Майдан / Статті  

додано: 20-05-2002
Ольга Сніцарчук: Суддя Іван Волік здійснює подвиг Івана Сусаніна:

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1021899537.html

Суддя Іван Волік здійснює подвиг Івана Сусаніна:

веде “справу 9 березня” у непролазні судові хащі

Ольга Сніцарчук

Поціновувачі фарсового жанру уже б мали збагнути, що найкраще місце сплетіння реальності та “карнавальності” – київський кінотеатр “Загреб” в ті часи, коли замість “кіна” на сцені з`являється судовий склад під головуванням судді Івана Воліка.
Позаяк останнім часом судові засідання в “Загребі” проходили щоденно, п`ятнадцяти політв`язням-унсовцям тепер веселіше. По-перше, вони мають змогу щоденної “прогулянки” із похмурих стін Лук`янівського СІЗО, по-друге, “потерпілі” правоохоронці та суддя Волік не дають їм надто сумувати на процессі, викидаючи щоразу цікавіші “коники”.

Та врешті-решт “прозорі” питання-підказки судді Воліка “потерпілим” та постійні відхиляння “несуттєвих”, за визначенням суду, питань з боку унсовців - втомили. Надто ж – після того, як поступила особлива партія “потерпілих” міліціонерів. Вони не тільки не володіли державною мовою (довелося запросити перекладача з російської), а й не могли пояснити, що таке уряд (зате впевнено розповідали, що 9 березня звучали “антиурядові”, а не “антипрезидентські” гасла), оцінювали весь натовп під час “масових заворушень” на Банковій як “50-60 осіб” (які, виходить, завдали травм значно більшій кількості “орлів Юрія Кравченка”) тощо. Суддів такі, м`яко кажучи, дивні відповіді геть не бентежили. На відміну від політв`язнів, котрі через подібну маячню мають ризик затриматися у камерах ще на кілька років. Тому підсудні та їх адвокати подали клопотання про відвід головуючого судді Івана Воліка від справи.

…Суд подався у нарадчу кімнату. І почались чергові чудеса горе-процессу. Як підтверджують адвокати Микола Янко та Олег Матківський, у нарадчій кімнаті суддям, які мали розглядати клопотання, склав компанію … Іван Волік. Хоча ст.57 рідного йому Кримінально-процесуального кодексу детально розповідає про “таємницю нарадчої кімнати”. Себто - під час розгляду питання про відвід головуючого судді, останній не має права знаходитися у нарадчій кімнаті. Однак, вочевидь, судді уже розбещені власним же “беспрєделом” у цьому процессі. Під дверима нарадчої кімнати адвокати підсудних уздріли суддю Валігуру, який власне мав би розглядати клопотання. Він проходжався собі по коридору. Натомість крізь відчинені двері було видно суддю Воліка, який … надиктовував судді Федорчуку текст ухвали щодо подальшої участі самого себе у процесі “9 березня”. Голос Воліка, який доносився з кімнати, де цього судді не повинно було бути, чула і журналіст. До речі, прокурор Пащенко, яка того дня підмінювала славнозвісвного прокурора Кузовкіна, очікувала на ухвалу у коридорі. Наявність у нарадчій кімнаті “третього зайвого” її також начебто не хвилювала. Як розповідають адвокати, вона зайшла до кімнати лишень для того, щоби взяти булочку…

Щоправда присутність під дверима нарадчої кімнати очевидців в особі адвокатів і журналіста таки стала небажаною. Іншого виходу, окрім вікна, з нарадчої кімнати не було. Тому очевидців видалили з коридору – мовляв, геть, суд іде читати ухвалу. За кілька хвилин чомусь почервонілий Волік уже був у залі суду-кінотеатру. Звісно, текст ухвали не задовільнив клопотання політв`язнів - через “надуману” причину. Унсовці та їх адвокати заявили друге клопотання – тепер про відвід від “справи 9 березня” усього судового складу і прокурора, яка допустила такі дії головуючого судді. Суддя Волік спочатку віджартовувався, підкрикував на адвокатів, які намагалися зачитати свою заяву з оприлюдненням суддівсьої огрішності, і вимагав, аби ті продовжили слухати свідчення “потерпілих”. Однак врешті-решт друге клопотання прийняли. І, звісно, також не задовільнили. Волік заперечив, що знаходився у нарадчій кімнаті – отже “порушення таємниці нарадчої кімнати не було”.

Як коментує адвокат Микола Янко, за такі дії цілком можливо понести відповідальність: “По-перше, дисциплінарну. Існує ст. 6 Закону України “Про статус суддів”, де наголошується, що не можна допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів в його об`єктивності, неупередженості та незалежності. На підставі цього ж закону – ч.1 ст.31 “Підстави дисциплінарної відповідальності суддів”, суддя за порушення обов`язків, вказаних у ст.6, притягується до дисциплінарної відповідальності. А що маємо ми? Суддя Валігура зобов`язаний би бути присутнім у нарадчій кімнаті і виносити ухвалу. Натомість він курив в коридорі, мило спілкуючись з прокурором Пащенко. Тоді як це Іван Волік мав би знаходитися в коридорі, а не диктувати текст ухвали судді Федорчуку. В суддівстві за такі дії практикується догана, попередження, але найчастіше - звільнення. Крім того, суд чудово розумів, що таємниця нарадчої кімнати порушена була, але виніс неправдиве рішення. А це вже ст. 375 Кримінального Кодексу – “Постановлення суддями завідомо неправосудної ухвали”.

…До речі, якщо буде змінено судовий склад, “справа 9 березня” піде за принципом “наша пісня гарна, нова – починаймо її знову”. Однак ані політв`язні, ані їх адвокати цим уже не переймаються. І згідні ще раз слухати “ну просто шалений” (користуючись лексикою нашого “гаранта”) “обвинувачувальний висновок”. Позаяк скидається на те, що судді цього складу під головуванням Івана Воліка вирішили повторити у процесі “9 березня” такий собі подвиг Івана Сусаніна – і свідомо завести справу в непролазні судові хащі.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1021899537.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua