Майдан / Статті  

додано: 10-12-2002
Ю.Тимошенко: Мораль і політика
www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/first/show/1074

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1039513656.html


<!--A Href="http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/first/show/1074/"--><A Href="http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/first/show/1074/">http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/first/show/1074/</A><!--/A-->

-----------------------
<b>Юлія Тимошенко виступила з доповіддю на міжнародній конференції "Мораль і політика", яка проходила у Відні 6 - 8 грудня.</b>
09.12.2002 17:48

Тема доповіді: <b>"Новий світовий порядок: нові критерії моральності для лідерів та еліт".</b>

<i>На конференцію також були запрошені Євгенія Тимошенко - референт-перекладач, та Дмитро Видрін - директор Європейського інституту Інтеграції та Розвитку. </i>


<b>Шановні панове,</b>

Я впевнена, що ви, як і я, часто берете участь у різноманітних круглих столах та конференціях і завчасно знаєте, що, коли політики зустрічаються, то вони зазвичай говорять про те, як поділити владу. Якщо зустрічаються бізнесмени, мова, як правило, йде про те, як поділити гроші.

І навіть зустрічі інтелектуалів часто є позбавленою інтриги. Вони розмовляють про те, що світ рухається до катастрофи і про те, що в майбутньому все буде ще значно гірше.

На цю конференцію я приїхала з особливими очікуваннями та особливими почуттями. Не так вже й часто сьогодні збираються компетентні впливові люди, щоб говорити не про переділ влади, не про переділ грошей, не про всесвітні жахи, а про моральні проблеми і, тим більше, моральні зобов"язання.

І я хочу подякувати всім організаторам конференції за надану можливість відвертого і, сподіваюся, плідного спілкування.


Коли мій прес-секретар довідався про тему сьогоднішньої бесіди, то іронічно зауважив, що говорити з політиками про мораль - однаково що говорити з людоїдами про вегетріанство. Так у суспільній свідомості сприймається мораль у політиці. І ми всі знаємо, що для цього існують підстави.

Безперечно, що моральні принципи і моральні зобов"язання у політико-економічній сфері сьогодні фактично відсутні і грунтовно заміщені іншими загальновизнаними "цінностями": такими як національний корпоративний інтерес, прибуток, успішність, політична та економічна доцільність, кар"єрне зростання.

<u>"Світовий порядок"</u> до цього часу багатьма розуміється як певний статус-кво, як певний баланс інтересів між різними країнами, котрий підтримується головним чином за рахунок сили. Чи то сили військової, чи то сили фінансово-економічної і т.п.

Я вважаю, що вже давно надійшов час переглянути подібне розуміння. Існує порядок, наприклад, казарми, який підтримується силою наказу та страхом покарання. І є порядок церковного хору, в основі котрого лежить загально розуміння духовних та естетичних цінностей.

"Світовий порядок" у сучасному його розумінні повинен, очевидно, означати такий стан світового співтовариства, у якому всі базові стосунки та баланси між країнами,їх лідерами, а також між елітами всередині самих країн, все менше спиратимуться на силу і все більше спиратимуться на ті спільні цінності, спільні уявлення та спільну реакцію на ті чи інші події.

Коли ми витіснимо силу, насилля як головний інструмент, домінуючий спосіб підтримання порядку, ось тоді, вочевидь, і наступить те, що ми з повним правом зможемо назвати "новим світовим порядком".

<b>Чому</b> світ, маючи філігранний сумарний інтелект, вирішуючи прагматичні питання планетарного масштабу, не може системно вирішити життєво важливе завдання - зробити моральність, духовність основою світового порядку?

Головна причина полягає у тому, що це завдання в останні сторіччя лідери та еліти не ставили перед собою всерйоз. Звичайно, набір правильних слів та заклинань вимовлявся завжди, але у чесній, адекватній формі ця мета не ставилася ніколи. Отже, надійшов час поставити цю мету по-справжньому.Але питання: хто може поставити перед світом цю мету? Кудись зникли такі духовні лідери як Ганді, Швейцер, Кінг, мати Тереза та їм подібні. Вони перестали народжуватися і виховуватися у нашому жорстокому, божевільному та все більш агресивному світі? Просто їхня діяльність перестала бути в потребі.

Я вважаю, що подібні просвітлені особистості знищуються новими фетишами - успішністю, доцільністю, прибутковістю, інтересами. Світ повинен знайти, об"єднати і захистити таких лідерів, дати їм можливість відкривати нові стратегії та шляхи для своїх народів, вести нації до успіху та процвітання..

І ще, давайте замислимося над таким фактом: за останні десятиріччя цивілізований світ не породив жодної красивої утопії про "ідеальний світ", "ідеальну країну", "ідеальне влаштування людського життя", жодного захоплюючого мегапроекту перебудови світу на грунті якихось високих принципів - чи то моральних, чи то естетичних, чи то соціальних.

(Коли я звертаюся до необхідності красивої утопії у ХХІ сторіччі, то маю на увазі її значно більш вдосконалену форму та структуру, "утопію", що ставить правильні моральні, духовні, близькі до гуманістичної досконалості цілі, але при цьому має на увазі інноваційні, ефективні, реалістичні шляхи їхнього досягнення.)

Ризикну застосувати золоте правило Нагірної проповіді <b>Ісуса</b>: "Хай буде слово ваше "так, так", "ні, ні", а що понад того, те - від лукавого", і припустити, які основні цілі можуть сьогодні бути поставлені для зародження морального, духовного начала у світових порядках і якими є шляхи їх досягнення.

Розмірковуючи над тим, як зробити світовий порядок гуманнішим, моральнішим, просто прекраснішим, я бачу загалом п"ять першочергових кроків початкового і найскладнішого етапу і один новий методологічний підхід, про який я скажу відразу.

<b>Новий методологічний підхід</b> припускає, що всі традиційні відомі цілому світові ідеології, на нашу думку, засновані на певних крайнощах: чи то комунізм, чи капіталізм, націоналізм, ринковий фундаменталізм тощо. Ці ідеології виконали свою функцію, подарувавши світові перевірені часом загальноприйняті цінності, про котрі вже не сперечаються: демократію, основні права та свободи особистості, рівність всіх форм власності, соціальний захист.

І тепер ці ідеології вже не породжують прогрес, очищення та покращення суспільного життя. Очевидно, світ пройшов період крайніх ідеологій, період абсолютизації, період юнацького радикалізму. Надійшов час визначення серединного "золотого" шляху. Це вимагає нового методу, котрий би не приховував внутрішні конфлікти звичними ідеологічними штампами, а виступив рушійною та очищувальною силою.

Це метод усвідомленої гармонізації. Він передбачає виявлення руйнівного конфлікту в надрах суспільства і його публічне виголошення. Після чого стає можливою вироблення ефективної концепції його врегулювання, закріпленої правовими актами. Світ, що значно подорослішав, повинен відкрити для себе нову епоху гармонізації.

<b>А тепер</b> про п"ять кроків до моральності як основи світового порядку.

· <b>Перший крок</b>: усунення суперечності між державною доцільністю і людською свободою. Державна доцільність постійно нав"язує свою логіку і звучить вона приблизно так: "Чим більше насильства, тим більше порядку".

Однак, будь-яка визнана несправедливість є насильство. Держава контролює, давить, пригнічує і принижує дух і плоть людини протягом цілого його життєвого шляху. Держава як сучасний інститут працює не стільки "за" скільки "проти" принципів справедливості.

Для подолання цієї ситуації нема необхідності усувати чи ослаблювати державу. Потрібно виділити і усунути всі елементи насилля над особистістю з нещадним розвінчанням вкорінених догм, традицій та стереотипів.

Особливу увагу слід приділити <b>максимальному згладжуванню нерівності</b> людей при народженні, котре не може бути виправдане поняттям заслуг сім"ї; усуненню "парадоксу бідності" людей, котрі працюють чесно і з повною віддачею навіть на економічно успішних підприємствах; усуненню правового ідіотизму, що дозволяє власникам контрольних пакетів акцій підприємств розпоряджатися частиною прибутку, яка належить дрібним акціонерам, як правило, чесним рядовим громадянам.

Значний пласт насилля над особистістю лежить і у сфері <b>оподаткування</b>. Адже людина може платити податки в момент придбання матеральних благ, послуг і немає необхідності утримувати колосальні податкові інспекції для щоденної перевірки.

Надійшов час звернути увагу на неадекватну жорстокість покарання людей, які здійснили суспільні порушення, що не відносяться до злочинів проти особистості. Це - системне насилля, підняте до рангу справедливості, повинне бути повністю переведене у принципово інші форми покарання та компенсацїї збитків.

А хіба не насиллям над особистістю є відмежування людини непосильними грошовими бар"єрами від використання найновіших досягнень медицини; він найефективніших систем освіти, від послуг системи правосуддя? Ні, не йдеться про безкоштовність. Але надійшов час створити принципово нові моделі фінансового обслуговування життєво важливих для людини послуг.

Інвентарний перелік насилля держави над людиною настільки переконливий, що виходить далеко за межі мого виступу.

У кожної людини є своя <b>Доля</b>, найвище призначення. За Божою волею - це завжди шлях удосконалення, добра, світлої місії. І коли людина втрачає своє найвище призначення, коли їй навіть не відкривається сенс її перебування на Землі, руйнується її світла Доля, і вона занурюється у прірву безвиході, страху, загубленості. Коли ці явища набувають масового характеру, це є знаком аморальності, бездуховності держави, сигналом для початку негайних свідомих перетворень.

· <b>Другий крок</b> - системний розділ, розмежування влади та капіталу. Потрібно припинити порядок, коли капітал формує свою владу, а влада конвертується у комерційний надприбуток. Навіть у самих демократичних країнах вже давно не оцінюють шансів претендента на виборну керівну посаду за гуманністю його поглядів, а виключно за величиною його виборчого фонду.

А природа грошей, що перемагають на виборах така, що вони не знають, що таке співчуття, милосердя, мораль, але гроші, що перемогли, знають, що таке сила, яка потрібна для їх збереження та примноженя.

Чи можна розділити, розмежувати владу та капітал? Можна. Я кажу про це як людина, яка раніше створила значні капітали, а потім поміняла це заняття на культивування моральності в політиці. Повірте, надійні технології подібного розділу вже відпрацьовані, але втілити ці технології у життя можна, лише знаходясь при владі. А наявність у самої чинної влади волі до самоочищення - річ досить рідкісна, практично екзотична.

· <b>Третій крок</b> - це відділення засобів масової інформації від влади та від капіталу (котрий, як я вже казала, став самою владою). Примітно, що навіть у багатьох демократичних країнах ніхто особливо й не приховує, що заосби масової інформації служать інтересам пануючої олігократії. Американський король преси Г.Люс (засновник журналів "Тайм", "Лайф", "Форчун" та багатьох інших) у своєму зверненні до співробітників журналу "Тайм" у 1972 році заявив: "Уявна журналістська об"єктивність, … є сучасною вигадкою, не більш, ніж обманом. Ми говоримо: "До біса об"єктивність!" Не сперечатимусь з паном Люсом. Але особисто для мене актуальність відділення засобів масової інформації від влади та капіталу є очевидною.

Це можливо, і я можу це пояснити, відповідаючи на запитання.

· <b>Четвертий крок</b> - відділення системи правосуддя від інших гілок влади і від капіталу, що став владою. Тут існують наступні способи: значне підвищення персональної відповідальності суддів за прийняття неправових рішень. Введення додаткових елементів у структуру правосуддя, які виключають збереження некомпетентних, недобросовісних лобістських судових рішень.

· <b>П"ятий і останній крок</b> - виведення грошей як визначаючого фактора нинішнього порядку з невідповідних їм сфер обігу - духовної, політичної, особистісної і т.п. Люди і держави саме за допомогою тотальної ролі грошей сортуються на успішних та неуспішних. Торжество грошового ладу, його впливи та амбіції стати абсолютним мірилом людських достоїнств свідчить про виснаження духовної енергії сучасного світу.

Гроші набули невластивої їм функції не лише всезагального обмінного еквіваленту, але й претендують на роль вищої мети, вічного абсолюту. Цей грошовий фундаменталізм можна й необхідно зруйнувати - послідовно, еволюційно, наполегливо.

<i>Я постаралася виділити лише основні базові дії.</i>

Однак, хочу зауважити, що новий світовий порядок, якщо він дійсно прагне бути новим, повинен базуватися не на тому, який тип економіки, політичного ладу, господарювання, ринкових відносин він продукує, а на тому, який <b>тип особистості</b> він продукує.

Ми знаємо немало прикладів "сильних" західних економік та демократій, де ефективно працюють фінансові системи, де виробляються якісні товари та послуги, де високий процент ВВП, і де в той самий час стрімко зростає кількість самогубств. Одні громадяни стають дедалі депресивнішими та апатичнішими, а інші - дедалі агресивнішими. Діти виховуються жорстокими та безсердечними.

Можна резонно заперечити, що запропоновані <b>корінні зміни</b> суперечать усталеним у світі правилам, порядку, традиціям і що міняти їх і неможливо, і недоцільно. Але тут я хотіла б послатися на Джона Роулза і його "Теорію Справедливості", де про цю проблему сказано дуже конкретно: "Теорія, якою б елегантною та економною вона не була, повинна бути відкинута або піддана ревізії, якщо вона не істинна. Подібним же чином навіть усталені світові порядки та інститути, якими б зовні ефективними і успішно облаштованими вони не були, повинні бути реформовані або ліквідовані, якщо вони несправедливі."

Мені здається, що життя і час подарували нам нові можливості з перетворення економічних та політичних порядків. І я, представляючи Україну, вірю в те, що моя країна зможе стати корисною цивілізованому світові і своїм громадянам творчим внеском у народження нових політичних, економічних, соціальних еталонних порядків.

<b>Шановні панове!</b>

Можливо, надійшов час інтелектуалам, відомим мислителям світу подумати про створення <b>Конституції Світу</b>, яка, безумовно, визначить головними цінностями цивілізованого світу духовність, інтелектуально-моральний розвиток, захищеність всіх людей світової цивілізації.

Можливо, настав час створення принципово нових глобальних міжнародних інститутів. Нині діючі міжнародні інститути, навіть такі шановані як ООН, представляють, захищають і лобіюють інтереси окремих сильних держав, а нам потрібні міжнародні інститути, які б представляли, захищали і лобіювали гармонію світу.

Можливо, світові потрібна вже не Організація Об"єднаних Націй, <b>Об"єднання Видатних Особистостей Всіх Націй</b>, тобто тих людей з цілого світу, котрі виявили винятковий інтелект, бездоганну моральність і видатний гуманізм. От ці люди і могли б взяти на себе моральні зобов"язання за гідне майбутнє нашого людства.

Я абсолютно переконана , що в майбутньому подібні організації та інститути будуть створені й корінним чином змінять світовий порядок.

Чим можна перемогти агресивну аморальність, повну нездатність до будь-яких моральних зобов"язань? Я вважаю, тут безсильні економічні санкції, політичні ноти. Аморальність не можна перемогти економікою і навіть правом, її можна перемогти лише моральністю. І час для цієї роботи настав.


-----------------------

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1039513656.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua