Майдан / Статті  

додано: 09-04-2003
Олесь Доній: Вбивають Нашу Україну

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1049902809.html

Ранок почався з повідомлення про смерть Сашка Кривенка. Перше спонтанне відчуття — це те, що нас відстрілюють. Ні, я не вірю в ніякі масонські або владні змови про список осіб, що підлягають фізичній ліквідації. Це була б вже повна параноя. Просто у голові відразу прострелило: В'ячеслав Чорновіл, Анатоль Лупиніс, Олександр Ємець, Георгій Гонгадзе, Сергій Набока,а тепер і Сашко Кривенко. З кожною новою смертю наростає усвідомлення моєї персональної втрати. Втрати Нашої України, втрати Моєї України. України української, України, що бореться...

З усіма ними я познайомився в період 1988-1990 років-в період боротьби за незалежність України При всій своїй несхожості, різниці темпераменту та бачення майбутньої України - всі вони були БОРЦЯМИ. Не хочу нікого ображати з нинішніх політичних діячів, але абсолютну більшість з нинішніх лідерів партій і блоків я не зустрічав в той революційний період. Ті, хто зараз з успіхом репрезентують позицію чи опозицію як правило або сиділи у другому компартійному ешелоні, або стояли осторонь і вичікували на переможця. Тих, хто БОРОВСЯ, не злюбили ані перші, ані другі. "Колишні" не можуть вибачити їм, що жменька "націоналістів" зламала їхній усталений спосіб життя, а "новітні" не можуть їм вибачити власну трусіть в період революції. Тому "борців" і відстрілюють. Ні, ніхто персонально не тисне на курок. Відстрілюють обставини. Відстрілює саме політичний вектор життя, який обрала собі Україна. Просто тоді в 90-91 ми не добили той прогнилий лад, ми не здолали остаточно режим. Не змогли... Не стачило сил. Тепер ми пожинаємо плоди своєї слабкості. Тому можливо ми самі винуваті... Може не відстріл, а самостріл?

А Сашко якраз був з тих, хто боровся... Він встигнув не просто багато, він встигнув аж занадто... В спокійній обстановці навіть один з його проектів дав би можливість почивати на лаврах і стригти дивіденди. А у Сашка таких проектів було ого-го скільки.. Поcтуп і Пост-Поступ в консервативному Львові об'єднали все що могло дихати нестандартно і ліберально. В Києві просунутий молодняк полював за кожним числом газети. "Пік" показав, що може існувати і україномовний ілюстрований популярний журнал. Громадське Радіо стало форпостом об'єктивної (а в наших умовах, погодьтеся, це значить – опозиційної) інформації в радіоефірі. Не всі ставилися до Сашка серйозно. Деякі знайомі львів'яни казали, що основний плюс Кривенка-шефа це те, що він не втручається в роботу підвладного йому колективу. Дійсно, завжди було враження, що ти потрапляєш в дружню студентську тусовку, а не в відпрацьований механізм. Але насправді в усіх проектах Кривого (так, саме так поза очі всі ми називали Сашка) все крутилося, все працювало. І головне - все це не працювало до нього...

Він був нетиповим і типовим львів'янином. Нетиповим тому, що набагато більш м'яким, без цієї надмірної пихи. Сам Сашко це пояснював тим, що батьки з Поділля, а не з Галичини. З іншого боку був таки типовим льв'янином, бо навіть в Києві він їм залишався, був занурений у львівське земляцтво в столиці, а скількох поперетягав до Києва!

Він завжди посміхався. Здається він не вмів бути занудним. Як і Набока він ховав посмішку у вуса. Тільки у Сергія вона була завжди іронічно-саркастична, а у Сашка легка і безтурботна. З дівчатами він знайомився фразою: "Обережно. Від мене народжуються трійні". Почуття гумору вирізняло Кривого з сухої і занудної політтусовки. Будучи шефом радіостанції, він міг дозволити собі в ефірі стьобним тоном читати Тичину "На майдані коло церкви"..., будучи знаним журналістом, міг дозволити собі випускати разом з Павлівим прикольну "Енциклопедію нашого українознавства". Міг дозволити понатикувати порнокартинками редагований ним журнал. Міг дозволити дудлити разом з формально підлеглими пиво в офісі. Він міг собі дозволити... Він дозволяв собі багато, хотів ще більше, а міг і вмів ще з гаком...

Тому ця смерть не є випадковістю. В своєму старечому візку під теплою ковдрою і зі склянкою теплого молока мають більше шансів спокійно заснути ті, хто живе без надриву... Ті, хто мріяв про Україну, боровся за Україну і творить Україну, вмирають в дорозі.. Вони хочуть встигнути наблизити свою мрію, свою ідеальну країну.

Таких людей і відстрілюють. Відстрілюють всі.. Щоб не виділялися. Щоб не випендрювалися, щоб заспокоїлися.. І Наша Україна, Україна що боролася і продовжує боротися, катастрофічно зменшується. Бо не видно рівноцінної заміни. Коли ми пару років тому зорганізували комітет "За правду!"(а Сашко був одним з членів керівництва), то до найвищого органу з півтора десятка душ увійшов тільки один студент, а решта, ті, хто був студентом десять-п'ятнадцять років тому того таки періоду боротьби за Незалежність..

Чорновіл, Лупиніс, Ємець, Гонгадзе, Набока, Кривенко. Тепер тих, хто боровся за Україну, все менше і менше.. Хто прийде на заміну?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1049902809.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua