Майдан / Статті  

додано: 08-07-2002
Василь Черепанин: Ющенко "В Разливе": шлях самурая
http://krytyka.kiev.ua

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1026149345.html

Василь Черепанин

ЮЩЕНКО "В РАЗЛИВЕ": ШЛЯХ САМУРАЯ


Говорити чи писати про перемоги і поразки – завжди невдячна справа. Це сфера прогнозів, а будь-яке прогнозування закінчується або тим, що його автору починають приписувати цілковиту некомпетентність, або наділяти його надзвичайними здібностями. Але проходить якийсь час, ситуація змінюється і наслідки вже розглядаються зовсім в іншому світлі. Тому кожен прогнозер раніше чи пізніше виявляється дурнем.

Скажімо, "поразка" Віктора Ющенка у парламенті – головою Верховної Ради став Володимир Литвин. Здавалося, і справді програш: політичний блок на чолі з Ющенком, який набрав на виборах найбільшу кількість голосів, мав певний план дій до наступних президентських виборів, одним з головних пунктів якого було контролювання парламенту. Але це не вдалося і нічого, крім риторики про "поразку демократії" від лідера "Нашої України" ми не почули. З іншого боку, дурнішого кроку з боку влади і водночас кращого від неї подарунку годі було очікувати, бо це фактично мало б означати перехід Ющенка в опозицію, яка б у такому випадку отримала перспективного лідера, більш-менш прийнятного для всієї України.

Але в Ющенка є свій, третій шлях. Під "Ющенком" тут ми маємо на увазі не людину з певними психофізичними особливостями, а політичну маску, концентрацію інтересів, сподівань та очікувань як певних кіл політично-бізнесової еліти, так і деякої частини "інтелігенції" та народу, – якесь структурне місце, властивість думати і діяти певним чином, "ющенкість", з якою вони себе в тій чи іншій мірі ототожнюють. І виявляється, що в цієї властивості "м’якої опозиційності", у цього шляху не такі вже й кардинальні розходження з "позицією": Юрій Костенко говорить про "продуктивний шлях", коли керівники фракцій домовляються про принципи спільної роботи, пропонується Угода про співпрацю, бо "Наша Україна", виявляється, виходить не з позиції конкретних кадрових претензій на посаду прем’єра, а прагне, бачите, гармонійних відносин у парламенті та між парламентом й урядом. Костенко каже і про те, що буде, коли домовитися не вдасться: тоді "Наша Україна" формуватиме демократичну опозицію (до речі, чисто кучмівська риторика: ніби опозиції у нас, крім комуністів, не існує, тому потрібно її формувати, але не просту, а демократичну) і тіньовий уряд. Після розподілу парламентських комітетів ("Наша Україна" – 10, КПУ – 6, "За ЄдУ" – 4, СПУ і БЮТ – 2, СДПУ(о) – 1) такі заяви тим більше не виглядають несподіванкою.

Якщо ретроспективно простежити поводження "ющенкості" за останні роки, то стає зрозуміло, що це звична позиція. Ющенко виступає в ролі мудрого, знаючого, втаємниченого, який має щось собі на увазі і тільки й чекає певного часу, щоб діяти відповідним чином. Така його поведінка, мовляв, зумовлена його теперішнім становищем, тиском, місцезнаходженням, людьми, які його оточують і т.д., – тобто незалежними від нього обставинами, але ви почекайте, він знає, що робить, потерпіть, ось-ось зараз ситуація зміниться, і він проявить себе на повну силу, яку тепер мусить приховувати, потрібно лишень трохи часу. Бо ж насправді він великий опозиціонер, якби він прийшов до влади, все б змінилося, але ж ви розумієте, що…

Такими міркуваннями прикривалось свого часу те, що Ющенко підписав так звану "заяву трьох" (він ж підписав її по-своєму, не як ті двоє, це ж зумовленоЕ), у якій опозицію на Хрещатику називали "фашистами", яка тільки й чекала, що на підтримку Ющенка; не штовхнула його в опозицію і відставка з посади прем’єр-міністра, коли заповнені тисячами людей вулиці чекали від нього незалежного політичного кроку. Тут цікаво порівняти промову Бориса Єльцина 31 грудня 1999 року: "Сьогодні, в останній день минаючого століття, я йду у відставку…" і слова Ющенка 26 квітня 2001 року: "Я йду, щоб повернутися." Це означає щось на зразок: я йду із прем’єрства, але не в опозицію, а знову повернуся до своєї звичайної позиції зволікань та очікувань. Ця принципова завислість, невизначеність, затягнутість, нечіткість, балансування, як висловлюється Євген Головаха [1], плавання між непримиренно опозиційною Сциллою та адміністративною Харибдою проявляється і зараз, коли Ющенко нікуди чітко не переходить, а вв’язується у боротьбу за комітети (зрозуміло, що така позиція керується колами людей, які ліплять Ющенка як такого, визначають його політичне місце).

Тож чи здатний Ющенко на дієві рішення, чи йому просто важливо не розчарувати електорат, щоб протриматися до майбутніх президентських виборів з черговою ілюзією "вибору"? Попередня і теперішня поведінка лідера "Нашої України" свідчить, що його і було створено для саме такої позиції, – "ось-ось зараз", "ще трохи", "треба зачекати і діяти демократично", "потрібен консенсус" і т.п. Це абсолютно відповідає очікуванням і потребам значної частини українського населення, яке перебуває у такому ж проміжному стані "вже не тут і ще не там", і саме тому "Наша Україна" змогла набрати стільки голосів на виборах – завдяки вдалому ототожненню виборців з образом Ющенка. Одним словом, до лаканівської "стадії дзеркала" нам ще далеко. А чекати того засмоктаного і облизаного безліч разів сюжету, який пропонує Олексій Гарань [2], що Ющенко і "Наша Україна" підуть проти чинної влади на наступних президентських виборах під радикальними гаслами разом із соціалістами і тимошенківцями, всі вже стомилися.

1. Головаха Є. Спокійного життя для "партії влади" не передбачено // www.krytyka.kiev.ua/02_Holovaha1.html.
2. Гарань О. Влада має порозумітися з "Нашою Україною", інакше Ющенко йтиме на президентські вибори під антикучмівськими гаслами // www.krytyka.kiev.ua/01_Haran1.html.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1026149345.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua