Майдан / Статті  

додано: 25-06-2002
Михайло Свистович: Україна посткучмівська (пророчий сон).

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1025032239.html

Під час парламентських виборів я ускладнив собі життя, остаточно зіпсувавши стосунки з усіма чиновниками нашого маленького міста. Ще з радянських часів їх змушували очолювати виборчі комісії, і ця традиція перекочувала в наші часи. Під час останніх президентських виборів вона трохи трансформувалася, і всі позапартійні з часів заборони КПРС начальники раптом стали членами різноманітних партій. А їхні трудові колективи, які також за радянською традицією формували виборчі комісії взагалі перетворилися на буяючий квітник різних ідеологій. Зайдеш на пошту – а там начальник – “зелений”, заступник – соціал-демократ, листоноша – трудовик, касирка – демсоюзівка, прибиральниця – соціалістка. І нікого не переслідують, нікого з роботи не виганяють. Прямо розгул демократії.

Щоправда на виборах чомусь діють злагоджено, на користь однієї сили та одного кандидата, бо вся ця партійність, як не важко здогадатись, лише ширма для того, щоб і закон не порушити, і виборчі комісії контролювати.

Тому мені як людині опозиційній без конфліктів з ними обійтись не вдалось. А після виборів приходиш у водоканал, а там тебе зустрічає голова територіальної комісії, тобто, директор управління водного господарства. Неполадки зі світлом – звертайся до голови окружної комісії, тобто, начальника районної електромережі, голови дільничних комісій зустрінуть тебе у ЖЕКу, газконторі, відділі субсидій тощо. І, згадавши твою “негідну” поведінку та недовіру до таких хороших людей під час виборів (мав нахабство перевіряти, чи правильно вони рахують голоси), вони не випускають можливості довести, хто в цьому місті господар.

Це ще не сон. Це – реальність. А сон був після моїх ходінь по конторах, довгий і глибокий, оскільки втомився я не на жарт.

Наснилась мені Україна після 2004-го. Пройшли президентські вибори, на яких переконливу перемогу здобув Віктор Ющенко. Юлія Тимошенко стала прем’єр-міністр, розгублена Верховна Рада само розпустилася і оголосила позачергові вибори, після яких блоки “Наша Україна” та БЮТ утворили більшість з 350 депутатів. В опозиції опинились окремо соціалісти і окремо комуністи. Фракції НДП, ПРУ, АПУ, СДПУ (о) розпалися.

Тут би мені і прокинутися щасливим та задоволеним, але захотілося подивитися, що ж буде далі. І пішов я у водоканал, щоб поставити лічильник на воду. На цей раз уві сні.

Дали мені заяву, послали до начальника (він же – голова територіальної комісії) за підписом. Заходжу до кабінету та й кажу, мовляв, придбав лічильник, а він мені з-під величезного портрету Ющенка: “Табличку читали? Прийом по вівторках та четвергах з 14.00 до 16.00”. Прийшов у прийомний день, вистояв чергу, і все для того, щоб отримати з рук чиновника адресу та телефон фірми, що ці лічильники встановлює. Зателефонував, запитав, скільки це коштує, а там відповідають: “По телефону довідок не даємо. Приходьте, поговоримо на місці”. Прийшов, висить табличка: “ПРИВАТНА ФІРМА IVANOFF AND PETROFF WITH SIDOROFF LTD GMBH – ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СЕРВІС”. А під нею інша табличка меншими літерами: “З приводу встановлення лічильників прийом по вівторках та четвергах з 14.00 до 16.00”.

Не повірив, адже це приватне підприємство та ще й “європейський сервіс”. Але розімлілий від літньої спеки директор фірми, син міського голови, глянувши на портрети Ющенка та Тимошенко в себе за стіною, ніби радячись з ними, втомлено запитав: “Табличку читали?” Я отетерів: “І оце зветься європейським сервісом?” “А що ж Ви хотіли? – відповів директор, - бардаку не допускаємо, в нас як у Європі – порядок!”

Прийшов у четвер, вистояв чергу, видали мені рахунок і послали в Ощадкасу оплатити: “Прийдете з квитанцією наступного прийомного дня, тоді поговоримо про лічильник”. Я аж захлинувся від обурення, що стільки часу витратив заради папірця. Вже уявляв, як знову доведеться стояти у чергах, коли глянув на цифри. А там ціна встановлення вдвічі перевищує вартість лічильника: “Ні, дякую, краще я сусіду-слюсарю дві пляшки горілки дам, так він мені той лічильник поставить вже сьогодні”. А синок-директор тиць мені під носа розпорядження міськвиконкому, де чорним по білому написано, що встановлювати лічильники в нашому місті має право лише “ПРИВАТНА ФІРМА IVANOFF AND PETROFF WITH SIDOROFF LTD GMBH – ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СЕРВІС”.

Подав я до суду, а там мою скаргу не прийняли, бо не вказав поштового індексу відповідача. Переписав скаргу, знову не приймають: нечітко вказані вимоги. Підключив товариство захисту справ споживачів, “Громадський контроль”, знайомих юристів. Врешті решт прийняли скаргу, але суд виграв лише через півроку: то суддя хворіла, то відповідач не з’являвся, то важливіші справи розглядали поза чергою.

Нарешті поставив я з сусідою лічильник, пішов у прийомний день до начальника водоканалу, вистояв чергу, кажу, що поставив лічильник. А він мені: “Вітаю”. Я кажу: “Дякую”. Помовчали трохи. Тоді він питає: “У Вас ще щось?” Ледве стримуючись, щоб не заїхати кулаком у відгодовану пику, сичу крізь зуби: “Звичайно. Ви ж, здається, маєте опломбувати його та рахунок видати, скільки я маю заплатити за воду до дня встановлення лічильника.” Начальник відповідає: “Не хвилюйтесь, опломбують”. “А коли?”, - питаю я. “А цього Вам ніхто не скаже. Працівників в нас мало, платять їм копійки, роботи в них багато, от з’явиться вільний час, і опломбують”. “То що, мені постійно вдома сидіти, на роботу не ходити?”, - скипів я. “А це вже Ваші проблеми”, - ліниво і з задоволенням відповів чиновник.

Взяв я відпустку, прочекав тиждень, ніхто не приходить. Телефоную до водоканалу, відповідають, щоб приходив у прийомний день до начальника і сам розбирався. В кабінеті та сама історія. Написав я на чиновника скаргу, а її переадресували до того ж самого начальника, на якого я скаржився. Одержав я відповідь з тими ж аргументами, що їх вже двічі чув.

Нарешті дочекався, дійшла черга і до мого лічильника. Але за час чекання там набігло два десятки кубометрів, а “опломбовувачі” кажуть, що їхня робота лише пломбу поставити, а перевести показники на нуль – то моя проблема. Сам я не наважився розбирати лічильник, а сусіди вдома не було. “Ні, - кажу, - приходьте іншим разом”. “Як хочете”, - відповідають. І пішли собі. Знов пішов до начальника, а він стверджує, що нід не написано, що його працівники мають ставити на нуль показники лічильника. Подав до суду, через два місяці його програв. Знову написав заяву на опломбування лічильника, взяв відпустку за власний рахунок, але знову сусіди вдома не виявилось. Розписку писати, що в мене на лічильнику на день опломбування вже набігло 120 кубів (а це 144 гривні) працівники водоканалу відмовилися. Зібрав я всіх сусідів, що були вдома. Склали акт, подав з тим актом до суду, суд не визнав його доказом, тож довелось “подарувати” водоканалу ті гроші, які нібито зекономив на встановленні лічильника.

Тільки-но зрадів, що епопея з лічильником закінчилась, як в хаті зникло світло. Телефоную до районного управління електромереж, а мені відповідають, що його відрізали за заборгованість. Знаючи, що заборгованості в мене немає, іду розбиратись, а начальник, за спиною якого знову таки портрет Ющенка, відсилає почитати табличку: “Прийом по вівторках та четвергах з 14.00 до 16.00”.

Живу я суботу, неділю, понеділок без світла, приходжу на прийом, вимагають з мене показати квитанції. “А у Вас що, немає?” – питаю. “Немає, - відповідають, - бо Ви не платили. Іду на пошту, звідки платив, а там кажуть, що вони мені квитанції надавати не зобов’язані. Подаю до суду, проходить три місяці. Весь цей час живу у пітьмі й без запасу продуктів, що швидко псуються. Суд програю, бо моє клопотання витребувати квитанції з пошти не задовольняють.

І раптом жінка знаходить пачку квитанцій, що впали за канапу. Біжу з ними в понеділок до електромережі, а там мене знову відсилають до таблички про прийомний день, навіть не вислухавши. Наступного дня приходжу на прийом, начальник пише розпорядження бухгалтерії провести звірку. Іду до бухгалтерії, де виявляю, що звірка проводиться лише по понеділках.

Прожив ще тиждень без світла, провели звірку, виявилось, що світло мені відключили помилково, тому обіцяють включити, але для цього я повинен оплатити роботи по включенню у вартості 80 гривень. Вирішив не судитись, бо жити як в печері набридло. До суду подав після відключення. Хотів стягнути з них моральні збитки, але не вдалось навіть 80 гривень повернути. Суд вирішив, що я сам винен, бо не зберігаю квитанції.

А потім мені снилося, що в мене прорвала труба, потім я брав довідку в ЖЕКу. Все це уві сні, але так само робиться і наяву. “То що ж це таке робиться? Адже наші при владі?”, - запитав я себе уві сні і в тому ж таки сні почав ретельно розбиратися, що до чого.

Як виявилось, після приходу до влади Юлія Тимошенко взялася за порядок в енергетичній сфері та у вугільній галузі. Зміни були разючі, людям повиплачували всю заборгованість по зарплатах, яка знов нагромадилась з часу відставки уряду Ющенка, темпи економічного зростання в перший рік перебування наших при владі сягнули 15%.

Преса стала дихати вільніше, по телевізору однаково лунали різні точки зору, журналістів більше не вбивали, але й ніхто на них не звертав уваги. На низах все залишилось по-старому. Місцеві вибори, проведені відразу після парламентських, НУ, БЮТ та СПУ також майже повсюдно виграли. Та старі заєдупівські чиновники залишились в своїх кріслах, напередодні виборів вступивши до “Нашої України” та “Батьківщини”, що було подане як велике досягнення. Вони і далі продовжували правити по-старому, і далі, як і в кумівські часи управу на них знайти було неможливо. Суди і надалі продовжували по цивільних справах “маленьких українців” здійснювати своє кривосуддя. Наприклад, справа жорстокого побиття на очах у численних свідків подружжя пенсіонерів п’яною кампанією, очолюваною сином начальника місцевої міліції, була закрита “за відсутністю складу злочину”.

Кучма за домовленістю з опозицією під особисті гарантії довічної недоторканості пішов на пенсію і почав мандрувати світом, заробляючи на життя лекціями про замовників “касетного скандалу”. Злочинний режим нібито перестав існувати, але жодного злочинця до в’язниці так і не посадили, якщо не враховувати втечу за кордон ненависних Юлії Володимирівні Суркіса, Медведчука та кількох вугільних баронів.

Більшість чиновників залишились на старих місцях. Змінилися лише міністри, їхні заступники та голови облдержадміністрацій. Решта повступали в “Нашу Україну” з “Батьківщиною” і повісили в кабінетах портрети Ющенка з Тимошенко. Після уїдливих реплік у пресі на цю тему Віктор Андрійович з Юлією Володимирівною виступили по телебаченню з засудженням такого культу їхніх осіб, але портрети ніхто не познімав, і більше ця тема не підіймалась.

Генеральна прокуратура виявила безпосередніх вбивць Георгія Гонгадзе, які до того часу встигли виїхати за кордон. Їх оголосили в розшук, і хоч газети неодноразово писали, що ці колишні “орли Кравченка” працюють інструкторами з рукопашного бою в одному з російських міст, заарештовувати вбивць ніхто не збирався. Самого Кравченка допитали, але довести віддання ним злочинного наказу без присутності самих виконавців було неможливо. Тому колишнього головного міліціонера відпустили на всі чотири сторони викладати основи Конституційного права в Академії МВС.

Тим часом економічне зростання з року в рік уповільнювалося. І хоча економіка продовжувала йти вгору, темпи ці вже не були такими відчутними як в перший рік. Європа все більше і більше віддалялася від України і здавалося чимось недосяжним як обрій.

А вийшовши з дому (також уві сні), я зустрів свою сусідку з дочкою. Якось так непомітно замурзана Оленка перетворилася в довгоногу красуню, відмінницю і переможницю світових олімпіад. В запаморочливо гарному платті та елегантних босоніжках вона крокувала поряд з мамою, перекинувши через плече невеличку дамську сумочку. Вони їхали до Києва. В сумочці лежав хабар для вступу до університету.

Йшов п’ятий рік перебування наших при владі.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1025032239.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua