Майдан / Статті  

додано: 21-04-2003
Бегемот Замбезький: РЕЦЕНЗІЯ на книгу В. Медведчука "Дух і принципи соціал-демократії ..."

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1050908207.html

<b>РЕЦЕНЗІЯ</b> на книгу В. Медведчука "Дух і принципи со-
ціал-демократії: українська перспектива", видавництво
"Основні цінності" , СДПУ(о), 197 стор., Київ 2000р.

<b>Avant propos.</b> У читача цієї коротенької рецензії, перш за все, може ви-
никнути питання: який ідіот буде читати цю книжку? Відповідь: цим ідіо-
том, для загального блага, вірішив стати Рецензент, який в по можливості,
легкому стилі спробує стисло висвітлити питання: у чому ж полягають
соц.-дем. перспективи нашої багатостраждальної України і за що ж нам
така ласка, Господи?

<b>Структура книги.</b> Книга складається з вступного слова видавництва (не
підписаного), передмови, невизначеної кількості глав та параграфів, що не
пронумеровані, п'яти додатків. Об'єм власне авторського тексту 100 стор.,
додатків 90 стор. Кожна глава, на відміну від параграфа, відкривається ма-
люнком і тому, в принципі, глави від параграфів можна відрізнити за цією
ознакою. Малюнки, насправді варіації одного малюнка, виконані художни-
цею O.Хребтовою в стилі a la Kandinsky, точніше в стилі одного цілком кон-
кретного малюнка великого модерніста. За окремим запитом Рецензент го-
товий люб'язно надіслати gif-файл оригіналу.

<b>Бібліографія відсутня.</b> Це зовсім не значить, що Автор зовсім не згадує
про теоретиків та діячів світової соц.-демократії -- своїх попередників, нав-
паки, він згадує Маркса, Енгельса, Плеханова, Леніна -- відомих нам зі шко-
ли, а також Брандта, Шрьодера, Блера - з телевізора.

<B>У вступному слові</b> видавництва СДПУ(о) "Основні цінності" анонімні ви-
давці пишуть: "Ми плануємо видавати: твори мислителів, ...праці вітчизня-
них авторів, ...життєписи видатних діячів, ..." - Рецензентом сумлінно пе-
рераховане все те з обширних планів видавництва, що гіпотетично могло
би мати відношення до обговорюваної тут праці. Як переконається терп-
лячий читач цієї скромної рецензії, зовсім неочевидним є розряд, до яко-
го відносить себе шановний Автор. Більше того, особисто у Рецензента
склалося враження, що той відносить себе таки до усіх трьох.

<b>Предмову</b> Автор починає наступніми словами: "Написати цю книжку мене
спонукали роздуми про долю нашої країни. У чому причина наших тривалих
негараздів ...Чому ми,..., живемо у злиднях (sic!)? Чому не можемо подолати
корупцію?" - волає в тяжких роздумах "видатний мислитель" нашого з вами,
дорогий читаче, сьогодення вже в першому абзаці.

В пошуках засобів до подолання щойно окреслених проблем, Автор,
після недовгих блукань, вже на другій сторінці "привернувся" до соціал-
демократії. Ось як він, людина, без сумніву, європейської культури,
пише про цю знакову подію у своєму житті: "Я збагнув, що, перефразо-
вуючи героя Мольєра, значну частину свого життя був соціал-демократом,
але просто не усвідомлював цього". Рецензент, також палкий прихильник
незрівняного Жана-Батиста, пригадує, що дійсно месьє Журден більш ніж
сорок років не усвідомлював того, що говорить прозою. Хотілося б поці-
кавитися, а скільки років перебував у такому ж несвідомому стані Автор?
І вже навіть і питати не хочеться, що було би з благословенною Францією,
якби пан Журден, або гірше того, пан Мольєр, чи (і подумати страшно!), сам
Людовик XIV-й (як і ми з Автором палкий уболівальник де Мольєра) також
би усвідомив, що він "значну частину свого життя" був, не приведи Господь,
соціал-демократом та ще й, свята діва Марія спаси і помилуй, об'єднаним?!

Але історія, на щастя, не знає умовного відмінку, і тому Автор, зігріваючи
перед каміном келих з Remy Martin, закінчує свою лаконічну передмову сло-
вами: "Сподіваюся, що цей доробок прислужиться до того початкового озна-
йомлення з загальними принципами та духом соціал-демократії, в якому є на-
гальна потреба". Першим враженням Рецензента було те, що Автор сміється
над мілійонами своїх вболівальників, які усі, без виключення, якщо з чим-не-
будь і ознайомилися сидючи (на учнівській лаві), то це з історію РСДРП, як
(б) так і (м), хоча і без (о).
Та, по зрілому роздуму, вивчивши більш детально нелегкий життєвий шлях
Автора, Рецензент змушений був визнати, що той має рацію, або "raison",
на мові великого комедіанта. Дійсно, впродовж років своїх університетських
студій, Автор, виявляється, сидів совсім не там де сиділи ми з Вами шановні
читачі цієї рецензії. Ні! Там де сидів "мислитель" і майбутній "видатний діяч"
було зовсім не до "історії світової соціал-демократії". Ця сумна обставина,
а також вже вищезгадана повна відсутність бібліографії вказує на те, що вив-
чати історію соціал-демократії Автору довелося як і незабутньому Полікарпу
Полікарповичу Шарікову самотужки, можливо навіть по тій самій "Полеміці
Енгельса з Каутським". Цікаво, з ким із цих видатних засновників соціал-де-
мократії погоджувався Автор? І чи погоджувався взагалі? Чи може він, як
і Полікарп Полікарпович, був незгодним з обома класиками і мав, як
і належить майбутньому "вітчизняному автору", свою окрему, так би мовити
"обєднану" думку? Якщо це так, а в цьому у Рецензента нема анінайменших
підстав сумніватися, то дозвольте запитатися: "кагда будєм дєліть?!" Бо пер-
шу частину ідей Шарікова "всьо забрать" Автору напрочуд у повній мірі вже
вдалося реалізувати. І ще: кому будемо ділить, і чи ще не пізно в "подєльніки"
записатися?

Рецензент повинен попередити зацікавленого читача, що "поєзд уже ушьол"
і питання таким чином Автором не ставиться. Його, Автора, більше цікавлять
проблеми ідеологічного наповнення тієї "течії", так би мовити Гольфстіму, в
океані вітчизняного організованого криміналітету, що називається об'єднаною
соціал-демократією. Кримінологічна та кримінально-правова характеристика
цього потопу може бути вивчена на основі кандидатської праці ще одного
видатного об'єднаного ес-дека сучасності Є.К. Марчука, а саме: "Криміно-
логічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій: Авто-
реф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Університет внутрішніх справ. —Х.,
1998. — 21с. Шифр зберігання документа в НБУВ:РА300904. Цей аспект укр.
соціал-демократії в даній рецензії розглядатися не буде.

<b>Перша глава книжки</b>"Сучасна Україна: ідеологічний зріз" починається, як
і усі наступні, плагіатом з "Маленьке жовте" Кандінського відомої (о)-модер-
ніста, вищезгаданної Mlle Хребтової. Препарація ідеологічного тіла нашої
батьківщини приводить Автора до висновків, які можна підсумувати так:

а)"кількість виборців, здатних зайняти послідовно ліберальну позицію є міні-
мальною. ... це інтелектуал (себто такий виборець - Рец.) щонайменше у дру-

гому поколінні, який має значний культурний капітал і здатний запропонувати
ринку свій власний інтелектуальний продукт, що користується попитом" ст.21.
Будучи сексотом, щонайменше у другому поколінні, Автор і не підозрює, що
в Україні осміяна ним ідеологія, в умовах беспрецендентного і нічим не вип-
равданого зубожіння населення, набирає худо-бідно 40% прихильників. Як ін-
телігент у всіх відомих йому поколіннях, Рецензент хоче зауважити Автору, що
все ще потужний інтелектуальний прошарок українського суспільства здатен
запропоувати ринку багато чого потрібного, при умові, що це буде ринок, а не
соц.-дем.(о) дєрєбан. Крім того, фермери, якщо дати їм можливість нормально
господарювати, теж є природнім чином носіями ліберальної ідеології, так само
як і власники літаків і 600-х мерседесів які "косять" під соціал-демократів.

б)"... для значної частини виборців націонал-демократична ідея і надалі зали-
шатиметься уособленням чогось архаїчно-нездійсненного, селянсько-патріар-
хального. "Назад до природи"- іронізує шанувальник "Нової Елоїзи" ще й ціл-
ком слушно додає: "... політика націонал-демократів залишається незмінною:
... цього разу йдеться про герб колишньої УРСР на будівлі Верховної Ради
та скасування Жовтневих свят", ст.19-20. Це відношення до проблем націо-
нального відродження, що так дотепно демонструє Автор, слід було б вивіси-
ти на великих бігбордах по всій Західній та Центральній Україні - базовим
електоральним регіонам новітнього Жана-Жака Руссо.

в)"По-третє, часи занепаду переживає і комуністична ідеологія", - це та, що на-
бирає 30-35% прихильників, ст.20.

Виходячи з вищесказаного теоретик новітнього соц.-демократизма робить
епохальний висновок про те, що соц.-демократам накінець "... необхідно ма-
ти (siс!) певну вироблену ідеологію (ідеал), ст.15." І далі, на ст. 18: "... соц.-
дем. ідеологія ... не повинна живитися міфами ... вона має бути досить раціо-
нальною", себто вона має бути цілком "канкретною", дозволить собі постави-
ти крапку над "і" Рецензент. І це зрозуміло, бо ж як визнає сам Автор трохи
нижче на ст. 23: "...особливість теперішньої української соціал-демократичної
ідеології полягає у тому, що Україна фактачно не має її ...". Ось така, дорогий
читаче, сингулярність новітньої української с.-д. ідеології.

Так що ж то за група виборців така, на підтримку якої розраховує "видат-
ний діяч" пострадянської сучастності? "Мислитель" слушно зауважує на ст.21,
що: "Якщо підходити до розгяду цієї групи з соціологічними мірками, одразу
впадає у вічі її розмитість". Але двома абзацами вище попереджає: "... я все
одно не порадив би ні представникам інтелектуальної еліти, ані підприємцям
зневажливо ставитися до соціал-демократичної ідеології". У Рецензента мороз
пробігає під шкірою, трясуться піджилки і пальці не влучають у клавіатуру ко-
ли він уявляє собі що буде з необачним підприємцем, який вздумає "зневажливо
ставитися ...", ні краще про щось веселіше. От хоча б на наступній 22 ст. Автор
так коментує усім відомий парадокс: "Не зроблю великого відкриття, якщо ска-
жу, що число виборців, які симпатизують соціал-демократам, є помітно більшим
за число тих, хто реально голосує за них на виборах". Чи підозрював Автор в
2000-му році, коли писалася ця біблія об'єднаної соціал-демократії, наскільки
вірно підтвердяться його думки двома роками пізніше? У Рецензента склалося
враження, що Автор, пацан канкретний, не плекав з цього приводу анінаймен-
ших ілюзій. Більше того, Рецензет ризикне не зробити навіть і маленького від-
криття, якщо висловить думку про те, що і в майбутньому відношення між ци-
ми двома числами буде зберігати відкриту Автором тенденцію.

<b>Всі інші глави,</b> кількість яких неможливо визначити, з 30 по 105 сторінку,
присвячені таким питанням як "етичні засади соц.-дем. доктрини" (чи Ти ба-
чиш це, Боже?); соц.-дем. "історичним традиціям" (тобто традиціям того, чого
ще нема - Рец.), відношенню до церкви, власності та ... "податкової політики".
Тут нема нічого такого, про що варто би було говорити і нічого такого, що має
щось спільного з об'єднаною соц.-дем. практикою. Все цілком "прагматично".

<b>І останнє: ставлення до європейської інтеграції.</b> Ст. 92: "Для України ...
курс на участь у європейських економічних структурах, на повноправне
членство у ЄС є тотожний визнанню ліберальних цінностей та монетарист-
ських економічних методів. Партії, що виступають проти лібералізму (а соц.-
дем. ідеологія у виконанні Автора продається нам саме як альтернатива
лібералізму - Рец.), виступають й проти європейського вибору України".
Ось, так, дотеоретизувався, що називається. І ще на ст. 100 бачимо, що:
"Діяльність МВФ та СБ по відношенню до України, безумовно, заслуговує
на серйозну критику, адже рекомендації цих організацій далеко не завжди
відповідають економічним інтересам України". Хотілося б побачити якусь
"критику", але її нема. Чому Автору не подобаються "ці рекомендації" він
не пояснює, напевне не наповнені вони "реальним содєржанієм".

Одне Рецензенту неясно, чому при такому "теоретично обгрунтованому" не-
сприйняттю основних західних цінностей, соціал-демократи тримають своїх
гроші, вчать своїх об'єднаних нащадків, купують вілли та яхти саме в цій, так
Україні протиказаній частині світу? Це що, теж вплив класиків соціал-демокра-
тії? Чи не збираються наші вожді, як і багато їх попередників, після напов-
ненного боротьбою за щасливе майбутнє простих трударів життя, провести
свою старість записавшись в громадяни підходящого їм за смаком кантону?
Автор рекомендує околиці Женевського озера, - колиски російської соціал-
демократії.

Останні, майже 90 сторінок займають, як вже вказувалось на початку, додат-
ки: Світовий соц.-дем. рух, - нотатки на полях історії; Стокгольмська декларація;
Статут Соцінтерну; Берлінська програма; Маніфест Шрьодера-Блера. Звідки все
це взято, хто переклав? Доктор юридичних наук не обтяжує себе будь-якими
посиланнями. Потрібно так розуміти, що уболівальник Жана-Батіста та Жаж-
Жака все оце сам, якщо не написав то переклав з орігіналів. Але й в цьому
випадку личило б дати посилання на ці орігінали.

І, ось, на сторінці де наданий код книги ISBN 966-7274-60-8 та типографські
реквизити бачимо, чи то анноацію, чи то резюме невідомо ким написане, де ми,
накінець дізнаємось, що ми прочитали "книгу роздумів відомого політичного
діяча" в якій ... далі ідуть такі слова як свобода, справедливість, солідарність,
мораль, принципи і т.і.

І все ж таки, при чому тут соціал-демократія? - запитає читач цієї рецензії, або,
може і самої книжки, у несчасного Рецензента. А при чому тут Кандінський?
- запитає у відповідь Рецензент у Mlle Хребтової. Цікаво, що вона на це
відповість?


Бегемот Замбезький,

др.соц.-дем.н.(о)
професор.
20.04.2003


http://krainachudes.org

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1050908207.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua