Майдан / Статті  

додано: 03-09-2002
Остап Кривдик: Сценарії зміни політичної системи: погляд аналітиків.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1031071861.html

Вчора в приміщенні УНІАН відбулася прес-конференція, на якій виконавчий директор Міжнародного інституту порівняльного аналізу О.Кордун та виконавчий директор Школи політичної аналітики НаУКМА Р.Павленко запропонували 2 можливі схеми, за якими може функціонувати українська політична система.

Перша з них передбачає закріплення поняття “парламентська більшість” в Конституції. Вона повинна бути сформована протягом 30 днів з дна початку роботи ВР або з дня розпаду попередньої більшості. Це рішення затверджується постановою ВР. До неї має входити більше половини народних депутатів від загальної кількості (тобто 450:2+1=226 депутатів). Факт появи більшості юридично закріплюється в Постанові ВР “Про утворення парламентської більшості”. Для неможливості узурпації влади парламентською більшістю встановлюється необхідний кворум, який складає 2/3 від повного складу Ради (тобто 300 депутатів).

Основним завданням більшості є запропонувати парламенту на затвердження кандидатуру прем”єра і подальша підтримка законодавчих ініціатив Кабінету Міністрів. Після цього Президент призначає Прем”єра на посаду. Фактично кажучи, основним є обрання в парламенті, призначення Президентом – тільки “формальний акт”. Склад уряду формує сам прем”єр, після чого іде аналогічне формальне призначення міністрів Президентом.

Аналогічно, згідно з проектом аналітиків, кандидатури голів місцевих адміністрацій повинні подаватися прем”єром на затвердження Президенту. Зараз, проте, в зв”язку з цікавим казусом в Конституції щодо 2-х статей, які суперечать одна другій, використовується та, яка є зручнішою. Демонструємо:

Стаття 106.
Президент України:
10) призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах.

Стаття 118.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.(цитуємо за http://rada.gov.ua/konst/CONST1.HTM)

Фактично, 118 стаття дозволяє Президенту особисто призначати представників на місцях – роль прем”єра тут знімається, залишається тільки “подання Кабінету Міністрів”. Знову ж таки, припинення повноважень здійснюється одноособово Президентом без консультацій з прем”єром, що робить регіональних керівників (як і міністрів і самого прем”єра) напряму залежними від волі Президента.

Для стримування гілок влади визначено ряд механізмів. Серед них:
- право парламенту виразити недовіру Кабінету Міністрів, але не швидше, ніж через рік після затвердження його програми діяльності (призначення і звільнення окремих міністрів дозволяється як “засіб поточної корекції уряду”);
- право Президента розпускати парламент в випадку нестворення парламентської більшості протягом 30 днів (або/і коли протягом такого самого часу ВР не може розпочати засідання);
- право Президента розпускати парламент в випадку незатвердження кандидатури прем”єра парламентом на протязі 30 днів з дня утворення більшості або з дня відставки прем”єра.
- право ВР за ініціативою не менше 1/3 від числа депутатів (150 чол.) оголошувати вотум недовіри Кабінету Міністрів або окремому міністру, що має наслідком їхню відставку
- заборона ВР приймати рішення щодо недовіри Кабінету Міністрів в випадку дострокового припинення повноважень ВР
- розпуск парламентської більшості має наслідком відставку Кабінету (старий склад Кабміну виконує свої повноваження до призначення нового);
- Кабмін персонально відповідальний, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді
- після дострокового розпуску парламенту Президент не має права приймати рішення про достроковий розпуск Ради наступного скликання протягом одного року;
- більшість актів Президента є недійсними без підписів на них прем”єра та профільного міністра; винятками залишаються призначення стосовно судової влади, ЦВК і генерального прокурора (тут Президент робить це за узгодженням з Верховною Радою).


Нагадаємо, за діючою Конституцією прем”єра пропонує на затвердження ВР саме Президент, він же ж має право його зняти без узгодження з ВР (це вказано в п. 9 ст. 106 Конституції). Отже, саме в руках Президента доля того чи іншого міністра чи самого прем”єра, а ВР після обрання Прем”єра залишається осторонь від цього процесу. А отже, в зв”язку з такою ситуацією Кабмін стає повністю залежною від Президента інстанцією, фактично ще одним великим “управлінням Адміністрації Президента”, а прем”єр – слухняним виконавцем, а не главою виконавчої влади. За законопроектом же ж Президент фактично позбавлений важелів тиску на уряд.

Експерти запропонували також альтернативні зміни, які відповідають пропозиції Президента Кучми щодо “парламентсько-президентської моделі”. Це:
1. Призначення Президентом на протязі 30 днів після відставки попереднього прем”єра після консультацій з фракціями кандидата в прем”єри, який через 15 днів подає парламенту на затвердження програму і склад уряду, який і затверджує його кандидатуру. Якщо цей кандидат не підходить, парламент на протязі 15 днів призначає прем”єра за пропозицією не менше 1/3 від його складу.
2. Зміна уряду співпадає з обранням нової ВР.
3. Звільнення Президентом прем”єра тільки за згодою ВР, з одночасною подачею нової кандидатури.
4. Президент призначає і звільняє членів КМ тільки з подання прем”єра ( а не з власної ініціативи).
5. Конструктивний вотум недовіри: тільки з зазначенням прізвища нового прем”єра.
6. Відповідальність міністрів перед ВР (висловлення недовіри простою більшістю, після чого прем”єр призначає нового міністра).
7. Право ВР висловлювати недовіру членам ЦВК, що тягне за собою їх відставку.
8. Звільнення Генпрокурора Президентом тільки за згодою ВР.

Р.Павленко зазначив, що можливими причинами для саме такого кроку Президента стали як бажання перехопити ініціативу в опозиції, так і бажання показати неефективність такої моделі (через нездатність парламенту створити реальну більшість, обрати прем”єра чи неефективність Кабінету Міністрів, сформованого за такою схемою). Він, проте, зазначив, що як для опозиційних сил, так і для незалежних аналітичних структур було створене “вікно можливостей”, яке можна використати для демократизації української політичної системи, знищення можливості узурпувати владу в Україні і безконтрольно розпоряджатися нею.

Детальніше з матеріалами прес-конференції можна ознайомитися на www.icai.org.ua

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1031071861.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua