Майдан / Статті  

додано: 19-01-2003
Марічка Галабурда–Чигрин: У пам"ять Сергія Набоки
Майдан-Інформ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1043008956.html

Сьогодні, в неділю 19.1 ранком на телевізійній станції CNN, у друкованому тексті на телевізійному екрані появилася невиразна вістка про те, що в готелі знайшли мертвого одного з найвідоміших журналістів України. Де знайшли і кого, прізвища не подавалося. Мене та вістка непокоїла.Чекала її повторної появи…Побігла до телефону, і попросила племінника свого Маркіяна відкрити Інтернет і подивитися чи є така вістка і чи подане прізвище.

Коли почула Сергій Набока, я попала в плач.

І знов сльози, і знов питання ЧОМУ і знов і знов завалюється мій світ…А в голові, в мозґах не мов молотком б’ється-вистукується поняття – вбили, замордували…Я ніяк не повірю, в версію тромбози, не в тих обставинах в яких Сергій знаходився…Не вірю…ВБИЛИ йнакше я тої вістки не сприймаю…
В Україні смерть відомих журналістів надто якось вигідно вияснюється. Повісився, зник, ніхто не бачив, а в здорового Сергія Набоки – тромбофлебіт. Так, так… Повторююся, я в цю версію не вірю! НІЯК! ВБИЛИ, хитро вбили… й напевно на замовлення.

Знайшли Сергія в готелі у Вінниці, куди він поїхав з колєґами з Радіо “Свобода” для підготовки циклу передач про Вінницьку тюрму, де ув’язненні на довічне в’язні…

ХТО для мене Серґій НАБОКА, що я розстроєна, заціпила зуби й не можу собі місця знайти в хаті. Дуже хочеться поїхати в Київ на Його похорон, та не можу. В мене вийшов паспорт, а новий буде аж 30.1.

Ті з Вас, що реґулярно слухав мої радіопередачі з радіостанціж СБС в Сіднеї повинен собі пригадати, що Сергій Набока подавав нам в Австралію - вісті і коментарі про події, які відбувалися в Україні. Його і чути були по Радіо “Свобода”.

Сергій Набока – київський журналіст сидів в тюрмі від 1981 до 1983 за антирадянську пропаґанду. Після звільнення працював в одному з київських ґастрономів. Був головою Українського Культурологічного Клюбу, редактор ґазети Української Гельсінської Спілки, потім УРП, Голова Української Незалежної Інформаційної Спілки Республіка, УНІАР, яку ми, українці Австралії також фінансово підтримували, бо з 1989 року та УНІАР постачала нам в Австралію почерез мене вістки не тільки на радіо, але і для Вільної Думки і до недавна ще для Церква і Життя.

Сьогодні перед мною немов фільмом пробігають ось такі картини:

Коли я вперше в травні 1990 року приїхала до Києва, Сергій зустрів мене й Толю Доценка на Київській залізничній станції і таксівкою завіз до помешкання панства Ріти і Бориса Довгань, в яких я перебувала й підчас свого другого побуту в Україні. Пояснив мені, що пані Ріта приятелька Василя Стуса, Вячеслава Чорновола, що вона членка УККлюбу.

Сергій Набока, обов’язково з люлькою в устах, відкрив мені київський журналістичний світ. Всі його працівники УНІАР стали мені близькими. Разом ми ходили до Верховної Ради, були на Зїзді РУХ-у, УРП. Разом були на студентській голодовці, переживали і подавали вістки про приїзд Патріярха Мстислав, суд над Ст. Хмарою….Подавав Сергій мені детальні вістки про останні Президентскі вибори…Де він мене тільки не водив, там, де я би в інших обставинах ніколи би й не була…

Був присутнім на презентації моєї книжки в Києві. Там Його запізнали мій тато, сестра Надя й племінник Назарко…

Що ж, згинули в загадкових обставинах в Україні багатьох журналістів, між ними кількох, яких я знала, але нікого не знала так добре як Сергія – він був справжний друг! Й з моєї голови не виходить страшна думка, що Його вбили. Кому він був невигідним? Кому він мішав не так важко додуматися!…

І знов в Києві будуть гудіти прощальні дзвони. І Славитуч запитає черговий раз – чому навколо такий сум..І знов над могилою збируться друзі ще молодого Сергія – родився він 1955 року. І знов сльози матері, дружини і дочок…

Коли я останний раз була в Україні Сергій Набока й його колєги з УНІАР були на прем’єрі фільму “Карпатське Золото”. Підчас прийняття після показу фільму Сергій у якісь хвилині, у присутності поета Дмитра Павличка розчулено сказав такі слова: “ Д’якую тобі, Марічко, що ти є й д’якуємо тобі, що робиш для України!”

Сьогодні з Бельгії в день Водохрещя повторюю Його слова:

“Д’якую Тобі, Сергію, за те що Ти робив для України, д’якую за те, що відкрив мені журналістичний світ Києва, збагатив моє життя. Я Тебе ніколи не забуду!”

Хай ці слова будуть трояндами на могилу Сергія! А Іні, дітям і всім друзям моє глибоке співчуття з приводу важкої втрати! Сумую разом з Вами!
Київ для мене ніколи вже не буде тим самим без Сергія, без Чорновола й інших, які траґічно загинули, яких вбили…

Вічна Йому пам’ять!

МАРІЧКА ГАЛАБУРДА-ЧИГРИН
Бельгія 19.1.2003 годиня 14.15

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1043008956.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua