Майдан / Статті  

додано: 04-10-2002
Валерій Воротник: В’ЯЗНЮ СУМЛІННЯ РУСЛАНУ ЗАЙЧЕНКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 39 РОКІВ
www.antenna com.ua

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1033755229.html

<i>"...По той бік ґрат, де Кучма. І тому невідомо, де ще більша тюрма.

По суті, ми всі за ґратами. Та по мій бік вже не може бути ніяких облудних розмов про демократію та правосуддя. Лише хіба коли вивозять в цирк, тобто на судове засідання." Так минулого року почав свого листа на волю Руслан Зайченко. Більше ніж десять років Руслан віддав боротьбі за волю України та її народу. Майже два роки він є в'язнем сумління незалежної та демократичної української сучасності. В ці дні ( 3 жовтня) він святкує свій 39-й день народження. Святкує його не в колі рідних та друзів, а в камері Лук'янівського СІЗО. Чи то дійсно демократія, коли справжні патріоти сидять в тюрмі? Чи то дійсно свобода тут, по цей бік грат, далеко від Руслана та півтора десятка його соратників, що майже два роки сидять в неволі, позабуті майже всіма на світі, в тому числі й колишніми політичними соратниками? Мабуть, це доля справжніх українських героїв — вести боротьбу поодинці, опікуючись майбутнім народу та бути більшістю його незрозумілими. Тримайся, друже!

Ми неодмінно переможемо!</i>


<b>Віра Зайченко, дружина українського політв’язня: «Він вільна людина...»</b>

Декілька разів ми заїжджали до родини Зайченків, намагаючись застати вдома Віру, дружину Руслана, який ось вже два роки скніє у Лук’янівському СІЗО після подій 9 березня у Києві. 3 жовтня Руслан Зайченко зустрічатиме за гратами свій 39-й день народження, усіма, окрім родини та декількох друзів, здається, забутий, адже про нього і його товаришів нова революція не згадує. Хоча усі революції в усі часи починалися зі звільнення політв’язнів.

Вдома були лише діти — Євген і Марина. «Мама на роботі», — пояснювали. Пізніше з’ясувалось, що Віра, лаборант ВАТ «АЗОТ», працює по 17-18 годин на добу — родині не вистачає на прожиття, а ще ж поїздки у Київ... Віра Зайченко — громадський захисник Руслана: «Поїхати до чоловіка дуже проблематично — майже немає коштів», — зізналась вона якось у хвилину слабкості.

Поговорити із Вірою Зайченко нам вдалося лише по телефону:

<b>— Чи важко вам без чоловіка, чи важко справлятися із майже дорослими дітьми? </b>

— Звісно, важко, бо Руслан — найдорожча для мене людина. Мені не вистачає його присутності. Нині я змушена працювати у декілька змін, з кимось мінятися, якось викроювати відгули. Для того щоб потрапити на суд, щоб побачитися із чоловіком хоч там. Або на побаченні. І з дітьми теж нелегко. Зараз у них доволі важкий вік. Та головне — їм не вистачає тата. Тому й вони самі дуже підтримують мене морально.

<b>— Діти вас слухаються?</b>

— Слухаються. Періодично ми їздимо до тата у Київ, і він наставляє їх на розум. Звісно, всяк буває, але загалом вони слухняні і ретельні.

<b>— Як почувається ваш чоловік у неволі? </b>

— Мені здається, що непогано. Поруч його побратими. Але там йому дуже вже набридло, не вистачає сім’ї, дітей. І я гадаю, що пора б вже й додому.

<b>— Чи допомагають зараз родині політичні соратники Руслана? </b>

— Багато людей віддалилися від нас після подій 9 березня. Лишилися тільки найщиріші друзі. Проте я не називатиму їх.

<b>— Яка найбільша проблема постала зараз перед вами? </b>

— Мені не вистачає його.

<b>— Уявімо, що час повернувся і завтра — 9 березня 2000 року. Чи стали б ви відмовляти свого чоловіка від участі в українській революції?</b>

— Він — вільна людина і цілком самостійно визначає свій шлях у житті, без будь-яких підказок. Я не мала б ніякого морального права затримувати його і забороняти щось робити.

<b>Володимир Єщенко, народний депутат від КПУ, координатор акції «Повстань, Україно!» на Черкащині: </b>

— Я Руслана поважаю за його позицію. На якомусь етапі ми були по різні боки барикад, але сьогодні його організація бореться разом із нами проти антинародного режиму Кучми. Тому ми все зробимо для того, щоб він вийшов з-за грат.

Бажаю мужності і здоров’я. З днем народження, Руслане!

<b>Микола Булатецький, голова штабу блоку «Наша Україна» по Черкаській області: </b>

— Руслан Зайченко — один із небагатьох, хто спромігся кинути особистий виклик бандитам, які тримають владу в Україні. Я знаю Руслана і знаю, що то є його особиста позиція. Ми повинні зробити все, щоби борці з бандитами були на волі, а бандити сиділи в тюрмі. Найліпше, щоб місце Руслана Зайченка зайняв Леонід Кучма. Переконаний, що то був би найкращий подарунок Зайченку до дня народження.

<b>Ігор Єресько, голова Черкаської обласної організації партії «Батьківщина»: </b>

— Передусім вітаю і зичу витримки. Я дуже високо ціную його стійкість, мужність, щирий український гумор.

<b>Олексій Малиновський, народний депутат, СПУ: </b>

— Я схиляюсь перед громадянською мужністю Руслана. Він — сильна людина, яка, йдучи свідомо на негаразди і проблеми, заявила свою позицію стосовно існуючого режиму. Мені довелося попрацювати у одному комітеті із його однопартійцем, Андрієм Шкілем. З розмов з Андрієм я більше дізнався про Руслана. І, незважаючи на розбіжності, що існують у політичних поглядах, я переконаний, що Зайченко — дійсно патріот України.

У день його народження я хотів би побажати Русланові згадати своїх близьких, знайомих, друзів. А передусім дружину і дітей. І нехай пам’ятає — ми з ним і кожен на своєму місці боремося за кращу долю дітей.

<b>Володимир Олійник, координатор Блоку Юлії Тимошенко по Черкаській області: </b>

— Треба, щоби ніхто не забував, що Руслан знаходиться за гратами за абсолютно сфабрикованим звинуваченням.

Бажаю йому міцного здоров’я, наснаги, чимшвидшого повернення у Черкаси до сім’ї.

Декілька днів тому мені нагадали про Русланів день народження його однопартійці. І я обов’язково передам йому через дружину якийсь теплий і необхідний подарунок.

P.S. Дивіться фото Руслана у фотоархіві Майдану

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1033755229.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua