Майдан / Статті  

додано: 15-04-2003
Іван Гайдамака: Кораловий риф

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1050408980.html


Реформа запропонована Президентом України не лише дала змогу розпочати широку політичну дискусію з приводу майбутнього політичної системи суспільства а й підготувати країну до переходу а новий рівень. На рівень коралового рифу.

Хто хоч іноді стикався з цим явищем мав змогу пересвідчитися наскільки продуманою є ця система.
Зовні вона виглядає доволі аморфною і хаотичною. Корали подібні до м’яких гумових гілочок яких легко зламати проте поступово набираючи сил вони стають подібними до каменю. І тоді їх оводиться вирубувати сокирою від морського дна настільки міцними та твердими вони стають.

Те що зараз відбувається з нашою державою дуже нагадує цей кораловий риф. Коли зовні непомітні оку зміни, стають з часом системою, котра ніби цементує ці зміни у єдиний моноліт – владу. Владу
майже необмежену, не обтяжену жодними зобов’язаннями перед власним народом та майбутнім його поколінь.

Виявляється, що ми навчились бути байдужими до очевидних та волаючих за своєю неприродною дикістю речей таких як політичні вбивства, міліцейські тортури, здирництво податківців, хабарництво чиновників, розвій злочинності, наркоманії, алкоголізму, дитячої проституції...

Список буде безкінечним та цинічним за своїм змістом то чи можемо ми зараз мовчки зносити це.

Виявляється не тільки можемо, а і відверто переконані, а може це правильно так і повинно бути. Хоча може і не повинно, проте, хто його знає як краще...

А чи краще...?

Краще, коли упосліджені брудом “шестісотих” ми витираємо обличчя і
довго лаємось у слід. Або коли ходимо вулицями міст чи роздовбаним хрещатим сільським “хайвеєм” заспокоюємо себе словами “зато у нас нєт вайни”. Топимося у багнюці нашого буття затягуючи свої душі все глибше і глибше.

Невже це ми. Ми котрі так і не навчились коритися поневолювачам гнучи спину. Ми котрі у вирі революцій та воєн, репресій, голодоморів, геноциду й русофільства зберегли свою душу будемо скніти зараз.

Ні напевно, що ні. Ми маємо шанс має його через нас і Україна нам не багато треба, лише порятувати себе і свої душі від байдужості та зневіри. Від засилля тих кого ми скрізь зціплені зуби кличемо “хазяї життя”. Але не до сокири кличу вас, а до почуття власної гідності та значущості кожного перед обличчям історії.

Кожен з нас має зрозуміти, що вміти захищати свої права перед безправ’ям, робити те що вимагає серце, а не шлунок. Це є не безглуздий подвиг, а повсякденний обов’язок нас як громадян. Ми маємо робити те що чекає від тебе твій знедолений товариш, твоя убога матуся, твій старенький
хворий батько, твої нікому непотрібні племінники, батьки який не мають долярів на інститут. Тобі мають снитися щоночі очі тих хто вже ніколи не встане з колін, не встане з домовини і не розповість хто є справжнім лихом для України її “рудим прокляттям” її “космічно - технократичним
викиднем”.

Це твоя земля, це твої багатства навчися бути сильним та мужнім. Гуртуймося навколо одне одного, допомагаймо один одному боронитись від цих тарганів хто порадою, хто п’ятаком, а хто власними руками чи головою у нас дурних немає. Це нехай вони ділять нас на червоних і білих, западенців і східняків, заможних і убогих. Ми одна країна, одна нація один народ. Ми українці!



Іван Гайдамака

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1050408980.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua