першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

: Наталія ЛЕБІДЬ: “Ляльки і ляльководи. Хто пише п'єси для новоявл

додано: 21-11-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1006365281.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Сентенція, яка стверджує, що світ – це театр, а люди в ньому – актори, від часів Шекспіра, мабуть, вже набила всім оскому. Але подібного порівняння – і влучного, і дотепного – аж ніяк не уникнути, спостерігаючи наше життя, особливо життя політичне. Стежачи за тим, як неначе з повітря утворюються нові партії (яким соціологічні служби вже пророкують чималі відсотки на виборах) або, навпаки, як розвалюються міцні, добре зцементовані структури, мимоволі ставиш собі запитання: хто режисер цього політичного театру, хто смикає за нитки покірних волі автора ляльок? Він лишається в тіні куліс, проте уважний глядач розпізнає стиль і почерк майстра.

Подія, що викликала ці роздуми, вже висвітлювалась в "Українській правді". Йдеться про внутрішньопартійні справи Української Національної Асамблеї. Безпосереднім інформаційним приводом знов зазирнути на політичну кухню цієї партії став проведений в неділю закритий для преси з'їзд УНА-УНСО. Після досить тривалого спілкування з членами організації, після ознайомлення з різними думками, документами тощо визріла необхідність поділитися з читачами найцікавішим. За форму подачі матеріалу слугуватиме побудова давньогрецької трагедії, в якій на сцен по черзі з'являються герої та антигерої і висловлюють свої думки. Собі автор цих рядків відводить скромну роль античного хора, який не втручається в перебіг подій, а лише дозволяє собі певним чином акцентувати ті чи інші моменти вистави. Отже, згідно античних канонів – "епісодій перший"…


Про закритість-відкритість з'їзду та його легітимність

З'їзд УНА-УНСО спочатку було заплановано на 28 жовтня 2001 року. За даними "УП", він мав проходити в закритому режимі, про що й було повідомлено в статті під назвою "Мискоборці". В той же день від Юрія Тими, голови виконкому УНА-УНСО, надійшло спростування цієї інформації. Більше того, ваш кореспондент отримав чемне запрошення відвідати цей з'їзд. Але у призначений день жодного заходу не відбулося.

Говорить Едуард Коваленко, на той час голова політради УНА-УНСО, нині – заступник голови партії (30 жовтня 2001 р.): "Ми були організаційно не готові провести з'їзд, тому його перенесли на найближчий час. Я думаю, що це було правильне рішення, бо якщо проводити з'їзд, то проводити узгоджено, з усіма членами, з керівництвом, яке знаходиться і за гратами, і на волі". З'їзд було проведено 18 листопада. "Керівництво, яке знаходиться за гратами" за посередництвом адвокатів розповідає про те, як відбувалося "узгодження" з ними тих чи інших моментів та проблем. Засвідчує Андрій Шкіль, лідер УНА-УНСО (19 листопада): "Я тільки сьогодні почув про з'їзд. Постфактум. Зі мною ніяких питань, пов'язаних з його проведенням, не обговорювали, моєю думкою ніхто не цікавився".

Про закритий характер з'їзду однозначно повідомив в телефонній розмові зі мною пан Тима. Розмова мала місце 15 листопада, і колишніх люб'язних запрошень відвідати це зібрання від пана Тими вже не надходило. На запитання: "Чому ви криєтесь? І нещодавній з'їзд Соціалістичної партії, і з'їзд блоку Юлії Тимошенко проходили відкрито, святково, пресу не те що запрошували, а навіть пропонували їй скористатися транспортом для прибуття на місце зборів", пан Тима відповів в такому сенсі, що це, мовляв, їхні справи… Звісно, як писав український філософ і поет Григорій Сковорода: "Всяка імєєт свій ум голова".

За статутом партії, прояснює ситуацію прес-секретар Андрія Шкіля Тетяна Чорновіл, з'їзд вважається легітимним лише тоді, коли на ньому присутня щонайменше половина усіх членів партії (оскільки УНА нараховує лише кілька тисяч членів, забезпечити подібне представництво не є проблематичним). Говорить представник київської "філії" УНА-УНСО, що відрекомендувався як Славко: "Нас було не більше сотні".

Як переконував раніше автора цих строк Едуард Коваленко, буде надана рівна квота для представників всіх без винятку регіональних осередків партії, тобто кожна обласна організація УНА-УНСО делегує однакову кількість унсовців на столичні заходи. І ось з надією на дотримання цієї домовленості до столиці з усіх усюд прибувають члени партії. Розповідає Роман Ярош, представник Львівського проводу: "Нас просто вигнали з автобусу, який мав доставити делегатів на місце проведення зборів. Це було мотивовано тим, що ми нібито не потрапили в якісь списки, що їх мав скласти керівник обласного проводу. Але ж всім відомо, що Львівську організацію, як і Центральний провід, очолює Андрій Шкіль. А сидячи в тюрмі досить важко займатися списками". Вже згадуваний Славко додає до цієї розповіді наступне: "Нас, представників київської організації, профільтровували перед сходинками автобусу. Відібрали двох – Андрія і Влада. Іншим сказали: "Ви – люди нелояльні, а демократії у нас на з'їзді не буде". В автобусі, як ми встигли побачити, було чимало нікому невідомих хлопців, про яких казали, що вони просто створюють масовку за платню в десять гривень".

Ось так, відділивши зерна від полови і подбавши про потрібну кількість "зерен", частина унсовців рушила подалі від Києва, у мальовничу Пущу-Водицю, де багато свіжого повітря і жодного набридливого репортера.

Показово, що Юрій Шухевич – знакова фігура українського опозиційного руху, помітний член УНА на початку 90-х років – зайняв чітку і принципову позицію стосовно проведення з'їзду і кола питань, які б мали на ньому обговорюватися. Він наголосив на тому, що наразі не бачить більш актуального завдання, ніж визволення політв'язнів з тюрми. Концентрувати ж зусилля на іншому, на думку пана Шухевича, є неприпустимим.

…Отже, таким був початок з'їзду. Про прийняті на ньому рішення розповідає "епісодій другий"…


Два кольори мої, два кольори…

На з'їзді було затверджено нову символіку Української Національної Асамблеї. Два кольори – червоний та чорний, традиційні для української народної культури, для української вишивки, оспівані як "любов" і "журба", а також не менш традиційний мальтійський хрест – символ християнської віри й лицарства, - віднині покинули знамена Української Національної Асамблеї. "Мова йде не про зміну символів, а про введення партійної символіки, якої до цього не було. Була символіка УНСО і вона використовувалась як партійна. УНА-УНСО має на меті стати партією влади і треба мати символіку, яка визначає національну ідею нової ери, а новою ерою повинні керувати ми!" – заявляв в розмові з автором цих рядків 30 жовтня Едуард Коваленко. ("Символіка нової ери" являє собою незрозумілий спіралеподібний знак жовтого кольору, розташований на блакитному полі).

А ось думка тих, з ким нібито була "знайдена попередня згода" щодо введення нової символіки. Говорить Руслан Зайченко, один з семи членів Центрального проводу, лідер Черкасської організації УНА-УНСО: "Мій унсовський хрест був у мене вилучений і наразі знаходиться у камері схову СІЗО СБУ. Перше, що я зроблю, коли вийду – одягну його". Говорить Андрій Шкіль: "Зміна символів – це не просто підміна кольорів, це підміна ідейних стержнів, для яких кольори були символами. Будуть дві знакові системи – старі символи, знамена, зрошені нашим потом і кров'ю, які ми несли протягом дванадцяти років, і нові, які символізують щось інше. Можливо, існування старих кольорів і не буде заперечуватись, але домінуватимуть нові, витримані у загальноприйнятних, нейтральних до влади барвах. Загалом, політв'язні дійшли єдиної думки про те, що під якими прапорами нас посадили, під такими ми маємо й вийти на волю".

Отже, для "лояльних" унсовців, що примирилися з відсутністю демократії – лояльні прапори. Чого ж іще не вистачає? Ясна річ, лояльного лідера.


Старі виконавці – нові ролі

Питання про посаду лідера в партії для тих, хто залишився "на господарстві" після арешту Шкіля, Зайченка, Мазура, Ляховича, виявилося відчутно болючим. 24 жовтня, у відгуку на надруковану "УМ" статтю Юрій Тима категорично заперечував існування в УНА провідника в особі однієї людини. "Посаду голови партії займає Провід УНА-УНСО, який складається з семи осіб", зазначав пан Тима. Правда, кількома рядками нижче він називає Головою Проводу Андрія Шкіля. Ситуація у викладенні пана Тими видається досить незрозумілою. Остаточному роз'ясненню її перешкождає та обставина, що особистих контактів з кореспондентом "УМ" Юрій Тима уникає, спілкування з ним має характер телефонних розмов або повідомлень по факсу. Натомість Едуард Коваленко, який не відмовився від інтерв'ю, зауважив, що коло обов'язків Андрія Шкіля окреслено згідно з вимогами Мінюсту, за якими певна людина (а не колегіальний орган) має нести відповідальність за функціонування зареєстрованої партії в юридичній площині.

При цьому 18 листопада на з'їзді УНА-УНСО(л), тобто УНА-УНСО лояльної, декларується існування ще однієї керівної посади – Голови партії. На цю посаду призначається Микола Карпюк, провідник Рівненської організації УНА-УНСО, а у якості його заступника – Едуард Коваленко. Про цих осіб – трохи згодом. Спочатку про спроби з'ясувати, чим була викликана необхідність затвердження подібної посади, яка, за словами Юрія Тими існувала і раніше, але тривалий час залишалась вакантною. Пан Тима, мотивуючи нагальну потребу дати партії Голову, посилався знов-таки на вимоги Мінюсту. Тобто, у кореспондента "УМ" склалося враження, що Голова партії і Голова проводу – посади, які певною мірою дублюють одна одну. Поговорити на цю тему з Миколою Карпюком немає можливості, оскільки він знаходиться на підписці про невиїзд і наразі перебуває в Рівному. У наданні контактних телефонів з новопризначеним Головою ані пан Тима, ані пан Коваленко авторові цих рядків не посприяли.

"Мене дивує створення посади Голови партії, - говорить Андрій Шкіль. – Я нічого не знаю ні про функції, ні про коло обов'язків людини, яка її обійматиме. Мені також нічого невідомо про зміни до статутних документів УНА, які мали б супроводжувати виникнення такої посади. Що ж до персоналій, то я поки що утримаюсь під коментарів – до з'ясування всіх обставин проведення з'їзду і рівня його легітимності".


Ваш вихід…

Підводячи деякі підсумки, згадаємо незаперечні факти. Українській Національній Асамблеї намагаються нав'язати курс відходу від жорсткої опозиційності до поміркованих, виважених дій. Прояв цього можна побачити в організації з'їзду, на який потрапили потрібні люди для прийняття потрібних рішень, в зміні символіки, яка вважалась владою занадто епатажною і безмежно її дратувала, і, нарешті, в висуванні на високі посади Едуарда Коваленка і Миколи Карпюка.

Про Едуарда Коваленка найкраще розповість сам Едуард Коваленко. Причому із монологом він виходитиме двічі. Перша мізансцена така: інтерв'ю кореспонденту "УМ" (30 жовтня 2001 року):

Кор.: - Ви вступили в партію приблизно навесні. Наразі Ви вже займаєте в УНА-УНСО досить високу посаду, чим можна пояснити подібну стрімку кар'єру?

Е.К.: - Я партією УНА-УНСО цікавився ще десять років тому – знав про всі події, які відбувалися, цікавився пресою УНА-УНСО. Мені ця партія була близька по духу від самого початку. Я жив цими ідеями! І просто зміг реалізувати себе і свої ідеї, я став єдиним організмом, з першої години, з першої хвилини я відчув себе монолітом з цією партією. Думаю, що в цьому мене підтримають керівники партії. Я ж не просто сам себе призначив – були збори… Всі підтримують і мою кандидатуру, і мої дії…

Інша мізансцена: кабінет слідчого, що веде "справу 9 березня". Зі свідчень Едуарда Коваленка: "В м.Києві я проживаю приблизно з жовтня 2000 року… На початку лютого 2001 року я підійшов до учасників мітингу опозиційних сил, де познайомився з лідером партії УНА Андрієм Шкілем… Я з власної ініціативи для підтримання знайомства часом підвозив Тиму зі Шкілем туди, куди вони мене просили… Ніякої участі в діяльності УНА я не приймав, просто намагався зрозуміти суть даної організації. Взагалі, наскільки я знаю, Шкіль мені не дуже довіряв, тому в справах УНА я був не в курсі. Питання, що стосувались діяльності УНА, вирішувались без мене".

Стосовно Миколи Карпюка, який тримається в тіні, відомо, що ця людина після відкриття проти неї кримінальної справи, була невдовзі відпущена слідчими СБУ на підписку про невиїзд. На запитання, чому у відношенні пана Карпюка представники влади пішли на подібну поступку, Юрій Тима впевнено відповів, що проти Карпюка не висувалися настільки тяжкі звинувачення, як, наприклад, проти Андрія Шкіля.

Але цю заяву повністю спростовують матеріали справи, в яких поміж іншим, йдеться про те, що Шкіль "вигукував гасла "УНА – до влади!", "УНСО – до штурму"!, підбурював обіцянками про заохочення учасників нападів, збуджував у маси осіб негативне ставлення до правопорядку". Тобто, "злочини" Андрія Шкіля носять суто вербальний, словесний характер. Натомість Карпюку інкримінуються конкретні протиправні дії, які описані наступним чином: "з метою вчинення насильства над працівниками міліції, Карпюк М.А. особисто ламав металеву огорожу, яка відділяла працівників міліції, наносив їм удари руками. Навмисно кинув по працівниках міліції шматок металевого дроту, використовуючи його як зброю. Наніс не менше двох ударів ногою працівникам міліції".

Таким чином, Андрій Шкіль, який начебто вигукував якісь гасла, вісім місяців поспіль знаходиться в СІЗО СБУ, а Микола Карпюк, який, за даними слідства, спричинив тілесні ушкодження працівникам міліції, очікує на суд вдома. У випадку Шкіля на зміну щодо нього запобіжного заходу не вплинули навіть такі обставини, як важкий стан здоров'я Андрія (травми черепа і хребта, хвороба печінки), а також утримання сімдесятилітньої матері.

Перефразуючи Маяковського, запитаємо: якщо одні сидять за гратами, а інші – за столом певним чином скерованого з'їзду, отже, це комусь потрібно? Можливо, невдовзі стане відомо, хто і за чиїм сценарієм грає, адже, за законами жанру, шоу має тривати…

додано: 21-11-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1006365281.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua