Майдан / Статті  

додано: 17-02-2003
Майдан-Інформ: Огляд заходів протесту 17.02 проти святкування ювілею Щербицького

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1045518877.html

У Національній Спілці Письменників України відбулася прес-конференція “Державне відзначення Щербицького: назад до епохи репресій та русифікації?”. На ній виступили відомі дисиденти – Левко Лук’яненко, Василь Освієнко, Юрій Бадзьо, а також Голова Спілки письменників Володимир Яворівський.

У розданому журналістам Зверненні колишніх дисидентів та відомих громадських діячів до вищих органів державної влади України йдеться про те, що затверджений віце-прем’єром з гуманітарних питань Д.Табачником план заходів з відзначення 85-го дня народження В.Щербицького, виконавцями якого призначено Мінкультури, Мінфін, Мін’юст, Мінекономіки, Держкомінформ, Держбуд, Київська МДА тощо, є нічим іншим як переворотом в гуманітарній політиці нашої держави.

Відкриваючи прес-конференцію, Л.Лук’яненко познайомив журналістів з розпорядженням щодо державного відзначення ювілею Щербицького, підписаними віце-прем’єрами з гуманітарних питань В.Семиноженком та його наступником Д.Табачником. “Коли би мова йшла про одного лише Щербицького, то це нас би менше турбувало, але ми спостерігаємо, власне, цілу політику. Ця політика виявляється в тому, що керівництво – Адміністрація Президента і наші урядовці на найвищому рівні узялися відзначати діячів Української радянської соціалістичної республіки".

"Сама ця позиція означає, що вони не хочуть прийняти українську національну ідею, що вони не хочуть прийняти нашу державність. Бо кожен із цих людей є символом. Щербицький без сумніву символізує опупаційну адміністрацію і колишній стан окупації України. Він (...) вислужувався перед Москвою і в цьому вислуженні зайшов настільки далеко, що завдав величезної шкоди Україні. Він активно поборював борців за національну свободу. ...Я міг би перерахувати тут десятки і десятки випадків, коли він активізував арешти людей, які боролися за свободу... Ось на цій боротьбі проти борців за волю України він собі кар’єру і робив дуже завзято.”

Акції планомірної русифікації В.Щербицького доходили до того, що, як згадував Лук’яненко, українські школи цілих районів, наприклад, у Запрорізькій області, насильно, попри протести батьків, переводили на російську мову прямо посеред навчального року.

“В.Щербицький діяч не України, а діяч Москви в Україні, для того, щоб Україну ... русифікувати” та витворити єдиний радянський народ. “Щербицький все робив для того, щоб це реалізувати. Таким чином, відзначення його роковин є спроба легалізувати імперську політику на Україні, це є спроба принизити саму нашу державність ... це є шлях повернення під владу Москви”.

Л.Лук’яненко нагадав, що В.Щербицький наслільки був далеким від всього українського, що навіть у тому виключному випадку, коли він змушений був виступати українською мовою – текст того виступу готували російськими буквами та з відповідними наголосами.

На думку тричі репресованого працівника харківської правозахисної групи Василя Овсієнка ці святкування – перетворення України на УРСР. Овсієнко вказав на подібність гасла “Кучму геть!” та “геть Щербицького!” в останні півтора роки правління останнього. Василь Овсієнко продемонстрував журналістам ключі від камери, де загинув В.Стус, а також арештантські роби українських дисидентів, елементи радянського колючого дроту та власний лист до В.Щербицького, написаний у 1976 р. з приводу фабрикування кримінальної справи проти нього.

В.Яворівський як колишній голова парламентської комісії з розслідування Чорнобильської катастрофи зазначив, що Щербицького попереджали, що саме на день 1 травня 1986 р. буде найбільший радіаційний фон у Києві, але керівник КПУ свідомо вивів людей на демонстрації. На думку Голови Спілки письменників одного лише “першотравневого ” злочину Щербицького достатньо для навіть посмертного засудження такої людини в будь-якому нормальному суспільстві.

Віталій Корж нагадав, що син Щербицького був бандитом та наркоманом (тоді, коли ніхто не знав слова "наркотик"). Для охорони безпеки "диттєдіяльності" такого високопоставленого сина знадобився цілий відділ КГБ.

На думку дисидентів відзначення ювілею Щербицького це все одно, що чехи відзначали б ювілей Новатного, а поляки – Ярузельського.

Лук’яненко заявив, що УРП “Собор” та інші патріотичні організації “будуть робити все для того, щоб не дати підняти те радянське, що ватре засудження, бо це повернення в минуле”.

Пізніше вдень, як і було заплановано в урядовому розпорядженні, відбулися урочисті “збори громадськості”, точніше оновленої партійної номенклатури за участю депутатів з “більшості” в приміщенні Національної філармонії.

Молодіжні організації проводили пікетування, тримаючи в руках 14 портретів представників української національної еліти, зокрема, В.Стуса, В.Марченка, О.Тихого, Патріарха Володимира (Романюка) та ін. репресованих або знищених за правління Щербицького. Учасники молодіжного пікетування в знак солідарності зачитували в мегафон звернення Лук"яненка та інших дисидентів, яке було оприлюдене на прес-конференції в спілці письменників.

Деякі “гості” виставки та запрошенні на урочистий концерт у філармонії, що приїжджали на іномарках та були вишукано одягнені, казали одне одному, дивлячись на замерзлих студентів “Вот, держимся – на зло этим!».

Водночас, обтяжені дорогими хутрами та орденами, важливі гості не витримували прямого погляду пікетників і уникали контактів з ними, чого, однак, не робили присутній там керівник СБУ по м. Києву та його підлеглі...

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1045518877.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua