першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Ірина ПОГОРЄЛОВА: Як Олександр Ржавський «підвісив» вибори в Україні

додано: 28-12-2001 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1009551188.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

УНІАН

Олександр Ржавський оскаржив в Шевченківському суді Києва нормативний акт ДПАУ щодо встановлення розміру «неоподатковуваного мінімуму» і виграв процес. Завдяки цьому, на думку Ржавського, найбідніші громадяни можуть повернути собі переплачені від суми мінімальної зарплатні податки. Арифметика виглядає таким чином: встановлений ДПАУ норматив «неоподаткованого мінімуму» становить 17 грн., а мінімальна зарплатня в Україні ще донедавна визначалась сумою в 118 грн. Суд вирішив, що поняття неоподатковуваного мінімуму та мінімальної зарплатні мусять бути тотожні (згідно з законом про оплату праці), а відтак – різницю громадяни можуть «скачувати» з держави в судовому порядку.

Очевидно, що подібна судова перемога депутата Ржавського над ДПАУ мала виразний передвиборчо-популістський підтекст. Але людина, яка здійснила подвиг, має право отримати відповідні політичні дивіденди, що й робив пан Ржавський з допомогою преси.

Та перемога ця ширша, аніж лише проблема переплачених податків, які стягувались і стягуються з громадян. У зв`язку з цією індивідуальною перемогою депутата протягом кількох тижнів чомусь так і не була проаналізовано те, що оскаржений ним норматив є не лише соціальним, але й могутнім економічним та політичним важелем.

По-перше, саме в «неоподатковуваних мінімумах» вираховуються в Україні різноманітні штрафи та пені, і отже – з рішенням Шевченківського суду вони мусять значно зрости.

А, по-друге, і це, поза сумнівами, не менш цікаво, за законом про вибори в цих же «неоподатковуваних мінімумах» вираховуються ключові елементи наступної виборчої кампанії: грошові застави кандидатів та партій і блоків, а також «стелі» виборчих фондів. Отже, перемога Ржавського над ДПАУ в цьому контексті прирівнюється до підвищення майнового цензу для участі у виборчій кампанії приблизно в 7 разів. А якщо згадати, що не так давно ВР схвалила підвищення мінімальної зарплатні до 140 грн. на місяць, в розрахунку на введення цього нормативу з 1 січня, себто старту виборчої кампанії, - то ціна «квитка» для участі у виборах зростає вже увосьмеро... Пригадаємо, що, вводячи замість збору підписів - грошову заставу, парламент намагався мінімізувати майновий ценз, аби не порушувати права громадян, принаймні мажоритарників, Відтак, ціна «квитка» на вхід для мажоритарників була встановлене за законом на рівні 60 «мінімумів», себто на момент ухвалення закону вона становила лише 1020 грн.Тепер завдяки ініціативі Ржавського ця ціна зростає до 8 160 грн. Як то кажуть, відчуйте різницю.

Звісно, однозначно визначення ціни «квитків» до виборчого процесу ще не завершилось. ДПАУ опротестувала рішення Шевченківського суду в апеляційному суді, а пан Азаров як головний збирач податків, на чиї здобутки посягнув у номінальному визначенні проблеми пан Ржавський, висловив обурення тим, що будь-який суд нижчої інстанції бере на себе сміливість відміняти рішення державних установ та тлумачити закон. Ставлення пана Азарова до судової системи, звичайно, заслуговує окремої оповіді, але для конкретного питання про виборчий ценз важливо, що допоки питання оскаржується в суді, - діє старий добрий норматив ДПАУ, себто мінімум-мініморум від можливого. І вдячні кандидати на мажоритарні округи, а також не надто багаті партії вже могли б співати осанну головному митарю, якби не невизначеність із рішенням апеляційного суду. Адже Шевченківський суд, як ніяк, розглядав не абстракне питання справедливості, а суто формальне питання відповідності нормативних актів діючому законодавству про оплату праці...Тож нема жодної гарантії, що Київський апеляційний суд не підтвердить правоту першої інстанції. Себто таки не підвищить грошовий ценз кандидатів.

Ну, а ще, як завжди в ситуації подібної невизначеності, залишається питання термінів установлення одного з найперших і ключових правил передвиборчої гри. «Здавати гроші» на вибори кандидати мусять перед поданням до ЦВК заяви про реєстрацію, себто до лютого. Коли з`явиться остаточне рішення суду – ніхто прогнозувати не може, тим більше, що питання це розглядається не в контексті виборчого процесу, себто не в спеціальному стислому режимі. ЦВК досі жодного разу не торкнулась цієї теми в своїх численних роз`ясненнях, що надає суб`єктам виборчого процесу. Тож досі остаточно невідомо, скільки треба сплатити за вхід до клубу учасників. Зрозуміло, що ця невизначеність може призвести до будь-яких наслідків. Наприклад, якщо зміна розміру суми застави відбудеться ще під час виборчої кампанії, то в таких активістів, як то же пан Ржавський може з`явитися бажання осаржити правомірність факту реєстрації учасників перегонів. Якщо ж апеляційні процеси засвідчать правоту Ржавського вже після виборів, то він може стати Геростратом по відношенню до цілого складу нового парламенту.

Що стоїть за появою цієї вельми цікавої колізії? Випадковий збіг обставин, чи певна технологія, сенс якої пов`язаний не з банальною конкуренцією, а з маніпулюванням цілим процесом, так само, як з допомогою перепису, прописки?

Вірогідно, що коли ВР ввела низький майновий ценз для суб`єктів виборчого процесу – це було елементом технології залучення до кампанії максимального числа учасників з метою розмивання електоральних уподобань і створення певного хаосу на мажоритарних округах. Ця технологія активно спрацьовувала на минулих парламентських виборах і могла бути повторена. Але процес блокування партій та активних домовленостей між ними про розподіл мажоритарних округів звів майже нанівець сенс розпилення електорату в такий примітивний спосіб.

Тож абсолютно не виключено, що в когось могла виникнути ідея більшої доцільності скорочення суб`єктів кампанії, в тому числі випадкових або опозиційних з метою відсікання ще на старті небажаних учасників. Рішення Шевченківського суду дало таку змогу.

Але апеляція М.Азарова, який, доречі, зовсім не миттєво зреагував на «посягання» судової інстанції на його прерогативи, засвідчила, що й такий механізм влаштовує не всіх, а можливо, не влаштовує саме верховну владу, бо все одно не дає достатніх важелів повного контролю процесу. Відтак, апеляція і створення ситуації невизнеченості з наступною можливістю ставити під сумнів легітимність виборів, - це єдине, що може влаштувати тих державних лідерів, які вустами В.Литвина повідомили Україну, ніби боротися за владу їм не потрібно, бо вони її вже мають.

Треба сподіватися, що Центрвиборчком конкретизує вплив теми про «неоподатковуваний мінімум», або ще встигне сказати своє слово Верховна Рада. Але вже тепер можна констатувати, що продукування нових способів контролю виборчого процесу та його наслідків відбувається у владних структурах безсистемно, а можливо – виходить і не з одного центру.

додано: 28-12-2001 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1009551188.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua