Майдан / Статті  

додано: 07-04-2002
ГКНБУ: Ядерна афера
ГКНБУ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1018177110.html

<b>«Ядерна» афера влади</b>

Український народ вже звик, до того, що рідна влада його дурить і використовує. Народ навіть якось призвичаївся терпіти це.
Нехай інші розмірковують, чи це доброта української душі, чи просто слабкість. Для нас має бути важливішим те, до чого може призвести бездонність чаші терпіння нашого народу - до цілковитого підриву будь-яких сподівань на переміни, на краще життя.
Дехто може заперечити, мов результати парламентських виборів стали яскравим показником пробудження народу, того, що зрушення в масовій свідомості розпочалися. Можливо, але поставити шах королю ще не означає виграти партію. Тим більше, що за навколовиборчою метушнею засоби масової інформації, а, відтак, і народ, не помічали численних маневрів влади у сфері економіки, приватизації, соціального захисту та зовнішньої політики. Влада це розуміла і максимально використовувала, а тому деякі з цих маневрів є по суті грандіозними аферами, що порушують права людини, закони, підривають економічну безпеку держави та, навіть, загрожують її незалежності. Однією з таких афер, що ретельно замовчується системою, є добудова нових українських АЕС. Діючи на користь окремих фінансових груп та російського капіталу, українські державні мужі в черговий раз зраджують народ та національні інтереси України, замилюючи очі населенню байками про екологічну чистоту АЕС та дефіцит енергогенеруючих потужностей.
Замилені очі треба прочистити, пробудитись і почати боротися за реалізацію конституціного положення про те, що народ в Україні є єдиним джерелом влади. А тепер, все по черзі, лише про одну з усіх афер - про “ядерну”.

<b>Для початку, прочистимо очі</b>

Коріння української “ядерної” афери зародилося в системі, де основним пріоритетом були інтереси держави, що уособлювалася потужним мафіозно-бюрократичним апаратом. У 80 роки минулого століття СРСР вирішив нашпигувати європейський регіон Союзу атомними електростанціями. Дісталося й Україні: Запорізька, Хмельницька, Рівненська, Південно-Українська, Чорнобильська та Кримська АЕС. Що особливо шокує, що подібна стратегія розвитку енергетики обґрунтовувалася не стільки реальними потребами в електроенергії, як вкрай нераціональним її споживанням та потребами енергетичної підтримки Європейських держав-заручниць радянського табору.
Влада, розбудовуючи світле майбутнє, нехтувала вимогами щодо розміщення АЕС, проблемами недофінансування галузі й низької технологічної культури. Для уникнення запитань з боку громадськості доступ до будь-якої інформації, що стосується атомної енергетики та радіаційної безпеки, було суворо обмежено.
Ще 4 березня Секретар ЦК Компартії України В.Щербицький таємно (від свого народу) звернувся до ЦК КПРС з інформацією про численні інциденти на Чорнобильській, Південно-Українській та Рівненській АЕС, пояснюючи їх проектними прорахунками, низькою надійністю обладнання та недостатньою кваліфікацією персоналу. Належного реагування це звернення тоді не дістало, а невдовзі про себе на весь світ заявила Чорнобильська АЕС.
В цьому ж зверненні В.Щербицького від 4 березня 1983 року згадувалися серйозні проектні прорахунки, що сталися під час вибору проммайданчика для Рівненської АЕС. “Минулого року (1982 - авт.) в результаті карстово-суффозійних процесів тут сталися два провали земної поверхні, наступними пошуковими роботами виявлено численні карстові пустоти, ділянки недостатньо ущільненого ґрунту та інші геологічні аномалії. Рівень ґрунтових вод із початку експлуатації електростанції підвищився майже на 10 метрів, що може призвести до подальшої активізації карстових явищ. За думкою спеціалістів, без проведення додаткових інженерно-технічних заходів будівництво другої черги Рівненської АЕС, що передбачене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 червня 1980 року, неможливо. Не гарантується й безпечна експлуатація енергоблоків першої черги”. Якби ж про це дізналися мешканці Рівненської області!
Незважаючи на застереження Щербицького, у 1983 році розпочинається будівництво другого енергоблоку Хмельницької АЕС, а у 1984 році - четвертого енергоблоку Рівненської АЕС (ХАЕС-2/РАЕС-4). Електроенергія, вироблена на цих блоках мала надходити до країн СЕВ, при цьому всі проблеми з експлуатацією, поводженням з ядерними відходами, закриттям АЕС залишалися Україні.
1986 рік принципово змінив ситуацію. Система більше не змогла приховувати відомості про потенційну небезпечність атомної енергетики. Сталося те, чого влада боялася більше за все - громадськість отримала інформацію і стала свідомою. Громадськість виграла - у 1990 році Верховна Рада УРСР прийняла п’ятирічний мораторій на будівництво атомних електростанцій. Ядерне відомство, втративши величезні кошти на розвиток атомної енергетики, розв’язало штучну кампанію у засобах масової інформації, результатом якої стало у 1993 році дострокове скасування Верховною Радою згаданого мораторію. Розпочалася добудова Запорізької, Хмельницької та Рівненської АЕС. Із якомога найменшим розголосом інформації, у звичних традиціях радянської системи. Антиядерний рух в Україні згас, тому введення в дію у 1996 році шостого енергоблоку Запорізької АЕС мало хто й помітив. Складніше вийшло із добудовою ХАЕС-2/РАЕС-4 - у “надприбуткової” атомної енергетики не вистачило грошей на добудову цих енергоблоків. Спекулюючи на закритті Чорнобильської АЕС, Україна намагалася виторгувати іноземні кошти на добудову цих потужностей.
Поки Європейські інвестори прискіпливо оцінювали економічну доцільність та екологічну безпечність добудови цих енергоблоків, Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, шукаючи внутрішні кошти для добудови, пролобіювала Постанову Кабінету Міністрів України №1323 від 27 листопада 1997 року, якою Національній комісії з питань регулювання електроенергетики (НКРЕ) “порадили” ввести цільову надбавку до тарифу за електроенергію, кошти від якої будуть спрямовуватися на добудову АЕС. НКРЕ “послухалася” та з 1 січня 1998 року ввела цільову надбавку до загального тарифу на електроенергію, що відпускається НАЕК “Енергоатом” на Оптовий ринок електроенергії, за рахунок чого й розпочалося фінансування добудови ХАЕС-2/РАЕС-4. Здавалося б, по копійці з кожної кВт*год, але, якщо зважити, що НАЕК “Енергоатом” виробляє майже половину всієї електроенергії в Україні, то непогана сума виходить.
У черговий раз зґвалтували людину та її свободу в Україні? Та нам вже не звикати до цього... Але абсурдом виглядає те, що кожен, хто споживає електроенергію, хто справно її оплачує, навіть ті люди, які постраждали від Чорнобильської катастрофи й ненавидить “мирний атом”, змушені державою фінансувати розвиток атомної енергетики на благо своїх дітей.
Ви про це нічого не чули? Та й не дивно, адже система працює в кращих радянських традиціях. Менше інформації для народу - менше проблем для влади. Засоби масової інформації лише обмежуються короткими повідомленнями, більше схожими на планомірне зомбування, про те, що добудова ХАЕС-2/РАЕС-4 необхідна для компенсації потужностей Чорнобильської АЕС. Ніякої альтернативної інформації для роздумів!
Проте коштів від цільової тарифної надбавки надходило недостатньо для потреб НАЕК “Енергоатом”, тому все ще залишалася потреба у західних кредитах. Ключовою фігурою у переговорах України з іноземними інвесторами виступав Європейський банк реконструкції та розвитку. Саме від його позиції залежала участь інших кредиторів проекту. 7 грудня 2000 року ЄБРР затвердив попереднє рішення про виділення $215 млн. на добудову ХАЕС-2/РАЕС-4. При цьому було висунуто деякі умови до України: закриття ЧАЕС; приватизація обленерго, створення незалежного органу нагляду за атомною енергетикою; відновлення фінансування України Міжнародним Валютним Фондом. Це, фактично, були основні умови для видалення кредитів. Україна на них погодилася. Були ще й операційні умови кредиту, такі, як підвищення тарифу до 2,5 центів США/кВт*год. Подібна умова загнала б споживача електроенергії в боргову яму, але, як не дивно, за розрахунками ЄБРР - це єдина можливість зробити добудову ХАЕС-2/РАЕС-4 окупною та прибутковою. Україна погодилася і на цю умову.
Незважаючи на протести деяких громадських організацій та їх звернення до Президента Кучми і народних депутатів України щодо неприпустимості підвищення тарифів, верховна влада в України залишалася мовчазною. Ми виконували всі істотні умови. Чорнобильську АЕС закрито, створено незалежний наглядовий орган - Державний комітет ядерного регулювання України, розпочато приватизацію обленерго. Наближався час остаточного затвердження Європейським банком реконструкції та розвитку рішення про виділення кредитних коштів Україні. Несподівано Прем’єр-міністр України А.Кінах 28 листопада 2001 року направляє до Ради директорів ЄБРР листа №37-4146/8, в якому просить переглянути умови надання кредитів. ЄБРР був шокований подібним поворотом подій, адже перегляд умов означав перегляд усього проекту, що займе рік, а то й ще більше. Не дочекавшись відповіді від ЄБРР, 29 листопада 2001 року Президент Кучма заявив, що умови ЄБРР, які було вже майже виконано, - це вічна кабала для України, закликав Росію взяти участь у добудові “на будь-яких умовах”. Ще й додав, що “Україна не уявляє своєї атомної енергетики без Росії”.
Очевидно, що дії А.Кінаха та Л.Кучми є цілком узгодженими. Залишається лише єдиний сумнів стосовно того, ким вони були скеровані - українським лобі чи Росією. На думку багатьох громадських організацій та й за інформацією, якою володіє Громадський комітет національної безпеки України, - з Росії. Українська влада в цій ситуації виявилася не більше, ніж просто маріонеткою. От і хай тепер Євросоюз та ЄБРР дивуються раптовим нахилом України в бік Росії!
Російська Федерація дуже хоче добудувати ХАЕС-2/РАЕС-4. Тим більше, на “будь-яких умовах”. Атомна енергетика генерує близько 45% всієї електроенергії в Україні. При цьому усе паливо на вітчизняні АЕС надходить із Росії. Після надання російських кредитів на добудову ХАЕС-2/РАЕС-4 паливна залежність поглибиться, а ядерна енергетика ще й опиниться в боргу перед Росією. Все це буде використано Старшим Братом із метою встановлення контролю над АЕС, над енерготранспортними системами України. Після цього розмови про енергетичну та, певною мірою, державну незалежність України стануть безпідставними. А з Гімну України “Ще не вмерла...” можна буде спокійно вилучити “не”.
Незважаючи на перспективи участі російського капіталу в добудові АЕС, гроші ще невідомо коли надійдуть, а кошти Енергоатому для добудови потрібні негайно. Результатом кулуарних переговорів стало доручення Президента України № 1-14/1767 від 29 грудня 2001 року, текст якого як широкій, так і доволі вузькій громадськості залишається невідомий. Відомо лише, що на його виконання НКРЕ встановила з 1 лютого по 1 квітня 2002 року щоденні пріоритетні перерахування коштів на спецрахунок НАЕК “Енергоатом” для добудови ХАЕС-2/РАЕС-4 у розмірі 1,2 млн. грн. І це в державі, де не вистачає коштів для закупівлі палива для теплоелектростанцій, в наслідок чого 60% потужностей на ТЕС просто законсервовано!

<b>Ну що, очі протерли? Можна пробуджуватися</b>

Незважаючи на протидію системи, громадським організаціям все ж таки пощастило зацікавитися проектом добудови ХАЕС-2/РАЕС-4, зібрати інформацію та дослідити його. Комплексний аналіз потребував різнобічної оцінки добудови ХАЕС-2/РАЕС-4. Інформація діставалася з-за кордону, від громадських організацій, незалежних експертів. Основна мета - з’ясувати, чи відповідає добудова ХАЕС-2/РАЕС-4 сучасним потребам вітчизняної енергетики та стратегічним національним інтересам України.
В процесі пробудження, осмислення інформації з’ясувалося, що добудова цих енергоблоків не лише не обґрунтована у довгостроковій програмі розвитку енергетики України (яка на сьогодні просто відсутня), може призвести до негативних економічних, політичних та екологічних наслідків, а ще й просто протизаконна! В ситуації, коли 96% обладнання теплоелектростанцій відпрацювало свій ресурс, АЕС та ГЕС потребують негайної модернізації, а програми енергозбереження залишаються лише на папері, Україна інвестує мільйони гривень у добудову нових блоків АЕС, порушуючи при цьому закон та права громадян.
У той же час грошей не вистачає на модернізацію і реконструкцію теплоенергетики, яка знаходится на межі технічної катастрофи. 96% обладнання теплоелектростанцій відпрацювали свій ресурс, а грошей не вистачає навіть на поточний ремонт. Атомні та гідроелектростанції також потребують модернізації. На приклад, реконструкція одного енергодлоку АЕС потужністю 1000 МВт за оцінками ЄБРР коштує $160 млн., проте це дозволить підвищити рівень його безпеки та виробниче навантаження, а отже, збільшить обсяги генерації електроенергії. Залишається недобудованою Дністровська гідроаккумулююча електростанція загальною потужністю близько 2500 МВт. А на її добудову необхідно менше коштів, ніж на ХАЕС-2/РАЕС-4, до того ж її можна на відміну від АЕС використовувати в маневровому режимі для покриття пікових навантажень і підтримання нормальної частоти струму. Залишається незрозумілим, навіщо Україні додаткові потужності, якщо навіть в зимові пікові навантаження в енергосистемі викоритсовуєнься не більше 28000 МВт з 51000 МВт загальної потужності. Тобто існує значний надлишок незадіяних генеруючих потужностей. Та й втрати електроенергії при транспортуванні в електромережі можуть порівнятися хіба що з обсягами, що споживаються населенням, а це вкрай ненормально.
Аналізуючи причини кризових ситуацій в Україні, влада часто посилається на недоліки законодавства. Але, як підтверджує практика, закони в Україні цілком нормальні. Головне, щоб їх влада виконувала, а не критикувала.
Так, стаття 50 Конституції України проголосила, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Постановою Кабінету Міністрів України №554 від 27 серпня 1995 року об’єкти атомної енергетики (тобто ХАЕС-2/РАЕС-4) визнані джерелами підвищеної екологічної небезпеки, тобто можуть становити загрозу для життя і здоров’я людей. З огляду на це, законодавець з метою гарантування статті 50 Конституції України запровадив інститут державної екологічної експертизи. Її завдання - визначити рівень небезпечності будь-якого об’єкта чи проекту та не допустити їх реалізації у разі можливої загрози життю чи здоров’ю людини.
Пункт “є” статті 3 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначає обов’язковість екологічної експертизи, а частина 3 статті 13 Закону України “Про екологічну експертизу” закріплює обов’язковість здійснення державної екологічної експертизи для об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Стаття 29 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначає, що позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів, а реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється. Аналогічне положення закріплене у статті 39 Закону України “Про екологічну експертизу”.
Підсумувавши вищезазначене, стає зрозумілим, що перш, ніж залучити фінансування і розпочати будівельні роботи на ХАЕС-2/РАЕС-4, НАЕК “Енергоатом” мала отримати позитивні висновки державної екологічної експертизи, які були б юридичною гарантією того, що ці АЕС безпечні.

<b>Починаємо боротися!</b>

Боротьба за екологічну безпеку та енергетичну незалежність України починалася важко. Багато часу пішло на те, щоб з’ясувати, чи має Енергоатом позитивні висновки державної екологічної експертизи на добудову ХАЕС-2/РАЕС-4. Довелося попрацювати не один місяць. Більшість звернень громадських організацій надсилалися для перевірки в Міністерство палива та енергетики України, де ними займався заступник міністра Нур Нігматуллін (за офіційно неспростованими даними є рідним братом заступника міністра енергетики Росії Булата Нігматулліна). У своїх листах до Громадського комітету національної безпеки України Нур Рашитович або ухилявся ухилявся від прямої та чіткої відповіді, або відповідав не по суті, або намагався обґрунтувати законність добудови, посилаючись на будь-які нормативні зачіпки. Неодноразово звертався до Мінпаливенерго народні депутати проте й повноваження у сфері парламентського контролю, що надані народним обранцям, не дозволяли зрушити ситуацію з місця.
14 травня 2001 року Громадський комітет національної безпеки України звернувся до Генеральної прокуратури України. Було ініційовано прокурорську перевірку дотримання законодавства на Рівненській та Хмельницькій АЕС. Результатом стало те, що Прокуратура Рівненської області, перекрутивши положення закону, не виявили правопорушень, в той час як у Хмельницькій області Прокуратура визнала відсутність позитивних висновків державної екологічної експертизи і, навіть, порушила 2 кримінальні справи.
У співпраці з народним депутатом України С.І.Курикіним було розроблено проект постанови “Про доцільність добудови ХАЕС-2/РАЕС-4”, який в квітні 2001 року було внесено у Верховну Раду України. Метою постанови було не допустити надходження кредитних коштів в Україну до того, як не буде належним чином виконана проектна документація та отримані позитивні висновки необхідних експертиз. Проте після призначення зеленого Сергія Курикіна Міністром екології та природних ресурсів про проблему добудови ХАЕС-2 /РАЕС-4 так само, як і про проект відповідної постанови Верховної Ради України, Зелені раптом забули.
А під патронатом високих посадовців України продовжувалося будівництво ХАЕС-2/РАЕС-4. При цьому державними органами вперто ігнорувалися відомості про те, що енергоблоки АЕС, які проектувалися в 70-і роки минулого століття, не можуть відповідати сучасним вимогам безпеки в атомній енергетиці. Не помічається владою й інша критична інформація, на приклад, висновки Австрійського інституту дослідження ризику, відповідно до яких рівень ризику серйозної аварії на блоках ХАЕС-2/РАЕС-4 може бути не нижчим, ніж на будь-якому з блоків Чаорнобильської АЕС
Лише в 27 грудня 2001 року Міністр екології та природних ресурсів України Сергій Курикін у своєму листі до ГКНБУ №10221/08/1-5 остаточно підтвердив, що “немає позитивних висновків державної екологічної експертизи щодо документації на добудову” Хмельницької та Рівненської АЕС. Стало відомо, що Міністерством екології та природних ресурсів було організовано та проведено державну екологічну експертизу документів Оцінки впливу на навколишнє середовище при добудові ХАЕС-2, за результатами якої вони були повернуті на доопрацювання за цілим комплексом зауважень. Лише в січні 2002 року НАЕК “Енергоатом” подала документи до Мінекобезпеки для проведення державної екологічної експертизи щодо четвертого енергоблоку РАЕС.
Міф про законність добудови атомних електростанцій, який довгий час вдавалося підтримувати завдяки обдурюванню громадськості, розвіювався... Міф розвалився, проте будівництво двох атомних електростанцій, які офіційно визнані об’єктами підвищеної екологічної небезпеки, здійснюється із грубим порушенням законодавства України. Порушено статтю 50 Конституції України та її юридичні гарантії, порушено наше з вами право на безпечне довкілля, на безпечне майбутнє.
Таким чином є достатні підстави для визнання фінансування робіт на ХАЕС-2/РАЕС-4 протизаконним. Того, хто фінансує - правопорушником. Але ж з 1 січня 1998 року завдяки НКРЕ та Кабінету Міністрів фінансування здійснюється за рахунок цільової надбавки на електроенергію, а отже, кожен, хто сплачує цю надбавку, тобто оплачує спожиту електроенергію, фінансує протизаконне будівництво і, фактично, є правопорушником.
Проблема полягає ще й в тому, що всі кошти, які були отримані за рахунок цільової надбавки до тарифу, стягнені зі споживача електроенергії протизаконно. Тобто споживачів в черговий раз обікрали.
Унікальна ситуація складається з “ядерною” аферою. Право на безпечне для життя і здоров’я життя населення грубо порушено протизаконним будівництвом ХАЕС-2/РАЕС-4, яке фінансується з ініціативи державної влади самим населенням, яке споживає електроенергію. О, як! Ми з вами самі фінансуємо порушення свого власного права!
Здається, державні посадовці, які дуже сильно бажають добудувати ХАЕС-2/РАЕС-4 забули, що Кримінальний кодекс України містить статтю 236, якою передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років за порушення правил проведення екологічної експертизи під час будівництва, введення в експлуатацію та експлуатації підприємств та інших об’єктів, якщо це спричинило загибель людей, забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки. Так невже для того, щоб притягти до відповідальності винних у протизаконній добудові атомних станцій, необхідна загибель людей? Невже Чорнобильська катастрофа, чергова річниця якої впевнено наближається, не є пересторогою для мафіозно-бюрократичної системи?!
29 березня 2002 року група громадян, отримавши від Громадського комітету нацбезпеки інформацію про порушення прав людини при добудові ХАЕС-2/РАЕС-4, звернулася до суду із позовом на компанію “Енергоатом”, вимагаючи негайно припинити протизаконне фінансування і будівництво АЕС без позитивних висновків екоекспертизи. Звернулася до переобтяженого гучними справами Печерського районного суду міста Києва.
Чи захоче помітити цю справу суд і, тим більше, належним чином на неї відреагувати? Це вже залежить від нас, свідомих і активних. Адже якщо ми не долучимося до боротьби, то так і залишиться в Україні людина для держави, а не ...

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1018177110.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua