Майдан / Статті  

додано: 20-06-2002
Михайло Свистович: Шахтарі на майдані не п’ють і морди нікому не б’ють.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1024591650.html

Влада, пам’ятаючи шахтарські страйки кінця 80-х – початку 90-х, почала застосовувати проти голодуючих на майдані Незалежності шахтарів перевірений спосіб: дискредитацію.

По засобах масової інформації де-не-де пройшли повідомлення, що, мовляв, шахтарі просто вирішили відпочити, а, оскільки грошей на південний берег Криму не вистачає, то вибрали таку собі екскурсію до столиці. Київ подивляться й у Дніпрі покупаються. А між рядками повідомляється, що протестуючі шахтарі жахливо п’ють та ще й до мордобою нерідко у них доходить. Причому перепадає і випадковим перехожим.

В Києві цьому не вірять, оскільки більшість киян, проводячи літо на пляжах Труханового острова, знають, що протестні акції шахтарі проводять у безалкогольному режимі. А от на регіони така інформація може подіяти, хоча вже трохи не ті часи. Є вже, слава Богу, в Україні преса, яка не бере під козирок після кожного окрику чиновників.

Шахтарі на майдані не п’ють! І не б’ються. Це я можу стверджувати напевно, оскільки і я, і десятки моїх знайомих проходять там щодня і нічого подібного не спостерігали. Та й не відпочивати вони приїхали, бо який відпочинок на голодний шлунок.

І навряд би хлопці поїхали спекотним літом у столицю, якби їм платили зарплату. На неї можна було б дозволити і до Криму поїхати, якщо відкладати. Але проблема, що своєї зарплати вони не отримують. Точніше, отримують подачки у розмірі 25-30%. А на утриманні в них безробітні дружини та маленькі діти, бо в місті Красний Луч, де знаходиться шахта “Міусинська”, роботу, окрім шахти, знайти тяжко. Що говорити, коли будинок площею 80 кв. м. можна купити за 1000 гривень, а квартири здають безкоштовно: плати за комунальні послуги і живи собі. Хоча за що там платити, коли туди лише періодично постачають воду, газ та електрику.

Заборгованість у шахтарів з 1998 року. Не погасили її навіть в часи уряду Ющенка-Тимошенко, хоча поточні виплати тоді проводилася вчасно і в повному обсязі, що давало якусь надію. А зараз знову все повернулося назад: ні заборгованість не гасять, ні зарплату не виплачують.

Взагалі грошові надходження на шахту “Міусинська” поділяються на дві категорії: державна підтримка та виручка від реалізації вугілля. Державна підтримка надходить вчасно. Її і виплачують. А от грошей від реалізації своєї продукції шахтарі не бачать. Куди вони зникають? Шахтарям це невідомо, бо своєю продукцією вона сама не торгує. Шахта “Міусинська” входить до Державної холдингової кампанії “Донбасантрацит”, а продає їхнє вугілля ще інша структура – компанія “Вуглезбут”.

Періодично на шахту приходять рекламації з електростанцій за погану якість вугілля. Але шахтарі стверджують, що видобувають вони чудовий антрацит. Це не коксоване вугілля, але все ж... А чому на електростанції приходять вагони, в яких 40% породи, то вже питання не до шахтарів, а до того, хто розбавляє їхню працю сміттям як ото нечесні продавці розбавляють сік водою.

Безпосередньо в забій на шахті “Міусинська” спускаються 150-170 чоловік, які працюють в чотири зміни. А от працюючих на поверхні майже в 10 разів більше – 1060. І вони також є членами трудового колективу, тому власне шахтарям вплинути на якесь рішення важкувато.

Реально шахту обслуговують 300, а решта – соціальна сфера (клуби, садочки), які місто вперто не бажає брати на свій баланс. Один з шахтарів поділився зі мною спогадами свого батька, який також працював на цій шахті у 60-х. Тоді на шахті було 5 “білих комірців” (директор, бухгалтер, касир) і діяло 10 видобувних ділянок. Зараз залишилась тільки одна, але “контора” все збільшується, не зважаючи на комп’ютеризацію праці “конторських”. А от шахтарську працю полегшувати ніхто не збирається. Головним знаряддям праці тут як і багато років тому залишається відбійний молоток.

Шахти закриваються, люди втрачають роботу, шахтарські міста дичавіють та вимирають. Під закриття шахт розроблена ціла програма, навіть гроші під це американцями виділені. Та от самі шахтарі стверджують, що закриваються чомусь не найгірші шахти, наводячи у приклад шахту “Янівську”, де були запаси вугілля 57 млн. т., вже був відкритий горизонт, ось-ось мав початися видобуток, і раптом шахту затопили та засипали землею.

Взагалі регресні виплати і корупція у цій сфері вже стали притчею во язицех, коли гроші під програму вже давно витрачені, про її виконання відрапортовано, а шахти – не закриті і кошти шахтарям не виплачені. “Міусинська” також “видала на гора” тисячу регресників, яким виплачують по 20 гривень в місяць.

Всі намагання добитися справедливості у шахтарському краї успіхів не принесли. Тому і рушили шахтарі на столицю. Але “дим отєчєства” відчувають і в Києві. Отруйний дим у вигляді регулярних повідомлень про тяжкий стан близьких родичів змушує шахтарів витрачати останні копійки на дзвінки додому. Вони дізнаються, що зі здоров’ям рідних все нормально, але їх чомусь регулярно відвідує міліція, піднімаються міліцейські архіви, хто коли і за що “прівлєкался”, хоча б по адміністративній частині, натякають, що краще б повернутися додому.

Київська влада напередодні Дня Конституції також намагається вижити шахтарів із майдану. І перших чотирьох вже викликали на завтра до Шевченківського районного суду. Але, що цим доб’ються можновладці? Адже кожен з 87 шахтарів написав заявку особисто від себе. Та й наметів вони не ставлять, тож звинуватити їх в незаконному розміщенні архітектурних форм теж немає підстав.

Тим часом шахтарське містечко збільшується щодня. До Києва увійшли 116 шахтарів з “Княгининської”, а ще 12 з шахти “Партизанська”, що знаходиться в місті Антрацит.

Шахтарі мають намір стояти до останнього. Вони вже написали заповіти і передали своєму міністру Гайдуку, що прокляття за їхню можливу смерть впаде і на його голову. “Краще померти стоячи, ніж жити на колінах”. Такий плакат зустрічає всіх на вході до шахтарського містечка на майдані Незалежності.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1024591650.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua