Майдан / Статті  

додано: 14-09-2002
Джін Шарп: Інтерв"ю (лютий 2002 )

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1031990618.html

Інтерв"ю, яке дав Джін Шарп в лютому 2002 року.


<h1>Щодо стратегії та техніки успішних ненасильницьких опозиційних рухів:</h1>

Серед факторів, що підвищують шанси на успіх:

- Чітке визначення тем та вибір цілей, які можна досягнути; ретельна оцінка конфліктної ситуації, включно з оцінкою сильних та слабких сторін обидвох учасників протистояння, і взаємозалежностей між ними.

- Розумне планування того, як буде проводитись ненасильницька боротьба безпосередньо: тобто, розробка реалістичної стратегії конфлікту при зіткненні з противником "лице-в-лице" (люди говорять про стратегію, але небагато з тих хто говорить насправді знає багато щодо цієї теми).

- Побудова сили ненасильницької групи шляхом ударів по слабким сторонам опонентів, і розуміння того що такі слабкі сторони присутні завжди - <b>незалежно від того вірите ви в це чи ні</b>. В першу чергу (для пошуку таких сторін) слід звертати увагу на те, де є <b>залежність противників від вас(ненасильницьких груп спротиву)</b>, і на те як така залежність в поточний момент робить ваших опонентів вразливими до застосування вами відмови від співпраці.

- Реальна оцінка і накопичення знань щодо існуючих слабких сторін противника, тому що вони завжди насправді не такі сильні, якими намагаються себе показати.

- Воля та можливість для ненасильницької групи діяти в дисціплінований спосіб та застосовувати вже визначену стратегію, не звертаючи увагу на протидії з боку противника. Серед іншого це означає дисципліну ненасильницьких дій - що ніяк не означає пасивність, а <b>навпаки - дисципліна для спротиву, який повинен продовжуватись довгий час.</b>

- І останнє, діяти згідно вашого знання та глибокого розуміння яким саме чином ненасильницька боротьба працює, що робить її переможною і що призводить у ній до поразки, і де в цей момент знаходяться всі інші учасники дійства. Але мабудь все таки саме важливе серед всіх наведених факторів та саме важке завдання, яке обов"язково повинна вирішити ваша група, <b>це розробка та розвиток розумної стратегії боротьби.</b>



Тепер, декілька коментарів щодо цього всього: якщо питання дуже просте, достатньо визначене і конкретне - наприклад проблема покращення їжі в шкільній їдальні - тоді план спротиву також може бути досить простим. Наприклад, бойкотувати таку їдальню.

Одначе, якщо питання в тому, щоб звалити диктаторський (або інший утискуючий) режим, тоді очевидно далеко <b>не достатньо просто сказати "ми хочемо свободи"</b>. Необхідно розробити стратегію, або над-план, щоби ослабити систему - а це можна зробити, лише якщо <b>ретельно визначити джерела сили(влади) системи</b>. Які саме джерела сили має конкретна система? Як показує дослідження багатьох диктаторських/тоталітарних режимів, такі джерела складаються з <b>авторитету, вміння працювати(або використовувати його) з людським ресурсом, знання, нематеріальні фактори, економічні та матеріальні ресурси, силові санкції з боку наприклад поліції та армії. </b>

Наступним кроком потрібно визначити органи (інститути, тіла) системи, які ми називаємо "стовпами підтримки" - <b>які забезпечують режим необхідними джерелами сили</b>. Якщо хтось має достатньо здатності для того щоб відокремити ці джерела сили, тоді система стає схожою на стіл, у якого відрізали декілька ніг - система або дуже сильно послаблюється, або валиться.

Значить, необхідно запитати: чи маєш ти силу, громадянське суспільство, включно з учасниками спротиву які знаходяться з цьому суспільстві? Або, чи можеш ти досить швидко розвинути свою силу для того щоб послабити або знищити такі джерела сили? Якщо так, тоді тобі необхідно обережно вирахувати стратегію боротьби.

Якщо ж ти не маєш нічого з наведеного, тоді краще не розпочинати повномасштабну боротьбу в цей момент для того, щоб звалити режим - але тримати таку ціль у себе в голові постійно, і одночасно зосередити боротьбу на більш обмежених, дрібніших цілях.

Твоє суспільство повинно мати утворення які здатні чинити спротив (або швидко, якщо це можна зробити, мобілізовувати їх). Тобто, повинна існувати можливість масового спротиву.

І останнє щодо цього: якщо ти можеш підняти потенційну силу населення, та перетворити її в ефективну силу - а саме це найскладніше - і проводити цю силу через ряд обмежених кампаній по досягненню досить локальних, значно менших за розміром (ніж повалення системи ) завдань, тоді в тебе є <b>можливість досягти своєї найбільшої мети поступово, крок за кроком.</b>


<b>І коли частка населення що чинить спротив росте в силі та розмірі, та вже здатна перемагати під час досягнення обмежених завдань, крок за кроком - тоді режим крок за кроком починає програвати. І якщо ти вже здатний це робити - значить ти значно просунувся на шляху повної зупинки диктаторського режиму.</b>

Скидається, що така початкова ситуація сама важка з можливих, і саме тому люди повинні бути обізнаними, що ця техніка боротьби не є простим варіантом, що така техніка може бути достатньо складною. І саме тут ти змушений постійно використовувати свй <b>розум, а не лише одні відчуття - під час того, як ти складаєш план своїх дій.</b>


<h1>Щодо ідеї, що всі режими мають свої ахілесові п"яти, слабкі місця в які повинна цілити група.</h1>

Якусь частину такої ахілесової п"яти ти ніколи не знайдеш, допоки режим не буде звалено, і ти скажеш - "а, так ось же вона!", або якщо тобі не допоможуть справді серйозні протиріччя всередині системи. Але такі слабкі місця можна знайти не тільки вивчаючи цей режим з найкращим можливим старанням, а також і за допомогою вивчення інших режимів, які зіткнулись зі спротивом. (аналогія)

Інколи, легитимність(законність) такого режиму здається дуже сильною та виправданою, але виявляється що групи в суспільстві які поділяють та закріплюють легитимність режиму, є надзвичайно нестійкими та погано окресленими. Наприклад, релігійні групи можуть сильно захищати моральний авторитет влади, але вони можуть виявитися ненадійними самі по собі.

Службовці та люди, що працюють на уряд можуть перебувати в протидії до вас, але вони самі можуть бути нерадими того, що відбувається. І що, тоді вони допомагають вам, вони можуть робити різні штуки(легка форма саботажу) як то провалювати якісь рішення, або наприклад виконувати накази дуже повільно.

І в багатьох випадках, коли з"являється наказ стріляти в протестуючих та демонстрантів, ти можеш помітити часом що інша сторона не стріляє, або що вони стріляють повверх голів, що протестуючи все таки не стають мішенями, коли йдуть по вулиці в напрямку до кулеметів.

<h1>Щодо наявності, (або відсутності) динамічного лідера на чолі групи ненасильницького спротиву.</h1>

Харизматичні лідери насправді нетипове явище, не дивлячись на поширене загальне переконання, та про те що люди пам"ятають про наприклад М. Ганді або М.Л. Кінга

Є розумні лідери, інтелектуально розумні лідери, які чудово знають наскільки ефективним може бути ненасильницький спротив. Але той хто харизматичним лідером є, не обов"язково є мудрим. Більше того, такі харизматики часто можуть чинити негативний вплив, наприклад тому що їх рекомендації щодо дій можуть бути неозвучені(необгрунтовані, незрозумілі).

Але гірше за те - вони завжди є <b>мішенями для вбивства або ув"язнення.</b> І якщо згадувати про Ганді та Кінга - люди відчували після їх смерті дуже значну втрату.

І набагато краще, замість того щоб шукати або вирощувати харизматичного лідера(або ще гірше - того хто називає себе харизматичним лідером), так ось, <b>набагато краще поширювати знання, інформацію широко, про те як застосовувати ненасильницький спротив ефективно і слідкувати за тим. щоб вона глибоко проходила в середовище максимальної можливої кількості всього населення, серед всіх потенційних учасників руху спротиву.</b>

І тоді стає неважливо, кого заарештували або кого знищили - <b>населення знає достеменно що робити, і якщо вони мають технологію того як діяти, то саме це робить їх спротив набагато сильнішим та набагато довшим. </b>




<h1>Про поширення його статей, що було дуже важливо для "Отпору"</h1>

І коли Отпор, або інша група каже "добре, давай подивимось, що ми можемо зробити для того щоб знищити ці джерела сили" - це серйозний тип діяльності.
Але ви можете навчитись цьому. Це не є магією, і ви не обов"язково повинні отримати натхнення від якихосб небесних сил, для того щоб навчитись цьому.
Таким речам вчаться, і часто саме так і відбувається.



Інколи люди, які мають справу з різними режимами, навмисне обирають ненасильницький спротив, і частково знають зі своєї історії та зі свого досвіду, яким чином запобігти винекненню насильства, тому що насильство може бути дуже шкідливим і прямо сприяти вашим опонентам.



Ми намагаємось написати літературу в спрощеній формі, яка розповідала людям, якими є ключові фактори, коли ви починаєте планувати стратегію.

Але як ви можете спланувати стратегію для масової боротьби? <b>Для цього ми пишем літературу, яка забезпечує керівництво, як рухатись крок за кроком. Крок перший - ви робите одно, крок другий - інше, і т.д., до кінця списку. Такий план може не бути супер-довершеним, але він точно краще ніж якщо у вас взагалі немає плану. </b>



<h1>Щодо кількості людей які необхідні групі спротиву для того щоб привернути увагу</h1>

Якщо ви бойкотуєте їдальню, вам потрібно як правило десь половина всіх студентів. Хоча починати звичайно можна з набагато меньшою групою. Якщо ви організовуєте загальний страйк - тоді вам потрібно багато людей. Звичайно, кількість людей які у вас є з таких, що рішуче налаштовані на боротьбу, є дуже важливим чинником того, які саме методи боротьби ви будете обирати.

Якщо є хтось у вашій групі, хто дуже відомий, дуже шанований та кого сильно люблять, і він збирається оголошувати голодовку (якщо це хороша ідея - але це не завжди хороша ідея) його одного щоб розпочати може бути досить.

Але якщо група, наприклад збирається організувати загальний страйк, або влаштувати загальний параліч бюрократичної системи, або масивну обробку армії, яка приховує в собі небезпеку закінчитись пострілами солдат не проти ворога, а проти своїх громадян - якщо ви збираєтесь робити щось таке, то звичайно вам необхідно мати дуже багато людей.

І, звичайно, ви повинні бути дуже уважними з приводу того, що ви збираєтесь робити. Нічого хорошого немає в тому, що ви маєте 5 або 10 чоловік і говорите що збираєтесь звалити диктатора - тому що ви насправді не збираєтесь цього робити.

<b>Але коли ви накреслили для себе, що робити і маєте маленьку кількість людей, тоді якась кількість тих інших кроків (маленьких кампаній), про які я розказував у відповіді на перше питання, може бути доцільною в такому випадку. </b>

Якась частина таких груп спротиву повинна стати експертами в розумінні такого типу боротьби. Якась частина повинна визначити, де слабкі сторони противника.

Вони також повинні запитати - Де слабкими є ми, і якщо так, як ми можемо себе підсилити, і за рахунок чого. <b>Підсилити таким чином, щоб з"явилися можливості для дії, яку зможе виконати дуже маленька група людей і щоб така дія мала серйозний вплив? </b>


<h1>З приводу іноземної підтримки, та висвітлення твоїх дій в іноземних ЗМІ.</h1>

<b>Все просто: не розраховуй на підтримку з іншої країни. Інші країни можуть мати свої особисті цілі, свої завдання і вони можуть не співпасти з вашими.</b>

Також, інші уряди можуть бути змушені(чи з своєї волі) до того, щоб зрадити вас, вашу справу. З іншого боку, іноземні режими можуть розуміти, або не розуміти що відбувається - наприклад тому що вони можуть розглядати ненасильницький спротив як іграшки, іграшки в які граються декілька учасників протесту.

І таким чином, вони вірять що реальна сила - це насильство, і вони часто можуть вчиняти руйнівний вплив на хід справи, сприяючи організації якихось мілітарних або партизанських груп, щоб прийняти участь у бійці, - що може заплутати все дуже серйозним чином.

З іншого боку, якщо ваша група виглядає добре підготовленою, якщо планування відбувається ретельно, якщо ваші початкові акції були дисципліновані та відповідальні - і до того ж були ненасильницькими - без вбивств, без вибухів,нічого з цього нонсенсу - тоді вони можуть викликати підтримку, таку яку отримав "Отпор", наприклад допомога коштами для друку матеріалів, і речей на кшалт цього. Це те, що іноземні уряди ніколи офіційно не надають для повстанців або терористів що використовуєть насильство.


<b>Тобто, ваші шанси отримати серйозну підтримку можуть бути сильно збільшені, за рахунок того що ви не використовуєте насильство, ви дисципліновані і ви хоробрі. Але ви чітко повинні пояснити вашим зарубіжним друзям що ви не бажаєте іншого виду допомоги, просто тому що це насправді вам не допоможе.</b>


Дивись також базову книжку Дж. Шарпа,
"Від диктатури до демократії"
<!--A Href="http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_lib&key=1023230059"--><!--A Href="http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_lib&key=1023230059"--><!--A Href="http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_lib&key=1023230059"--><!--A Href="http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_lib&key=1023230059"--><A Href="http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_lib&key=1023230059"><A Href="http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_lib&key=1023230059">http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_lib&key=1023230059</A></A><!--/A--><!--/A--><!--/A--><!--/A-->

Джін Шарп - співпрацівник інституту Миру Альберта Ейнштейна та один з найбільших фахівців з теорії ненасильницьких конфліктів.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1031990618.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua