го року стала поява демократичних і соціальних суспільних Систем у Європі. Здавалося, в світі запанував дух свободи. Проте останні події примушують думати, що дух маккартизму воскрес.

Ні, сьогодні 24-го вересня 2001-го року війна ще не почалась і звуження демократії – лише загроза, а не реальність. Але це – реальна загроза.

Отже, дух маккартизму проти духа свободи. Ми продовжимо рух до звільнення, чи історія повернеться назад?

<I>Володимир Чемерис,
співкоординатор акції “Україна без Кучми”.</I>

додано: 27-09-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1001617897.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua