Майдан / Статті  

додано: 23-09-2002
Олександ Орлов: У НЕБЕЗПЕЦІ ОПИНИЛОСЯ ЖИТТЯ НАВІТЬ ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1032795008.html

У НЕБЕЗПЕЦІ ОПИНИЛОСЯ ЖИТТЯ НАВІТЬ ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ.

Член правозахисного фонду “Рутенія”, Партії правозахисту в Україні Олександр Орлов б”є на сполох. Він має факти утисків іноземців, які прибули на відпочинок в Одеську область і втрачають життя, або їх грабують. Щодня цих фактів стає все більше.

Розмову з Олександром Орловим провів Ігор Столяров

Ігор Столяров: Мені стало відомо, що останнім часом громадяни республіки Польща стають жертвами різноманітних злочинців, які діють в Одесі та області. Їх не лише грабують, але й вбивають...
Розкажіть трохи про це.

Олександр Орлов:
Ми отримали у фонді “Рутенія” заяву від громадянина Польщі Рішара Вятри наступного змісту:

“18 серпня 2000 року знайшли тіло мого колеги Лелека Бандажа, з яким 05 серпня я виїхав на відпочинок у селище Затока, Білгород Дністровського району, Одеської області.

Раніше я повідомив міліції, що мій товариш зник.

18 серпня мене забрали у райвідділ міліції. Там конфіскували паспорт громадянина Польщі і без пояснення причин, цілу ніч, тримали там у якості затриманого. Рано вранці наступного дня, близько 9 годин, мене допитували.

Було це таким чином, що п”яний міліціонер, який назвав себе Русланом, погрожував мене побити, вбити і весь час задавав одне і те ж запитання – “що тебе пов”язувало з вбитим колегою?”
Дотепер я не можу зрозуміти, яку відповідь бажав почути цей міліціонер?

Неодноразово мені здавалося, що він прагне перекласти всю провину за вбивство саме на мене, зробити з мене злочинця, знищити мене.

У стінах міліції до мене ставилися як до злочинця, принижували мене, ображали, на кожному кроці сварили нецензурною російською лайкою.

Ситуація трохи змінилася коли до райвідділу прибув підполковник міліції з Білгород-Дністровська і полковник з Одеси. Тоді вже запитання мені ставили як до людини, не використовуючи брудну лайку”.

Ігор Столяров: На Вашу думку, з чим пов”язані факти зазіхань на громадян Польщі в Одеській області?

Олександр Орлов:
Я мав зустріч з Рішардом, під час якої була присутня і його мати Альфреда. Ось що Вони мені розповіли...
Рішард: “Я не можу заспокоїтися дотепер, так все жахливо виглядало.
Я повідомив про зникнення та смерть друга вже наступного дня. Належних пошуків міліція не організовувала.
Тіло знайшли 18 серпня лише тому, що воно вже розпадалося...
У той же день мене забрали до міліції і тримали там цілу ніч, забрали паспорт громадянина Польщі. Там ображали і знущались.
Я неодноразово прохав їсти, але мені відмовляли. До дня від”їзду не повертали паспорт, хоча винних у вбивстві на той час вже знайшли і заарештували.
Коли мене звільнили я зв”язався з консулом Польщі у Львові і до Консульського відділу Посольства Польщі у Києві. Які заходи вони, у зв”язку з моїми “пригодами” робили мені не відомо”.

Альфреда, мати потерпілого: “Це жах. Лелек був гарним хлопцем і ніколи нікого не ображав. На церемонії поховання зібралися багато людей. Слід було чути як мати Лелека кричала. У нас до цього нічого подібного не відбувалося. Прошу Вашої допомоги...”

Я можу тут нагадати і мої “пригоди”, коли я тривалий час жив в Одесі до оголошення мене персоною “нон грата” в Україні.

Міліція не займається своїми службовими обов”язками, вона прагне вмити руки, якнайшвидше закривати резонансні справи і валити провину навіть на чесних людей.

Напевне їм це зручніше... Це я відчував і на власному
досвіді.

Інформація про вбивство громадянина Польщі надійшла нам каналами правозахисного благодійного фонду “РУТЕНІЯ”.

Дивує ставлення працівників посольства Польщі у Києві до яких звертаються їхні ж громадяни. Вислухають, пообіцяють допомогти, але далі жодних конкретних кроків. Це що, такі вказівки одержано від МЗС Польщі? Не дай Боже потурбувати українських колег? Мені відоме таке ставлення і я відчув його на собі.

Мені відомо те, що тіло Лелека Бендежа дуже довго перебував у морзі. Приїхали його рідні. Вони п”ять чи навіть шість днів не мали можливості забрати тіло покійного щоби, за католицькою вірою, його поховати.

Нажаль мушу констатувати, що міліція і далі не працює нормально, порушує загальнолюдські права, особливо стосовно затриманих.

Про культуру спілкування міліції з громадянами говорити взагалі не доводиться, її не існує. Вони влада, а значить – брудна російська лайка, приниження і майже повна безкарність. МВС та прокуратура діють за власним бажанням, а звичайні громадяни теж за власним. Особливо тут був активним екс – міністр МВС Юрій Кравченко, саме за часів правління якого було сформовано чимало загонів вбивць з колишніх та діючих правоохоронців.


Ігор Столяров: Свого часу у Вас теж був процес у Жовтневому районному суді Одеси. Цю справу неодноразово намагалися закрити за “амністією”, але Ви протестували і вимагали виправдати.
Як нині виглядає справа?

Олександр Орлов: Нажаль, я, та мій адвокат, який має відповідні доручення, дотепер не отримали з Києва пояснення з приводу оголошення мене персоною “нон грата”, від цього залежить продовження розгляду справи у Жовтневому районному суді Одеси.

Шевченківський суд Києва відмовив моєму адвокату у впровадженні справи. Мені здається, що це була заздалегідь запланована акція.

Документи, які надійшли разом з довіреністю, не мали належного розгляду. Постановою суду адвокату повідомили, що Він начебто не має права виступати і захищати мої інтереси без довіреності, яка, доречі, була у суду... Суддя Шевченківського районного суду Києва пані Антошина свою відмову аргументувала фальсифікацією фактів.


Але, я буду боротися далі. Мій процес має стати прецедентом.

Я повторно передав касаційні документи, скарги. Повторно буду вимагати скасування заборони на в”їзд в Україну і офіційного з”ясування причин , як того вимагає Законодавство, а не голослівних посилань на Закон про статус іноземців. Ці відписки порушують мої права.


Ігор Столяров: У березні 2002 року в Одесі проведено вибори мера і до Рад різних рівнів. Ви, напевне, активно слідкували за ними. Прошу поділитися Вашими спостереженнями.

Олександр Орлов:
Вибори нічого крім суму та посмішки викликати не могли.

Це була дитяча гра спрямована на вбивство демократії.

Команда Руслана Боделана – це відома команда комуністичних функціонерів, які все запланували і знали результат голосування заздалегідь.

Між ними було визначено роль кожного як фальсифікатора і учасника різноманітних махінацій.

Я був готовий до такого результату виборів і знав, що так буде. Нічого не зміниться, доки режим буде правити в цій країні.

Нажаль, лідери опозиції в Україні не зможуть змінити ситуацію без масових виступів та протестів народу, без масових виходів на вулиці і це має тривати до повної перемоги демократії.

Ігор Столяров: Доречі, після виступів незалежних мас медіа, керівництво обласної міліції було нарешті змінено. Обласне УВС очолив пан Івушкін. Вже під час перших зустрічей з журналістами Він говорив, що візьме під особистий контроль розслідування резонансних злочинів.

Минув час, але віз і нині там. Вбивства і вибухи в Одесі тривають...

Олександр Орлов: Це дуже актуальне запитання, яке без втручання вищого керівництва країни не вирішити, але яке це робити не бажає...

Вже стало зрозуміло, що керівник облУВС Іван Івушкін в Одесі чергова тимчасова фігура. Перед ним поставлено певні завдання і Він їх виконує: затягує час і охороняє резонансні справи від зайвих очей. Невже це не зрозуміло?

Вплинути на ситуацію прагне і наш правозахисний благодійний фонд. Ми осягли великих результатів. Ми одержали офіційний лист від Віктора Ющенка і з Комітету з питань боротьби з оргзлочинністю Верховної Ради України.

Питання вбивств в Одесі, масових фактів участі правоохоронців у злочинних угрупованнях буде розглядатися на відкритому засіданні вищезгаданого комітету. Деякі питання обговорюватимуть і на сесії Верховної Ради України.


Ігор Столяров: Але, роботи все таки у правозахисного Фонду “Рутенія, який Ви представляєте, є досить багато...

Олександр Орлов: Так, роботи ще дуже багато.

Ми б дуже хотіли побачити на лаві підсудних не лише тих осіб справи яких, у закритому режимі, розглядають в Одеському обласному суді.

На лаві підсудних мали б бути ті хто замовляв вбивства та викрадення людей в Одесі. За скоєне мають відповісти ті кому було вигідне вбивство Бориса Віхрова, викрадення Ігоря Свободи та Сергія Варламова, Гаріка Бикова, вбивства Аркадія Табачника, Сергія Пономаря і багатьох інших. Вбивства тривають , точніше очищення майдану для продовження беззаконня. Це сотні імен громадян України, які бажали добра для своєї Батьківщини, але вони лежать у землі...

За скоєне має відповісти старший слідчий прокуратури Сергій Попов, який далі перебуває на керівній посаді.

Ніхто не відповів за вбивство Ігоря Маркова, тіло якого знайшли у подвір”ї ізолятора тимчасового утримування міського УВС. Яка тут причина? Цікаво все відбувається.
Події відбуваються у жовтні – грудні 2000 року. А у вересні зникнення Гонгадзе... Замовлення на вбивство виконане. Але, хто замовник? Кому заважав Марков?

Розмову з правозахисником, громадянином Польщі Олександром Орловим провів Ігор Столяров /Одеса/.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1032795008.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua