Майдан / Статті  

додано: 08-03-2003
Анатолій СИСОЙ: Пробач нам, Тарасе-батьку!
Газета "Антенна", Черкаси

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1047157025.html

Пробач нам, Тарасе-батьку!

Анатолій СИСОЙ, "АНТЕННА"

"Славних прадідів великих правнуки погані" - це про нас, нині сущих в Україні. "Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають" - це також про нас. "... Люде, люде! За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте" - і це про нас, зокрема тих, хто за 20 чи 30 гривень продавав свій голос на минулих виборах.

Ось уже кілька років поспіль у дні Шевченківських березин ми, "антеннівці", намагаємося поглянути на українське сьогодення крізь пристрасні кобзареві рядки і все більше переконуємося у тому, що поетові пророцтва сьогодні збуваються майже стовідсотково. Взяти хоча б ось ці слова: "... Заснула Вкраїна, бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла, в калюжі, в болоті серце прогноїла. І в дупло холодне гадюк напустила, а надію дітям в степу оддала".

Якби-то ми не творили з вічно живого Тараса бронзово-кам'яного ідола, а уважно прислухалися до його застережень, порад і закликів, може б, і не зробили стільки помилок та гріха за роки незалежності. Просив же він українців усіх поколінь, що жили після нього: "Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте, в останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть". Та, на жаль, більшість його нащадків залишились глухими до цього прохання. Інакше були б ми на своїй землі господарями, а не попихачами у "ефективних інвесторів" з чужих країв: "Мовчать гори, грає море, могили сумують, а над дітьми козацькими поганці панують".

У 2005-му році в Україні буде скасовано мораторій на вільний продаж землі. Хто ж купить її? Може, селяни, яким роками не платили заробленого, чи міська голота - безробітні або базарні реалізатори, чи вчителі і лікарі з мізерною зарплатою? Швидше за все буде так, як за Шевченком: "Степи мої запродані жидові, німоті, сини мої на чужині, на чужій роботі".

Якось в одній із столичних газет натрапив на фотознімки наших державних зверхників, генералів, міністрів-силовиків, генпрокурорів тощо в обладунках і брязкальцях ордена Святого Станіслава, влучно охрещеного журналістами "українським СС". Тупі, самовдоволені фізії та порожні очі зразу ж підняли з глибин пам'яті наступні Шевченкові рядки: "Раби с кокардою на лобі! Лакеї в золотій оздобі... Онуча, сміття з помела...". Їм би прислухатись до поетового застереження, "що крикне кара невсипуща, що не спасе їх добрий цар, їх кроткий, п'яний господар". Та де там, засліплені владою і жадобою власного збагачення, вони "... ще лічать гроші уночі, без світла лічать бариші, щоб не побачили, бач, люде".

Велику частину нашої редакційної пошти становлять листи, у яких йдеться про судову тяганину, упередженість суддів, несправедливі вироки і ухвали. Тема корумпованості багатьох "служителів Феміди" вже справді нав'язла в зубах. Саме їм ми пропонуємо відповісти на таке Кобзареве запитання: "Допоки будете стяжати і кров невинну розливать людей убогих? А багатим судом лукавим помагать?".

Вишукувати аналогії між тим, про що писав свого часу Шевченко, і тим, що ми бачимо в нинішній Україні, можна до безкінечності, але, на жаль, газетна площа обмежує наші можливості у цьому. Проте не можна обійти того незаперечного факту, що поет свої сподівання на одужання рідного краю пов'язував не з панами, які "скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли...", а з простим трудовим людом: "Роботящим умам, роботящим рукам перелоги орать, думать, сіять, не ждать і посіяне жать роботящим рукам". Він і Господа благав: "Робочим головам, рукам на сій окраденій землі свою ти силу ниспошли".

В останні роки Шевченківські дні у березні супроводжуються спалахом спротиву тих, хто не хоче жити у брехні і облуді, кому печуть серце вогненні Тарасові слова: "Страшно впасти у кайдани, умирать в неволі, а ще гірше - спати, спати і спати на волі...". Нинішня весна не буде винятком, і ті, кому небайдужа доля Вітчизни, знову вийдуть на вулиці, щоб протестувати проти влади, у якої українського хіба що назва. Нехай же їх надихає оце Кобзареве пророцтво: "Діла добрих оновляться, діла злих загинуть".

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1047157025.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua