Майдан / Статті  

додано: 29-05-2002
Леся ШОВКУН: Здійснилося. Му-му вже борсається у парламентському морі

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1022686178.html

Здійснилося. Му-му вже борсається у парламентському морі
Та чи навчиться жертва Герасима плавати?
Фу-у-ух… Нарешті це сталося. 447 “мешканців” законодавчої “арени” під куполом цирку… пардон, парламенту можуть забути про шалену напругу останніх двох тижнів і перейти до виконання своїх безпосередніх депутатських обов’язків. Ні, напруга не спала, але дихати тепер стане легше, бо напрям кисневих потоків, який давно вже було визначено чутливим політичним нюхом народних обранців, тепер зафіксований на офіційному рівні. Отже, усім, хто не призвичаєний до затхлого повітря кабінетів Президентської Адміністрації, доведеться надовго одягти протигази – позавчора фарс під назвою “Литвиніада” добіг логічного кінця. Близько сьомої вечора голова лічильної комісії Валерій Мішура оголосив відому наперед істину: головного “єдуна” України обрали на призначене гарантом місце спікера Верховної Ради, а фіранки останнього вікна в органах влади з ляскотом зачинилися просто перед носом в демократії – коли всі ключові посади в державі займають представники однієї сили, про вірність демократичним принципам не може бути й мови. Принаймні в Україні. Шкода тільки, що свіжоспечений голова найнезалежнішого (в ідеалі) органу держави, де кожен законодавець повинен представляти інтереси виключно своїх виборців і ні від кого, крім них, не залежати, з цим не згоден. В усякому випадкові з його досить невдалих спроб прямо відповісти кореспондентові “УМ” на це запитання (чи вважає він слушною дану тезу) випливає саме такий висновок.
Результат цього голосування й справді не став ні для кого несподіванкою. Ще до того, як в урну був опущений останній бюлетень, кулуари загуділи: 226 є точно. Після підрахунку в цьому зникли останні сумніви, і йдучи до зали слухати “вирок” депутатського волевиявлення, народні обранці вже подумки планували якщо не “красоти” й “гризоти” свого майбутнього, то принаймні стратегію поведінки на найближчий вечір. Судячи по стійкому перегарному духові, яким кулуари зустрічали гостей і пресу наступного дня, ніч після тріумфу влади нардепи провели плідно – хто святкуючи, а хто й горе заливаючи. Для опозиції був привід не лише посумувати, а й позловтішатися: хоч необхідна “більшість” була так-сяк, шляхом погроз, умовлянь і “гвалтування” “нашкрябана”, все ж кількість Литвинових прихильників вразила своєю жалюгідністю. Володимир Михайлович сам щиро зізнався журналістам, які цікавилися, чи й справді “Єда” здобувала собі “прихильників” не надто демократичними методами: “Ви ж бачили, хто кого змушував”. А таки бачили. Потім, щоправда, виявилося, що ми мали бачити тільки те, що “біля урн ніхто з палицею не стояв” і нікого ставити ті чи інші позначки не примушував, але слово – не горобець, і кожен має право трактувати його по-різному. Олександр Мороз, скажімо, назвавши обрання Литвина «пірровою перемогою і тимчасовим успіхом», охрестив способи «умовляння» парламентаріїв «харчоблоком» «методом затиснення пальців у дверях». Дійсно, про палицю не йдеться…
На “заєдинців” було приємно дивитися – вони так сяяли, що в кулуарах стало ніби трохи світліше. Навіть ті, хто ще тиждень тому шпетив свого “лідера” не гірше, ніж баби на базарі лають малих злодійчуків, цілувалися, обнімалися й всім своїм виглядом демонстрували якнайщирішу радість. Були серед них і доти найбільш невдоволені кандидатурою Литвина “донецькі”, амбіції яких вдалося придавити шляхом включення в “пакет” Геннадія Васильєва. Та все одно “харчовиків” трохи шкода. Ну хіба ж це “перемога”? Адже навіть одного голосу в запас “заєдинці” натягти не спромоглися – якби в останню мить зрадницька рука підвела бодай одного з “виборців”, не стати б того вечора їхньому лідеру спікером. А “зрадницьких” рук виявилося щонайменше дев’ять. Якщо від більшості позафракційних депутатів ніхто особливої принциповості й не очікував, то поведінка сімох уже не “наших українців” стала ударом насамперед для керманича “НУ”. Віктор Ющенко назвав її “зрадою” й пообіцяв негайно виключити відступників з фракції. Що й було зроблено менш ніж через годину після проголошення перемоги “єдиних”: фракція “Нашої України” одностайно постановила видати “мандат недовіри” Олександрові Буряку, Тарасові Довгому, Сергієві Бондарчуку, Дмитрові Сандлеру, Ернестові Галієву, Володимирові Щербаню, Олексієві Ярославському, які всупереч фракційній дисципліні взяли бюлетені (більше ніхто з «наших» участі в голосуванні не брав і навіть папірців з прізвищами Литвин-Васильєв-Зінченко не чіпав) й поставили позначки навпроти слова «за». Та зрадники знайшлися не тільки в стані Ющенка. Двоє «морально нестійких» затесалося й у лави комуністів. Там Литвина вшанували довірою Михайло Потебенько та Леонід Грач. Деякі ЗМІ приписали до них іще й Олександра Ткаченка, але ця інформація самими компартійцями не підтверджена. До речі, екс-Генерального прокурора, який до парламенту пройшов під почесним 20-м номером за списком КПУ, з рідної фракції також виключили. Про «фе» Грачеві поки що нічого не чути. Активно курсували кулуарами й чутки про те, що «присягу опозиціонера» порушив хтось із соціалістів, але самі вони це категорично заперечують.
Так чи інакше, справу зроблено. Відтепер парламент очолює “публічний політик” Володимир Литвин (про нього – на 4-ій сторінці), його правою рукою став 49-річний керманич “донецької” групи Геннадій Васильєв (він депутат уже третього поспіль скликання, кандидат юридичних наук і заслужений працівник прокуратури), а лівою – об’єднаний соціал-демократ Олександр Зінченко(1957 року народження, депутатом став удруге, прославився не так роботами в галузі фізико-математичних наук, кандидатом яких він є, як посадою президента телеканалу “Інтер”). Тепер залишається спостерігати, як бідолашний спікер призвичаюється до виконання своїх вельми нелегких обов’язків (питання дня у вчорашніх кулуарах: чи випливе Му-Му (Литвин) після підступного вчинку Герасима (гарант) з бурхливих сесійних вод опозиційних знущань?) та молитися за долю нашої багатостраждальної країни. Цим, мабуть, і займемося.
Леся ШОВКУН.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1022686178.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua