Майдан / Статті  

додано: 27-09-2002
ЮРІЙ КЛЮЧКОВСЬКИЙ: ЗНАЧНА КІЛЬКІСТЬ ПОЛІТИКІВ ЗАЦІКАВЛЕНА У ПОДАЛЬШОМУ МАНІПУЛЮВАННІ ВИБО
ПРЕС-ЦЕНТР РУХУ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1033121969.html

ЮРІЙ КЛЮЧКОВСЬКИЙ: «ЗНАЧНА КІЛЬКІСТЬ ПОЛІТИКІВ ЗАЦІКАВЛЕНА У ПОДАЛЬШОМУ МАНІПУЛЮВАННІ ВИБОРЧИМИ ПРОЦЕСАМИ»

Останнім часом чимало дискусій точиться навколо кількох пропонованих варіантів пропорційної системи, згідно якої, можливо, обиратиметься наступний склад Верховної Ради. Частково інтерес до цього питання підігрітий Заявою Президента України від 24 серпня. За словами Леоніда Кучми, Україні потрібна пропорційна виборча система європейського зразка. Прокоментувати законопроекти про вибори народних депутатів України на пропорційній основі кореспондент прес-центру звернувся до заступника голови Народного Руху України, народного депутата Юрія КЛЮЧКОВСЬКОГО, який є співавтором одного із законопроектів.

- Який саме зразок зветься європейським, не знає ніхто, оскільки пропорційна система - це узагальнена назва багатьох варіантів як самої організації виборів, так і підрахунку голосів та визначення результатів. Об’єднує їх одна ідея - кількість місць у парламенті має бути пропорційною до кількості отриманих голосів. Але стосовно забезпечення цієї пропорційності є багато варіантів. Зокрема, чи це буде єдиний загальнонаціональний список, який фігурує у чинному Законі «Про вибори народних депутатів», чи це будуть регіональні списки. Або ж, чи процес голосування відбуватиметься в одномандатних округах, після чого, внаслідок підрахунку голосів за кожну окрему партію чи блок, місця розподіляться між депутатами-переможцями відповідно до їхньої партійної приналежності.

Ця остання система пропонується пропрезидентськими фракціями, зокрема, у проекті Юлія Іоффе та Григорія Дашутіна. Саме її і найскладніше назвати системою європейського зразка, оскільки аналоги з певними модифікаціями маємо лише в Естонії. В нашій ситуації ця система є кроком назад.
По-перше, за такого механізму розподілу мандатів може скластися так, що переможці в округах не будуть представлені у Верховній Раді, хоча й наберуть найбільше голосів. Це може статися у випадку, коли вони представлятимуть політичну силу, яка не подолає 4% бар’єр. Важко уявити, як виборці сприйматимуть подібні результати.

По-друге, така форма представництва ставить у нерівні умови партії: результат голосування за представника тієї чи іншої політичної структури визначатиметься не особистістю кандидата, а характеристикою округу.
По-третє, виникають проблеми у випадку смерті кандидата, або в разі його відмови від балотування з особистих причин. Тоді усі виборці цього округу втрачають шанс голосувати за відповідну партію. Таким чином, розподіл мандатів при такій системі мав би серйозні труднощі із суспільними визнанням. Це загрожує формуванням недовіри до парламенту.

Варто зупинитися на колізіях навколо формування регіональних списків. Пропорційна система в такому варіанті дійсно застосовується в багатьох країнах Європи. Однак, крім Німеччини, ніде немає такої великої кількості регіональних округів. Та й там кількість подібних округів менше, ніж в Україні. Виникає питання: як пропорційно розподілити, скажімо, 8 мандатів у Чернівецькій області між 33 партіями та блоками, які приймали участь в останніх виборчих перегонах? Тому говорити про пропорційний розподіл по округах, тобто по окремих областях, теж доволі проблематично. З другого боку, сам механізм підрахунку голосів буде вкрай складним. Може так статися, повторюся, що партія, яка набрала переважну більшість голосів в одному регіоні, опиниться зовсім без мандатів, оскільки 4% бар’єр підраховується в цілому по державі.

Хочу підкреслити, - головною сьогодні є не так система виборів, як розвиток процедурної частини Закону. Досвід виборів 2002 року показав намагання чиновників зловживати владою під час виборчого процесу. Натомість механізми протидії цьому негативному явищу перебувають у зародковому стані. Однак, зокрема, проект Іоффе-Дашутіна не тільки не враховує досвіду виборів 2002 року, але й пропонує повернутися у способі регулювання виборчих процедур до редакції Закону 1997 року, відхиливши загальновизнані здобутки чинного Закону 2001 року.

Крім того, є проблеми і з оскарженням дій та рішень суб’єктів виборчого процесу. Хто може оскаржувати, чиї рішення і дії, з яких приводів, у який спосіб, до яких установ звертатися, - тут є багато питань, які потребують ретельного фахового обговорення. Зокрема, викликає широке заперечення думка, що рішення першої судової інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає. Отже, потребує відновлення механізм апеляційно-касаційних оскаржень судових рішень, причому, з огляду на швидкоплинність виборчого процесу, це має відбуватися у найкоротші терміни.

Запровадження оптимальної системи пропорційної системи виборів є на часі з огляду на необхідність встановлення, нарешті, ефективної системи законодавчої влади. Тому намагання замість нагального вирішення цього питання повернутися до застарілих норм та положень засвідчує наявність значної кількості політиків, зацікавлених у подальшому маніпулюванні виборчими процесами.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1033121969.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua