Майдан / Статті  

додано: 26-12-2002
Богдан Олексюк: Хакери свободи
Богдан Олексюк

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1040898475.html

В Україні проходять парламентські слухання, присвячені питанням свободи слова і цензури. Тим часом хакери оголосили війну тоталітарним державам, в яких свобода слова придушується. Хакерство за політичними мотивами вже дістало свою назву – хактивізм.

Поява Інтернету, що електронними комунікаціями об’єднує людей понад існуючими кордонами, ознаменувала інформаційну еру. Суспільства стали відкритими для вільного доступу інформації, громадяни – більш інформаційно незалежними, оскільки самі можуть шукати, створювати і поширювати інформацію в різних формах, обмінюватися поглядами з іншими “електронними громадянами” глобального віртуального суспільства.

Інтернет створює великі можливості для просування ідей поваги до прав і свобод людини, їх захисту в різних куточках світу, де вони систематично й брутально порушуються. Через це Інтернет нерідко стає об’єктом зазіхань тоталітарних і злочинних режимів. При цьому порушуються фундаментальні права користувачів Інтернету на вільне електронне спілкування, приватність комунікацій і т.п.

Хакери ламають блокади, що встановлюються на Інтернет-серверах тоталітарних країн, надають доступ до програмного забезпечення, за допомогою якого можна переглядати заборонені в даній державі сайти, а також надсилати електронні листи. Хактивістів підтримують міжнародні організації, які борються за дотримання прав людини. “Хактивісти виконують функції стражів свободи Інтернету. Авторитарна влада може вбачити у цьому форму анархії, але ця діяльність служить зміцненню свободи і демократії”, - сказав Адам Козєль із Хельсінської Фундації Прав Людини.

Найбільше хактивістів рекрутується з навернених хакерів. “Я ламаю заборони і обмеження, бо мене обурює, що в багатьох країнах світу людям не дозволяють нормально жити, вільно спілкуватися і виражати власні думки. Хактивізм – це як комп’ютерна гра, де виграшем є збільшення свободи громадян Іраку, Саудівської Аравії, Ірану, Китаю чи Судану”, - говорить 25-річний Ян Кларк, співтворець Freenet Project – організації, що бореться за громадянські свободи в Мережі.

Китайська стіна

Найбільше обмежень в доступі до кіберпростору впроваджено у Китаї. Інернавтам тут заблоковано доступ до світових інформаційних сервісів, серед яких BBC і CNN. Вони не можуть зайти на сторінки організацій, які захищають права людини, наприклад Amnesty International. Заблоковані також сайти, створені китайською опозицією за кордоном. Якщо ж користувач Інтернету викликає адресу забороненого сайту, то ця інформація появляється на моніторі функціонера служби безпеки. Всі електроні листи, що проходять через китайські сервери, переглядаються. У вересні Китай відрізав доступ до однієї з найпопулярніших пошукових систем Google.

Джонатан Зіттрейн і Бенджамін Едельман, студенти права Гарвардського університету, створили сервіс, на якому можна перевірити які сайти є заблокованими китайською владою. 28-річний студент інформатики з університету в Торонто Нарт Вілленюв перехитрив китайських спеціалістів, які блокують доступ до сайтів. Він створив програму, за допомогою якої китайці можуть вільно й безпечно користуватися пошуківкою Google. Досить тільки вписати назву домена навпаки – www.elgoog.com.

Freenet, або антицензура
(детально про Freenet можна прочитати в статті "Майдану":
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_mai&key=1013093521 )

Хактивісти збудували мережу Freenet, завдяки якій можна обмінюватися файлами невидимо для цензорів. “Влади Іраку, Північної Кореї чи Китаю вважають нас своїми найбільшими ворогами, бо їм досі не вдалося заблокувати Freenet-у”, - говорить Сіулінг Цанг, яка є співтворецем цієї мережі. Інформація про порушення прав людини в Китаї з мережі Freenet доставляється також безпосередньо китайським опозиціонерам.

Протопластами руху хактивістів є свободівці з американської організації The Cult of The Dead Cow (Культ здохлої корови), яка вже тривалий час бореться за демократію і свободу слова. Сьогодні об’єднані в цьому русі хактивісти стараються координувати свою діяльність у світі. Вони, зокрема, поширюють програмне забезпечення, яке служить для опозиційної діяльності в Мережі.

Бюро свободи глобальної мережі
Голова Комісії внутрішніх справ американського Конгресу Крістофер Кокс подав проект закону, за яким має бути створене бюро свободи глобальної мережі. Ця інституція боротиметься з обмеженнями свобод в Інтернеті. Бюро диспонуватиме бюджетом понад 50 млн. доларів на рік. “Ми хочемо використовувати можливості, які дає Мережа в пропагуванні прав людини, свободи слова і демократії. Багато з тих, хто сьогодні добровільно ангажується в таку діяльність, може розраховувати на роботу в бюро свободи глобальної мережі, - говорить конгресмен Крістофер Кокс. – Я хотів би, щоб бюро відіграло таку роль у боротьбі з цензурою, як 50 років тому - Радіо «Вільна Європа» і «Голос Америки»”.

Свобода Інтернету в Україні

Сьогодні на розгляді у Верховній Раді знаходиться два законопроекти “Про телекомунікації”. Однак, в жодному з них не прописана незаконність перехоплення інформації і цензури в Інтернеті. Більше того, СБУ прагне провести закон про тотальний моніторинг інформації, яка проходить каналами Інтернету. Ситуація ускладнюється тим, що Україна однією з перших підписала міжнародну Конвенцію про боротьбу з кіберзлочинністю, а це відкриває широкі можливості для порушення приватних прав особи в галузі інформатики. Сьогодні ця Конвенція не має перспектив ратифікації у Верховній Раді, але вона є додатковим стимулом для наступу на свободу Інтернету в Україні.

Зважаючи на тенденції згортання свободи слова і демократії в Україні, Інтернет, який досі залишається острівцем свободи, має особливе значення для опозиційних і правозахисних організацій. Кількість користувачів Мережі невпинно зростає, тому свобода Інтернету починає становити загрозу для авторитарного режиму. До того ж, Інтернет-видання є важливим джерелом нецензурованої інформації для друкованих опозиційних видань.

Кажуть, Інтернет житиме доти, доки не з’явиться Закон про Інтернет. Такий закон, взагалі-то не має сенсу, бо ж в глобальній мережі інформація може вільно розміщуватися на іноземних серверах. Звичайно, необхідно прийняти розумний Закон про телекомунікації, але залишиться проблема щодо його виконання, адже Україна є ще далеко не правовою державою. Прецедентом закриття опозиційного Інтернет-видання є відома справа “Обкому”.
Отже, свобода користувачів Інтернету тісно взаємопов’язана з процесом побудови громадянського суспільства та демократичної правової держави. І наступ на вільне використання ресурсів Мережі означатиме тільки подальше згортання демократії і утвердження тоталітарного режиму.

Додаток

За інформацією організації “Репортери без кордонів”, ворогами Інтернету є:

Білорусь
@ Виключним провайдером тут є Белпак – фірма, що контролюється Міністерством внутрішніх справ. Зміст місцевих сервісів підлягає такій же цензурі, як і інші ЗМІ.

Бірма
@ Опозиційні сервіси і закордоні листи цензуруються. За ворожу діяльність в Мережі можна отримати термін від 6 до 15 років ув’язнення.

В’єтнам
@ Кожен, хто хоче мати доступ до Мережі, мусить зареєструватися в Міністерстві внутрішніх справ. Заблоковано доступ до міжнародних організацій, які контролюють дотримання прав людини.

Китай
@ Державні провайдери контролюють доступ громадян до Мережі, блокують західні і тайванські інформаційні сервіси, сторінки організацій, які пропагують права людини та опозиційні сайти. Міністерство громадської безпеки моніторить електронну кореспонденцію. В серпні цього року у в’язницях перебувало понад тридцять інтернавтів.

Ірак
@ Тут практично заблоковано можливість використання Інтернету.

Іран
@ Необхідний спеціальний дозвіл влади на відкриття Інтернет-кафе. Заблоковано доступ до кількасот сервісів.

Північна Корея
@ Громадяни відрізані від Інтернету.

Росія
@ Правозахисні організації стурбовані тим, що Федеральна служба безпеки змушує операторів Інтернету передавати їй усю інформацію, що проходить через їхні з’єднання. Коли ж хтось на це не погоджується, його відключають від Мережі і накладають високі штрафи.

Саудівська Аравія
@ В Інтернет-кафе реєструються дані про відвідувачів. Влада заблокувала майже 400 тисяч Інтернет-сторінок.

Сирія
@ Доступ громадян до Мережі обмежений. Відсилання електронного листа без дозволу може каратися позбавленням волі.

Судан
@ Sudnet, єдиний провайдер, цензурує усі з’єднання.

Сьєра Леоне
@ Влада не дозволяє діяльності опозиційних сервісів. Журналісти, що співпрацюють із закордонними Інтернет-сервісами підпадають під репресії.

Туніc
@ З 1998 року заблоковано доступ із території Тунісу до сервісу Туніського відділу Amnesty International.


В статті використано матеріали польського тижневика “Wprost”


Богдан Олексюк,
головний аналітик Інституту відкритої політики

“Самостійна Україна”, №47, грудень 2002

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1040898475.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua