першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Ірина БЄЛОУСОВА: “CD-пристрасті” (“Укрінформбюро”).

додано: 08-11-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1005235819.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Кому не позаздриш в нашій країні, так це Гаранту її Конституції. Під час свого правління ракетний конструктор, що так і не відбувся, і цілком адекватний заводський парторг Леонід Кучма захопився створенням в державі системи політичних противаг і зміщених центрів ваги, теорії, добре знайомої йому по навчанню в Дніпропетровському університеті. У результаті він постійно потрапляє в ніякове становище, а Україна - "на бабки".


Delete або escape? Ось в чому питання!
Delete або escape? Ось в чому заковичка!

Президент постійно комусь когось протиставляє. Посилився донецький клан – допоможе дніпропетровському. Підняла голову міліція – посилить СБУ. Набрав силу прем'єр Марчук, з Дніпропетровська викликають до нього заступником Лазаренка. Небезпечним став Суркіс – до складу уряду вводиться Тимошенко. Перетворився на сильну фігуру Ющенко – до нього за плече ставлять хлопчика з конспектом і дерев'яним прізвищем. Розмахнулося НДП – підкинули козирів СДПУ(о). Оголосили "наступником" Медведчука, а потім показали пальчиком на Тигіпка. Популярні соціалісти – створити більш прогресивних. Комуністам протиставити більшовиків. Розкрутилася Тимошенко – підкрутити Богословську. І так далі, і тому подібне.

З боку вся ця махина противаг нагадує якусь дивовижну конструкцію – десь висить гирка, а врівноважує її старий кед. Десь вантажок висить на дротику, а десь його втримує прищіпка, і все зв'язує гумка від трусів.

Але якщо всередині країни це диво інтелектуальної витонченості допитливого розуму заводського парторга та глави його адміністрації, що начитався Макіавеллі, наразі ще продовжує працювати, то на зовнішній арені ці штучки вже не проходять – там теж не дурні сидять і що таке противага знають. Хоча партогранізацією і не всі керували.

Звичайно, деякі фінти проходили. Зайшов далеко в заграванні з Вашингтоном – віддасть щось Москві, почав дзявкати Кремль щось там з приводу крадіжки газу – звернувся до Туркменбаші. Провели навчання з НАТО – наступні в графіку – стрільби ППО на мисі Опук. До речі, здорове опукнули. Весь світ запах відчув. Однак зараз – не про це. А, не повірите...


Про поправку Джексона-Веніка, і про те, як один маленький, але дуже гордий заводик з виробництва лазерних дисків уміє лобіювати свої інтереси.

Нині в Верховній раді ведуться бої на трьох головних напрямах. Прихильники приватної власності на землю із останніх сил відбиваються від противників приватизації землі. Битва за державний бюджет все більше нагадує громадянську війну, на якій не тільки брат йде на брата, а білі прийшли – грабують, червоні прийшли – знову ж таки грабують. Про третій фронт можна було б і не згадувати. Ну що таке "захист прав на інтелектуальну власність" і питання ліцензування лазерних дисків? На тлі двох попередніх битв, де війна йде зрозуміло за що, це питання здається настільки незначним, що простій людині навіть не зрозуміти – чого ж це такі "шли битви та драми". А тим часом – все просто до непристойності. І парадоксально – до трагікомічного.

Свого часу саме у Києві було винайдено диск, що отримав пізніше назву компактного – CD. Йшла холодна війна. У нас – планова економіка, у них – промислове шпигунство. Між ними – берлінська стіна. Питаннями отримання патенту ніхто вчасно не зайнявся, технологію у нас украли і досі стверджують, що "відкриття було зроблене паралельно". Однак фахівці вважають, що ймовірність такого збігу співвідноситься з ймовірністю того, що на різних континентах різні люди в один і той же час напишуть "Місячну сонату" із співпадінням до ноти. Або, як в наших умовах – двоє чоловіків, що працюють в одному місці і на одну й ту саму людину, помруть в один і той же час від інфаркту, причому обидва – на вулиці Попудренка. Останнє порівняння – до речі.

Приблизно в ці ж роки, в один і той самий час, в Сполучених Штатах двоє сенаторів написали один і той самий закон, що увійшов в історію, як "Поправка Джексона-Веніка", по іменах авторів. У відповідь на пригнічення євреїв і порушення їхніх прав на вільне пересування по світу, США карали Радянський Союз економічно. Всупереч Конституції, що гарантує вільну економіку, не визнає кордонів і ненавидить лише монополії та нечистий бізнес. Для радянських товарів, а головне – сировини, американський ринок був практично закритий. Дверцята для того, аби туди потрапити, більше нагадували вушко голки або замкову щілину, через яку можна непогано підглядати, але вже ніяк – не вести бізнес.

Часу відтоді минуло багато. Від берлінської стіни залишилося кілька метрів. Бажаючі радянські євреї виїхали куди бажали, а багато хто встиг не тільки повернутися, а й добре заробити. Для того, щоб знову виїхати, врятовуючись від прокуратури. Про відкриття нової синагоги перестали не тільки писати, а й навіть туди ходити. Від СРСР залишилися тільки спогади та бажання заробити політичний капіталець шляхом вимови цих чотирьох букв перед мліючим ностальгуючим електоратом. А поправка "Джексона-Веніка" – живе. Рятуючи "вітчизняних виробників" в США від конкурентів.

Скільки років кожна делегація, що приїздила з берегів Потомака, привозила черговий американський аванс. Ось-ось, і зітхнемо вільно – ринки для нашого прокату, феросплавів, труб і ще тисяч найменувань продукції відкриють. На це відреагують і європейські з азіатським ринки. Запрацюють знову на повну потужність наші металургійні гіганти. Ба – ні! Або вірніше –"дзуськи"!

Останнім часом, щоправда, США перестали пов'язувати абстрактні вимоги до проведення реформ, лібералізації та приватизації з припиненням репресій щодо українських виробників. Там вже хотіли лише одного – ліцензування програмного продукту і забезпечення авторських прав на території України. Пан Клінтон про це особисто повідомив товаришеві Кучмі.

Здавалося б. Ну навалися Президент на виробників піратських комп'ютерних дисків і розверни боротьбу за ліцензування програмного забезпечення. Все ж таки –скасування поправки Джексона-Веніка – це Справа майже Сімейна! У кого, зрештою, в руках левова частина трубних та феросплавних підприємств України?! Допоможи зятеві!!! Ба – ні! Або вірніше –"дзуськи"!

Не допоможе. І абсолютно не через те, що не бажає мати нічого спільного з поняттям "кумовство". Просто система противаг. Напевно, і в приватних питаннях. Але не тільки. Спасибі, що у країни з минулого року є, ні, не совість нації, а її вухо. Йдеться про майора Мельниченка. У фонотеці охоронника президента виявився запис, який частково проливає світло на це питання.

Лютий 2000 року. На дворі – баталії з приводу референдуму. Мікрофон майора – під диваном, на дивані президент Леонід Кучма та екс-прем'єр Віталій Масол. Колишнього "двічі керівника уряду" непокоїть політика Віктора Ющенка, яку він чомусь порівнює з останніми роками правління Хрущова, скасування пільг, надбавок до зарплати та дорожнього збору. Однак він не тільки по-старечому бубонить з приводу молоді, а й просить:

Масол: Значит, Леонид Данилович! У меня есть такая просьба. Я не знаю, подписали Вы закон "Про розповсюдження аудіо- відеотехніки" или нет?

Кучма: Нет.

Масол: Вам должны были принести с вето. Рада приняла этот закон. Вето там состоит в том, чтобы брали лицензию на экспорт... Я им говорю – ребята, нигде в мире нет такого на экспорт этой техники. Я им говорю – да нигде в мире не берут. Да он платит налог, он платит все. Я тут разговаривал с вашими ребятами. Я так понял, что тут есть силы, которым это интересно, чтобы была введена лицензия на экспорт. Для чего? Это дело той страны, куда я везу. Это что ж получается! Я поеду, допустим в Россию и договорюсь, что поставлю эти диски, то я должен приехать в Украину и писать в Комитет по авторским правам: дайте лицензию? Но, дорогой мой, это ж сколько лицензий надо?!

Кучма: (неразборчиво).

Масол: Леонид Данилович, а нельзя ли – стандарт мировой? Там есть на это самое, но нету на экспорт. На внутренний рынок, если к нам привозят – да.
Кучма: Я прочитал вчера информацию, что на Президента "тиснуть, щоб він ввів ліцензію".

Масол: Не надо этого делать!

Кучма: Хорошо...

Далі екс-прем'єр скаржиться на свою нелегку долю пенсіонера, який одержує 600 гривень, і нерозумну податкову політику держави щодо тих, хто живе на одну пенсію, і по тому невимушено лобіює супроводження німецьких траншей для бориспільської злітної смуги...

"Без пляшки не розберешся" – говорить глава держави. Легше – легкого. Син пенсіонера Масола – керівник підприємства "Росток", що займається виробництвом продукції на лазерних дисках. І коли екс-прем'єр скаржиться на тяганину та світову практику експортної політики, він мимоволі прохоплюється і говорить ключову фразу, пов'язану саме зі словами "диски" та "Росія": "я повинен приїхати в Україну і писати в Комітет з авторських прав: дайте ліцензію?". А на дворі – тільки лютий 2000-го. І до закону, з приводу якого сьогодні трощиться стільки списів, ще – півтора року.


Адже все просто і по заповіді. "Не вкради"

Так. У країні немає споживачів, які могли б купувати CD за світовими цінами. Так, диктат не робить честі американцям, які заявили нинішньому прем'єру Кінаху, що у України є лише місяць на ухвалення закону. Так, Посол США Карлос Паскуаль явно перебрав свої повноваження, вчинивши публічний тиск на парламент чужої країни.

Але, коли не можеш купити, то це не означає – вкради! Але – ситуацією вигідно користуються перед початком виборчої компанії сили, що потребують фінансування своїх виборів. Але – виконання закону про інтелектуальну власність зовсім не вимагало тотального закриття дитячих комп'ютерних клубів саме в дні шкільних канікул. Але – 50 тисяч чоловік втратять роботу найближчим часом у разі введення Америкою санкцій.
І для демонстративної спроби відкликання Паскуаля вибрано зовсім не той привід. І один із заводів з виробництва неліцензійних CD все одно продовжує працювати. І чи не на цей завод свого часу із перевіркою не пустили навіть віце-прем'єра? І як він все ж таки називається?


Або, бодай – з якої букви починається?

А в переходах знову можна купувати дешеві, але "ліві" компакт-диски. А силові структури використали наїзд на комп'ютерні фірми для поповнення своєї оргтехніки. А Леонід Данилович, напевно, думає, що протиставити американським вимогам? Не повітряний же коридор, дійсно закривати або чергові навчання ППО на мисі Опук проводити! А ідею виробництва компакт-дисків ви, товариші з Заходу, все ж таки украли!

додано: 08-11-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1005235819.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua