Майдан / Статті  

додано: 13-09-2002
Любомир Шарий: Біль і турботи України у Вашінгтоні: Підготовка до "Реквіем-2002"

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1031936777.html

Цього тижня по всій Америці проходили численні заходи вшанування пам'яти жертв минулорічних террористичних актів 11-го вересня. Американці демонстрували свою скорботу й патріотизм, відданість ідеалам демократії, свободи й рівних прав людини. Але, не тільки це. Прості американці щиро та співчутливо ставляться до болю й турботи інших народів. Цими днями часто можна засвідчити таке ставлення тут до України та українців.

У штаб-квартирі Форуму українських студентів в Америці, в одному з пролетарських районів Вашингтону, майже цілодобово йде підготовка до намічених на 15-16 вересня заходів «Реквієм 2002: Обличчям до Правди». Жвавий рух помітно ще біля дверей - українські студенти з валізками й заплічниками, одні щойно прибувають, інші – вже від'їждають до своїх університетів від Луїзіани до Каліфорнії. У вітальні лунає українська мова впереміш з англійською. На першому поверсі малюють та склеюють плакати для пікетування перед українським посольством. На другому – невпинно клацають клавіатури, дзижчать і виспівують модеми, адже саме сюди стікаються електронні повідомлення від молодих українців і українок по різних університетах Америки й Канади, майже з усіх столиць Європи, та з найвіддалених куточків світу де тільки є небайдужі. На кухні діляться досвідом політичної боротьби: француз-американець Роберт розповідає як треба працювати з великими американськими телекомпаніями, американський поляк Стенлі - як отримати дозвіл вашінгтонської поліції на проведення вуличних маніфестацій, а єгиптянин з Англії Девід – як успішно лобіювати Капітолійський пагорб.

«Чиє це обличчя?» запитує чорношкірий афроамериканець Чак, власник маленького приватного бізнесу, тримаючи в руках щойно видрукований ним зразок з логотипом акції «Обличчям до Правди!». На логотипі зображено обличчя Георгія Гонгадзе, засновника інтернет-видання «Українська Правда». Бізнес Чака - професійно друкувати на футболках графічний дизайн для різноманітних спортивних заходів у Вашінгтоні, для міжнародних конференцій, різних церковних подій тощо. Чак виявляється людиною віручою та набожною. Коли йому пояснюють хто такий Георгій Гонгадзе і як жахливо загинув цей український журналіст, в очах Чака блищать сльози і він промовляє: «Гарне обличчя, чесне!» Чак перевертає футболку й вчитується у надрукований на спині футболки довгий список незвичних імен і прізвищ українських журналістів, громадських і політичних діячів, які загинули за роки незалежности. Безтурботне обличчя Чака стає похмурим і він каже: «Я не знаю, де є Україна, але я хочу зробити свій внесок у вашу справу. Третину всіх футболок я надрукую для вас безкоштовно.»

«Ми дивились ваш вебсайт про Гонгадзе,» говорить довгов'язий Ерін, американець ірландського походження з пишними бакенбардами й у барвистій в'язаній шапочці. «У мене є знайомий журналіст, який отримав щойно притулок в Америці. Він ледве вирвався живим з Бірми. Там також убивають журналістів.»

Фірма «Номад», в якій працює Ерін займається забезпеченням гучномовців, мікрофонів й іншої звукової апаратури для рок-концертів і численних у Вашінгтоні політичних мітингів, демонстрацій, міжнародних фестивалів. Фірма розташована у передмісті в просторих приміщеннях складів, на стінах розвішано численні плакати й фотографії політичних діячів-вигнанців, тібетських ченців, чеченських сиріт, поруч один до одного портрети Папи Римського й Далай-Лами.

Ерін професійно розпитує про те, які промови та яка музика звучатимуть на акції «Реквієм 2002» в неділю 15-го вересня. Серед промовців перед пам'ятником Кобзареві у Вашингтоні виступатимуть вдова Георгія Гонгадзе Мирослава, міжнародні журналісти й громадські діячі, представники української діаспори та Конгресу США, вцілілий після кучмових «орлів» опальний депутат Олександр Єльяшкевич і центрально-азійський журналіст і дисидент Бігельдін Габдуллін. Промовцям передуватиме музична частина. На меморіяльному концерті, окрім українського церковного хору, співатимуть Віка Врадій – «Сестричка Віка» та бандурист Юліян Китястий. Разом вони востаннє виступали на першому концерті Червоної Рути. Тоді ж там був присутній і журналіст Георгій Гонгадзе.

«Бан-ду-ра?» перепитує Ерін, тужно вимовляючи чуже для нього слово. «А що це таке?» Довго дивується складності українського музичного інструмента разом зі своїм помічником Браєном, який щойно підкотив на міні-самокаті – популярному засобі пересування у великих офісах. «Україна! Я знаю про неї!» радісно вигукує Браєн, жвавий і рудий як вогонь ірландський американець, з безліччю кульчиків у вухах і синіми від татуїровок руками. Браєн впевнений, що у них на стіні висить серед інших плакатів і краєвид України. Однак, замість вишневого садочку чи золота пшеничних ланів під блакиттю небес – на плакаті червоніє прапорами пекінська площа Тянь-Анминь. Помилився Браєн, хоч поруч був інший плакат – з Вацлавом Гавелом на тлі мальовничої празької весни. Цікаво, чому ж для американця, який нічого не знає про Україну вона уявляється радше як комуністичний Китай, ніж уквітчана білоцвітом каштанів Прага?

З'ясовується, що біля монументу нашому Тарасові в американській столиці немає достатнього джерела електроструму для аудіоапаратури, отже необхідно мати свій генератор, а це - ще додаткові півтори-дві сотні доларів за кілька годин демонстрації. «Гаразд» каже Ерін. І от пересувний генератор і година їхньої праці – це вже даток на користь української справи, акції «Обличчям до Правди» у Вашингтоні.

Тепер, коли вже майже все готове для проведення акції, головне – щоб не підвела погода. А прогноз не дуже радісний – хмарно, можливі опади.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1031936777.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua