Майдан / Статті  

додано: 25-07-2002
DevRand: Вища Рада Юстиції офіційно визнає: в Україні є політв"язні

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1027597230.html

Вища Рада Юстиції офіційно визнала: в Україні слухаються політичні справи та є політв"язні

Вища Рада Юстиції,офіційно, згідно документу за номером 342 від 13 червня 2002 року, за підписом голови С. Ківалова та з печаткою цієї поважної установи визнала наявність в сучасній Україні політв"язнів.

Без сумніву, ми вважаємо що це офіційне визнання, підписане, зокрема, такою відомою людиною, як шановний Міністр Справедливості Лавринович Олександр Володимирович, є більш ніж вагомим доказом політичних репресій режиму Кучми.

Коротка історія появи цього документа.

Вища рада юстиції 13 червня розглядала оскарження суддею Київського апеляційного суду Ю. Василенком дисциплінарого стягнення у вигляді догани за “створення незаконного судового формування”, яку йому винесла кваліфікаційна комісія суддів місцевих та апеляційного судів м. Києва від 16 квітня 2002 року.

Претензії до судді виникли через те, що він мав сміливість прийняти участь у демонстраційній версії "Суду Присяжних", яке влаштував громадська організація "Гельсинки-90". Розглядалась справа "Борис Фельдман проти Генеральної Прокуратури України", а в якості свідків були запрошені, але не з"явились Потебенько М., його заступник Кудрявцев В. та ще один представник Генпрокуратури Гузирь В.

Присяжні визнали, що Генпрокуратура своїми діями по справі Фельдмана порушила права людини.

Після цього нинішній ген прокурор Піскун, тоді ще - начальник слідчого управління ДПАУ - написав на Ю.Василенка донос на ім”я тодішньої Міністра юстиції С.Станік, а Кудрявцев В. подав скаргу на Юрія Василенка, в якій звинувачував його у створенні незаконного судового формування та "грубому порушенні законодавства України, Конституції та присяги судді" , що і призвело до винесення догани Юрію Олександровичу.

Юрій Олександрович оскаржив догану, вказуючи на те що всі звинувачення грунтуються на обставинах, які не стосуються його діяльності як судді і є його особистою приватною справою.

Сам Кудрявцев також був незадоволений тим, що Юрію Василенку була винесена лише догана - представник Генпрокуратури, який ввійшов в історію абсолютно протизаконним “приписом”, яким відмінив. всупереч Конституції, судове рішення по справі Фельдмана, ставив питання по невідповідність Василенка посаді судді та вимагав його звільнення.

Ось таким було підгрунтя цієї справи, коли вона потрапила на розгляд Вищої Ради юстиції.
Тільки в кінці липня, після багаточисельних вимог та скандалів, суддя Юрій Василенко отримав рішення Вищої Ради щодо нього у паперовому варіанті. Нижче стає зрозуміло, чому ті, хто проголосував за це рішення (список наведено нижче), вважали б за краще ніколи нікому його не показувати.


Соломони з вищої Ради

Вища рада юстиції відмовила у задоволенні як скарги Кудрявцева В., так і судді Юрія Василенка. Цього слід було чекати - за законом, для прийняття власного рішення Вищій Раді Юстиції потрібно 11 голосів. Якщо такої кількості не набирається “в ту чи іншу сторони”, оскаржуване рішення залишається в силі. В засіданні приймали участь шістнадцять осіб, з яких дев”ять (більшість!) були на боці Василенка та голосували за зняття з нього догани, а семеро - проти Василенка та голосували за його звільнення. У підсумку - “догана” встояла, а мотивувати це “геніальне” рішення довелося представникам “сімки”. Країна повинна знати своїх “героїв”.

Отже, “сімка”: Ківалов Сергій Васильович - Голова Вищої Ради (Юрій Василенко заявив, що, оскільки, згідно чинного законодавства, народний депутат не може бути Головою ВРЮ, виникають величезні сумніви стосовно легітимності діяльності ВРЮ в теперішній час), Борисенко Олександр Михайлович, Євдокимов Валерій Олександрович, Лавринович Олександр Володимирович, Полтавець Юрій Павлович, Христинко Олександр Андрійович, Шуба Володимир Васильович.

Відповідно, “дев”ятка”: Бойко Віталій Федорович - Голова Верховного суду (“це була приємна несподіванка для мене” - Ю.Василенко), Бутенко Володимир Михайлович, Ізовітова Лідія Павлівна, Мельник Микола Іванович, Нечипоренко Олександр Лаврович, Нор Василь Тимофійович, Онопенко Василь Васильович, Селіванов Анатолій Олександрович, Шишкін Віктор Іванович.

В тексті рішення ж, виданому Юрію Василенку на руки, вказується, що в засіданні ВРЮ 13 червня 2002 року приймали участь також Варфоломієва Тетяна Вікторівна та Тацій Василь Якович. “Це - свідома фальсифікація, - заявив Юрій Василенко. Цих двох на засіданні не було, і в голосуванні вони участі не брали. Що може думати громадськість про Вищу Раду (чи Зраду?) Юстиції та рішення, що нею приймаються, якщо Голова її є нелегітимним та не цурається фальсифікацій?”

А тепер - по суті рішення.
Щодо відмови Кудрявцеву, то можливо, що це був гуманітарно-просвітницький акт - Кудрявцева вкотре спробували навчити азам юриспруденції. В рішенні роз”яснюється особисто для Кудрявцева, а також для суддів-членів кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційних судів м.Києва, що Юрій Василенко не створював “незаконне судове формування”, а “...проведення засідання “Суду Присяжних”, ініційованого громадською організацією “Гельсінкі-90”, не суперечить вимогам чинного законодавства”. Спасибі хоча б за це.
АЛЕ!.. Наступний абзац з тексту рішення запевне викличе захват у Бориса Фельдмана: “Слід зазначити, що на час проведення “засідання “Суду Присяжних” розгляд “справи Бориса Фельдмана” мав великий суспільно-політичний резонанс, оскільки всі події, які відбувалися стосовно його особи, висвітлювалися в засобах масової інформації і використовувалися певними політичними силами в своїх цілях.” “Чесно кажучи, і стиль, і аргументація цього пасажу більше личать якійсь жовтій бульварній листівці, ніж тексту рішення ВРЮ, - сказав Юрій Василенко. - Які такі “певні політичні сили” з таємничими “цілями”? І до чого тут висвітлення в ЗМІ? Якщо все, про що пишуть газети, вважати “політикою”, тоді саме нею є, наприклад, прогноз погоди - всі ЗМІ пишуть і говорять про неї щодня.” Заслуговує також на увагу така фаза з рішення: “ На політичний характер ... акції вказує також те, що у запрошеннях на засідання “Суду Присяжних” було посилання на ст. 124 і ст. 129 Конституції України”. Ви спіймали message, співгромадяни-українці? Отже, тепер ваші посилання на Конституцію власної країни Вища Рада Справедливості розцінюватиме як бурхливу політичну діяльність - з усіма, як то кажуть, “випливаючими та витікаючими”. А от стосовно Юрія Василенка на цій підставі ВРЮ зробила приголомшуючий висновок - те, що про справу Фельдмана писали ЗМІ, використовували “певні політичні сили”, а “Гельсінкі-90” посилався на Конституцію України, є свідченням... порушення Ю.Василенком вимог ст.5 Закону України “Про статус суддів”!!! Супер!!!
"Таким чином, беручи участь в якості головуючого на засіданні "Суду Присяжних" суддя Василенко Ю.О. порушив вимоги ст. 5 Закону України "Про статус суддів", оскільки суддя не може належати до пролітичних партій та профспілок, брати участь у будь - якій політичній діяльності "
Стаття 5. Вимоги, що ставляться до судді.
Суддя не може бути народним депутатом, належати до будь-якої політичної партії, руху, входити до складу органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств,. які мають на меті отримання прибутку, займатись підприємницькою та іншою діяльністю, крім викладацької, наукової та іншої оплачуваної діяльності у вільний від роботи час.
“Цікаво, які саме вимоги ст.5 я порушив? Може, ВРЮ мала на увазі якусь іншу статтю або й інший закон? - резонно здивувався Юрій Василенко.- Цікаво було б дізнатися дефініцію поняття “політична діяльність”.Може, я вже не маю права голосувати на виборах?”
Але читаємо рішення далі. Поняття “політична діяльність” піддається “сімкою” ВРЮ подальшому розширенню та поглибленню: “Підтвердженням факту участі судді Василенка Ю.О. у політичній діяльності є також лист судді Голосіївського районного суду м.Києва Воліка І.М., що міститься в матеріалах дисциплінарної справи. У вказаному листі зазначено, що під час розгляду Голосіївським районним судом м. Києва 11.02.2002 року кримінальної справи по обвинуваченню членів УНА-УНСО, яка мала суспільно-політичний резонанс, суддя Василенко Ю.О. разом з підсудними та іншими особами присутніми в залі, порушував порядок в судовому засіданні, проявляв неповагу до суду, вигукуючи на адресу суду "Ганьба!""
Ось так. Автор цих рядків знаходився в той час в парі метрів від судді Василенка, який, перебуваючи у відпустці, привів на процес УНА-УНСО свою дружину, адвоката Тетяну Монтян, яка погано себе почувала - вагітна жінка, все-таки. Так от - він, звичайно, ніякого порядку в залі не порушував та “Ганьба” не кричав - навпаки, він був чи не єдиним, хто встав, коли склад суду зайшов до зали - всі інші залишилися сидіти на знак зневаги та презирства до судді Воліка та його колег. Можливо, саме це так збісило Воліка та спонукало написати того ганебного та брехливого листа.
“На мене за 34 роки роботи в судах жодна людина не написала скарги, і жодного разу мені не заявлявся відвід - якось нікому й на думку не спадало, що я можу принизитися до упередженості. Від скарг же на Воліка ломляться шафи в управлінні юстиції, а відвід йому тільки по справі УНА-УНСО заявлявся десятки разів. Якщо б переді мною хоч раз не встали підсудні або присутні в залі суду, я б застрелився від ганьби. Хіба може бути більше приниження для судді?! А Волік - нічого! Живе, судить та пише брехливі доноси...” - прокоментував Юрій Василенко.
Єдине, що не може не радувати - це те, що всі закиди добродія Кудрявцева визнані навіть такими “геніями права і справедливості”, як вищезгадані семеро членів ВРЮ, повним маразмом з юридичної точки зору, а посилання Кудрявцева на “...порушення суддею Василенком Ю.О. вимог ст.ст. 124, 125, 127, 129 Конституції України. ст.1, 2, 4, 7 Закону України “Про судоустрій України” є безпідставними, оскільки проведення засідання "Суду Присяжних" не є здійсненням правосуддя. З посиланням на порушення ... ст.ст. 1, 10 “Про статус суддів” також погодитись не можливо, оскільки участь судді Василенка Ю.О. в засіданні “Суду Присяжних" не стосується його професійної діяльності”.
Додатково ВРЮ визнала, що Юрій Василенко також порушив ст.6 Закону України “Про статус суддів”: Обов”язки суддів: Судді зобов”язані:
при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об”активний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;
додержувати вимог, передбачених статтею 5 цього Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;
не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову. комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати. відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;
не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об”єктивності, неупередженості та незалежності.
То що ж конкретно “такого” зробив Юрій Василенко? Це залишилося таємницею. Але, мабуть, щось “таке” зробив, бо. уявіть собі, в “...характеристиці, наданій Головою апеляційного суду м.Києва, вказується на зменшення обсягу роботи судді Василенка Ю.О., його недисциплінованість, нестриманість, порушення професійної етики судді”.
“Я так і не зміг з”ясувати, на підставі чого Зубцем Г.І. мені була дана така характеристика. Жодного конкретного факту “зменшення обсягу” недисциплінованості”, “нестриманості” та “порушення етики”, звичайно ж, наведено не було - у зв”язку з відсутністю таких фактів”, - сказав Юрій Василенко.
Для тих, хто не в курсі: Голова апеляційного суду пан Зубець Г.І. “прославився” тим, що:
відправив на смерть дисидента Валерія Марченка, “відмірявши” йому 15 років позбавлення волі, а коли його вирок було скасовано, не посоромився особисто написати про це безутішній матері дисидента;
задля незаконного отримання квартири, прописав мертву тещу, а також сприяв незаконному отриманню квартир своїми “приближеними” суддями;
сприяв незаконному продажу величезної кількості “конфіскату”;
перебуваючи на відпочинку в Турції разом з директором Бессарабського ринку (син якого не без допомоги Зубця “відмазався” по справі про розбій), “трошки” перебрав відповідних напоїв та власним личком розбив вітрину, за що потрапив у поліцію; дуже любить футбол і часто в робочий час відвідує закордонні матчі Київського “Динамо”, в робочий час займається викладацькою діяльністю та приймає іспити у студентів, отримуючи за це заробітну плату;
є співзасновником газети “Уголовное дело”;
за сім років перебування на посаді голови суду не розглянув особисто жодної спрви та не склав особисто жодного процесуального документу, і т.д., і т.і.

Всі ці факти, що свідчать про “працелюбність та незакомплексованість” як судді та голови суду пана Зубця, неодноразово друкувалися на сторінках преси, але чомусь не знайшли відповідного відклику в полум”яних та справедливих серцях членів ВРЮ. Цікаво, а чи не замішано тут великої політики?!

З точки зору логіки, рішення ВРЮ зрозуміти неможливо: формально воно залишає “без змін” оскаржуване Василенком Ю.О. рішення кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційного судів м.Києва (догана за створення “незаконного судового формування”), але по суті визнає, що ніякого такого формування Василенко не створював! Натомість Василенка визнають винним у тому, в чому його ніхто раніше не звинувачував і “по першій інстанції” до відповідальності не притягав - за “участь у політичній діяльності” та “погану поведінку”!

“Це саме те, що підсудні називають “бєспрєдєлом”, - прокоментував Юрій Василенко. - Я писав у ВРЮ скаргу, “відбиваючись” від абсурдного обвинувачення у “створенні незаконного судового формування”. При цьому я й на думці не мав, що мені “пришиють” ще й супроводження дружини на роботу під час власної відпустки та позбавлену конкретики погану характеристику. Під час розгляду моєї скарги поставало питання і про лист Воліка, і про характеристику Зубця. Я пояснив, що обидва ці, з дозволу сказати, “документи” є звичайнісінькою брехнею, яка протирічить фактам, логіці та здоровому глузду. Я ще запитав: “То що, мене притягають і за це теж? Тоді проводьте перевірку, згідно закону, я напишу пояснення, “низова” комісія розгляне ці НОВІ звинувачення... “Що Ви, що Ви, Юрію Олександровичу! Це так, до слова прийшлося!” - почув я у відповідь... І от - маю!”

Що ж - нічого дивного, що пан Ківалов має “поганяло”, утворене від власного прізвища, в якому літера “в” змінюється на літеру “д”. З огляду на рішення відносно судді Юрія Василенка, він це “поганяло” заслуговує, як ніхто.
А українське суспільство нарешті отримало відверте зізнанні влади в тому, що справи Фельдмана та УНА-УНСО та все, що з ними пов"язано, є політичною справою. Логічно зауважити, що засуджений Б.Фельдман, а також підсудні унсовці в такому разі є політичними в"язнями. Нарешті покололися! А то людей все годували байками про те, що обидві ці справи - “звичайна уголовка”.
На відміну від пана Ків(д)алова та Ко, ініціатори цих справ з вул. Банкова до сих пір не мають сміливості сказати правду: "Так. обидві ці справи - це розправа над людиною, що нам закортіло пограбувати (Фельдман), або над людьми, що насмілились висловити свій протест (унсовці)".

Після того, як суддя Юрій Олександрович Василенко отримав зазначене рішення Вищої Ради Юстиції в письмовому вигляді, він відразу написав заяву про відставку з посади судді Київського Апеляційного Суду.
“Це - питання моєї честі, - пояснив Юрій Василенко. - Після такого ганебного рішення я не можу і не хочу більше бути суддею. Середньовічний японський самурай у такій ситуації запросив би “вєліколєпную” сімку, Воліка та Зубця в гості та зробив би собі харакірі, звинувачуючи їх у своїй смерті, і їм довелося б аби наслідувати його приклад, або позбутися свого статусу та всіх прав. Шляхтич повбивав би їх всіх на дуелі. В дитбудинку, де я виховувався, за таке влаштували б “темну”. Вони ж не варті навіть мого ляпаса. Я можу лише звинуватити їх всіх у непересічній непорядності та відсутності честі та на знак протесту подати у відставку. Але цей дикий випадок насправді просто став останньою краплею. Новий закон “Про судоустрій”, всупереч Конституції, поставив суди у повну залежність від виконавчої влади, а залежний суд просто не є судом. Я ж хочу залишитись суддею, а не шісткою на побігеньках у виконавчої влади. Як то кажуть, я не відмовлюсь від істини, навіть якщо в мене немає сил її захищати.”

Український судоустрій втратив ще одного чесного та сміливого суддю, яких у нас і так, м"яко кажучи, небагато.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1027597230.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua