Майдан / Статті  

додано: 18-04-2002
Мирослава СВИСТОВИЧ: 95-й округ і надалі лихоманить.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1019116731.html

І це пов’язано не лише з настирливими намаганнями податкового генерала Петра Мельника визнати вибори до Верховної Ради недійсними та черговим його кроком у цьому напрямку – подачею скарги до Верховного Суду, але й з масовими судовими позовами по місцевих виборах.

Поки “Джерело добра з Західного Полісся” (так називає Петра Володимировича підконтрольна йому газета “Демократична Київщина”) марно витрачало живильну вологу в Київському апеляційному суді з надією, що вмирає останньою, визнати вибори недійсними, в Ірпінському міському суді розглядалися скарги на визнання недійсними місцевих виборів, які пройшли зі значними порушеннями.

Майже на жодній дільниці спостерігачі та довірені особи кандидатів в депутати Ірпінської міської та Бучанської і Ворзельської селищних рад не змогли отримати належні їм за законом копії протоколів дільничних виборчих комісій, а самі ці протоколи в більшості складалися безпосередньо в територіальних виборчих комісіях, а не на дільницях, де вони одразу після виборів майже ніде не вивішувались.

Тому не дивно, що переможцями виборів оголошені представники діючої влади, тоді як опозиційні кандидати ознайомитись з протоколами по кожній дільниці змогли лише у суді, а про результати виборів (без даних по всіх показниках) дізналися з місцевої газети “Ірпінський вісник” лише 6 квітня.


<B>Ворзель.</B>

По виборах у Ворзелі ініціатором судової скарги стала член НДП Зінаїда Сотникова, яка керує селищем незмінно ось уже 26 років. Тут здавалося б налагоджена система адмінресурсу дала збій, і територіальна виборча комісія за заявою кандидата на посаду Ворзельського селищного голови від блоку “Наша Україна” Петра Маслянчука визнала вибори недійсними, а влада в особі З. Сотникової вперше в житті помінялася ролями з опозицією.

У своїй заяві Петро Маслянчук навів факти про те, що виборцю з відкріплювальним посвідченням видавалися бюлетені для голосування на селищного голову, що одній людині видавалося по кілька комплектів бюлетенів, що спостерігачів не допустили на відстань, з якої можна було нормально вести спостереження за підрахунком голосів, а спостерігача від блоку “Наша Україна”, який спробував наблизитися до стола, на якому перераховувались бюлетені, за допомогою міліціонера Барабаша вивели за межі виборчої дільниці, хоча закон прямо зазначає, що спостерігати можна з будь-якої відстані.

Після підрахунку всіх виборчих бюлетенів було виявлено невикористані бюлетені, які знаходилися за межами виборчої дільниці. А голова комісії (дільниця №98) розкрила запечатаний пакет з бюлетенями по виборах селищного голови. Протоколи на дільницях №98, 99 після підрахунку голосів не складалися і заповнювалися не на дільницях, а в приміщенні територіальної виборчої комісії, до того ж за відсутності членів цієї комісії (зате в присутності голови), а члени дільничних комісій підписали чисті бланки без цифр і присутності спостерігачів та довірених осіб кандидатів.

На виборчій дільниці №99 не вистачило бюлетенів для виборів до Верховної Ради (їх видали лише 410 замість 910), і вибори були призупинені на три години, через що не всі виборці встигли скористатися правом голосу. В ці три години чомусь не видавалися бюлетені і для виборів Ворзельського селищного голови та депутатів селищної ради, хоча ці бюлетені були на дільниці в достатній кількості.

Судове засідання з цього питання проводиться у закритому режимі, хоча ні інтимних подробиць життя Зінаїди Сотникової, ні державних таємниць там не розглядалося. Однак, оскільки розрив між першим та другим місцем склав лише 43 голоси, суд був змушений відхилити скаргу селищного голови, і 28 квітня у Ворзелі пройдуть повторні вибори, які, будемо сподіватися, покладуть нарешті край правлінню З. Сотникової, яке загрожує перерости в довічне.

Цікаво, що Зінаїда Юхимівна навіть не є жителькою Ворзеля, бо проживає в Ірпені, а балотується на посаду селищного голови лише на тій підставі, що працює на території селища... селищним головою.


<B>Ірпінь.</B>

Місцева влада не змогла оформити перемогу, здобуту не при голосуванні, а під час підрахунку голосів хоч трохи пристойним чином. Так, згідно протоколу Ірпінської територіальної виборчої комісії про результати голосування і виборів Ірпінського міського голови, з виборчих скриньок було вийнято 45169 бюлетенів. Але, якщо скласти зазначені в цьому ж протоколі кількість бюлетенів, відданих за кожного з кандидатів, бюлетені, в яких виборці не підтримали жодного кандидата та недійсні бюлетені, то виходить цифра 43686, тобто, невідомо, де поділися ще 1483 бюлетені, вийнятих зі скриньок, та за кого вони були віддані.

Місцева опозиція, що об’єдналася у Виборчий блок Приірпіння “За чесну владу” має в своєму розпорядженні по кілька протоколів з одних тих самих дільниць. І цифри в протоколах, складених на дільницях відразу після підрахунку голосів, суттєво відрізняються від “уточнених” протоколів, які складалися вже у територіальній комісії. Причому в “уточнених” протоколах кількість голосів за кандидата на Ірпінського мера від блоку “За чесну владу” Миколу Ноженка суттєво менша ніж у протоколах, складених відразу після підрахунку голосів на дільницях, який здійснювався під наглядом спостерігачів.

Я, як голова Ради Виборчого блоку Приірпіння “За чесну владу” подала заяву до прокуратури і табличні дані, отримані в територіальній комісії, з яких витікає, що зі скриньок було вийнято на 2171 бюлетень більше ніж їх було видано для голосування згідно списків виборців, але прокуратура відмовилась розслідувати цю справу, порадивши звернутися до суду. Суд же двічі відмовив мені у розгляді скарги щодо визнання місцевих виборів недійсними. Перший раз тому, що я не вказала у скарзі, що також є кандидатом в депутати Ірпінської міської ради, а другий – на тій підставі, що я нібито подала скаргу із запізненням, бо судді Рудніченко чомусь здалося, що я дізналася про рішення на своїй дільниці відразу після голосування, а те, що, по-перше, протокол з рішенням не був вивішений на дільниці і через тиждень після закінчення голосування, а, по-друге, що я просила суд визнати недійсними всі місцеві вибори, а не тільки по своїй дільниці, суддя чогось “не помітила”.

Частково ірпінській опозиції все ж вдалося взяти штурмом неприступний мур “правосуддя”, коли з третьої спроби кандидатам на посаду Ірпінського міського голови Миколі Ноженку та Валерію Гуменюку все ж вдалося подати скаргу про визнання недійсними виборів Ірпінського міського голови, але це лише відклало на п’ять днів свято торжества несправедливості.

Судді Олег Ігнатюк і Тамара Кашперська, які розглядали ці справи, зовсім не ставили собі за мету розібратися у справі, залишаючи без задоволення і клопотання скаржників витребувати списки виборців з численними “мертвими душами”, документи на виготовлення нічим не захищених і невідомо в якій кількості виготовлених друкарнею “Ірпінського вісника” папірців, які чомусь названі виборчими бюлетенями, хоча не мають жодної ознаки документу суворої звітності (номер, захист від підробки тощо), документи про передачу цих бланків на виборчі дільниці (а передавалися вони часто безконтрольно і без будь-якого обліку, про що засвідчили в суді самі голови деяких комісій).

Олег Ігнатюк чомусь не вважає умисним те, що Ірпінська територіальна комісія в бюлетені для голосування назвала Миколу Ноженка пенсіонером, хоча той при подачі документів на реєстрацію вказав місця своєї роботи та посади: ВГО “ПРАВОЗАХИСТ” (заступник голови Київської обласної організації) та ВГО “Громадський контроль” (голова Ірпінського міського відділення). І це при цьому, що сам суддя визнає, що М. Ноженко звертався до територіальної комісії з вимогою виправити відомості в бюлетені щодо нього, але комісія це не зробила.

Не вважає суддя, що на результати виборів вплинуло голосування на місцевих виборах солдат строкової служби, які, згідно законодавства, не мали права голосувати на виборах Ірпінського міського голови. І навіть в цьому суді, який не хотів шукати доказів, було доведено про голосування кількох сотень солдат (всього таких на території Приірпіння налічується 2365 осіб, враховуючі курсантів Академії державної податкової служби, які знаходяться на казарменому становищі, та хворих на алкоголізм пацієнтів місцевого ЛТП). Але для Ігнатюка це не є підставою для оголошення виборів недійсними, оскільки не доведено, що всі солдати голосували саме за Скаржинського. І, хоча солдати готові були засвідчити, що голосували саме за діючого ірпінського мера, ми відмовилися від їхніх свідчень, оскільки це було б протизаконно – таємницю голосування не має права розкривати навіть суд, а ми, на відміну від суддів, шануємо закони. До того ж в усій історії судів щодо підсумків виборів як в Україні так і у всьому світі сам факт голосування осіб, які не мали на те права, є достатньою підставою для того, щоб поставити під сумнів саме таку кількість голосів, відданих за переможця. Але Ірпінь виявився прикрим винятком, недаремно тут прийнятий закон про експеримент, хоча це виборів вже не стосується.

Неточності у списках виборців обидва судді теж не вважають достатньою підставою, оскільки ми нібито мали оскаржити їх напередодні та в день виборів, хоча незрозуміло, чому це на підсумки виборів не впливають неточності, виявлені нами після виборів (вони ж були і під час виборів!). А перевірити, чи не проголосував якийсь покійник за міського голову, пан Ігнатюк та пані Кашперська нам змоги не надали, відмовившись витребувати списки виборців.

Те, що у Ворзелі на два дні раніше іншим суддею Ірпінського ж суду незадоволенням скарги З. Сотникової дано санкцію на повторне голосування, для О. Ігнатюка також чомусь не є доказом, оскільки там недійсними були визнані вибори селищного голови та селищних депутатів, а не всі вибори. Тут виникає питання: “А чи читав Олег Іванович виборче законодавство?” Адже Ворзельська територіальна виборча комісія в межах своєї компетенції просто не могла визнати недійсними всі вибори, бо має право приймати рішення лише щодо виборів селищного голови та селищних депутатів. Але ж вибори там визнані недійсними на підставі численних порушень, які однаково впливали і на вибори селищного, і на вибори міського голови, бо, наприклад, ті, хто не встиг проголосувати внаслідок призупинення виборів на три години, не проголосували не лише за селищного, але й за міського голову.

Табличні дані з 2171 зайвим бюлетенем О. Ігнатюк не вважає офіційними документами. А те, що ці дані підтвердила член Ірпінської територіальної комісії М. Андрякова, для судді є порожнім звуком.

Отже, 2171 “зайвий” і 1483 “зниклі” бюлетені, кількасот солдат, які не мали права голосувати, та виявлені всупереч бажанню судді, який не витребував списки виборців, “мертві душі”, не є підставою для визнання виборів недійсними при розриві між Володимира Скаржинського та Миколою Ноженком лише на 1930 голосів. Для Ірпінського суду не є підставою!

Мабуть, щоб познущатися над законом, судді винесли рішення, написані під копірку, де вказали, що скарги М. Ноженка та В. Гуменюка підлягають задоволенню частково, і визнали рішення територіальної комісії недійсним в частині цифр протоколу, зобов’язавши виправити їх за три дні. Тобто, фактично, суд визнав, що ці цифри є опискою, і зобов’язав територіальну комісію переписати протокол. На жаль, це рішення оскарженню не підлягає. Будь-яке рішення місцевого суду можна оскаржити в суді вищої інстанції, але не по виборах. Такий закон. І поки він буде таким, місцеву владу можна буде змінити лише в тому випадку, якщо вона стане неугодною вищій владі. А від самих виборців тут майже нічого не залежить. І те, що народ є єдиним джерелом влади, залишається тільки написом в Конституції, але не правилом життя.


<B>Буча.</B>

Аналогічна картина спостерігалася і на виборах Бучанського селищного голови, результати яких оскаржував опозиційний кандидат на селищного мера Віктор Бархоленко, що також не міг погодитись з перемогою нині діючого селищного голови Анатолія Федорука. Цікаво, що інтереси територіальної комісії, яка, за законом, має однаково ставитись до всіх кандидатів, захищав у суді Ігор Бартків, довірена особа А. Федорука на виборах Бучанського селищного голови.

В Бучі на одній з дільниць знайдено бюлетені з підписами та печатками, хоча за протоколом кількість виданих виборцям та кинутих до скриньки бюлетенів зійшлась один в один. А на іншій дільниці бюлетенів для голосування на селищного голову було видано на 600 з гаком більше ніж для голосування за кандидатів в народні депутати та Ірпінського міського голову.

За протоколом Бучанської територіальної виборчої комісії про результати голосування і виборів Бучанського селищного голови з виборчих скриньок було вийнято на 8 бюлетенів більше ніж бюлетенів, відданих за кожного з кандидатів, бюлетенів, в яких виборці не підтримали жодного кандидата та недійсних бюлетенів. А сума всіх дільничних протоколів показує, що кількість виборців, які взяли участь в голосуванні, на 103 менша ніж ця кількість у загальному протоколі. Це говорить про те, що або підрахунок вівся не так, як це передбачено законом, або протоколи переписувались вже в територіальній комісії.

Майже на всіх дільницях після підрахунку голосів спостерігачам не надали протоколів, а самі протоколи не вивішені по багатьох дільницях і досі, хоча мали там з’явитися ще зранку 1 квітня.

Окрім численних порушень виборчого законодавства, нарікання опозиції викликають бюлетені по місцевих виборах, виготовлені без будь-якого захисту і нумерації. Лише на окремих дільницях було оголошено на початок голосування, скільки бюлетенів для голосування на місцевих виборах було отримано від територіальних виборчих комісій, а більшість голів дільничних комісій навіть не знали цієї цифри.


<B>А судді хто? І хто з них гірший (кращий)?</B>

Задумуючи цю статтю (коли ще тривало судове засідання), я планувала написати, що, не зважаючи на негативне для нас рішення, ми не маємо претензій лише до одного судді - Петра Кісілевича, який дійсно намагався розібратися у справі. Він задовольнив всі наші клопотання, витребував всі необхідні документи, і мушу визнати, що через недосконалість виборчого законодавства саме по Бучі нам було найважче довести фальсифікацію виборів. Тому на рішення пана Кісілевича ніхто б не образився, якби не кілька але... Перше “але” стосується змісту самого рішення: воно складено так, що ніде не згадується виявлені в суді недоліки, за якими ми могли б притягнути Бучанського селищного голову Анатолія Федорука до відповідальності (за списки виборців він несе персональну відповідальність). Не зобов’язав П. Кісілевич Бучанську територіальну виборчу комісію навіть виправити протокол, хоча розбіжність там і не така як в Ірпені, але ж за законом всі цифри мають співпадати, а суддя повинен вимагати неухильного дотримання закону. От і виходить, що О. Ігнатюк та Т. Кашперська, які не намагалися розібратися у справі, все ж настояли на виконанні, хоч і формальному, одного пункту закону, а П. Кісілевич, який провадив справу бездоганно, цього не зробив.

І невідомо, що краще: справедливе ведення справи Кісілевичем при винесенні рішення, яке ніяк не зачіпає осіб, винних у порушенні законодавства про вибори, чи халатне ставлення до справи Ігнатюка, який все ж виніс окрему ухвалу, направивши прокурору м. Ірпінь та прокурору Київської області для організації перевірки викладених обставин та вирішення питання про притягнення до відповідальності винних осіб у випадку підтвердження обставин? Звичайно, краще було б, щоб судді і докази по справі збирали об’єктивно, і рішення та ухвали виносили відповідні, але, поки вони залежатимуть від місцевої влади, яка надає їм квартири, земельні ділянки під забудову тощо, про це можна лише мріяти.

Наприкінці хочу навести маленькі деталі, які свідчать про “незалежність” ірпінських суддів та їх ставлення до законодавства.

1. В пошуках голови Ірпінського міського суду Людмили Саранюк нам довелось обійти ледь не всі кабінети. І в кожному нам казали, що її терміново викликали до виконкому. Ось тобі і незалежна гілка влади! Виконавча влада викликає до себе судову!!

2. Коли ми стояли перед будинком суду в очікуванні рішення суду з вікна кабінету судді П. Кісілевича, який розглядав справу, визирнув голова Бучанської територіальної селищної комісії С. Диннік.

3. Рішення судді Т. Кашперської було видано не прошнурованим і без печаток на кожній сторінці. Нам довелось витратити годину, щоб домогтися від суду виконання всіх процесуальних моментів.

Очевидно, що нам потрібно серйозно взятись за контроль над виконанням законів ірпінськими суддями, тому скарги на них до Вищої ради юстиції не забаряться. Дехто скаже, що це марно, але ми вже маємо приклад, коли Микола Ноженко добився, що суддя В. Боровський вже не працює в ірпінському суді, хоча на цю боротьбу в Миколи Олександровича пішло два роки.

Тим часом в Ірпені продовжує лютувати невідомий “вірус”, який масово викликає хвороби в членів виборчих комісій. Після того як цей “вірус” вразив голову окружної виборчої комісії Поліну Кіктенко та її заступника В. Колібабчука, він перекинувся і на членів територіальних комісій. Зокрема, на голову Ірпінської територіальної виборчої комісії Д. Мацепу та його заступника В. Кузнєцова. Останній, правда, хворів лише один день.

Не дивлячись на все, ірпінська опозиція не опускає рук. Врешті решт виправлене рішення Ірпінської територіальної комісії ми також можемо оскаржувати в суді. В Києві оскаржується і ухвала на неприйняття моєї скарги, отже не виключено, що підсумки виборів все ж будуть переглянуті. Але доля перемоги нам потрібна підтримка народу. Тому закликаємо всіх громадян, які щось можуть сказати нам про порушення виборчого законодавства у день виборів чи під час їх підготовки терміново звернутись до нас особисто (м. Ірпінь, вул. Українська, 50) чи зателефонувати 60-282 до штабу блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” та Виборчого блоку Приірпіння “За чесну владу”.

P.S. Феміда з зав’язаними очима символізує об’єктивність суду, який керується лише дотриманням законодавства, а не принципом “добре - погано”. Ставлення ірпінських суддів до законодавства яскраво характеризує такий випадок. В присутності кільканадцяти людей суддя Ігнатюк запитав мене: “Чи не вважаю я, як довірена особа Євгена Жовтяка на виборах народних депутатів України, що, якщо місцеві вибори будуть визнані недійсними, то це може допомогти Петру Мельнику визнати недійсними у Верховному Суді і вибори до Верховної Ради”. Мені прикро, що навіть суддя не може собі уявити, що є люди, які керуються законом, а не власними інтересами. В наших інтересах, щоб Петро Мельник програв цей суд. Але ми ставимо закон вище власних інтересів, тому не приховуємо порушень на місцевих виборах заради того, щоб виграти вибори у Верховну Раду. І від того, що наші судді голосуватимуть за Віктора Ющенка чи Юлію Тимошенко, за Євгена Жовтяка чи за будь-кого з нас, наше ставлення до них не зміниться, якщо вони будуть порушувати закони. Нам не потрібні прихильники, які ганьблять наші ідеали. А задоволення наших скарг Ірпінським судом, якби таке сталося, навряд чи б допомогло Петру Мельнику. По-перше, занадто з великим рахунком програв він вибори Євгену Жовтяку, по-друге, більшість з порушень, допущених на місцевих виборах, на вибори до Верховної Ради не впливали, бо проходили за різними законами, а Закон “Про вибори народних депутатів України” робить багато порушень, які допускалися на місцевих виборах, просто неможливими, бо він набагато досконаліший від Закону “Про вибору депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”. Але, якби Петру Мельнику раптом “повезло” у Верховному Суді, наступні вибори він би програв би з ще більшим відривом, оскільки голосування за відкріплювальними посвідченнями на них вже було б неможливим, а натовпи студентів на виборчих дільницях так настроїли проти Петра Володимировича ірпінчан, що йому годі сподіватися на їхню прихильність.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1019116731.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua