Майдан / Статті  

додано: 24-10-2002
Людмила КУЧЕРЕНКО: Міліціонери мало не вбили людину.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1035479896.html

Жителі села Бабайкове, що у Карлівському районі на Полтавщині, виганяючи вранці 27 вересня корів на пастівник, спочатку подумали, що стали свідками зйомок сучасної версії відомого історичного роману “Людолови”. Щоправда, відеокамера була міліцейською, а режисером – начальник Карлівського РВВС Микола Трембач. Хату фермера Анатолія Сторожука, де він проживає з матір”ю, оточили два десятки людей у погонах і зі зброєю. Побачивши через шибку постанову районного прокурора про те, що Анатолій звинувачується у вбивстві річної давності бабусі із сусідньої Лип”янки, мати Анатолія знепритомніла прямо біля сінних дверей, і вже не чула, як правооохоронці намагалися виламати двері.

Анатолій Сторожук, якого у Бабайковому та сусідніх селах Карлівського і Машівського районів знають, як людину доброї вдачі й правозахисника (допомагає скривдженим, особливо міліціянтами, у захисті їхніх конституційних прав), стверджує, що міліція вже давно його переслідує. Тож, розцінивши інкримінування йому тяжкого злочину як спробу звести порахунки, А.Сторожук, одягнений лише у майку та труси, через горище видерся на дах. Тоді міліціонери підігнали пожежну машину , щоб збити “особливо небезпечного злочинця” струменем з брандспойта і направили на нього табельну зброю. Через 4 години А.Сторожук здався стражам порядку.

Не менш дивні речі виявилися, коли наступного дня я, редактор газети “Приватна справа” Анатолій Банний та адвокат Геннадій Журба прибули у Карлівський райвідділ міліції. Офіцер з чергової частини повідомив адвокату, що Анатолія Сторожука ще в обідню пору відпустили додому, але той, мовляв, відмовився про це розписатися у журналі. Начальник же райвідділу полковник М.Трембач, охарактеризувавши затриманого як людину із загостреним почуттям справедливості, морочив нам з Анатолієм Банним голову, не мігши достеменно пояснити, у якому статусі другу добу у райвідділі перебуває А.Сторожук. І тільки через годину після чийогось дзвінка запевнив, що житель Бабайкового звільнений з-під варти у залі райсуду, де розглядалася адмінсправа про злісну непокору працівникам міліції. Є підстави думати, що того дня тільки тому Анатолію не “припаяли” суворого покарання, що у цей час журналісти були у райвідділі.

Оскільки начальник обласної міліції А.Присяжнюк та заступник прокурора Полтавської області А.Савченко поінформували представників преси про те, що А.Сторожук обвинувачується у вбивстві, справжній шок викликав у нас документ, що його у відповідь на наші запитання про підставу для затримання чоловіка показав нам М.Трембач. Це була постанова прокурора Карлівського району М.Чолана про примусовий привід А.Сторожука: “Розглянувши заяви Сторожука А.А., жителя села Бабайкове, встановлено, що починаючи з 1990 року по даний час Сторожук А.А. направляє у різні державні та правоохоронні органи заяви, які носять наклепницький характер на працівників правоохоронних органів. На неоднорахові виклики в районну прокуратуру для дачі пояснень для з”ясування обставин, викладених у скаргах Сторожука, не являється...”

Виходить, що з криміногенною обстановкою на Карлівщині настільки благополучно, що половину особового складу райвідділу (!), техніку можна на половину робочого дня задіяти для безпрецедентного затримання людини, якій, до речі, не було направлено жодної повістки про явку у міліцію чи прокуратуру, лише тому, що М.Чолан хотів “по-дружньому” поговорити з автором листів. Не відомо, з чого прокурор зробив висновок про наклепницький характер листів, адже працівники правоохоронних органів не подавали позовів до суду про дифамацію (наклеп).

А якщо зважити на те, що А.Сторожук звертався до Генерального прокурора України М.Потебенька із заявою порушити кримінальну справу проти Президента України Л.Кучму за геноцид українського народу (звісно, навіть відповіді не отримав), то все це дуже схоже на брутальну розправу над правозахисником. Певно, замість того, щоб реагувати на заяви А.Сторожука про скоєну у районі злочини (в тому числі й тими, кого держава уповноважила від її імені стояти на сторожі закону), вирішили позбавитися порушника спокою випробуваним способом – навісити, як кажуть, “глухарі”.

Але про такий сценарій його “нейтралізації” Анатолій Сторожук розповідав мені ще у лютому цього року, коли за наданими ним матеріалами було опубліковано кілька статей у полтавському тижневику “Приватна справа”. Зокрема, і про тортури у Карлівському райвідділі: тоді “доблесні” борці зі злочинністю за допомогою погроз, побоїв, протигазів, магнето, позбавлення їжі і т.д. домоглися зізнання у вбивстві однієї старенької бабусі з Лип”янки (вдумайтеся!) від 15-ти осіб! При цьому деякі садисти у погонах заявляли своїх жертвам: “Як буде треба, то ти в мене зізнаєшся, що ти Ленін чи Усама бен Ладен!” А житель Лип”янки Сергій Слабий писав, що якщо є пекло на цьому світі, то воно – у Карлівському РВВС.

Ще тоді А.Сторожук розповідав про погрози міліціянтів поквитатися, підкинувши йому зброю, наркотики або “навісити” вбивство. Його знайомих змушували писати доноси, мовляв, він висловлювався, що старих людей треба знищувати.

Тож висновок напрошується сам собою: в Україні цілеспрямовано знищуються люди, які мало-мальськи висловлюють протест проти свавілля влади. Подальші події навколо Анатолія Сторожука черговий раз довели, що це саме так.

І як не погодитися з Августином Блаженнійшим, який кілька століть тому сказав: ”Без справедливості держава є нічим іншим, як бандою розбишак”.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1035479896.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua