першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Наталія ЛЕБІДЬ: Ця загадкова душа судді

додано: 21-02-2002 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1014306882.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Україна Молода

Хто її зрозуміє? Тільки не підсудні у "справі 9 березня"



Це трапилось на Сході за дуже давніх часів. Один суддя розглядав
якусь справу і, виведений з глибоких і тяжких роздумів чиїмОсь недоречним
сміхом, скипів гнівом на порушника спокою: "Як смієш ти, негіднику,
веселитися, коли твій каді (суддя) знаходиться між раєм і пеклом?!". І ім'я
судді забуте вже багато віків, і суть справи, і вирок суду. А слова, сказані цим каді, запам'ятались. Бо воістину золоті слова, і сказані вони від щирого серця. Між раєм і пеклом - саме так має почуватися суддя, який на невидимих терезах важить добро та зло і розуміє, що одна його помилка означає чиюсь зламану долю і власну загублену душу.


Втім, від дикого середньовіччя повернемося в наш гуманний світ, а конкретніше - у кінотеатр "Загреб", де слухається "справа 9 березня". Суддя
Волик, головуючий на процесі, схоже, почувається набагато комфортніше, ніж
його безіменний колега з далекого минулого. Бо безапеляційно і впевнено
розпоряджається долями своїх підсудних. Шкіль просить надати йому право на
листування? Обійдеться Шкіль і без листів. Бурячок не мав окулярів, коли
звинуваченим демонстрували зібрані проти них відеодокази і просить прокрутити "кіно" ще раз? Ще чого! Поганий зір підсудних - це проблема підсудних.
Гальчик хотів би, аби його захисником був його батько (закон дозволяє участьв процесі непрофесійних юристів - найближчих родичів звинувачених). Нехай батько сам звертається до суду, тоді Волик подумає. Можливо, подумає.

Ось так. Це тільки Схід - справа тонка. У нас немає нічого тонкого,
все - залізобетонне. І говорять наші судді не вишуканими сентенціями, які хоч зараз - до хрестоматій із судового красномовства, а зрозумілими будь-якому пересічному громадянину, рідна мова якого - суржик, фразами. Наприклад, дещо з того, що залишилось на кінці олівця після виходу з судової зали: "Не надо тут іграть концерт", - це репліка Івана Волика на зауваження Шкіля, який заявив, що його цілком задовольняв його попередній захисник - Тетяна Монтян і наразі він не може назвати будь-яку іншу кандидатуру, тим більше, що займатися пошуками адвоката, сидячи в клітці, досить проблематично.

"Ви тут якісь пісні співаєте, а це Кримінально-процесуальним кодексом не
передбачено", - це відгук на вже звичне для "Загребу" виконання Державного
Гімну ув'язненими і присутніми в залі. "Ми вас із зали видалимо. Іще не
вечір. Іще усьо впереді", - а це не менш звична погроза Волика проводити
надалі засідання у закритому режимі. А-ля тридцять сьомий рік. Тим часом Інтернет-виданнями поширилася інформація про дуже тяжкий стан
одного з ув'язнених - Станіслава Самофалова, якому потрібна термінова
операція і життя якого знаходиться під загрозою внаслідок інтоксикації
організму, що її спричинила тривала хвороба. Відповідальність за життя в'язня несуть суддя Волик і начальник Лук'янівського СІЗО Скоробогач. Але чи варто звертатися до їхнього співчуття та людяності? Ці дві особи, мабуть, атеїсти. Тому не вірять ні в рай, ні в пекло.

Наталія ЛЕБІДЬ. "Україна молода" 2002.02.19

додано: 21-02-2002 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1014306882.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua