Майдан / Статті  

додано: 22-04-2002
Georgick: Нам хліба не треба - нам боулінг давай!
maidan

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1019482860.html

Майже місяць пройшов з того часу, коли вся країна обрала собі нових депутатів. Хтось вже забув про це, хтось взагалі не знав, але все ще залишається цікавим не тільки сам процес виборів, а й те до чого вони призвели.
В масштабах країни про вибори і їх результати написана безліч статей, аналітичних оглядів і оприлюднені сотні байт інформації. Натомість не так багато говорять про результати виборів в окремих регіонах, а вони, здається, дають низку цікавих спосережень, тому що кожень з нас мешкає у одному місці де все велике перетворюється на зрозуміле і навіть смішне.
Київ
Дякую політтехнологам та виконавцям агітаційних робіт за те, що в місцевих громадських туалетах, коли, вибачте на слові, стягуєш штани на тебе не дивились п’ять облич відомих і почесних громадян нашої країни. Оскільки якось неетично, робити "свої справи" сидячі в одному туалеті з мером, самим Головою Верховного Суду, відомою актрисою, ну і так далі за списком блоку "Єдність". Однак туалет, як і все приємне в цьому житті, має властивість минати. Як тільки дверцята кабінки відчиняються, тут на тебе з кожного кута, стовба, дерева і навіть асфальту дивилась все та ж п’ятірка.
Першу премію за розповсюдження агітації "Єдності" безумовно слід віддати перевізникам. Хто сказав, що правилами дорожнього руху заборонено закривати вікна автомобіля, зменшуючі огляд водія? Якщо це сині плакати з написом UA та "Єдність" і займають вони до половини загальної площі цього вікна то нічого страшного. Сподіваюсь, штрафів за це ДАЇ міста не брало, а вартість аварій компенсувались за рахунок виборчого фонду блоку нашого вельмишанованого мера. Дивним став факт об’єднання у політичних уподобаннях працівників комунального транспорту і приватних власників маршруток, відносини між якими назвати приязними не повертається язик. Тут пояснення найпростіше: хочеш перевозити людей в Києві - тоді ти за "Єдність", а хочешь за Києвом - то будь хоч за чорта. Коротше, зі своєю партією в наше "Єдне місто" не лізь.
Найкраще традиції часів повсякчасного одобрямсу продемонстрував метрополітен. Я б йому за це присвоїв ім’я Єдиний київський метрополітен імені мера Києва всіх часів Олександра Омельченка. Особливо вразила ніжна підтримка Сан Санича колективом метрополітену, яка на якісно зроблених заводським методом табличках виставлялась у вікні кожної каси. Взагалі керівництво метрополітену поставилось до виконання агітаційного замовлення(наказу?) не гірше ніж до затвердження руху потягів. Чого варті лише розклеювання все тієї ж п’ятірки на склі дверей вагонів із зовнішньої сторони на їх торцевих частинах. Однак зусилля були марними, вітер зробив недобру справу і до другої половини дня всі вони потрапили під колеса. Думаю, навряд чи дії агітаторів від метрополітену були належним чином оплачені за рахунок передвиборчого фонду "Єдності" чи кандидата в мери О. Омельченка.
Моя окрема подяка "Єдності" за привіт-рекламу з "того світу". Не думав я, що Леся Українка, Тарас Шевченко та Михайло Грушевський були першими виборцями "Єдності", вже не кажучі про Олександра Омельченка. Політтехнологи нашого мера певно перевершили всіх, відшукавши у висловах відомих осіб послідовне написання літер "єдн". Робота, я вам скажу, кропітка, якщо спробувати дати такий пошук в internet, думаю, за неповну хвилину вам "вивалиться" з півмільйона посилань. Критично можу зауважити, що наскількі мені відомо подібні крилаті вирази щодо єдності можно було знайти у промовах таких собі "добрих людей", як Адольф Гітлер, Йосиф Сталін чи Пол-Пот. Мені здається не втратив би свою актуальність і старий комуністичний лозунг "Пролетарі всіх країн єднайтесь!", а чому б і ні? Хоча я б запропонував сьогодні інший, цитуючи Бродського "… Пролетарии всех стран маршируют в ресторан".
Не знаю не був у всіх регіонах України, однак склалось враження, що наш мер - найдрукованіший мер і кандидат у країні. Здається, розмова з гарантом настільки його налякала, що він вирішив весь тираж своєї агітації кинути в Київ. За це йому велика подяка від двірників і громадян, які підстелюють папір у відра з відходами. Єдина неприємність з цими клятими законами, які вимагали друкувати вихідні дані та тираж агітаційних повідомлень. Писати правду друкарям або замовникам, вочевидь, не хотілось, тому вони або взагалі нічого не писали або чесно визнавали, що офіційно друкують лише 1000 примірників, ну максимум 5 тисяч, але не 50 000 і не 100 000. Я думаю, щоб з такою кількістю агітматеріалів зробити так, щоб вони були на кожному стовбі, потрібно їх за день по 10 разів обережно зривати та знову наклеювати.
Однак найстрашніше нас очікувало не на стовбах і, навіть, не в транспорті…
Головну небезпеку несла на собі буханка хліба. Відкриваючи поліетиленову обкладинку якої ми читали "Буде Єдність - буде хліб". Оце налякало киян не на жарт. Біля 13 % населення повірили, що якщо мер зміг "народити" нового Архангела Михайла, вирити катакомби по всьому центру міста, побудувати трамвай на Троєщині який довезе вас до піску в нікуди, "згвалтувати" фонтани майдану Незалежності, то він місцевий Перун і дійсно в запалі праведного гніву може залишити всіх без хліба.
І ось прийшло 31 березня, яке чітко вказало нашому князькові його справжне місце та масштаб. Місто Києва - єдине "володіння" Омельченко-бая і може він скількі завгодно роз’їзжаючі по його межі казати, що все навколо моє, однак, ніколи не позбудеться своєї містечковості.
Так, нова вражаюча перемога у "виборах" на посаду мера, перетворилась на нещівну поразку власного Я Сан Санича. Похорон Олександра Омельченка як політика відбувся, на часі його мерський кінець. Він знову використав киян, навряд чи вони зможуть використати його. Заправки "Етрекс" будуть і далі запрявляти нас "європейським" паливом за найвищими цінами; Київміськбуд, як би він не називався і яку б кількість псевдонезалежних підприємств не створив буде будувати нам житло, за все більш і більш вигідними (цікаво кому?) цінами, головною ознакою цього житла залишатиметься головний біль нових мешканців, про те як його доводити до розуму; центр міста прикрашатимуть фігури все більше подібні статурою на нашого нового-старого мера.
Єдине, що я впевнений, не зможе зробити мер, це залишити Київ без хлібу, хоча "Єдності" все ж таки не буде!

Хлопчики-мажори

Те, що не вдалось киянам, вдалось трьом особам, які потрапили до Верховної Ради від "Єдності". Використавши Сан Санича на всі 100, навряд чи всі вони будуть віддавти йому належне далі. У Києві все було створене для їх обрання - починаючі від партійної та моральної підтримки мера і закінчуючи тим, що адмінресурс, який у цілій країні належав єдунам у Києві цілковито був відданий їм - кандидатам від "Єдності".
Принцип мажоритарних депутатів по всій Україні був простий - "купуй виборця або програєш". Навіть не цікаво говорити про таких депутатів як Сташевський та Мокроусов, таких виправить, вибачте, могила, а ось видатний, я б навіть сказав заслужений, юрист Санько Задорожній ну зовсім інша справа.
Чоловік в повному розквіті сил, який за весь свій життєвий шлях знав лише одну жінку, за сумісництвом свою дружину, викладач Українського інституту міжнародних відносин, видатний спеціаліст з манда-лізму, вибачте, мондіалізму, автор чи співавтор майже 100 законів, головний боулінгіст України і взагалі просто приємна і відверта людина, для якої принципи та послідовність у діях - найголовніші риси.
Тільки така непересічна особистість могла зацікавити газету "Комсомольская правда в Украине", настільки що один чи два рази на тижень протягом півтора місяця вона на своєму розвороті розповідала про кожний чіх нашого кандидата проникала у найтонкіші щелини його життя. Ще більше про те, що зробив Олександр Вікторович, ми змогли дізнатись з газети "ДІМ" де на кошти юридичної фірми "PROXEN", створеної Задорожнім і нині керованої його братом, розміщувалась корисна юридична інформація, в тому числі за кого голосувати на виборах. Однак все це була лише прилюдія до основної чатини передвиборчої агітації.
Козирем нашого заслуженого юриста стали каналізаційні стоки, темні вулиці і загальна бідність виборців. Приємно було дізнатись, що депутат особисто вміє встановлювати ліхтарі, чистити каналізацію, ремонтувати водогін і навіть прокладати асфальтні шляхи. Кажуть, що все це зробив він. Я думав, що просто люди на нього наговорюють, оскількі за таке знімають з виборів, однак ні. На особистій зустрічі наш безсеребряник сам розповів що проводить такі роботи, однак НЕ ФІНАНСУЄ їх, а лише ВМОВЛЯЄ відповідні служби міста проводити їх за КОШТИ МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ, як саме проходить процес "умовляння" він не пояснив. Як "умовляють" деякі мешканці будинків просто відремонтувати ліфт знаю особисто, тому впевнений на всі 100, що одними словесними умовляннями за два три тижні провести обсяг таких робіт просто неможливо.
Ще більш ризиковані операції проводив кандидат особисто, коли "просто від душі" на урочистих зборах в одному ліцеї на Лівобережжі подарував невеличкий музикальний центр. Всі дарують будь-кому, що забажають, скажите ви, і, дійсно, все було б нічого, якщо б не статус нашої "чарівної феї", який в той час був кандидатом, а закон забороняє це робити. Тут більшість мені слушно нагадає, що під час виборів говорити про закон, все одно що плювати проти вітру. Тим більше, що ліцей і так хотів голосувати лише за цього кандидата у Верховну Раду, як, до речі, і батьки всіх його учнів.
Дійсно, це не головне, важливо інше, що поселення на краю міста отримало ліхтарі та позбулось смердячого запаху каналізації, десь там дали гарячу воду, яку чомусь після 31 березня швидко відключили, хтось міг слухати музон з задорожнівського подарунку під час підрахунку голосів або просто заробити 50 гривень за такі собі поради знайомим, що підходять на виборчу ділянку.
Головне не процес, головне результат. Трикратний відрив від найближчого переслідувача - показник серьйозності намірів та кількості витрачених коштів. З чим потрібно і поздоровити Санька Задорожнього.
Пройшов лише місяць після виборів і багатьом стало зрозуміло кого вони обрали у Верховну Раду. Людина яка протягом всієї передвибочої кампанії уникала відповіді на питання про свою політичну позицію, яка вперто брехала людям, про свою співпрацю з Олександром Волковим та Юхимом Звягільським, яка у жодному опусі про себе не змогла пригадати, що була довіреною особою Леоніда Кучми на виборах 1998 року, яка активно розкручювала питання відставки кабінету і самого Ющенка, яка з завзяттям боролася проти акції опозиції "Україна без Кучми" і досі вважає Президента гарантом стабільності, зайняла належне їй місце хлопчика-мажора, який буде оголошувати думки Самого Кучми, "Великого та Жахливого". Політик-перевертень Олександр Задорожній став відомим ще у 1994 році, коли йшов на вибори від блоку НЕП разом з Олександром Волковим, потім вступив до фракції НДП, перейшов до "Відродження регіонів", потім Демсоюз та, нарешті, перед виборами прозрів до "Єдності". Останнє призначення свідчить з таким же успіхом він міг балотуватись і від "За ЄдУ!", у фракції якої, скоріше за все, ми його побачимо пізніше.
Що отримує округ № 213 від такого Задорожнього? Тепер йому ніколи вкручувати лампи на бульварах та чистити Русанівську затоку.
Однак одну обіцянку як справжній бізнесмен він все ж таки виконає. В одній з останніх статей про себе, все в тій же "Комсомольськой правде в Украине", він сказав про свою мрію, щоб у кожному спальному районі був свій боулінг-клуб і вартість гри у боулінг була лише 10 гривень на годину. Я думаю тепер його мрії справдяться і кожна бабуся отримавши пенсію побіжить ставати у чергу до боулінг-клубу, де вже будуть з номерками на руці відмічатись її ровесники, що зайняли чергу на боулінг з четвертої ранку. А наш добрий Сашко буде отримувати від цього свою копійчинку, щоб назбиравши за чотири роки невеличку їх горстинку знову надрукувати у газетці про те, який він білий і пухнастий, ще раз почистити каналізацію і відремонтувати воду, щоб кожний ще раз пересвідчився - людина без принципів і совісті - наш кандидат!

Нумо кияни, грати в боулінг, бо здається на більше ми поки що не здатні!

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1019482860.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua