Майдан / Статті  

додано: 04-01-2003
Олег Гіс: Боротьба підприємця-патріота з Тернопільщини
Майдан-Інформ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1041677516.html

Я - ОДИН ІЗ СЕМИ МІЛЬЙОНІВ ЕМІГРАНТІВ. Серед мільйонів, що покинули Україну за роки президентства Л.Кучми є й такі, як я Олег Гіс. Ось уже третій рік, працюючи до вимушеної еміграції керівником ВАТ "Підволочиський маслозавод", шукаю політичного притулку в Англії, рятуючись від Нестора Стефановича Миколюка - голови державної адміністрації в Підволочиському районі, керівника Львівської фірми "Агро" Б.В.Кочерган, всієї репресивної системи виконавчої гілки влади, що вибудувана Кучмою в Україні і Тернопільщині зокрема. Рятуюсь через те, що не погодився на співучасть у розкраданні майна акціонерів маслозаводу.

На підприємство керівником я прийшов у 1998 році,бо розцінив пропозицію Нестора Миколюка так, як зрозуміла б її кожна нормальна людина - треба підняти лежачий завод. Розумів поняття "треба" так, як вчила нас з братом мама-вдова - через християнську віру, через традиції українського патріотизму.

Завдяки довір"ю людей до мене - приватного підприємця, яке я завоював'я успішно займаючись збором молока і продажем його на молокопереробні заводи в інші райони області, (в тому числі на Козівський, яким вже володіла львівська фірма "Агро"), здавачі молока почали везти його на ВАТ "Підволочиський маслозавод".Так би мовити, під авторитет нового керівника - Олега Анатолійовича Гіса.

Справи пішли на краще швидко. Завод ожив, працівники почали отримувати непогану зарплату, бюджет району - вагому добавку, зменшувалась кредиторська заборгованість попередніх років.

Тому з часом, коли фірма "Агро" виявила намір прийняти участь у приватизації ВАТ "Підволочиський маслозавод" я розцінив її наміри однозначно - бажання наблизити сировинну базу до переробки і розширити сферу свого впливу. Але, побачивши методи, якими реалізовувалась ідея приватизації зрозумів - мені з ними не по дорозі.

Почалося з того, що в один серпневий день 1999 року в свому кабінеті голова райдержадміністрації Миколюк разом з Кочерганом і його напарником Олеськівим розкрили мені суть "приватизації": фірма "Агро" має купити 25% акцій підприємства за 25 тис.грн. і отримати до нього доступ, а моє завдання довести завод до банкрутства і створити перед фірмою "Агро" штучний борг "на папері", що давало можливість безоплатно передати їй завод. Пізніше, в розмові зі мною Кочерган "жалівся", що пообіцяв Миколюку 25 тисяч доларів, а також оплачувати по 0,02 копійки з літри молока.

2 вересня 1999 року керівництво Львівської фірми "Агро", Миколюк із своїми заступниками по райдержадміністрації Осінчуком, Глушиком, Дем'яненко, а також в купі з "авторитетним" керівником сільськогосподарського ТзОВ "Україна" із с.Скорики О.Крижовачуком вирішують провести збори акціонерів ВАТ "Підволочиський маслозавод". Оголошення в районну і обласну газети про призначення на 17 вересня 1999 р. зборів акціонерів ВАТ "Підволочиський маслозавод" дав директор дочірнього підприємства фірми "Агро" І.Худик ( сумнославно відомий ще з попередньої роботи керівником комбінату хлібопродуктів в Підволочиську).

Оскільки акціонери були скликані з порушенням Закону і на кожного з них чинився тиск керівництвом району О.Гіс, я як голова правління, виступив на зборах 17 вересня і відкрито розповів про наміри "приватизаторів". Моя ціль була прозора - підприємство на підйомі і при належній організації праці здатне самостійно вирішувати проблеми.

Коротко розповідати про те, що після мого виступу почалось важко. Було все: і погрози з боку "приватизаторів", що тепер я, Олег Гіс - "ходячий труп", і викручування рук з намаганням відібрати печатку, і цькування міліцією на чолі з заступником начальника райвідділу Н.Продеус і погроми службового кабінету з викраданням бухгалтерської звітності, і незаконні обшуки в помешканні і ще багато чого. На остаток, Миколюк використав начальника районної податкової міліції П.Шумило (людину пенсійного віку, яка обіймала займану посаду завдяки зв''язкам Н.Миколюка з керівництвом податкової міліції області) і … надали мені для підпису сфабрикований Акт перевірки стану фінансово-господарсьої діяльності підприємства, власне перевірка якого мала відбутись тільки через декілька днів! Я фальшивки не підписав.

12 листопада 1999 року провели нові збори акціонерів ВАТ "Під- волочиський маслозавод". В цей раз "підготувались" як годиться: заздалегідь виготовили нову печатку, з допомогою місцевої міліції і представників фірми "Агро" не пропускали на завод мене - керівника, головного інженера, головного бухгалтера, інших працівників. Збори "освятив" своєю присутністю голова фонду держмайна Тернопільської області М.Шкільняк, а в президії сиділи на чолі з Н.Миколюком всі ініціатори "приватизації". Протокол зборів з наперед проставленими цифрами результатів "голосування" в користь фірми "Агро" був в присутності М.Шкільняка оформлений. Суцільна фальсифікація!

Шукаючи справедливості в коридорах влади, я неодноразово звертаючись в прокуратуру, міліцію але наштовхувався на стіну відчудженості, упередженості - абсолютного потурання Законів України. Вже пізніше, після опублікування майором Миколою Мельниченко аудіозаписів розмов Л.Кучми з підлеглими, зрозумів - миколюків районного рівня покривають керівники обласних адміністрацій, а їх, вірних служак Кучми - сам Кучма.

Показовим в цьму відношенні є епізод, записаний в кабінеті Кучми орієнтовно в лютому 2000 році ( епізод 2.3: "Кучма - Потебеньку по Тернопільській області" ,www.pravda.com.ua 1.02.2001 р.) :
"-Я попрошу Потебенька по сотці, або по прямому… Я вас вітаю, Михайло Олексійович, в Тернопільській області Збруєвський район є.(Чути голос голови Тернопільської облдержадміністрації В.Коломийчука, який поправляє Кучму, мовляв не Збруєвський а Зборівський район - Авт) . Зборівський ето самоє. Зборівський район, глава адміністрації, він був колись директором птахофабрики. Сьогодні прокуратура піднімає питання в нього зловживання на 12 тисяч грівен, так на цілий район скандал і так далі… Ні 12 тисяч. Район, кажуть, дуже росте… Ну дасте мені потім. Але поки що прить-то їм поумєрьте... "

Із березня 2000 року я в Лондоні.Першими моїми діями тут було звертання в державні установи з проханням надати політичний притулок. Очевидно, саме моя активність спонукала кучмівську репресивну систему посилати мені погрози і сюди, аби мовчав про те, що знаю. Як інакше можна розцінити оголошення, що з'явилось через півроку після мого виїзду з України в Тернопільській обласній газеті - друкованому органі влади під рубрикою "Їх розшукує податкова міліція".

Про замовність "справи Гіса" свідчить і таке. На десятку оголошень про розшук, що розвішені на стенді обласної податкової міліції в м.Тернополі тільки про мене в розділі "Прикмети розшукуваного" крім антропометричних даних, подаються, такби мовити, "сутнісні" орієнтири:" За характером хитрий, діловий, користолюбивий, схильний до обману та шахрайства. Володіє широким колом зв'язків в Хмельницькій, Чернівецькій та інших областях України."

Погодьтесь, красномовна характеристика. Тут на Заході давно знають, тай в Україні все більше людей розуміє - якщо влада обливає людину брудом, то значить ця людина небезпечна для влади, а не для народу України!

За час вимушеного перебування за кордоном померла від знущань і несправедливості моя одинока мама. Я не зміг провести її в останню путь. Але обіцяю, обов'язково повернуся в Україну і дам свідчення про злочини, що мали місце на Підволочищині, справедливому українському слідству. Документи, аудіо записи, тощо, що в мене на руках багато про що розкажуть…

04.01.2003 р.

Олег Гіс , 35 років, із Лондону, Великобританія.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1041677516.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua