Майдан / Статті  

додано: 18-04-2003
Н.Карпачова: доповідь
rada.gov.ua

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1050675291.html

Ще буде час у депутатів визначатися із затвердженням кандидатур. До речі, таємного, шляхом таємного голосування бюлетенями, не в залі, а в кабінах. Шановні народні депутати, шановний Голово, шановні представники суддівського корпусу, шановні дипломати, представники засобів масової інформації, всі присутні, дорогі співвітчизники? Початок нового тисячоліття засвідчив, що світ не став ані гуманнішим, ні безпечнішим, адже як і раніше масове порушення прав людини в усіх куточках землі набирає все більш жорстоких форм. Знецінюється саме людське життя, нормою міжнародного спілкування дедалі частіше стають подвійні стандарти, зводиться нанівець роль Організації об'єднаних націй як універсальної міжнародної організації, покликаної сприяти утвердженні прав людини в усьому світі. Це вимагає від усіх нас переосмислення підходів до прав людини, враховуючи реалії сьогодення та нові виклики часу такі, як глобалізація, тероризм, поглиблення соціального розшарування різних країн світу, згубні екологічні наслідки бездумного втручання людини у природні процеси.

П'ять років тому, коли Уповноважений з прав людини тільки-но розпочинала свою роботу, не було чіткого уявлення про реальну ситуацію з дотриманням прав людини в нашій державі. Уповноважений здійснила перше комплексне дослідження, моніторингове комплексне дослідження, що дало чесну і об'єктивну відповідь на питання, яким є стан дотримання та захисту прав людини в Україні. Це моніторингове дослідження було представлено вашим попередникам, шановні народні депутати. Сьогодні вам представлене нове дослідження моніторингове про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. На жаль, мені як Уповноваженому, сьогодні доводиться констатувати, що дотримання прав людини в Україні все ще залишається далеким від міжнародних стандартів. Під час діяльності Уповноваженого за прав людини по захист своїх прав до мене звернулося понад 270 тисяч громадян України, іноземців та осіб без громадянства.
Якщо перші роки роботи до уповноваженого зверталися переважною більшістю інваліди, пенсіонери, безробітні, особи позбавлені волі, то тепер дедалі частіше звертаються по захист своїх прав - журналісти, працівники правоохоронних органів, зокрема самі слідчі, судді і державні службовці. Є, до речі, і випадки звернення самих народних обранців по захист порушення їхніх безпосередньо прав. Аналізуючи найбільш проблемні питання у сфері прав людини з якими громадяни звертаються до Уповноваженого слід зазначити таке. 50 відсотків усіх звернень стосуються порушень громадських прав і передусім права на судовий захист. 40 відсотків звернень стосуються порушень соціальних і економічних прав, насамперед права на працю, на отримання винагороди за неї, позбавлення пільг, надання житла, пенсій, порушення права власності на землю. Порівняно з 1998 роком в тричі зросла кількість звернень щодо дотримання особистих конституційних прав громадян і зокрема стосовно порушення права на повагу до гідності, честі, застосування недозволених методів ведення слідства, тортур і іншого нелюдського поводження чи покарання.

Шановні народні обранці, через серце Уповноваженого з прав людини проходить біль наших громадян, які, не маючи елементарних засобів до існування, повідомляють про факти масового і брутального порушення свого конституційного права на достатній і життєвий рівень. Попри деякі позитивні тенденції росту економіки у продовж останніх трьох років, життєвий рівень більшості громадян України не поліпшився, а навіть погіршився. Офіційний рівень безробіття в Україні за останні три роки збільшився тільки за офіційною статистикою з 26 до 28 відсотків. У багатьох районах України, зокрема в Автономній Республіці Крим, в Закарпатській, Хмельницькій, Херсонській, Миколаївській, Волинській, Луганській областях рівень безробіття становить від 33 до 46 відсотків. А якщо врахувати об'єктивні оцінки самого населення України, деякі соціологічні дані, то до категорії бідних в Україні сьогодні можна віднести майже 70 відсотків громадян України. За даними Держкомстату України заборгованість із заробітної плати на 1 січня 2002 року становило 2 мільярди 323 мільйони гривень. Кількість працівників, якім своєчасно не було виплачено заробітну плату, становило 2 мільйони 155 тисяч осіб. Це є дестабілізуючим фактором, який посилює соціальну напругу в суспільстві. Масового характеру набули порушення права на працю у зв'язку з незаконним звільненням. Роботодавці намагаються позбутися найменш соціально незахищених працівників таких, як інваліди, багатодітні та одинокі матері, особливо перед пенсійного віку громадян, пенсіонерів. Середній рівень пенсій у минулому році в Україні становив 137 гривень, або 40 відсотків прожиткового мінімуму. Кричущою залишається проблема безробіття. Про це багато разів говорилося в цій залі. Безробітних в Україні тальки за оцінками Міжнародної організації праці сьогодні майже 2,5 мільйони осіб, переважна більшість - це жінки та молодь віком до 28 років. Складною є ситуація із соціальними виплатами, зокрема, державної допомоги сім'ям з дітьми, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та малозабезпеченим сім'ям, для яких вона чи не єдиним джерелом виживання.

Шановні народні депутати! Велика проблема - це проблема надання житла в Україні. Торкнуся тільки одного аспекту цієї проблеми. Як з'ясувала Уповноважений в Україні в гуртожитках проживає понад 1,5 мільйони громадян України. І на сьогоднішній день їхнє право на житло залишилося під загрозою. Що мається на увазі? Фактично цих людей з гуртожитків виселяють і гуртожитки нерідко стають здобиччю комерційних структур або приватних осіб, які використовують їх абсолютно не за призначенням. Тому, на думку Уповноваженого, назріла гостра необхідність внесення змін та доповнень про приватизацію державного житлового фонду, які б передбачали реконструкцію гуртожитків під будинки для малосімейних, їх приватизацію, як це робиться, наприклад, у місті Києві.

Болюча проблема для мільйонів українських громадян залишається повернення їх трудових заощаджень розміщених в установах колишнього Ощадбанку СРСР та Укрдержстраху. До Уповноваженого з прав людини тільки за перших два роки діяльності звернулося тільки з цього питання понад 12 тисяч громадян нашої держави. На підставі цих звернень Уповноважений звернулася з поданням до Конституційного Суду України, і Конституційний Суд підтримав подання Уповноваженого і визнав: по-перше, заощадження громадян України їхньою власністю, а також подав надію мільйонам нашим співвітчизникам, врешті на повернення трудових заощаджень.

Але це питання залишається болючим, почалися ці виплати, але ми знаємо, в якому стані сьогодні перебувають ці виплати, я думаю, що в депутатів можуть виникнути питання до мене якраз з цього дуже болючого питання. Питання власності на землю. Забезпечення цього права в усі часи було одним з найскладніших питань. Згідно з чинним законодавством право власності на землю гарантується майже 24 мільйонам власників земельних ділянок та тих, хто ними користується. Проте аналіз звернень громадян до Уповноваженого засвідчив, що скористатися цим правом можуть далеко не всі власники, багатьох з яких просто не було включено або до списку Додатку до Державного акту на право колективної власності, згідно з яким селянам надавали землю, а деяким земельна ділянка надавалася у відстані за 15 кілометрів від села, як це сталося в селі Павлівка Богодухівського району Харківської області з громадянкою Ковтун і знадобилися втручання Уповноваженого з прав людини, щоб поновити права цієї селянки. Уповноважений вважає, що в Україні має бути створена уніфікована система реєстрації прав власності на землю та інше нерухоме майно. На законодавчому рівні необхідно поставити перепони, які б унеможливолювали ошукування селян і скуповування їхньої землі за безцінь, тим більше, що майже третина сіл в усій Україні - це сьогодні вимираючі вже села.

Шановні народні депутати! Шановні всі присутні! Одним із приорітетів діяльності Уповноважено є захист прав людини на інформацію, свободи думки і слова, на вільне оприлюднення своїх поглядів, адже свобода інформації є основним правом людини і критерієм всіх інших свобод. Моніторинг, проведений Уповноваженим, засвідчує, що професія журналіста в Україні, як і раніше залишається однією з найнебезпечніших, на думку самих журналістів в Україні існує цензура економічна, адміністративна та цензура кулі. У мирній Україні журналісти гинуть, як у країнах воєнних конфліктів. Так за 10 років в Україні загинуло 38 працівників ЗМІ. Масовими стали побиття, шантаж, залякування журналістів, блокування рахунків видань і видавництв, арешти працівників ЗМІ, вилучення та викрадення тиражів газет і книжок, посилюється тенденція до монополізації засобів масової інформації. Новий метод боротьби зі свободою слова відпрацьовувався в Криму на редакторові газети "Евпаторийская неделя" Володимирі Лутьєві, не вбиваючи, знищувати журналістів довічним ув'язненням за сфабрикованими звинуваченнями - таки вирок очікував цього журналіста. Лише після втручання його колег-журналістів, Уповноваженого та відповідного рішення суду журналіст вийшов на свободу. На жаль, подібні випадки не є поодинокими. Уповноваженому доводилося визволяти з-за грат незаконно заарештованого журналіста Дмитра Шурхала та головного редактора газети "Свобода" Олега Ляшка, а в суді та Генеральній прокуратурі захищати права матері зниклого журналіста Георгія Гонгадзе.
На превеликий жаль, до цього часу в Україні так і не створено жодного друкованого загальнонаціонального незалежного видання та громадського телебачення, які б надавали неупереджену, виважену інформацію, консолідували би суспільство. Дезінформація населення призводить і до прийняття хибних політичних рішень, що завдає великої шкоди державі в цілому. Проте, свобода слова має і іншу сторону, інший вимір, я би сказала. Уповноважений отримує чимало листів, у яких громадяни просять захистити їх від масованої пропаганди насильства, жорстокості, розпусти, що завдають великої школи моральним та духовним цінностям нашого народу, травмують психіку молоді, породжують небачену за своєю жорстокістю злочинність. Викликає тривогу й той факт, що окремі ЗМІ на догоду своїм спонсорам і засновникам виконують роль інформаційних кілерів тим самим завдаючи непоправною шкоди демократичним засадам суспільства, які тільки-но формуються. На часі прийняття закону про незалежні ЗМІ в Україні, які врегулював би правові, економічні та політичні принципи їх діяльності. Адже досвід розвинутих країн світу не заперечно переконує, що без правди незалежних ЗМІ не можливо побудувати цивілізований і демократичної держави.

Окремо хотілось би торкнутися питання судової гілки влади, судового захисту. Моніторинг Уповноваженого засвідчує, що однією з найболючіших залишається проблема реалізації громадянами права на судовий захист. З цього питання до Уповноваженого з прав людини надходить більше третини усіх звернень громадян. І це не може не хвилювати, зважаючи на те, що саме суди є основною ланкою національної системи захисту прав людини. У минулому році кількість таких звернень до Уповноваженого зросла майже вдвічі. Найбільше скарг надійшло щодо необгрунтованості вироків та рішень судів не своєчасного та не належного розгляду справ та дій суддів. Проведений аналіз звернень громадян України дає підстави Уповноваженому зробити висновок про те, що попри вжиті і вжиємі заходи спрямовані на вдосконалення судової системи проведення так званої малої реформи, прийняття закону "Про судоустрій" 7 лютого 2002 року, сподівання мільйонів громадян України на докорінне поліпшення судової системи не виправдалася. Ситуація з реалізацією права на судовий захист продовжує залишатися в Україні незадовільною. Загострюється проблема, зокрема, апеляційного та касаційного оскаржень рішень та вироків суддів першої інстанції, адже після внесення змін до Цивільно-процесуального кодексу рішення місцевого суду можна оскаржити в апеляційному та касаційному порядку виключно через суд першої інстанції, який приймав це рішення. І в багатьох випадках саме цей суд першої інстанції, який звичайно в цьому не зацікавлений, як правило блокує процес самого оскарження. На стан судового захисту громадян, вкрай негативно впливає тяганина при розгляді справ. Судова статистика свідчить, що в 2001 році судами розглянуто з порушенням встановлених строків 58 тис. кримінальних справ або кожна третя з розглянутих. 250 тис. цивільних справ або кожна п'ята. У деяких областях, зокрема в Харківській, Донецькій, Запорізькій з порушенням строків розглядається від 40 до 50 відсотків всіх судових справ.

Протягом 2001 року до уповноваженого неодноразово звертався громадянин Литвиненко з приводу тримання його під вартою у херсонському слідчому ізоляторі, вдумайтесь тільки, понад шість років без вироку суду. Як було з'ясовано, з різних причин кримінальна справа неодноразово відкладалася - то неявка була свідків, потерпілих, то не фінансувалися народні засідателі тощо. З урахуванням вкрай тяжкого здоров'я Литвиненка уповноважений звернулася з листом до голови апеляційного суду Херсонської області. Після розгляду цього подання людину було врешті звільнено з-під арешту. Поширені випадки, коли внаслідок неякісного розгляду справ помилково виносяться вироки стосовно невинних людей. У 2000 році таких вироків було винесено 294. У 2001 році - 332. При розгляді кримінальних справ судді часто не виявляють вимогливості до якості матеріалів досудового слідства, виносять обвинувальні вироки у справах, що розслідувалися з істотними порушеннями норм закону. У 2001 році було скасовано і змінено вироків в апеляційному та касаційному порядку щодо 8 тис. 387 осіб. Останніми роками ще більше загострилася проблема з матеріально-технічного і кадрового забезпечення суддів. Украй незадовільно розв'язується проблема грошового забезпечення суддів. Справа дійшла до того, що судді за захистом своїх прав на отримання заробітної плати почали масово звертатися до самих же судів. Провадженням, відкритим нещодавно уповноваженим з прав людини за зверненням 51 судді апеляційного суду Донецької області було встановлено, що протягом 2002-2003 років до відділу державні виконавчої служби Печерського району управління юстиції міста Києва надійшло 2437 виконавчих документів про стягнення коштів на користь суддів різних регіонів на загальну суму понад 16 мільйонів гривень. Про що ж казати тоді простим громадянам України, коли самі судді не здатні захистити своє право на своєчасне і відповідне отримання заробітної плати? Водночас уповноважений з прав людини, що критичний стан із відправленням правосуддя в Україні не може слугувати виправданням порушення прав людини, тим більше, що значна кількість таких порушень є результатом неналежного виконання суддями своїх службових обов'язків.

Найболючішою залишається проблема вкрай низького рівня виконання судових рішень в Україні. Про це свідчить значна кількість заяв, які надходять з питань судового захисту до уповноваженого з прав людини. Тисячі громадян, маючи на руках судові рішення, роками не можуть добитися їх виконання, особливо щодо отримання належних їм грошей. Особливе порушення щодо невиконання судових рішень пов'язано із стягненням заборгованості із заробітної плати, компенсацією шкоди, заподіяною хворобою або смертю, відшкодування збитків, заподіяних злочином. У 2002 році залишилося невиконаним в Україні 258 тисяч документів про стягнення заробітної плати на суму 48 мільйонів, або майже 52 відсотки. Залишилися також невідшкодованими більше третини сум, присуджених на компенсацію шкоди здоров'ю та заподіяних злочинами на загальну суму 176 мільйонів гривень. Недостатня ефективність роботи органів державної виконавчої служби зумовлена наявністю ряду об'єктивних обставин, про що не можна сьогодні не сказати, і зокрема, відсутність ліквідаційного майна у боржника та оголошення його в розшук, процедурні проблеми, пов'язані із санацією та банкрутством підприємств-боржників, недостатня кількість державних виконавців, їх перевантаження, низький рівень їх заробітної плати, тощо. Серйозною проблемою, є проблема невиконання судових рішень і через неї порушуються на сьогоднішній день, збільшуються звернення до Європейського суду з прав людини. Упродовж останніх п'яти років до цього Міжнародного судового органу лише за підрахунками самого суду звернулося понад 7 тисяч громадян України, у зв'язку з чим Україна у 2002 році вперше з часу приєднання до Європейської Конвенції з прав людини увійшла до п'ятірки країн з яких було зареєстровано найбільшу кількість звернень. Моніторинг Уповноваженого засвідчив, що найчастіше заявники звертаються до Європейського суду з прав людини у зв'язку з невиконанням рішень національним судів, порушенням прав на неналежні умови тримання в пенітенціарних заходах України і безперешкодне володіння своєю власністю. Зокрема проблема заощаджень. Водночас попри таку велику кількість звернень на сьогодні прийнятними Європейський суд визнав лише десять звернень громадян України та по двох виніс рішення по суті. Якщо ситуація з виконанням судових рішень в Україні загалом найближчим часом кардинально не зміниться, Україну ближчим часом буде очікувати злива позовів до Євросуду, що зумовить значні матеріальні видатки для нашої держави.


Шановні народні депутати! У структурі органів державної влади, на які покладено конституційні обов'язки по забезпеченню прав та свобод людини провідне місце займає Міністерство внутрішніх справ. Більшість працівників правоохоронних органів - це чесні, мужні люди, які самовіддано працюють задля забезпечення спокою і безпеки наших громадян. Проте велике занепокоєння Уповноваженого з прав людини викликає брутальне порушення невід'ємних прав громадян України на життя, недоторканість і повагу до гідності людини саме з боку працівників міліції, на яких законом і покладено захист прав та безпеки людини. Ця проблема відстежується уповноваженим від початку створення інституції, але, на жаль, кардинальних змін на краще так і не відбулося. Про це свідчать моніторинги Уповноваженого, численні скарги громадян України. Тільки по застосування тортур до Уповноваженого звернулося понад 12 тисяч громадян України. І щодня я отримую телеграми і звернення про ці катування. Факти притягнення до кримінальної відповідальності за насильство протягом останніх чотирьох років свідчать, що понад 400 працівників міліції, з яких 168 було засуджено, якраз було і притягнуто за ці види злочину. Тільки у минулому році за схильність до насильства з органів внутрішніх справ було звільнено понад тисячі міліціонерів. Це свідчить про масштабність і реальність цієї проблеми в Україні. Значною мірою це, на жаль, робиться, як і раніше, заради підвищення відсотку розкриття злочинів. І зрозуміло, що злочини потрібно розкривати, але ж не шляхом вчинення інших злочинів. В переважній більшості випадків побиття людей здійснюється оперуповноваженими, 52 відсотки, у приміщеннях саме райвідділів з метою вибивання у затриманих зізнання у причетності до нерозкритих ще злочинів. Найпоширеними видами катувань в Україні, я маю сьогодні це засвідчити, на жаль, з цієї трибуни, є тривале побиття, застосування противогазу чи поліетиленового пакету з позбавленням можливості дихати, електричного струму, підвішування в наручниках та поміщення в так звану прес-камеру. У ряді випадків катування призводили до смерті, каліцтва або стійкого розладу здоров'я затриманої людини чи підозрюваного. Так, наприклад, у даний час Садгірським місцевим судом міста Чернівців розглядається кримінальна справа стосовно трьох оперуповноважених карного розшуку міськвідділу міліцій, які 14 травня минулого року безпідставно затримали 22-річного Олександра Кирилюка, вимагаючи у нього зізнання у викрадені нібито комп'ютера. Через 7 годин прямо з міліції його було доставлено у міську лікарню з травмами голови, кінцівок та розривом прямої кишки. Тепер цей юнак став інвалідом не все життя. За цим фактом Уповноваженим з прав людини відкрито впровадження і хід цієї справи взято на особистий контроль. Ми безпосередньо зустрічалися з цією людиною і знаємо всі обставини. Ця людина вже перенесла 11 тільки операцій і ходить, вибачайте мені, на боці, у цієї людини мішочок і приречена вона жити у такому стані майже все своє життя.


Нічим іншим, як тортурами, є і перебування у кімнатах для затриманих та ізоляторах тимчасового тримання. Умови перебування там в абсолютній більшості нагадують епоху середньовіччя і пов'язані з реальним ризиком для здоров'я. Камери - напівтемні бетонні мішки, в них немає свіжого повітря, питної води, санвузлів. Людям не надається належне харчування, вони позбавлені будь-якого зв'язку з зовнішнім світом і рідними. В ізоляторах тимчасового тримання харчують один-два рази на добу, а у кімнатах для затриманих люди харчуються тільки за рахунок передач від родичів, якщо є такі передачі, а якщо ні, то людина приречена три доби проходити випробування тортурами - голодом. І це стосується не тисяч людей, це стосується сотень людей, сотень тисяч людей. Адже тільки у кімнатах для затримання міського управління МВС Україні в місті Києві щорічно в середньому перебуває до 25 тисяч осіб, а, загалом, у системі ТТ МВС України відповідно близько 500 тисяч осіб перебуває щорічно. З приводу ненадання харчування затриманим Уповноважений тричі зверталася з поданням до Верховної Ради України та уряду. І, врешті, спільно з урядом, з вами, шановні народні депутати, мене було повідомлено, що Міністерством внутрішніх справ були виділені кошти у розмірі 266 мільйонів гривень саме для статті "Надання харчування затриманим громадянам України". Проте, як було встановлено, на прохання Уповноваженого перевіркою.....КРУ України у Кіровоградській області 43 тисячі з половиною гривень були спрямовані на погашення заборгованості особовому складу та за продовольчі пайки, у Миколаївській області майже 10 тисяч гривень з цих коштів було витрачено на харчування службових собак. Собака, звичайно, друг людини. Маємо враховувати і теж її годувати. Але треба думати за рахунок яких коштів. Важливим є і те, що в практичній діяльності органів прокуратури і суддів так досі і не застосовано, шановні народні обранці, прийнятого вами в новому Кримінальному кодексі стаття 127, що визначає катування окремим видом злочину. І тут я готова з вами спільно попрацювати. Шановні народні депутати! Одним із пріоритетних напрямків діяльності Уповноваженого є контроль за додержанням конституційних прав заарештованих та засуджених осіб, які відбувають покарання у пенітенціарних закладах Держдепартаменту України з питань виконання покарань. На 1 січня 2003 року в виправних трудових установах перебувало близько 150 тисяч засуджених, а в слідчих ізоляторах - понад 43 тисячі громадян. Реформування пенітенціарної системи розпочалося, врешті, з приходом нового керівництва Держдепартаменту і має деякі позитивні зрушення. Проте стан дотримання конституційних прав осіб, які там перебувають, умови їхнього утримання в більшості установ не відповідає, в більшості своїй, міжнародним стандартам. Переповнення слідчих ізоляторів значною мірою є наслідком не виваженого обрання прокурорами, а з другого півріччя 2001 року суддями та прокурорами, запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Моніторинг, проведений Уповноваженим з прав людини, засвідчив, що від очікуваної судової реформи щодо якраз скорочення арештів після того, як ми передали цю функцію суду, на превеликий жаль, змін позитивних так і не відбулося. Україна була і залишається світовим лідером по застосуванню арешту в якості міри запобіжного заходу. Тільки в Україні 37 відсотків осіб, яким висувається кримінальне обвинувачення зазнають арешту. Майже кожний другий, кому висувається кримінальне обвинувачення в місті Києві, заарештовується. На теперішній час у виправно-трудових установах, в слідчих ізоляторах тримається значна кількість осіб, засуджених за злочини незначні, і багато з цих людей на думку самої адміністрації цих установ заслуговує своєї поведінки на дострокове звільнення від покарання. Це, передусім жінки, неповнолітні, люди похилого віку, інваліди. Але, на жаль, в минулому році гуманній факт про амністію так і не було прийнято.

І на останнє, шановні народні депутати, час швидко плине. На глибоке переконання Уповноваженого з прав людини, ефективний парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини неможливий без злагодженої співпраці Уповноваженого з народними депутатами, комітетами Верховної Ради, депутатськими групами і фракціями. Пошук найбільш плідних форм роботи і методів триває на сьогоднішній день. Проте хочу зазначити, що за 5 років існування інституції Уповноваженого з прав людини тільки від вас, шановні обранці цього скликання і попередніх скликань, до Уповноваженого надійшло понад тисячу звернень від народних обранців та парламентських комітетів. У наданні конкретної допомоги депутатам стосовно розв'язань проблем ваших виборців я вбачаю свій безпосередній прямий обов'язок. Шановні народні депутати, шановні всі присутні, звичайно, у короткому усному виступі не можливо торкнутися всіх аспектів такої складної проблеми як права людини в Україні і їх стан дотримання. Вашій увазі сьогодні представлене моніторингове дослідження у вигляді доповіді Уповноваженого з прав людини з висновками і пропозиціями. Вважаю, що кардинально змінити ситуацію ми можемо лише спільними зусиллями і пам'ятаймо, що поки порушуються права однієї людини, це означає, що порушуються права кожного з нас. Дякую за увагу


повна стенограма, з питаннями та відповідями Карпачової (деякі досить цікаві) знаходиться <a href="http://www.rada.gov.ua/zakon/STENOGR/18040303_39.htm">тут</a>.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1050675291.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua