Майдан / Статті  

додано: 22-04-2002
Володимир МАРТИНЮК: БРАТСЬКА ПОЛІТИЧНА МОГИЛА - 2

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1019483773.html

<H2>Братська політична могила-2</H2>

Ще задовго до початку виборів Іван Плющ влучно обізвав виборчий список блоку “За ЄдУ” “політичною братською могилою”. Цим він до речі аргументував своє небажання фігурувати у цьому виборчому списку. Результати виборів повністю підтвердили песимістичний прогноз Плюща. Мізерні дані голосування разюче контрастують з ресурсами, зусиллями і, врешті, можливостями офіційного владного виборчого блоку. Ці цифри символізують початок кінця всього того , що буйно розквітало з 1994 по 2000 рік. В таких ситуаціях особливо небезпечнішим і нерозсудливим є намагання просто повторювати те що вже було.

Спроби підкрадатися до влади наперекір результатам виборів в Україні вже спостерігалися. Спочатку це була “Нова Україна”, потім щось подібне пробувала зробити НДП. Важко сказати про користь для країни, однак і результати цього для “Нової України” і тої ж НДП не можна назвати надзвичайно успішними.

Тепер історія знову повторюється – лідер розгромленого на пропорційних виборах блоку “За Єду” Литвин невдовзі після завершення виборів, у присутності Леоніда Кучми , оприлюднив грандіозні плани по заганянню депутатів - мажоритарників під прокляті електоратом знамена свого блоку. Картина ностальгічно нагадувала підземний бункер ставки Гітлера наприкінці війни, де вірні соратники переконували його що ось-ось із підземних заводів Рейху надійде чудо-зброя ( “вундерваффе”) за допомогою якої вщент поб'ють як червоних так і нечервоних союзників.

В якості цієї новітньої української вундерваффе Литвин намалював президенту Кучмі незчислимі полки мажоритарників, які вставши неначе з під землі вливаються у ряди “непереможної” “ЗаЄди”. Ну і звичайно шеренги цих зомбі-депутатів грізно, неначе зачаровані африканськими чарівниками, крокують в напрямку званому “імплементація” . Розчулення Кучми по телевізору спостерігала вся решта України. Навіть шкода було президента, бо відчувалося що його дурили.

Масове зганяння мажоритарників у “заєдунівське” стійло за допомогою погроз, компромату та обіцянок можна собі уявити, але лише теоретично. Теоретично тому що весна 2002 року вже разюче відрізняється від весни 2000.
Є чітко виражене у мізерних рейтингах довіри ( 6-7%) несприйняття більшістю українців особи діючого президента і всього з ним повязаного. Є похмурий але очевидний факт “невїзності” нашого президента у Європу та Північну Америку і вельми реальна загроза поступового перетворення його у сприйнятті Заходу у щось подібне не то до Мілошевича, не то до Саддама Хусейна. Нинішнє турне в Ліван та Йорданію наводить на думку про відчайдушне намагання послабити цю міжнародну ізоляцію та спробувати зам'яти скандал про поставки зброї до Іраку, якому у нинішньому році прийшла черга бути головним ворогом США та Заходу.

Очевидно що і будь яке політичне угрупування яке маніфестуватиме свій зв'язок з Кучмою також має шанси сприйматися Заходом в якості вже не “ЗаЄди” а замаскованого філіалу якоїсь “Аль КаЄди”. Не виключено що й депутатам, які увійдуть у майбутню “об'єднану” фракцію “ЗаЄду”(о) доведеться також покласти на полицю свої дипломатичні паспорти і обмежити свої поїздки СНД та арабським сходом.

З другого боку виник альтернативний владний центр - блок “Наша Україна”, де все зрозуміліше, певніше, демократичніше і перспективніше, і де напевно ніхто не буде пов'язувати фракційну дисципліну “кров'ю”, як це колись, ще після виборів 1999 року, пообіцяв наш старий-новий президент . “Наша Україна” безперечно користується прихильністю Заходу і Ющенко на відміну від Кучми їздить у США без страху що його там залишать давати покази по справі Лазаренка чи незаконних поставок зброї. Та й планований приїзд в Україну парламентської комісії Ради Європи для перевірки … правильності формування майбутньої фракції “ЗаЄду + мажоританики” ( або ж “ЗаЄду (о)”) більш ніж красномовний.

Оприлюднення “грандіозної” цифри задовго до результату наводить на думку про відчайдушне блефування, а отже і про хисткість позицій “ЗаЄди”. Адже серйозним учасникам українського політпроцесу ясно – в разі твердих сподівання на входження такої великої кількості мажоритарників у фракцію “ЗаЄди”, про загальну кількість депутатів лише б загадково відмовчувалися до моменту остаточного визначення її складу. Тому напрошується інше пояснення – вже згадане авантюрне блефування з метою заспокоїти владних та фінансових спонсорів та розвіяти природні сумніви мажоритарників. Всі ці мажоритарники , які підчас виборів то реально, то лише фіктивно, афішували свою належність до “ЗаЄди” зараз перебувають у великих сумнівах.

Юридично мажоритарники не мають жодних зобов'язань щодо того у яку фракцію їм слід вступати. Це лише піднімає їхню “вартість” у парламентських торгах у порівнянні з із “кріпаками” , які пройшли по списках. Ось забажають мої виборці, то й піду до чорта у якусь фракцію “незалежних”, а то й навіть до самого Ющенка … Фракція “Нашої України” завідомо міцніша, а отже і перспективніша в якості центру об'єднання тим що у її складі є чисельне ядро депутатів списочників, прив'язаних до цієї фракції нормою закону .

З іншого боку яка мета може об'єднати таку різношерсту мажоритарну компанію, про яку проголосили лідери блоку “ЗаЄду”? Звичайно це цілком земна і цілком матеріальна перспектива поділити що не будь достойне і все ще ще неподілене. Однак достойного на Україні нічого не лишилося – майже все уже поділено, усе вже має свого явного, неявного, реального, віртуального чи просто майбутнього хазяїна. Будь яка спроба серйозного переділу приведе до несамовитого конфлікту “криш”, в тому числі й закордонних, з неминучими кривавими ускладненнями. В Україні зразку 2002 і наступних років вже й не вдасться легко, смачно і безкарно об'їдати державний бюджет. І Ющенко, і тим більше Тимошенко завдяки виборам мають всі важелі аби не допустити жодної серйозної бюджетної халяви для своїх супротивників. Тобто навіть для “невинного” роздоювання бюджету доведеться домовлятися, а той навіть ділитися з опозицією. То для чого тоді йти у фракцію “ЗаЄди” ?

Навряд чи зможе в цьому допомогти “прихильність” президента яка очевидно буде ділитися поміж “ЗаЄдою” і тою ж “Нашою Україною” . Така вже у нас суть президентського керування – влаштовувати змагання між своїми нібито “союзниками” і отримувати власну користь від цього суперництва. З другого боку “президентський центр впливу” зараз роз'єднаний по внутрішньо-сімейних вододілах, на кілька конкуруючих між собою груп. Передчуття кінця епохи кучмізму не буде сприяти ні взаємопорозумінню у складі гіпотетичної фракції “ЗаЄди”, ні тим більше успішним спільним діям як політичній так і в економічній галузях.

У фракцію ЗаЄди легко зайти спокусившись примарними обіцянками чи піддавшись на тиск. Однак вийти з неї буде дуже складно? А вийти неодмінно захочеться, щонайменше перед черговими виборами, а то й набагато скоріше. То ж навіщо рискувати? Ще в пам'яті суворі методи наведення внутрішньої дисципліни у пропрезидентському таборі зразку 2001 року та малозрозумілі передчасні кончини деяких “відступників”. Чи не краще зразу вступати у фракцію “Нашої України” та її можливих союзників, а то й просто деякий час пересидіти в якості “незалежних” ?

Мобілізацію “мажоритарників” у свою парламентську фракцію , яку проголосили лідери блоку “ЗаЄди” навряд чи вдасться провести швидко , безболісно і що головне , навряд чи вдасться досягти заплановану кількість депутатів. Оприлюднення “грандіозної” цифри на самому початку формування фракцій лише наводить на думку про відчайдушне блефування, а отже і про хисткість позицій “ЗаЄди”. Навіть коли і вдасться заманити туди якусь помітну кількість депутатів, то його чекає доля всіх ситуативних випадкових об'єднань - політичне небуття, якому буде передувати послідовний ланцюг політичних поразок та принижень…

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1019483773.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua