Майдан / Статті  

додано: 19-08-2002
МАРІЧКА ГАЛАБУРДА –ЧИГРИН: Українська діаспора та Україна.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1029782646.html

В п'ятницю 16.8.2002 Голова Світового Конґресу Українців др. Асколд Лозинський розпочав свої відвідини української діяспори в Австралії. Приїхав він на запрошення СУОА. Розпочав він свою візиту в місті Сіднеї.

В неділю 18.8. ц.р. він був присутнім на Храмовому святі Св. Преображенської Парафії УАПВ в Блектавні. ( біля Сіднею) Парафія відзначала своє 50- ти ліття. Це до речі ПЕРША українська Церква побудовна в Австралії. ( детально про святкування подам в наступному числі ґазети)

Після святкувань відбулася Громадська Зустріч в залі Дому Молоді (СУМівська заля – др. Лозинський відомий член СУМ-у в ЗСА – краєвий голова й заступник голови світової Централі, голова УККА) Достойного гостя вітали представники кількох організацій, з Головою СУОА. Вітав достойного гостя на українському консульському терені в Сіднеї – ґенеральний консул України Василь Корзаченко. Промовці вказували на заслуги др. Лозинського, як голови СКУ.

Др. Аскольд Лозинський, дуже добрий промовець, який часто зводить в своїх висловах – певну думку до жартів, що подобається публиці, його слухачам. Він не “жаліє” словами деяких політичних й громадських діячів діяспори - тих, які так дуже хочуть видати в Україні підручники чи історію – мовляв в Україні не має кому за те взятися – це абсурд, ( є кому і краще це зроблять як діяспорці) Він твердо наголосив на тому, що в першу чергу треба навчити своїх дітей в дома і в діяспорі взагалі - української мови, що присутні голосними оплесками одобрили. Він не жаліє й політичних діячів в Україні – словами, які я сама часто вживаю й відводжу до тзв. “народньої творчости”. Не одобрує вчинків таких людей, як майор Микола Мельниченко, з яким кілька разів зустрічався, нар. депутата Гр. Омельченко, Олега Вітовича та інших, які, як депутати чи впливові політики України – виносять внутрішні бруди України на світову арену, шукаючи підтримки ЗСА в таких справах.

Але, є помітним, я це зокрема зауважила ( знаю др. Лозинського вже давніше) якийсь обережно-лагідний тон, що до особи Президента України п. Кучми...

Гість говорив про те, що з появою Незалежної України появилося питання “чи потрібне дальше існування СКУ – мовляв Україна самостійна й може говорити за себе.”

Але, за словами др. Лозинського – потреба існує – бо “Президент України досі не зрозумів, що він повинен опікуватися українцями – понад 20 міліонів, які живуть поза Україною. Іншого Президента можна сподіватися з т. зв. третьоклясників в сьогоднішні Україні”.

Світова Громадська Централя потрібна діяспорі й Україні, як сильне тіло, яке може бути посередником у багатьох справах для України в країнах світу.

Говорив гість про зв’язки СКУ з Україною, про свої відвідини українських громад в Омській, Томській, Новосибірській областях Російської Федерації, а також Грузії та Вірменії. Австралія це так зване завершення його головства перед черговим Світовим Конґресом Українців в жовтні місяці.

Найголовніше, на мою думку, були його твердження, що до феномену спільного написання чи узгіднення підручників історії українськими й російськими вченими. Він зустрічався з пі Матвієнко ( вона українського походження ) як і зустрічався з міністром Семиножком.

Др. Лозинський сказав, що : …”Мабуть не має нічого подібного у світі. Історiя - це наука, котра повинна керуватися об’єктивністю і шуканням правди. Важко уявити собі, що правду можна шукати шляхом політичного узгодження. В демократичних суспільствах шукання правди - це суть морального суспільного ладу. Передусім у демократичних суспільствах наука потребує свободи, а не політичного кон’юнктурного узгодження урядовими особами. Коли наука перестає бути вільною, вона перестає бути наукою та стає пропагандою, як це було за радянського, нацистського та інших тоталітарних режимів, тим більше, що у даному випадку так зване узгодження прийшло між колишньою жертвою та її катом. На жаль, історія відносин між Україною і Росією має дуже мало світлих моментів, тим більше від часу нещасливої козацької Переяславської Ради. Намагання “узгоджувати” історію Визвольних змагань нашого народу з 1918-22 років та Великого Голодомору 1932-33 з Росією - це прямо абсурд і глум над українцями.”

Як відомо – я про це писала у “Вільній Думці” - 13 березня ц.р. Президент України Леонід Кучма видав Указ про відзначення 350-річчя Переяславської Козацької Ради 1654 року. Головою Організаційного Комітету призначено Володимира Литвина, теперішнього Голову Верховної Ради. До програми “відзначення” цього акту, між іншим, включені наукові конференції, круглі столи, видання науково-історичних матеріялів та проведення тематичних радіо та телепрограм.

Др. Лозинський сказав що:... “ в квітні ц.р. він під час зустрічі з Володимиром Литвином, тодішнім головою адміністрації Президента, обговорювали ці події і п. Литвин запевнив його, що відзначення цієї події має відбутися виключно на історично-академічному рівні, а не як похвала і прославлення цього акту. Як би там не було, мабуть, це перший в історії приклад національної байдужості, коли уряд незалежної держави заплянував офіційно відзначити подію, яка призвела до поневолення і втрати державності власної країни і народу. Такі події треба серйозно вивчати і на них вчитися – а не “відзначати”. На пленарному засіданні Секретаріяту СКУ 1 червня 2002 р. було вирішено зробити заходи, щоб СКУ під час цього так званого “відзначення” сприяв об’єктивному вивченню Переяславської угоди та її довготривалих і болючих наслідків для України. Він сказав, що плянується поставити пам'ятник Богданові Хмельницькому з приводу святкувань Переяславської Угоду в Одесі. Світовий Конґрес Українців з рамени Наукової Ради до кінця 2003 року запропонує монографію про Переяславський договір і про трагічний шлях історії, який спіткав Україну після його підписання. Світовий Конґрес Українців також звернеться до чільних українських істориків в діяспорі, щоб вони взяли активну участь у заплянованих наукових конференціях, круглих столах і в радіо та телепрограмах з метою об’єктивного висвітлення цієї трагічної події в історії України. Світовий Конґрес Українців закликає всі українські наукові товариства і установи, а також усіх істориків в діяспорі взяти участь у цьому процесі. Тільки в цей спосіб, шляхом динамічної участі, ми зможемо запобігти національній ганьбі, яке принесло б “відзначення” Переяславської Козацької Ради 1654 року.”

Що до ставлення діяспори до новоприбулих з України др. Лозинський наголосив на тому, що :” діяспора повинна допомагати тій т. зв. четвертій хвилі новоприбулих, бо з України будуть виїзджати люди,- хочемо ми цього чи ні. Ми не повинні вимагати від їх негайного їх включення в наші структури-організації, бо часами дана людина не має грошей на вечерю чергового дня. Ми повинні їм допомогти, коли в їх труднощі еміґраційні, фінансові, і т.д. ”

Др. Аскольда Лозинського вітали оваційними оплесками й постанням з місць.
Достойний гість відїхав в понеділок 19.8. до Брізбену, відвідає Мельбурн, Адельайду, Перт, Канберу і візьме участь 27.8. в відзначеннях 11- річниці Незалежности Україну в Парляменті в Сіднеї – організовані Ґенеральним Консулем України – Василем Корзаченком.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1029782646.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua