першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Ірина ПОГОРЄЛОВА: “Самовизначення” ("ГРАНІ").

додано: 06-10-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1002396643.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Президент Америки Буш таки сказав ці страшні слова: хто не з нами, той проти нас. Все зрозуміло, рішення приймати треба негайно, а навколишній світ, який, попри всі співчуття мирним громадянам, загиблим в Манхеттені, усе ж не зміг приховати очікування, що США схиблять, таки поставив Америку протягом двох минулих тижнів перед жорстким вибором: ми – або вони. Ну, що ж, Америка залишилась саме в своїй цивілізації, яка, на відміну від живої культури, вже не здатна виробляти справді нові форми життя, а отже – керується старими стандартами, впізнаваними й одномірними. Принаймні, наразі поставлене лише питання, і є певний час, аби всі могли на нього відповісти...

Відповідати доведеться й Україні, хоч би як її керівництву тепер хотілося опинитися на власному хуторі, подалі від усіх тих проблем. Комусь, можливо, хотілося би, аби питання про те, з ким Україна, обмежилося темою надання чи не надання повітряних коридорів в разі наміру літаків США чи НАТО атакувати Афганістан. Хоча, якщо зважити на розстановку політичних сил в нашому парламенті, який мусить вирішувати подібне питання на запит президента, - відповідь також не обов’язково буде однозначною, особливо якщо немає бажання потрапити в перелік країн, яким у відповідь таліби обіцяють “джихад”. Але навіть допоки саме це питання не постало, - самовизначення з приналежністю до тих, хто з Америкою, або хто проти неї, вже почалося. Іноді – в дуже дивний спосіб...

Якби не трагедія в США, то співробітники ФБР вже були б в Україні та провадили б експертизу, - повідомив на слуханнях, присвячених роковинам зникнення Г.Гонгадзе, заступник Генпрокурора М.Баганець. Воістину, ніщо не здатне змінити наших пінкертонів. Панові Баганцю навіть на думку не спадає, що, власне, він сказав. Адже з його слів випливає, що потрібна була трагедія в Нью-Йорку, аби українська прокуратура, яка протягом надто довгого періоду, коли для співпраці з Україною були вільні співробітники ФБР, відмовляла матері журналіста в проведенні додаткової експертизи, - тепер, коли нарешті під тиском світових структур почали домовлятися з ФБР, знов отримала легальні підстави ще протягом значного часу відкладати слідство в справі зниклого журналіста. І якщо єдиною підставою, що знову рятує Генпрокуратуру, а відтак – президента Кучму від відповіді на питання про причину та час смерті “таращанського тіла”, став теракт в США, то доводиться визнати, що цей теракт був їм вигідний. А відтак...

Всю цю маячню можна було б списати на повну політичну безграмотність наших прокурорів, які не звикли ні про що думати, перш ніж говорити, і які натренувались останнім роком нести всіляку дичину українському обивателю (через що, до речі, парламент і мусив схвалити відому вже статтю нового Кримінального кодексу про заборону розголошення слідчої таємниці, якщо відомості паплюжать честь особи), якби не наступний, аналогічний хід інших, тепер вже американських детективів. А саме, на трагедію в США послалася партія “Трудова Україна”, повідомляючи, що щойно анонсований нею ж візит в Україну та прес-конференція детективного агентства “Кролл” на тему завершення розслідування в справі Гонгадзе – також не відбудеться через запрошення всіх співробітників агентства урядом США до роботи над пошуком винних в терактах. Не ставлячи під сумнів корисність агентства “Кролл” для пошуку терористів в США, не можна не здивуватись співпадінню його ситуації із ситуацією Генпрокуратури. Адже в березні “Кролл” обіцяв відповісти на питання про загадкове зникнення українського журналіста вже через три місяці, а потім зник, і дав про себе знати лише тепер, коли в нього з’явилася об’єктивна підстава – і яка! - не поспішати в Україну. Дивно й інше: адже замовником “Кроллу” і володарем його ексклюзивної інформації є партія “Трудова Україна”, тож навіть якщо американські детективи, завершивши роботу над українським замовленням, тепер кинули всі сили на нову проблему в себе вдома, то що заважає панові С.Тигипку просто обнародувати матеріали приватного розслідування? Чи не острах, вийшовши перед пресою з цими повідомленнями, отримати зустрічні запитання про інші приватні агенції в США, наприклад, ті, які, як повідомили свого часу опоненти “трудовиків” з ПРП, займались створенням політичного позитивного іміджу різноманітних диктаторів, а потім мали угоду на подібне ж обслуговування президента України Л.Кучми, про що з цією агенцією домовились українські колеги з Агентства гуманітарних технологій. Очевидно, в разі появи С.Тигипка на публіці преса пригадала б той невеличкий скандал навколо питання, чи належить Агентство гуманітарних технологій В.Пінчуку, і чи посварить його з президентом інформація про партнерів в США з поганою репутацією, що їм довірено опікуватись іміджем Кучми. До речі, останні події політичного життя України підтверджують правильність передбачень, що пан Пінчук таки посвариться з паном Кучмою, і оскільки інших причин для цього публіка не знає, то доводиться приймати версію про роль в цьому американських приватних агентств.

Втім, про політику трохи пізніше, а наразі повернемось до розслідування справи Гонгадзе. Як стало все ж таки зрозуміло з висловів пана Баганця, додаткова експертиза “таращанського тіла” на вимогу матері, нарешті, може бути проведена, і для цього прокуратура погодилась залучити американських фахівців. Посол США К.Паскуаль це побіжно підтвердив. Невідомі тепер лише терміни, бо зрозуміло, що ніхто не може квапити співробітників ФБР покинути пошук терористів і займатись внутрішніми проблемами України. Але от в чому парадокс: свого часу організація “Репортери без кордонів” сама запропонувала Україні залучити до справи французьких експертів, і, до речі, коли в Києві останнім разом була доповідачка ПАРЄ пані Северінсен, то вона підтвердила, що Комітет міністрів Ради Європи готується надати Україні експертів. Отже, саме тепер, коли американські спеціалісти такі зайняті, - є всі підстави скористатися послугами французів. Чому це не робиться, якщо саме рішення про додаткову експертизу нарешті схвалено? Як пояснив вашому автору голова парламентської слідчої комісії О.Лавринович буквально днями, - свого часу французьких експертів просили надати повідомлення про те, що вони мають якусь іншу, з більш ширшими можливостями апаратуру для експертизи ДНК, ніж вже використана при попередніх американських та російських експертизах. Мовляв, робити те саме, що вже зроблено тричі – немає сенсу. Французи таких повідомлень про апаратуру не зробили, тож виходить, що вони відмовились співпрацювати з Генпрокуратурою на її умовах. Але, наскільки можна зрозуміти із запрошення в Україну спеців ФБР, - слідство має намір робити не те саме, себто не просто експертизу ДНК, а встановлення причини та часу смерті тіла. Тож що тепер заважає скористатись для цієї мети апаратурою французьких експертів, яка, можливо, не краща, але й не гірша за американську? Пан Лавринович на це пряме запитання відповіді не мав. А вже наступного дня світові агенції повідомили, що в Парижі розкритий замах на американське посольство, а в Тулузі відбувся вибух на заводі по виробленню авіаційного бензину... Невже й французькі експерти стали тепер недоступні для України?

Отже, маємо “чудовий” результат: українська влада напередодні парламентських виборів робить все можливе для проведення прозорого, як від неї й вимагали, розслідування справи загиблого журналіста, аби довести, що не займається терором проти власних громадян та свободи слова, але їй заважає міжнародний тероризм... Для МВФ та Світового банку цієї демонстрації “прозорості” української влади в політичному питанні вистачило, аби надати Україні напередодні виборів нові кредити та вустами Г.Ейджейчака повідомити, що, можливо, не всі ці сотні мільйонів доларів підуть в пісок. Звичайно, не в пісок, а на виборчу кампанію, яка забезпечить тривалість влади Л.Кучми, що залишиться ще певний час гарантом повернення грошових внесків західної економіки, зроблених тепер вже не в наш розвиток як такий, а “на збереження”, причому в доларах, які мають тенденцію до падіння – під час фінансової кризи, викликаної американською трагедією... І знову враження: а таки вигідна і з цього боку нашій владі ця бійня в Манхеттені. Хоча, звичайно, долар може підвести, але то буде ще не так скоро, а до виборів тих грошей вистачить...

Втім, формальним приводом для відновлення кредитування України з боку МВФ, як відомо, стало не політичне відмивання іміджу Кучми, а рішення Кабміну та НБУ про банкрутство банку “Україна”. Який безпосередній зв’язок існує між зовнішніми кредитами, що надаються під повну відповідальність уряду, та акціонерним банком, пограбованим його ж акціонерами та керівництвом, - ніхто, в тому числі й спеціалісти з МВФ, не пояснюють. Але не важко здогадатись, що й вони добре знають, як використовуються в Україні державні, або такі, що вважаються державними, кошти. А якщо знають, то дуже цікаво, чому нові гроші виділені уряду вже лише через рішення про банкрутство АКБ “Україна”, а не після того, як вся операція з повернення пограбованих коштів, компенсації вкладникам та дрібним акціонерам – завершена. Адже добре зрозуміло, що, маючи “зайві” кошти від МВФ та СБ, уряд та Нацбанк можуть тепер “в межах розумного” вгамувати соціальні пристрасті навколо банку “Україна” саме за їхній рахунок, і потреби повертати пограбовані кошти тими, хто їх пограбував, більше не буде. А відтак, черговий зовнішній кредит знову спрацює безпосередньо на українську корупцію та відвертий державний бандитизм...

Можливо, спостерігачі та контролери від західних установ, які відповідають за те, аби чергові транші не втекли “в пісок”, покладаються на розслідування справи банку “Україна” в Генпрокуратурі та парламенті. І відчувають справжнє задоволення і довіру до тутешнього слідства, коли чують, як один парламентар погрожує карною справою іншому за відмову давати свідчення парламентській комісії, а той відповідає, що не може свідчити перед безправною комісією, статус якої не визначений законом. Слухаючи це, так і хочеться повірити, що от-от парламентські слідчі комісії отримають законний статус, коли закон про це підпише президент або ВР подолає його вето. От якби західні кредитори дочекались цього благословенного часу, - то мали б і якісь гарантії для своїх грошей, і взагалі гарантію для подальшої співпраці з Україною. А так... А так – голова комісії в справі банку “Україна” В.Король може спробувати застосувати до лідера Демсоюзу О.Волкова карну статтю з нового кодексу, яка загрожує штрафом, ув’язненням або й забороною займати державні посади особам, що чинять спротив роботі парламентських спеціальних комісій. Але для цього спочатку доведеться попрацювати з Генпрокуратурою і судами, а потім зробити дуже тривалу передвиборчу кампанію панові Волкову – щось на кшталт кампанії Ю.Тимошенко, наслідком якої може стати зростання рейтингу. А що, непогано, Демсоюзу якраз рейтингу перед виборами й не вистачає. Що ж стосується коштів банку “Україна”, то ця публічна кампанія також посприяє тому, аби затьмарити скандал навколо банкрута, дійових осіб, а тим більше – справжні відомості про подальшу долю цього банку. І даремно посол США в Україні К.Паскуаль так наполегливо цікавиться, як там у нас із законом про відмивання грошей, - адже це можуть бути гроші від незаконної торгівлі зброєю або наркотиками... А ніяк тепер, бо раніше треба було турбуватись, перш ніж чергові транші надавати і довіру до тутешньої влади висловлювати.

Дивна річ, до речі: чомусь закони про так звану інтелектуальну власність та відмивання грошей США турбують, - і вони не соромляться їх вимагати безпосередньо у парламенту; МВФ та СБ не вважають втручанням у внутрішні справи тиск на уряд в питанні банку “Україна”, як колись в питанні про АвтоЗАЗ тощо. ПАРЄ має свій список українських законів, які колись були визначені як такі, що гарантують адаптацію нашого хутора до їхньої цивілізації. А от той факт, що держава не має механізму імпічменту президента (саме законів про спеціальні слідчі комісії, спеціального прокурора тощо), а отже – способу позбавитись глави держави, якщо він чинить відверті злочини, і що країна не має парламентського контролю над силовими відомствами, включно з теоретично не виключеними оборудками зі зброєю, - то нікого із західних партнерів це не цікавить. І перед такою країною (як і перед всіма іншими, що мають відповідні механізми, які забезпечують цілісність суспільства і державної машини, їхній взаємоконтроль та взаємовідповідальність) - ці західні партнери тепер ставлять питання: з нами чи з терористами? Та з вами, звичайно, коли ви даєте гроші. А коли гроші дають інші – то з тими, хто б вони не були. І проконтролюйте, хто ті “вони”, і робіть свої висновки, кому ви довіряєте...

Питання про те, хто з ними, а хто проти них, США поставили не на короткий термін, а на цілі роки, коли вони мають намір викорінити тероризм по всьому світі. Для нас це означає, що всі політичні процеси в Україні будуть вимірюватись ще й цим питанням. Парламентські вибори ближчого часу – в першу чергу. Після того, як МВФ та СБ надали гроші уряду України, США мають право цікавитись процесом виборів більше, ніж до цього. І вони, якщо виходити з поведінки посла Паскуаля, продовжують цікавитися, бо демократію як базову цінність, в тому числі в своїх стратегічних партнерів, Вашінгтон не відміняв... Але посла США чомусь не цікавлять справжні механізми цих виборів, він не висловлює тривоги з приводу останньої редакції закону, яка унеможливлює демократичність процесу, не турбується кількістю вето президента і питанням, що саме не влаштовує Кучму у виборчому законодавстві. Натомість посол Паскуаль в захваті від журналістських зборів, які, замість довести до завершення справу Гонгадзе або хоч зробити заяву з приводу виборчого закону, який остаточно дискримінує ЗМІ поряд з адмінресурсом, - утворюють внутрішньоцехову “інквізицію” для контролю поведінки своїх колег, не приховуючи наперед заданої нетерпимості до “так званої опозиційної преси”...

До теракту було б абсолютно зрозуміло, чому США зручно й спокійно брати участь в імітації демократії країни, яку вони й без того контролюють. Після теракту виникає питання: то США справді хочуть знати, звідки виходить загроза їхній цивілізації, чи вони й надалі згодні залишатись заручниками власноруч створеного віртуального міфу про світовий устрій? Що Штати платитимуть тепер за свою безпеку – то однозначно (хоча колись З.Бжезинський стверджував під час ядерного роззброєння України, що безпека – то питання принципове, і за неї не платять), але платитимуть хоч би справжнім стратегічним партнерам, чи тим, хто ще з часів закінчення холодної війни плекає надію реваншу? Хіба в Україні з тої пори змінилася політична еліта? Хіба наш ракетник не пояснював в інтерв’ю американському ж телебаченню буквально за кілька тижнів до теракту, що наші ракети не бояться жодної їхньої протиракетної оборони, і не продиктував умови (включно зі справою Гонгадзе), на яких він погоджується, аби США та Росія самі домовлялися про ПРО?

Здавалося б, як можна порівнювати одну чи кілька смертей журналістів в Україні з загибеллю тисяч невинних жертв в Нью-Йорку? З арифметичної точки зору – ніяк. Але брутальний та відвертий терор проти журналістів, що символізує і супроводжує державний терор проти власного народу – значно відрізняється від тероризму, навіть міжнародного, який все ж таки боїться помсти та приховує своє обличчя. З міжнародним тероризмом важко боротись через незнання, з державним терором певних режимів – через небаження знати й протистояти. Різниця є.

Кілька слів про самовизначення. Українська влада щодо приналежності або неприналежності до американського табору визначатиметься точно так, як Москва: в цьому немає сумніву після того, як теракти в США прискорили подання на ратифікацію в ВР угоди про Антитерористичний центр СНД. Але оскільки українська влада насправді не є ідентичною українському народові, хоча й маніпулює ним свавільно, - то ставлення українських громадян до американських цінностей буде насправді залежати від інших чинників, які продукуватиме сам Вашингтон. Чи погодиться він залишити Україну в цивілізації “совка” з її культом сили та брехні? Чи, скажімо, радіо “Свобода” продовжуватиме торкатись реальних політичних питань України, чи потоне в філософських дебатах про абстрактне добро й зло? Чи турбота про відмивання грошей залишить США з Лазаренком, чи потребуватиме й інших відповідей та імен? Чи питання незаконної торгівлі зброєю залишаться таємницею М.Мельниченка? Чи консервація диктаторського режиму залишатиметься приводом для виділення грантів на підтримання маленьких острівків демократії та свободи слова?

Від відповідей на ці питання, до речі, залежить і те, з якою, власне, Америкою, залишатись. Тож самовизначення триває...

додано: 06-10-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1002396643.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua