першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

УНЦПД: Деякі подробиці щодо “шоу двійників” на виборчих перегонах 2002 року

додано: 18-02-2002 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1014060780.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Політична Україна

Маско, я тебе знаю... Деякі подробиці щодо “шоу двійників” на виборчих перегонах 2002 року
(Український незалежний центр політичних досліджень)

Однією з визначальних ознак нинішньої виборчої кампанії, про яку, певно, будуть довгенько згадувати після виборів, аналізуючи їх перебіг, можна вважати застосування “методу двійників” кандидатів та клонів партій.
Звичайно, розігрування “шоу двійників” на практиці не є ноу-хау українських виборів 2002 року. Зокрема “метод двійників” винайшли, як здається, в Росії (звідки ми й позичаємо багато “цікавих” технологічних новинок), де його використали в ході виборів депутатів Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга в 1998 році. Водночас, за свідченням російських експертів, він уже тоді продемонстрував свою мінімальну ефективність. Отож через його низькі “показники” “метод двійників” і не стали застосовувати на губернаторських виборах у цьому російському регіоні.
Чи не вперше в історії українських виборчих технологій “шоу двійників” було представлено на суд широкої публіки на довиборах до Верховної Ради України, проведених 25 червня 2000 року. Принаймні саме тоді цей метод привернув до себе увагу ЗМІ. Отже, чи не першим прикладом його застосування, який набув широкого розголосу, стала ситуація, що виникла в 99-му виборчому окрузі Кіровоградської області. В цьому окрузі мала намір балотуватися до складу Верховної Ради України тодішній віце-прем’єр-міністр України з енергетичних питань Юлія Володимирівна Тимошенко. Підписні листи для збору підписів її представники отримали, а от заяви претендентки подано так і не було. Натомість тоді ж стало відомо, що у в. о. № 99 збирається змагатися на виборах безпартійна Алла Тимошенко, економіст за освітою, завідувач відділу Кіровоградського обласного статистичного управління. Пізніше в тому ж окрузі “засвітилася” ще одна Тимошенко, на цей раз Галина. Щоправда, тоді так і не вдалося з’ясувати, скільки ж голосів могли “відібрати” в Юлії Тимошенко її неімениті тезки, оскільки віце-прем’єр-міністр вирішила не брати участі в довиборах.
Незважаючи на таку ось невиразну “попередню апробацію” на довиборах 2000 року, на нинішніх виборах “шоу двійників” набуло неабиякої популярності й увійшло в широкий політичний ужиток. Щоправда, реальні масштаби поширення цього політтехнологічного явища остаточно поки що невідомі, адже наразі немає повної інформації щодо прізвищ усіх мажоритарних кандидатів. Проте, ймовірніше за все, ми нарахуємо в остаточних списках кандидатів у депутати чимало тих, хто побажав пограти в двійниковому шоу.
Загалом, за даними ЦВК станом на 11 лютого 2002 року, в багатомандатних округах зареєстровано 4111 кандидатів, причому відмовлено в реєстрації 435. З-поміж зареєстрованих спискових депутатів 735 висували свої кандидатури на парламентських виборах 1998 року. 147 кандидатів, зареєстрованих у партійних списках, — діючі народні депутати. Майже 85% усіх кандидатів мають вищу освіту, але лише 10% з них — юристи, соціологи та політологи.
Дані про реєстрацію кандидатів у одномандатних округах ще надходять до ЦВК. Відомо лише, що станом на 11 лютого в 225 виборчих округах зареєстровано 3483 кандидата. 270 особам було відмовлено в реєстрації. За словами голови ЦВК М. Рябця, “виборчий конкурс” в округах сягнув доволі високого рівня: 14 осіб на одне місце.
Та повернемось, як говорять французи, до наших баранів, тобто до двійників. Звісно, є випадки, коли люди з однаковими прізвищами беруть участь у виборах в різних округах, однак до нашої теми ця ситуація не має жодного стосунку. Нас цікавлять ті випадки, коли ті, кому судилося носити більш-менш відоме в Україні ім’я, виходять на виборчий герць в одному й тому ж виборчому окрузі – і хоч-не-хоч (а точніше, хоч) стикаються зі своїми “тезками”. Щоправда, ті “двійникові” випадки, які сьогодні зафіксовано, мають доволі карикатурний вигляд. Однак у даному разі “виборчі шаржі” носять зовсім не доброзичливий характер. Тому й доведеться, слідуючи давньому правилу, шукати того, кому це вигідно.
Виходячи з аналізу списків тих, хто висловив намір позмагатися за мандат депутата, можна дійти деяких висновків: “двійник”, як правило, виставляється не проти явного фаворита виборчої гонки в окрузі, наприклад, нинішнього депутата або того, хто потенційно може ввести в дію адмінресурс, але — проти його реального конкурента! Цю тенденцію можна спостерігати на прикладі фактично всіх регіонів України, де схеми застосування даного методу майже тотожні.
Отже, наведемо кілька прикладів. На нинішніх виборах у “двійниковому” контексті привертає до себе пильну увагу Львівщина. Зокрема у виборчих округах 118 та 119, де раніше були обрані народними депутатами Тарас Стецьків та Олександр Гудима (а нині вони знову зареєстровані тут кандидатами), заявлено по три Стецьківа і два Гудими! За словами Тараса Стецьківа, “за реєстрацію однофамільців особам, які мають такі ж прізвища, пропонувалося від 1 до 3 тисяч доларів” ("Україна молода", 31 січня 2002 р.). Однак не будемо робити скороспілих висновків...
Оригінальним, а водночас рекордним у двійниковому контексті виглядає й Ужгородський виборчий округ № 71. Зокрема місцева окружна виборча комісія отримала шість реєстраційних заяв від громадян на прізвище Ратушняк. Станом на 11 лютого 2001 року в списку кандидатів, зареєстрованих ЦВК, уже перебуває два Ратушняка, які беруть участь у виборах. Взагалі-то популярність цьому доволі поширеному в регіоні прізвищу приніс один із нинішніх кандидатів — екс-мер Ужгорода Сергій Ратушняк, який сьогодні стоїть у керма Закарпатської обласної організації партії “Єдність” Олександра Омельченка. До речі, за іронією долі, не виключено, що й на виборах міського голови Києва балотуватимуться як мінімум двоє Омельченків: нинішній мер столиці Олександр Олександрович та народний депутат України і полум’яний борець із “мафією та корупцією” Григорій Омельченко.
У виборчому окрузі № 71 у Мукачеві участь у виборах братимуть як мінімум два Балоги та один Балог. Причому з однаковими по батькові — Івановичі. Прізвище Балога доволі відоме в цьому регіоні завдяки Вікторові Івановичу Балозі, який до червня 2001 року очолював Закарпатську облдержадміністрацію.
У виборчому окрузі № 150 у Полтавській області зголосилися боротися за депутатство два Олександра Магди, один — член КПУ, другий — самовисуванець. У виборчому окрузі № 211, що в Чернігівської області, виборці будуть приємно здивовані, побачивши у виборчих бюлетенях двох Макаренків з однаковісінькими іменами — Михайло. У Вінницькому в. о. № 13 до Верховної Ради України балотується чотири Мельники. На Донеччині у в. о. № 41 позмагатися вийшли чотири жінки на прізвище Федоренко, причому дві з них мають іще й однакові ініціали. До речі, в цьому ж окрузі крім Раїси Богатирьової та члена КПРС О. Моісеєнка балотується ще й бізнесмен Віктор Семенович Ющенко, член партії “Солідарність”, — за підтримки блоку “Наша Україна”. Отже, в цьому окрузі використовується як мінімум три різновиди двійникової технології. В окрузі № 45 на Донеччині, де кандидатом зареєстровано нинішнього народного депутата Володимира Рибака, будуть боротися за парламентський мандат двоє Федченків, один з яких є членом КПРС. У в. о. № 64 на Житомирщині, де заявлений кандидатом демсоюзівець, нинішній народний депутат України Володимир Сацюк, теж спостерігається двійникова пошесть — тут балотується три Петренка та два Тимошенка.
Цікава ситуація виникла у в. о. № 66, де у виборчому протиборстві матимуть схрестити рапіри двоє діючих народних обранців — Віктор Доманський (“Демсоюз”) і Володимир Яценко (КПУ). Відтак поруч з ними в цьому ж окрузі з’являється ще один Володимир Яценко, самовисуванець.
По виборчому округу № 80 Запорізької області мали намір балотуватися двоє громадян з доволі рідкісним для України прізвищем Арабаджи: народний депутат України, член партії “Солідарність” Володимир Арабаджи і пенсіонер Георгій Арабаджи (щоправда, 5 лютого останній усе ж зняв свою кандидатуру з балотування). У цьому ж окрузі братиме участь у перегонах “заєдуїст”, президент відкритого акціонерного товариства “Запорізький алюмінієвий комбінат” Іван Бастрига.
Завдяки виборчому округу № 128, що в Миколаївській області, “двійникова” інтрига зростає. Зокрема тут балотується двійко Горбачових, один з яких, Віктор, — народний депутат України. Разом із тим не можна не звернути увагу на те, що у довжелезній шерензі кандидатів цього округу стоїть і Михайло Рихальський, член НДП, заступник голови Миколаївської облдержадміністрації.
Отже, як видно, жодна область України не стане винятком із “двійникового” правила.
Наведемо ще один красномовний приклад — на цей раз із царини кримських виборів до парламенту автономії. За повідомленням інформаційного агентства “РИА Новости”, проти нинішнього лідера кримських комуністів і голови Верховної Ради Криму Леоніда Грача у виборчому окрузі № 25 у місті Сімферополі висунуто вже чотирьох двійників. Сам спікер зареєструвався 5 лютого, а вже на 7 лютого, за повідомленням зазначеного агентства, стало відомо, що до кримського ЦВК звернулося ще декілька Леонідів Грачів, які раптом забажали взяти участь у кримських виборчих перегонах. На 11 лютого поки що зареєстровано 3 Грача. Але цей приклад наочно демонструє, що місцеві вибори теж можуть стати “двійниковою Меккою” і що й після остаточного складення списків на нас ще очікуватимуть багато цікавих новин у двійниковому контексті.
Подеколи метод двійників, сам по собі доволі схожий на гротеск, набуває на нинішніх перегонах абрисів цілковитого абсурду. Наприклад, за словами голови ЦВК Михайла Рябця, нещодавно в одному з регіонів для реєстрації в одномандатному окрузі подали документи двоє людей з однаковими прізвищем та ініціалами. Там же балотується ще одна особа з таким само прізвищем й ініціалами. Проте найпікантнішим є те, що двоє майже повних (у скороченому варіанті) тезок цієї особи лише тиждень тому (причому в один день!) одержали нові паспорти, що дає підстави для певних “підозр”: зокрема це може свідчити і про зміну прізвища! Однак, як зазначив Михайло Рябець, “виборчий закон не дає ЦВК повноважень боротися з "двійниками" — і партіями, і окремими кандидатами” ("Голос України", 1 лютого 2002 р.). Щоправда, пізніше, 8 лютого, М. Рябець повідомив, що ЦВК знайшла-таки методи нейтралізації двійників. У чому вони будуть полягати, достеменно ще невідомо. Голова ЦВК пообіцяв пізніше підняти таємничу завісу над тим, як буде боротися з цією пошестю комісія.
Не можна не звернути увагу й на те, що у виборах до парламенту братимуть участь і брати Чорноволи — Тарас і Андрій, проте по різні сторони політичних барикад. Андрій Чорновіл буде балотуватися по списках виборчого блоку “Народний рух України”, а Тарас висуватиметься в мажоритарному окрузі № 116 на Львівщині за підтримки блоку “Наша Україна”...
Як можна побачити, застосування методу двійників практикується не тільки в мажоритарній царині. Від двійникової пошесті потерпають також і партії та виборчі блоки. Двійниковий метод у пропорційному аспекті застосовують з належною модифікацією — як один із різновидів клонування партій, вдаючись до паронімів, схожих на відомі назви (тобто розкручені бренди). Відтак участь у виборчих перегонах поряд із КПУ братиме КПУ (оновлена). До речі, вихід на виборчу арену цієї партії дещо дратує “вихідну” КПУ. Так само не викликає в її лідерів задоволення й участь у виборах інших вірних ленінців — Комуністичної партії робітників та селян. В одній з останніх статей першого секретаря ЦК Компартії України Петра Симоненка вказувалося, що “краплена карта олігархії буде бита. Не допоможуть і гарячково створювані нежиттєздатні утворення-карикатури та партії. В тому числі й ті, що даремно пнуться представити себе комуністичними, додаючи до своїх назв літери "т", "о" чи "рс". Зрозуміло, “нові” (чи то “оновлені”) комуністи не складуть відчутної конкуренції КПУ, яка має свій традиційний електорат і розгалужену структуру місцевих осередків. Однак невелика частина голосів виборців потенційно таки може відійти конкурентам КПУ, що в умовах жорсткої боротьби за кожен відсоток, який гарантує додаткове місце під парламентським сонцем, може стати відчутним ударом.
Певною популярністю користуються й деякі інші політичні проекти, зокрема жіночі. Водночас не можна не звернути увагу на те, що сьогодні в Україні “висока” політика у ВР залишається чоловічою спеціалізацією. Як здається, не стане винятком і парламент четвертого скликання — адже, за даними ЦВК, жінки становлять лише 24% від зареєстрованих претендентів на місця у Верховній Раді України. Можливо, українським політичним жінкам вдасться повторити успіх їхніх російських колег — “Жінок Росії" – на виборах до Держдуми Росії минулого скликання. Так, на березневі виборчі перегони вийдуть всеукраїнське політичне об’єднання “Жінки за майбутнє” і партія “Жінки України”. Видно, високі рейтинги тих жінок, котрі “за майбутнє”, не давали спокою творцям інших жіночих проектів. Зокрема участь у виборах збирався взяти блок із майже тотожною назвою — "Жінки за майбутнє дітей". Пізніше з огляду на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, який 5 лютого визнав незаконним рішення з'їзду блоку "Жінки за майбутнє дітей" стосовно його назви, цей блок було охрещено по-новому — “Всеукраїнською партією міжнаціонального взаєморозуміння "Новий світ".
Отже, подібні випадки схиляють до тієї думки, що надзавданням клонів та двійників є не стільки перемога на виборах, скільки відтягнення певної кількості відсотків голосів виборців у фаворитів гонки з однойменними назвами. Водночас перед нами приклади політичного симбіозу — своєрідного “паразитизму” на популярних, широковідомих назвах та брендах.
Одним із проявів двійникового методу можна вважати й далеко не поодинокі випадки включення у виборчі списки партій однофамільців відомих політиків – причому на прохідні місця. Іноді використання знаного прізвища технологічно поєднується з використанням майже тотожної назви партії або блоку.
Наприклад, 23 січня 2002 року Всеукраїнська партія трудящих (ВПТ) на своєму з'їзді затвердила список, у якому нараховується десь із півсотні осіб. Першу п'ятірку списку — очолив Олександр Мороз — голова одного з осередків ВПТ. (До речі, загалом на березневі вибори вийдуть аж 15 Морозів, серед них чотири Олександри!) Цікаво, що самі соціалісти на чолі з власним, соціалістичним Олександром Морозом подібний “виборчий жарт” ВПТ розцінюють як зразок застосування брудних технологій, а для з'ясування обставин вдаються до компромату: “...нинішні трударі... мають тісний зв’язок із другим номером у списку блоку “Наша Україна” Олександром Стояном... О. Стоян, в свою чергу, ще нещодавно разом із керівником виборчого штабу “Нашої України” Петром Порошенком брав більш ніж активну участь у роботі з'їзду того уламку ВПТ, який зараз має намір взяти участь у виборах самостійно” (“Товариш”, № 5, січень 2002 р.).
Та чи не найяскравішим прикладом застосування “методу двійників” у пропорційному контексті стало бажання скористатися рейтинговим іменем лідера блоку “Наша Україна” Віктора Ющенка. Зокрема цим прізвищем вирішив скористатися лідер партії “Єдина родина” Олександр Ржавський. У кращих традиціях “методу двійників” 24 січня було створено блок, у назві якого фігурувало ім'я екс-прем'єр-міністра України, — блок "За Ющенка!". Таке рішення затвердив з'їзд партій-учасниць блоку. Вмотивовуючи це доленосне рішення, О. Ржавський указував, що оскільки "широкої коаліції не вийшло в рамках одного блоку", то блок "За Ющенка" доповнить блок самого Віктора Ющенка "Наша Україна" (“Інтерфакс-Україна”, 24 січня 2002 р.). Про всяк випадок у першу п'ятірку блоку "За Ющенка!" включили і Ющенка. Тільки не Віктора, а Володимира — голову однієї з районних організацій партії "Єдина родина" у Вінницькій області. Очолив виборчий список, звісно, сам лідер блоку, глава партії "Єдина родина" Олександр Ржавський, до першої п'ятірки ввійшли також лідер Слов'янської партії Олександр Базилюк та члени "Єдиної родини" Микола Забілий і Тамара Лисенко.
Проте Центральна виборча комісія призупинила розгляд заявки на реєстрацію від блоку "За Ющенка!" на початку лютого. Член ЦВК Ярослав Давидович повідомив, що відповідне рішення було ухвалене у зв'язку з тим, що лідер блоку "Наша Україна" Віктор Ющенко звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою на ініціативу Олександра Ржавського. На думку Віктора Ющенка, рішення з'їзду блоку О. Ржавського від 24 січня суперечить вимогам чинного законодавства і порушують його законні права й інтереси. Ще 4 липня 2001 року Віктор Ющенко доручив Молодіжній партії України здійснити реєстрацію прав на свою інтелектуальну власність, і 7 липня МПУ подала на реєстрацію до Державного департаменту інтелектуальної власності заявку на закріплення у власності Віктора Ющенка його імені, назви очолюваного ним блоку тощо. Загалом було зареєстровано 8 знаків. Тож 28 січня цього року Шевченківський райсуд ухвалив рішення про призупинення виконання рішення з'їзду блоку "За Ющенка!" до розгляду скарги по суті.
Після кількох раундів судової тяганини 5 лютого стало відомо, що Верховний Суд України не задовольнив скаргу лідера виборчого блоку "За Ющенка!", голови Всеукраїнського об'єднання "Єдина родина" О. Ржавського на дії ЦВК, яка призупинила реєстрацію блоку. Водночас ВС зобов'язав Центральну виборчу комісію скасувати свою постанову про призупинення розгляду заяв виборчого блоку "За Ющенка!" про реєстрацію кандидатів у народні депутати від цього блоку. Однак 5 лютого ЦВК так і не зареєструвала блок О. Ржавського. Розглянувши подані блоком "За Ющенка!" документи, Центрвиборчком відмовив у реєстрації його кандидатів на тій підставі, що в договорі про створення блоку були перераховані не всі партії — Слов'янської партії, що ввійшла до блоку пізніше, серед них не було. Крім того, з'їзди трьох партій-учасниць блоку — Всеукраїнської Чорнобильської партії "За добробут і соціальний захист народу", Партії вільних селян і підприємців та Слов'янської партії, — на яких було прийнято рішення про входження до блоку, відбулися відповідно 6, 12 і 19 січня, тобто вже після оголошення початку виборчої кампанії. А згідно із законом про вибори такі з'їзди слід проводити до початку виборчого процесу. Отже, на одного двійника у виборчій гонці поменшало.
Так чи інакше, але й ці гучні скандальні події демонструють нам справжній двійниковий бум на нинішніх виборах. Проте не можна не солідаризуватися з тією тезою, що технологічна ефективність цього методу є вельми невисокою. Це засвідчують і дані соціологічних опитувань. Наприклад, директор Українського інституту соціальних досліджень Олександр Яременко стверджує, що за результатами проведеного співробітниками інституту з 17 по 22 січня всеукраїнського опитування щодо електоральної та соціально-політичної орієнтації громадян України, участь у якому взяли 2017 респондентів, “рівень політичної дезорієнтованості в українському суспільстві досить низький” ("День", 31 січня 2002 р.). Звісно, не слід відкидати того, що певні відсотки “двійникам” вдасться-таки відтягнути від фаворитів виборчих перегонів або позбавити конкурентів цих фаворитів деяких електоральних можливостей, однак на результати виборів це суттєво не вплине. Тож чи варта “овчинка” “вичинки”?.. Можливо, й варта... Адже можна зробити і таке крамольне припущення, що двійниковий метод опосередковано чимось корисний і тим, проти кого він направлений: оприлюднення фактів подібного двійництва засвідчує популярність прізвища “оригінала” двійника і створює зайві інформаційні приводи, що дозволяє привернути до себе ще більшу увагу ЗМІ та виборців. У цьому й криється своєрідна бумерангова сутність методу двійників.

додано: 18-02-2002 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1014060780.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua