Майдан / Статті  

додано: 10-02-2003
Бегемот Замбезький: РАНОК ВЕЛИКОГО ПРІОРА

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1044875736.html

РАНОК ВЕЛИКОГО ПРІОРА

Ранок був похмурим, як то нерідко буває взимку. Скажено тріщала голова. Палаюче нутро підказувало, що то не тільки погода, але й учорашній бенкет, присвячений прийому нових членів, також додав адреналіну. Ох, тяжко, тяжко починається цей день!

Великий Пріор, не в силі піднятись, продовжував лежати і пригадувати вчорашні урочистощі. Посвячували п'ятьох - чотирьох в шевальє і одну в кавалєрствені дами. Все було як завжди: пихаті, самовпенені та самозадоволені обличчя неофітів, стримано-урочистий та поважний вигляд Великого Канцлера, що простягує меча, тиха музика органу та слова клятви. Потім затишний окремий зал у "Старого Томаса", шампанське і ... На цьому спогади якось розпливались і переходили в тупу і всепроникаючу біль. "Боже, ну скільки разів зарікався не пити "Одесу"! - заволав в думках Великий Пріор і рішуче піднявся з ліжка. Давно вже так не закладали, останнього разу в травні, коли Великий Магістр висвятив Великим Пріором Вірменії Мхачіка з наданням йому права заснувати Великий Пріорат на своїй батьківщині.

Було таки вже добряче по десятій. Тайка, нещодавньо прийнята у кавалерствені дами на шару, зварила каву і накривала сніданок. "Там якийсь факс прийшов," - чарівно посміхнулась теледіва і невимовним рухом плечика пока- зала в сторону кабінета. Якось недобре тьохнуло серце, але Пріор пересилив себе і підійшов до телефону, - "ну ось, як в воду дивився," - подумав він, побачивши герб та печатку Великого Магістра. Послання було, як завжди, лако- нічним: "25 кусков по Вестерн Юніон! Вел. Маг." "Ну, говнюк, вже настучав, - подумав Його Святість про Канцлера, - сука! Ну стривай, скажу шевальє Кравченко, він тобі голову відріже, падло! Думав хоч цього разу забрати всі п'ятдесят кусків, у-у-у гнида, достучишся ти в мене!"

Треба сказати, що Великий Пріор, якщо чого-небудь ще боявся в цьому житті, то це Великого Магістра. Пригадалась нещодавня історія з Великим Пріором Сербії і занило серце. "Святий Станіслав! Спаси і помилуй мя," - перехрестився Пріор. Сумний плин думок перервав біп факсового апарату. "Ну, що за чорт, не терпиться йому, напевне з готелю викидають!" - подумав він відриваючись від запашної кави з круассанами, що так чудово навчилася випікати Тайка під час останньої подорожі до Канн. Але цього разу факс був не від Його Екселенції, а від Його Величності короля Олелька-ІІ. "А-а, конкуренти," -іронічно посміхнувся Великий Пріор і, відразу заспокоївшись, повернувся з листком до столу. Його Величність рукою Його Святійшества Митрополита Карпатського пропонував з'їхатися на самміт для обговорення співпраці во благо і в ім'я багатостраждальної неньки України та її працелюбного народу. "В рот тє параход," - процідив Великий Пріор і, зім'явши листок прийнявся намазувати масло на черговий витвір Тайчиного та французького кулінарного мистецтва.

Якщо вже бути до кінця чесним, то це Олелько разом з Митрополитом були першими на цих теренах, хто почав залучати новоутворену еліту молодої держави до благородних традицій лицарства та служіння добру, Богу і народу. Ще в середині дев'яностих Його Величність посвящав у графи та барони найдостойніших синів та доньок цієї землі. Але, - хто робить першим - той припускається і найбільше помилок. По-перше, Його Величність Олелько Другий ніяк не міг розтлумачити, чому, власне, він другий і, хто був першим? По-друге вже зовсім було неясно, а хто ж був королем України до славної династії Олельків? По-третє, без розмаху працювали Його Величність та Святійший Отець, все більше в провінції серед затурканих начальників обласного та районного рівнів. Ну які ж вони в біса барони?!

"Дилетанти, - вдруге процідив Великий Пріор і добавив до кави ще трошки вершків, - Не те що Його Екселенція Великий Магістр! Ото голова! Розмах! Ну, що тут скажеш, кров дається взнаки. Авторитет у третьому поколінні! То вам не хухри-мухри!" "Слушать сюда, салага! -сказав Його Екселенція після тих сумних подій у Варшаві, - "Дранх нах остен, цюрюк до рідних пенатів! Начінать будєм сверху в ніз, панятна?!" І, що ви думаєте? Відразу посвятив у шевальє першого президента аборигенів та й ще одного президента, ну того, що по науці. "Оце був цирк, - Пріору пригадалися події трьохрічної давності, - Ну, той перший президент, він селюк, з ним все ясно; йому лицарством, як копченим оселедцем перед носом помахай і він готовий, йому голка в сідницю не лізла коли Пріор на нього меча прикладував. Бидло. А от другий, признатися здивував. Він бо ж з інтелігентної сім'ї, його батько ще за Його справжньої Величності Миколи ІІ професором був!" Пріор, сказати чесно, таки добряче перелякався, коли його в цій, прости Господи, лицарській ганчірці побачив. "Ну, -думав, - звіздець прийшов ще не почавшись! Зараз він мене на стайню пошле, або ще кудись подалі." Але обійшлося, що не кажіть, а вісімдесят років такого соціалізму і ще десять такої незалежності кого хочеш в худобу перевиховають.

Потім стало легше. Другим заходом посвятили в кавалерствені дами Людку - жінку діючого вождя аборигенів і все, клієнт пашьол косяками. Вони тепер з Великим Магістром нічого не бояться. "Нам тепер всьо по барабану! - продовжу вав в думках Пріор і затягнувшись ранковою сигарою, поглянув на Вашерона, - Йо майо! Дванадцята! А в першій обід з прем'єром,"- двічі судимим рецидивістом, що планувався найближчим часом на номінацію. Потім аперетив з головою АП, теж судимим і теж кандидатом. Далі вечеря зі спікером - вже шевальє і ще несудимим. "Хоч кінець дня проведу в пристойному товаристві," - з полегшенням зітхнув Його Святість і з цікавістю придивився до кругових рухів кавалерственої сіднички, що саме закінчувала пибирати зі столу.

Рівно опівдень Громадське радіо передало заяву опозиції про існування буцім-то масонської ложі, що об'єднує більш ніж триста найвищих посадовців, включаючи екс-прем'єрів, колишніх та діючих силових міністрів, президентів, - коротше всіх, кого аборигени щоденно бачать і чують по Брехунчику. Зненацька сильно занило серце, як тоді перед тими подіями в Варшаві, коли польські лохи дізналися, що Його Екселенція Великий Магістр має таке саме відношення до Його Величності Станслава-Августа Понятовського, як Його Величність Олелько-ІІ до Ярослава Мудрого. Боже, як вони тікали! За кермом сидів сам Великій Магістр, в миру колишній водій таксопарку в Сокольніках, по кличці Юлік Сокольніцкій і вижимав з мерса всі його сто сорок конячих сил. Позаду - Великий Пріор, тримаючи лівицею скриньку з орденами і правицею - берету, готуючись дорого віддати свою цноту та свободу. В ар'єргарді на кадживі, розмахуючи лицарським мечем, нісся Найдостойніший Канцлер, прикриваючи відступ за всіма правилами військового мистецтва. Кинувши мерса та кадживу при вході до другого терміналу Варшавського аеропорту, керівництво Ордену все-таки встигло на рейс до Відня, хай славиться ім'я твоє Святий Станіславе, наш рятівник та заступник!

Великий Пріор запалив другу сигару поспіль, що свідчило про неабияку знервованість. Тайка запопадливо принесла чисту попільничку і тихесенько пішла перевдягтись до телеефіру. Гострий розум Його Святості швидко та всебічно оцінив ситуацію, що склалася і прийшов до висновку, що хвилюватися, власне, нема чого. Набравши номери барона міністра внутрішніх справ, мілорда голови СБ, та шевальє Піскуна Пріор короткими вказівками направив діяльність силових структур у потрібному дла захисту честі та достоїнства державних службовців напрямку. Кавалерствена Людмила була, як і завжди, вже в курсє і вже займалася роботою з пресою, а також із ще непроспавшимся після вчорашнього Батьком нації. "Нічого тут звиздіти, - подумав Його Святість про опозицію, - самі в пушку, - пригадав він шевальє колишнього міністра транспорту, а тепер волею незбагненої долі активного опозиціонера,- Прийдете до влади і вас посвятимо!" Великий Пріор встав з-за столу, вдягнув піджака від Версачі. Тайка з любов'ю пройшлася щіточкою по плечам та спині обожнюваного мужчини, натерла рукавом халату Командорський Хрест на мужніх грудях, поцілувала і провела до ліфту. День мав бути напруженим і, по-перше, слід було негайно завернути до Вестерн Юніону, бо Великий Магістр жартів не толерує, особливо коли йдеться за капусту. Як той козел, б'є рогами без попередження і відразу в пах! Святий Стаську, спаси і помилуй!

І тільки звертаючи з Андріївсько спуску на Хрещатик, Великий Пріор раптом зрозумів: "Це кінець!" І справа не в тому, що засудять за шахрайство, ні. Ну хто, скажіть на милість, може тут засудити? Свої ж шевальє?! Справа в тому, що засміють!! І засміють не його, Великого Пріора, а цих самих шевальє! Знову шалено занило серце. Його Святість, маючи непересічну фантазію, вде бачив, як регочуть секретарки в кабінетах, прибиральниці - в туалетах, пішоходи - в переходах і на зупинках. Регоче Робертсон в Брюселі, Солана в Страсбурзі, навіть той дебіл, що будь за шо хоче з Іраком воювати, теж втирається ковбойським капелюхом і тріщить свої конячі зуби. А пацани цього не люблять! Великий Пріор, як ніхто інший, у курсі нравів еліт мололих демократій. Не буде ні суду ні слідства, взагалі не буде ніякого шуму. Буде тихо, як на цвинтарі, і дуже, дуже боляче, і дуже довго, і все - більше нічого вже не буде.

Мелодійно задзвонив мобільник. Великий Магістр був, як завжди, лаконічним: "Делать ногі!" Ось тому Юлік і Магістр, що там у Відні метикує за всіх швидше, ніж кожен з них на місці! Мерс різко пішов направо вгору мимо Оперного до квартири Великого Пріора. Пульс був рівним, думки - чіткими і закінченими: "Забрати з дому скриньку з орденами та Кавалерствену Секретарку Ордену, власна жінка все ж таки! Потім забрати меча та Канцлера. А може цю падлу залишити вовкам на обід? Ні, Магістр такого не подарує! І ще встигаю на віденський рейс. Шлюшці Тайці подзвоню з аеропорту."

В першому класі наливали "Одесу", знову почала боліти голова, але серце відпустило. "І цього разу пронесло, дякуючи йому, Святому нашому Покровителю", - кріз напівдрьому плили думки Паші Вялого. Таке було поганяло Великого Пріора в банді Юліка Сокольніцкого, коли вони промишляли гоп-стопом в одноіменному парку Першопрестольної і кідалі на бабкі лохів на перших автомобільних базарах.

8.02.2003

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1044875736.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua