Майдан / Статті  

додано: 18-12-2002
Нестор Мазепа: Memento
Вільний Форум Майдану

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1040164300.html

Думки за мотивами Майдану.

Час від часу проґресивне людство, представлене деякими учасниками форуму, заявляє: неважливо, що було -- треба думати як жити далі. Мовляв, це конструктивно, а інакше -- розкол і поразка.

Якщо задуматися, то це нагадує дядька, який ставши на граблі і діставши по лобі, міркує: неважливо, що мене зараз болить лоб, і не варто витрачати час на з'ясування чому -- треба думати як жити далі. Проте останньому SHарпу має бути зрозуміло: без ідентифікації об'єкта "граблі" та деяких його властивостей жодна кількість думання як жити далі не вбереже від нових ґуль від старих граблів.

Тим не менше, думок на тему "що не так?"на форумі значно менше, ніж "що робити?". Можливо, це пов'язано з переважанням "синтезаторів" над "аналізаторами" серед дописувачів. Тим важливішою є поява тут думок сучасних письменників, які, іноді аж до "мистецтво заради мистецтва", за своїм складом розуму зазвичай є чистими аналізаторами.

Декого з тутешніх відвідувачів просто розлючує неконструктивність всяких андруховичів, а їхні нарікання, що у нас не так як на Заході, трактуються як комплекси перед Заходом. Але справа тут не в Заході. І не в Андруховичеві, бо марно чекати від дзеркала, що воно помиє твою брудну пику -- його справа відобразити.

От Чучхе виводять із себе фрази на кшталт "в нормальних країнах крани не протікають". Чучхе рефлекторно огризається: неправда, протікають і в нас і в них. Насправді ж такі нарікання можна почути й від людей, які ніколи в житті не бачили, чи протікають крани "у них". Тому фразу, від якої нервується Чучхе, слід розуміти так: "у нас ненормальна країна, бо в нас протікають крани, а це ненормально". Захід у цьому контексті виступає просто як реально існуюча норма.

Якби не було Заходу, Чучхе з Кучмою би просто кричали: коли протікають крани (цензура) -- це нормально. В Московії, наприклад, так і кричать: мовляв, то не дикунство, а особлива азіопська цивілізація. Але безпосередня близькість України до Европи примушує змінити формулювання на: "у них" теж протікають крани (є цензура).

І ця брехня добре розтиражована й часто повторювана може й спрацювала б. Але тут вилазить Андрухович, і каже "таки в них не протікають крани, щойно перевірив". Письменник як дзеркало показує народу немитість його (народу) писка, повторює вголос те, що кожен тихенько бурчить собі під ніс про крани й туалети.

Ну й що тут зробиш? Духовні батьки Чучхе мають на то чітку відповідь: нет челавека -- нет праблеми. Недарма ж Голодомору передувало Розстріляне Відродження. Ну, але оскільки нині вбивство таки злочин, а не мера саціальнай защіти, то лишається лише репетувати:
-- Брехня! Течуть у них крани! І демократії в них ніякої нема!
або
-- Та погане з Андруховича дзеркало! Ми його не читаєм, і дуже задоволені протікаючими кранами! То лише галицюкам якісь нормальні крани подавай!

Отже, побачили ми в люстерку свою немиту пику з ґулею від граблів. Тепер саме час замислитися, а звідки ж узялася тамта ґуля. Шо сі стало? І тут виявляється цікавий хвакт: нічого не пам'ятаємо.

Нє, ну не так шоб зовсім нічого. Пригадується, ходили на Царгород, потім почубилися з ляхами, а потім хильнули з москалями чогось міцного, їхнього, потім ... о, потім не пам'ятаємо! Прокинулися ж бо щойно, і на лобі ґуля.

Боже, нащо було тілько пити? Благо хоч москалі кажуть, що в них усьо на камеру записано. Кажуть, приходив Захід і дав нам по лобі. А якщо нам там щось инше туманно пригадується, то мабуть галюни, треба терміново узгодити з москалями шоб бєз абід. Як же їм не вірити? Разом же бухали. Та й знову, диви, наливають, пропонують хильнути. Як вони пак той самогон звуть? Ага, "ресурсами". От що значить, щира славянская душа.

Отака кумедна ситуація. Точнісінько як у того чувака з мерикацького кіна "Memento". Ніц не міг запам'ятати, бідолаха, і всі його використовували як лиш сі хтіли. Мож го було відлупцювати до півсмерти, а потім пити з ним на брудершафт. Йой, що там тіко з ним не творили. Раджу всім переглянути фільм. Або почитати історію України.

Пам'ятаю, Лейба Бронштейн щось там цинічно розводився, які українці довірливі, та як це має послужити справі всємірнай рєвалюції. В тому кіні теж такий їден був, падлюка. Але що його будеш робити, як пам'яти нема: доводиться вірити органам чуттів та добрим людям. Тобто нікому не вірити, бо ж як його без пам'яти розбереш, хто добрий.

Он Ромців батько так і казали: нікому не вір, Ромцю. Забув тілько пояснити чому: мовляв, така наша, синку, безпам'ятних, доля. А може вже й сам не пам'ятав, чому. Або боявся пам'ятати -- щоб чого доброго не згадати випадково якогось враґа народа серед власної родини. Останнє лише здогади, після прочитання дописів Пані.

Тамтой чувак із кіна намагався вийти з ситуації, розписуючи все своє тіло написами на згадку. Розумів бо, що єдиний шлях до раціональної поведінки -- пам'ятати минуле, що без пам'яти, без використання досвіду -- немає інтелекту. З нами складніше: ми цього не розуміємо. Тому допускаємо дискусії на тему, нащо нам українська мова або чи потрібне визнання УПА. Тобто, узагальнюючи, чи потрібна нам наша пам'ять. Тому маємо лише ґулі з написом "Ленин", чиїм походженням ніхто не цікавиться.

Звісно, зацікавлені сторони всіляко сприяють збереженню того стану безпам'ятства, бо ж дуже вже велика спокуса покататися на 50 мільйонах бездумних безмовних тварин. Як там Орвел казав, хто контролює минуле... Звідси й святкування річниці Днєпраґєсу без розкопок під його фундаментом.

Тому перш ніж матиме сенс думати, як жити далі, ми мусимо, наскільки лише можливо, згадати, як жили досі. І головне: навчитися надалі запам'ятовувати свій досвід, як нація. Те, що ми все ще не сконструювали свою національну пам'ять, показує досвід останнього десятиліття, коли продовжуємо пускати до влади бидло, на якому вже тавра ніде ставити.

Таким чином створення національної пам'яти, чи може, усунення безпам'ятства -- це необхідна умова виживання. Ризикну стверджувати що й достатня. Правильна політична система -- скоріше наслідок нормальної пам'яти. Принаймні, у наших сусідів, які зберегли пам'ять, немає проблем із просуванням уперед. Отже, наша мета -- Total Recall. Далися мені ті мерикацькі кіна.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1040164300.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua