Майдан / Статті  

додано: 16-07-2002
V: політв"язні: хроніка розправи
лук"янівське СІЗО

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1026831290.html

Кровопролитне затримання на вулиці Димитрова , 9 березня 2001р. та жорстоке мордування при допитах працівниками міліції та СБУ членів УНА - УНСО не вгамувало кровожерність Л.Кучми до членів цієї організації. І на сьогоднішній день 13 членів організації, які були учасниками тих весняних події , перебувають в СІЗО№13 , піддаються різним знущанням з боку адміністрації СІЗО.


Серед політв’язнів є декілька хлопців , які були визнані інвалідами 1-ї та 2-ї груп ще до ув’язнення і потребують постійного лікування. Всі інші отримали тяжкі тілесні ушкодження під час затримання та допитів і також потребують лікування. Але, не говорячи вже про те , що хлопцям постійно відмовляють у клопотанні , за станом здоров”я , змінити міру запобіжного заходу, влада навпаки , використовуючи тюремну систему як машину для боротьби з непокірними борцями за справедливість, намагається згноїти унсовців. Хлопцям постійно відмовляють у медичному огляді та лікуванні .У політв’язнів , які повертаються з суду, “вертухаї” відбирають мінеральну воду та цигарки , що передають їм їхні батьки, які задля цього долають по 500 - 700 кілометрів. Хлопців навмисне тримають в боксах, де дуже жарко і нема доступу свіжого повітря , по 5-6 годин, хоча по закону дозволяється не більше 2-х. Оперативні працівники СІЗО докладають максимум зусиль , щоб натравити на політв’язнів “ братву “з метою , щоб ті вчинили над ними фізичну розправу .
І все це відбувається тоді, коли Кучма заявляє про те , що Україна готується до вступу ЄС. Висновок залишається зробити тільки один: Кучма - це кровожерна й брехлива потвора.

Політв”язням - волю! Кучму - на нари!


-------------------------


Мирончук Владіслав Вікторович:

В результаті сутички на Банковій я отримав 3-4 удари гумовим кийком по голові (зафіксовано на відео).
При затриманні, коли мене вели до автобуса з заломаними за спину руками і я нічого не бачив, крім асфальту , пробігаючи назустріч, якась людина , обличчя якої я бачити не міг , з криком брудної лайки чимось тяжким вдарила мене по голові і побігла далі. В результаті цього удару на голові в мене була , великих розмірів гематома. Але працівники міліції з РОВД на вул.. Петра Запорожця сказали мені , якщо я поскаржусь, то вони складуть рапорт про те, що я чинив опір і вони змушені були примінити до мене силу. З часом гуля в пів голови зпухла. Тоді ж 09.03.2001р. на Димитрова біля машин міліції де я був покладений на асфальт, я знову був побитий працівниками міліції. Мене били по нирках, ногах та шиї. Лише через декілька місяців в СІЗО СБУ лікарі запитали мене про тілесні ушкодження, нанесені мені працівниками міліції. Але рани вже загоїлись і доказів тому що мене били, в мене не було.
Я інвалід 2-ї групи , мені видаляли пухлину з головного мозку. Крім того, в 1999 р. я переніс трепанацію черепа. Також у мене епілептичні напади та гемангіома правої сторони обличчя. За час ув”язнення другий раз за після операційний період були епілепсійні напади . Що саме по собі є тривожним симптомом, бо саме видалення пухлини мозку проводилось по тій причині , що вона викликає напади епілепсії.
В серпні 2001р. в мене скінчився річний термін проходження ЛКК за місцем проживання. Я неодноразово звертався з проханням або надати мені можливість проходити ЛКК, або змінити міру запобіжного заходу , для самостійного вирішення цього питання , тому що я автоматично втрачаю право на отримання пенсії. От уже більше 10 місяців по цій причині я не отримую своєї законної пенсії., по вині репресивних органів. На мої неодноразові прохання суд недавно зробив запит до СІЗО-13 про стан мого здоров”я . Надійшла відповідь яка перераховувала всі мої хвороби, занесені до лікарняної картки, і був зроблений висновок, що стан мого здоров”я задовільний.
Ще я в 1992р. перехворів жовтухою. Так що в мене є ще і вірусний гепатит, якої групи - не пам’ятаю . В СІЗО СБУ мені розсвердлили зуб і до сих пір , вже в СІЗО-13, не хочуть запломбувати.







Назар Василь Володимирович:


Був затриманий 09 березня 2001р. у м. Києві вул.. Димитрова 6 у штабі УКРП.
Я зайшов в туалетну кімнату, після довгої черги по потребі. Тоді я почув гамір і до туалетної кімнати забіг чоловік , який також приймав участь у акціях , і повідомив , що велика кількість “беркуту”, з жорстокістю наносячи побої, заарештовує всіх людей, які знаходяться поблизу і всередині штабу. Закривши двері у туалет, в дверях зламалася ручка і ми залишилися в закритими туалеті. Через двері ми чули , як у штабі “беркут” чинив жахливий погром. Два беркути вибили двері в туалет бризнули газом нам в обличчя і почали нас бити кийками по голові. Витягуючи на вулицю, вони весь час били нас . В мене відібрали палицю з допомогою якої я пересувався. Два місяці тому мені зробили ортопедичну операцію і я не міг пересуватись без палиці, тому що боліла нога. Я являюсь інвалідом другої групи. З 1996р., після ортопедичної операції , мені було поставлено діагноз косактроз правого ключового суглоба , деформуючий артоз правої кінцівки і мене було визнано інвалідом 1-ї групи на два роки . У 1998 р., на черговій комісії ,мені змінили інвалідність на 2-гу групу із що річним проходженням комісії. ЛЛК підтверджувало мою інвалідність до травня 2001року. Я являвся інвалідом 2-ї групи але в зв’язку з моїм ув’язненням я не пройшов комісії і вже другий рік позбавлений інвалідності.
А що до затримання : коли мене виштовхали працівники “беркута” , один із них наніс мені декілька ударів ногами в грудну клітку і зламав 6-те ребро, про що було засвідчено швидкою допомогою викликаною у райвідділ Шевченківського РВД , куди мене відправили після затримання
11березня із Шевченківського РВД мене забрали співробітники СБУ в СІЗО СБУ . 18 січня 2002року мене разом із побратимами перевели із СІЗО СБУ в СІЗО№13. З початку березня 2002р., в мене почався дерматоз шкіри на руках та обличчю . Ніяка медична допомога не надавалась , тільки коли вже стан мого здоров”я погіршився до того , що шкіра на руках позлазила ,мене 05 квітня перевели у санітарну частину СІЗО, де я знаходився до 14 травня 2002р. Лікування проводилось аби як , лікарі наголошували на тому , що нема ліків. І щоб рідні й близькі привозили ліки тоді будуть надавати необхідне лікування. В результаті такого лікування , після дерматозу в мене виявилася екзема шкіри рук , алергічний дерматоз шкіри рук. Лікування тільки трохи призупиняє запальний процес , але до сьогоднішнього дня в мене покращення мого здоров”я не спостерігається , тільки тимчасово припиняється а потім загострюється .
На всі заяви , що стосуються моєї інвалідності , лікарі відповідають , що комісію я пройду коли звільнюся. А що до скарг на болі в спині і нозі , кажуть: а що ви хотіли ваша хвороба така що постійно то загострюється то втихає , це залежить від природних факторів.
Мені потрібен регулярний нагляд хірурга-ортопеда , а в СІЗО№13 вищеназваний мій огляд вів лише раз , за весь час мого перебування в ув’язненні .В матеріалах справи є матеріали щодо стану мого здоров”я ,а також зазначений стан мого здоров”я після затримання , коли мене оглядали працівники швидкої допомоги в Шевченківському РВД. Численні ушкодження голови , обличчя , перелом 6-го ребра .
В зв’язку з моїм ув’язненням я не зміг пройти перекомісії ЛЛК , тому я позбавлений пенсії за інвалідністю , вже з травня 2001року не отримують батьки моєї пенсії , яка являлася суттєвоюю допомогою для моїх батьків - пенсіонерів. Крім того у зв’язку з моїм затриманням у мене пропало багато особистих речей , які я залишив у камері схову а також багато речей які знаходились у офісі УКРП , на Дімітрова 6 , про що я заявив слідчому - майору Батуріну , неодноразово . Але він почав наводити справки , що -до цих речей аж на третій тиждень мого ув’язнення . Тому я вважаю - що мої батьки постраждали незаслужено . Також я зазнав знатних матеріальних і моральних збитків і значно погіршилось моє здоров”я .



Бойко Олег:

В зв’язку з тим, що ані прокуратура, ані суд не реагує на наші вимоги та клопотання, нехтують нашими конституційними правами, а саме : притягнути до кримінальної відповідальності слідчих СБУ , які шляхом побиття , погроз , шантажу вибивали свідчення у свідків, які про це заявили в суді.
Провести кваліфіковане медичне обстеження інвалідів 2-ї групи Назара Василя Володимировича (який заживо згниває), Мирончука Владіслава Вікторовича (приступи епілепсії), а також Самофалова Станіслава Олександровича, який перебуває у тяжкому стані і залишається поза увагою .
Вимагаю провести моє медичне обстеження , яке було призупинене, коли виявили , що я був побитий “беркутом” при покладанні квітів 9 березня 2001р. до пам’ятника Т. Г. Шевченка.
Провести медичне обстеження всіх моїх побратимів, яким обіцяли при переведенні в СІЗО№13 гарантоване медичне лікування .
Щоб суд зобов’язав прокурорів, які беруть участь в судовому процесі , вставати під час виконання державного гімну .
Вимагаю повернути в зал судового засідання політв’язнів Зайченка та Ляховича
Так як тиждень назад я доводив до вашого відома , що іншого шляху боротися за правду і честь я в застінках не бачу, тому оголошую безстрокове голодування, на яке йду з чистим сумлінням .



Володимир Георгійович Павлюк:

9 березня 2001р. на перехресті Банківської та Лютеранської мені було нанесено працівниками міліції безліч ударів гумовими кийками. Чотири рубці на голові було виявлено і зафіксовано лікарями в райвідділі , куди мене було доставлено, після затримання на вулиці Димитрова 6.
Обурений тим, що затримання відбувалось брутальним чином , я відмовлявся відповідати на запитання лікарів , щодо моїх скарг на стан здоров”я.. Сказав лише у присутності при цьому полковника міліції , що в односторонньому порядку вийшов 14/16 2000 р. з громадянства України, і скаржитись як полоненому мені соромно. Звичайно бравірував при офіцерові , бо опухлостей по тілу мав цілу купу , які з червоного перейшли в чорний колір . Боліло два ребра, а права рука була незрозуміло як пошкоджена . Не міг нею вільно володіти через різкі болі в ключиці . При бажанні вдягти ланцюги ззаду конвоїрам зробити це не вдавалось. До цього часу в тому місці рука ще болить , порівняно з лівою не достатньо дієздатна , хоча постійно роблю вправи . На моє прохання про консультуватися в травматолога , керівництвом СІЗО СБУ і СІЗО №13 не відреаговано. Були в мене намагання попасти на прийом до уролога , але на протязі року так цього й не сталося. При запаленні тільки заочно , після здачі аналізів сечі , були передані антибіотики.
Через те , що я перебуваю в ув’язненні , дружина звільнилася з роботи , щоб мати можливість доглядати за хворою матір”ю , престарілими та одинокими дядьком і тіткою , допомагати по господарству інший тітці , у якої чоловік прикований до ліжка , а їхня дитина (через лікарів, які брали пункцію ) вже 30 років психічно хвора . Мій
син, як і більшість молоді на заході України, безробітний.

-------------------------

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1026831290.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua