Майдан / Статті  

додано: 21-04-2003
Володимир Бойко: Куди зникли гроші банку “Слов’янський”,
Грані-плюс

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1050909264.html

Як відомо, Остап Бендер поважав Кримінальний кодекс. Можливо, саме через те його не приваблювала державна служба, а трудову копійку доводилося заробляти збором коштів на допомогу дітям. Тому, якби герой безсмертного твору жив у сучасній Україні, то він, певно, ніколи не став би ані Генеральним прокурором, ані Головою державної податкової адміністрації.

13 березня 2003 року Святослав Піскун і Ніколай Азаров святкували ювілей — третю річницю від дня арешту керівництва запорізького банку “Слов’янський”, арешту, який призвів до краху однієї з найбільш помітних кредитних установ країни, що колись посідала серед українських банків перше місце за прибутковістю. Фінансове благополуччя не врятувало “Слов’янський” від ліквідації, а його вкладники досі оббивають пороги Верховної Ради, вимагаючи повернути свої заощадження. Одначе депутатські запити, скеровані в Генпрокуратуру з проханням пояснити, куди ж подівалися банківські активи, арештовані податковою міліцією влітку 2000 року, так і залишаються без зрозумілої відповіді, а вкладники — без грошей.

Про подробиці знищення податковою міліцією банку “Слов’янський” вже писалося й говорилося немало, бо, що не кажи, а це перший випадок, коли кримінальна справа була порушена на підставах, перед тим судом визнаних неіснуючими. Точніше кажучи, запорізькі податківці ще в 1998 році дійшли висновку, що начебто банк безпідставно відніс на валові витрати суми, сплачені іноземним банкам за надання гарантій, та начебто незаконно переказував закордонним контрагентам кошти за договорами комісії. Одначе банк звернувся до арбітражного суду з позовом про визнання недійсним податкового рішення і справу виграв. Згодом всі намагання податкового відомства відстояти свою позицію в судах успіху не мали, а остаточну крапку було поставлено Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України від 11.10.99 №2/2/38, якою всі претензії до банку щодо порушення податкового законодавства були визнані недійсними. Ані банк, ані його співробітники законів не порушували, про що й був винесений судовий вердикт, який оскарженню не підлягав. Тим не менш, 2 лютого 2000 року на ім’я начальника Управління податкової міліції ДПА в Запорізькій області з ДПА України надходить лист № 09-0017/213 за підписом начальника Слідчого управління С.Піскуна з розпорядженням зареєструвати факти, викладені у тому самому акті перевірки, що визнаний судом недійсним, у Книзі реєстрації злочинів і правопорушень податкової міліції ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя. І того ж дня в Києві старший слідчий з особливо важливих справ СУ ПМ ДПАУ С.Васильків порушує кримінальну справу №1480001 за фактом ухилення посадовими особами банку від сплати податків шляхом віднесення до складу валових витрат видатків на оплату гарантій. Оскільки судом уже була визнана законність цієї операції, обвинувачення за цими фактами, ясна річ, нікому й ніколи не висувалося. Просто ніякого іншого приводу порушити кримінальну справу податкові міліціонери тоді так і не знайшли.

Одначе для арешту банківського керівництва потрібні були інші епізоди, позаяк відправляти людей за ґрати після того, як судом було встановлено відсутність самої події злочину, три роки тому в ДПАУ ще не наважувалися. І такі епізоди, звісно, з’явилися. 13 березня 2000 року, перебуваючи в Києві, віце-президент банку Борис Фельдман був затриманий і перепроваджений в Ізолятор тимчасового утримання за підозрою в ухиленні від сплати податків, яке проявилося в тому, що очолюване Б.Фельдманом ТОВ “Ібріс” не віднесло до складу валових доходів і не обклало податком з прибутку позичені кошти. А оскільки позичені кошти в цій країні й доти ніякими податками не обкладаються, Б.Фельдмана, аби він усвідомив усю глибину свого злочину, протримали в ІТУ замість встановлених за максимумом 72 годин аж 38 діб.

Причина такого дивного ставлення в податковій міліції до законів стала відома пізніше, коли колишній майор Держохорони оприлюднив свої “піддиванні” записи з голосами панів, напрочуд схожими на голоси українського Президента та його вірного архімитаря:

Азаров. Леонид Данилович, кратко доложу по всем. Значит, по вот по этому банку “Славянский”. Так. Значит, ну забегали они, конечно, здорово, вот. Мы ими не занимались — так сказать, накапливали материалы, изучали подходы, а сейчас, ну, может быть, скажем так, через месяц, через два мы бы более активно взялись, но Вы ускорили эту процедуру, поэтому мы сейчас придавили… Но я хочу сказать, значит, и УБОП уже ж полтора года за этим Фельдманом, скажем, и тишина — по сути ничего ж не нашли. ... Значит, дважды принималось решение, ну я не стал в принципе (...) четыре раза (...) мы его возбуждали, прокурор днепропетровский, запорожский закрывал и вообще с большим нажимом идут санкции на обыска, так, ну хорошо что, так сказать, Михаил Васильевич по понедельникам получает ЦУ.

Кучма. Я могу Щуру позвонить. И сказать слушай, блядь, прошляпишь это дело, блядь — пойдешь с поста.

Або ось цікавий епізод:

Кучма. Я говорю, если мы банк “Славянский” сейчас отпустим — пиздец тебе.

Азаров. Леонид Данилович, ну, я Вас понял.

Кучма. А иначе

Азаров. Я Вас понял, мы все делаем для того, чтобы дело

Кучма. Будут над нами смеяться, больше ничего

Щоби відбити у фігурантів записів охоту заявляти у майбутньому бодай якісь претензії до автора статті, зразу ж зазначу, що маю я в своєму розпорядженні звіт відомої американської експертної фірми БЕК ТЕК № 0108300 від 18.01.03 з висновком про те, що процитовані діалоги є автентичними, а записи не містять ознак монтажу та втручання.

Саме завдяки найвідомішому українському майорові стали зрозумілими причини, що спонукали Піскуна та Азарова попри рішення суду тримати Бориса Фельдмана в СІЗО (а незаконність перебування екс-банкіра під вартою протягом півтора року згодом була встановлена навіть Верховним Судом України) та ліквідувати величезну банківську установу. Саме ці два достойники, що діяли, якщо вірити записам, за монаршою вказівкою, спромоглися розорити банк (який до того виконував усі нормативи), зробивши його настільки неплатоспроможним, що до цього дня ліквідаційна комісія не може розрахуватися навіть з вкладниками — фізичними особами. Куди ж подівалися кошти банку, якщо його капітал станом на 1 січня 2000 року становив 232, млн. грн., а статутний капітал — 4,29 млн. євро? Яка доля кредитів, виданих банком за часи своєї безперебійної роботи? Чи пред’явлені до оплати векселі та інші цінні папери, що належали банку, і якщо так, то куди ж подівалися ті гроші?

Відповіді на ці запитання можна одержати, гортаючи 118 томів кримінальної справи по обвинуваченню колишніх працівників банку. Ну, якого ґатунку ті обвинувачення, можна зрозуміти хоча б з інкримінованого Фельдманові епізоду з несплатою податків фірмою “Ібріс” з одержаних у позику коштів. Одначе, у справі, окрім подібних перлів, є ще дуже цікаві документи, які проливають світло на долю банківських активів після того, як податкові міліціонери одержали безперешкодний доступ до сейфів “Слов’янського” та його філій. Так ось, як видно з матеріалів кримінальної справи №1480001, співробітники ДПАУ після арешту керівників “Слов’янського” попросту вилучили з сейфів всі цінні папери, і насамперед — векселі промислових підприємств на суму 325 млн. грн. Точніше кажучи, 325 млн. — то номінальна вартість, реальна ж сума була набагато більшою, оскільки значна частина векселів бумент

Постанова

Про накладання арешту на цінні папери

м.Запоріжжя 11 липня 2000р.

Слідчий СУ ПМ ДПА України капітан податкової міліції Васьків О.М., розглянувши матеріали кримінальної справи № 1480001,



постановив:

Накласти арешт на акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання республік, ощадні сертифікати, векселі та приватизаційні папери, що належать Комерційному акціонерному банку “Слов’янський”, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 8, де б такі не перебували.

Слідчий СУ ПМ ДПА України

Капітан податкової міліції /підпис/ О.М.Васьків

З якою метою податківці вилучили всі належні банку цінні папери через кілька днів на прес-конференції пояснив пан Азаров: “Арешт активів комерційного акціонерного банку “Слов’янський”, проведений 11 липня, був викликаний бажанням податкових органів не допустити їх продажу за безцінь і таким чином захистити інтереси вкладників. ... Зараз на них накладено арешт, і у нас не має побоювань за вкладників банку, оскільки сума активів банку перевищує суму його зобов’язань перед вкладниками — фізичними особами”. Ось так-то. Очевидно, пан Піскун, який називає себе юристом, забув поінформувати відомого геолога про те, що арешт майна допускається лише в тих випадках, якщо його власник проходить по справі цивільним відповідачем (причому, арешт може накладатися виключно в сумі, що не перевищує суми можливого цивільного позову) або якщо це майно підлягає конфіскації. Ані на момент арешту, ані зараз ніхто ніяких претензій у кримінальній справі до банку “Слов’янський” не висував, цивільним відповідачем банк у справі не визнавався, питання про конфіскацію майна ніколи й ніким не порушувалося. Більше того, за фабулою обвинувачення банк є потерпілою стороною, оскільки його кошти начебто поцупив Б.Фельдман (щоправда, банк так не вважав, як і численні аудиторські компанії, що регулярно проводили перевірку діяльності “Слов’янського”, але це вже інше питання). От і виходить, що арештовувалося майно потерпілого. З якою метою? Відповідь очевидна. Для того, щоби паралізувати роботу фінансової установи, яка мала нахабство не входити ні в які кланово-олігархічні структури, зберігаючи власну незалежність.

Одначе для того, щоби хоч якось виправдати свавілля, податківцям потрібно було знайти цивільного позивача, тобто особу, якій банк начебто заподіяв шкоду, з тим, щоби надати видимість законності арешту активів. Про те, як у ДПАУ шукали можливого позивача, красномовно розповідають документи зі справи. Спочатку в податковій міліції пригадали, що “Слов’янський” здійснював довірче керування облігаціями кримської комунальної позики, і тільки-но векселі перемістилися до сейфів Слідчого управління, гонці з ДПАУ поїхали до Сімферополя в надії умовити тамтешнє керівництво подати цивільний позов до банку. Уявляєте здивування кримських чиновників, коли вони довідалися від податківців про те, що республіканському бюджетові заподіяна шкода? Справа в тім, що “Слов’янський” здійснював управління облігаціями виключно на підставі вказівок Міністерства фінансів Автономної республіки Крим. Саме в Сімферополі вирішували, які ставки процентів по облігаціях сплачувати, де розміщувати емісію і т.д. Природно, що до банку жодних претензій бути не могло. Немає їх і зараз. Одначе справа не терпіла зволікання, і тоді заступник начальника Слідчого управління В.Молодик зважився на крок воістину неординарний — він виніс постанову про визнання Ради Міністрів Криму, причому, навіть без її відома, особою, якій завдано шкоду. Щоправда, у постанові не було сказано, ким ця шкода заподіяна, але в такі деталі податкові міліціонери ніколи не занурювалися.

Постанова про визнання цивільним відповідачем

м.Сімферополь 21 липня 2000р.

Заступник начальника Слідчого управління податкової міліції ДПА України підполковник податкової міліції Молодик В.В., розглянувши матеріали кримінальної справи № 1480001 за фактом ухилення від сплати податків і зловживанням службовим становищем посадовими особами КАБ “Слов’янський”,

встановив:

У 1996 році Міністерством фінансів АР Крим були випущені облігації Кримської республіканської позики 22-го випуску в сумі 120 млн.грн., які в бюджет АР Крим не надійшли, а були передані в оперативне управління КАБ “Слов’янський”. У результаті незаконного застосування порядку розрахунків і виплати доходів за вказаними облігаціями за період 1996-1998 рр. до бюджету АР Крим не надійшло 273 192 тис. грн.

На підставі викладеного, керуючися ст. ст. 50 і 123 УПК УРСР,

постановив:

Визнати Раду Міністрів АР Крим цивільним позивачем за цією справою, про що їй повідомити.

Заступник начальника СУ ПМ

ДПА України /підпис/ В.В.Молодик

Тим не менш, умовити кримчан подати позов до банку так і не вдалося, оскільки ніхто не уявляв, що в тому позові треба писати. Довелося податківцям терміново шукати інших потерпілих. Як відбувалися “пошуки”, видно з наступних документів.

24.07.2000 р. № 09-0013/1351

Начальнику УПМ ДПА

у Сумській області

полковнику податкової міліції

Кулішу А.М.

ОКРЕМЕ ДОРУЧЕННЯ

(в порядку ст. 114, 144-1 КПК України)

Слідчим управлінням податкової міліції ДПА України розслідується кримінальна справа № 1480001 відносно посадових осіб КАБ „Слов’янський” за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та зловживання посадовим становищем за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 148-2 ч. 3 165 ч. 2 КК України.

У ході розслідування даної кримінальної справи встановлено, що у 1996-1998 рр., посадовими особами КАБ „Слов’янський” було прийнято в довірче управління від Міністерства фінансів АР Крим 120 млн. грн., отриманих від реалізації облігацій Кримської республіканської позики 2-го випуску 1996 р.

На порушення вимог Постанови Уряду АР Крим „Про другий випуск облігацій республіканської позики 1996 р.” від 27.08.96 р. № 300, „Основних умов випуску та порядку розміщення, обігу та погашення облігацій республіканської позики (2-го випуску)”, затверджених Наказом Міністра фінансів АР Крим № 170 від 18.10.96 р., посадові особи Міністерства фінансів АР Крим відповідно до письмових розпоряджень КАБ „Слов’янський”, підписаних Віце-Президентом Банку Фельдманом Б.М., безпідставно занижували процентні ставки щодо виплати доходів по облігаціях серії „Б”, чим незаконно занижувались доходи Сумського НВО ім. Фрунзе ...

…на підставі ст. ст. 66, 114, 144-1 КПК України,

прошу:

...

4. Вирішити питання щодо визнання НВО ім. Фрунзе у порядку передбаченому КПК України, цивільним позивачем у кримінальній справі № 1480001 на суму неотриманих підприємством доходів у результаті незаконного зменшення у 1997-1998 рр. розміру ставок по облігаціях серії „Б”, власником яких є Сумське НВО ім. Фрунзе.

...

Заступник начальника

СУ ПМ ДПА України

підполковник податкової міліції /підпис/ В.В.Молодик

Документ цей є унікальним хоча б тому, що в ньому розкрито сутність винайденого податківцями “злочину” — виходить, що банк заподіяв шкоду Раді Міністрів Криму тим, що на підставі розпоряджень кримського Мінфіну сплачував недостатньо високі проценти тримачам облігацій республіканської позики, зокрема НВО ім. Фрунзе. При цьому, на думку податкових мислителів, одночасно було завдано шкоду й самому НВО ім. Фрунзе. Коментувати подібне потреби немає, а краще почитаємо, як сумські податківці “вирішували питання” відносно визнання НВО ім. Фрунзе потерпілим від злочинної діяльності чи то самого банку, чи то його віце-президента Б.Фельдмана, який працівником банку, до речі, ніколи не був, ніяких документів від імені банку ніколи не підписував (для того є правління банку), і за вчинки якого банк не відповідає.

10.08.2000 № 6249/9/09-002

Першому заступнику Голови ДПА України

начальнику податкової міліції України

генерал-лейтенанту податкової міліції

Жвалюку Р.Г.

Доповідаю, що ... з метою виконання вказаного окремого доручення 8 серпня 2000 року мною разом з в.о. Голови ДПА у Сумській області Пічугіним О.Ю. та заступником начальника УПМ — начальником СВ ПМ ДПА у Сумській області Романюком А.В. був відвіданий за місцем роботи генеральний директор ВАТ СМНВО ім. Фрунзе (м.Суми) Лук’яненко Володимир Матвійович, який одночасно є і радником Президента України на громадських засадах... В ході розмови Лук’яненко В.М. категорично відмовився давати будь-які покази в якості свідка та підписувати процесуальні документи, мотивуючи це тим, що ні разу в житті не допитувався і дасть згоду на свій допит тільки з вказівки Генерального прокурора України... Цивільний позов по кримінальної справі Лук’яненко В.М. відмовився подавати, мотивуючи це відсутністю підстав, так як ... умови договору з заводом банк виконав.

Перший заступник Голови —

начальник УПМ ДПА

у Сумській області

полковник податкової міліції /підпис/ А.М.Куліш

Треба тільки уявити, як податкова делегація приперлася в кабінет Генерального директора НВО ім. Фрунзе з пропозицією дати брехливі свідчення, і в яке саме місце В.Лук’яненко послав азаровських парламентерів. Більш того, керівник НВО ім. Фрунзе, здивований подібними візитами й подібними пропозиціями, 27.07.2000 направив місцевим митарям листа (він також перебуває в матеріалах кримінальної справи) про те, що його підприємство жодних претензій до КАБ “Слов’янський” не має. З огляду на те, що податкова комбінація стала розсипатися, наче картковий будиночок, довелося податковим міліціонерам їхати знову до Криму і знову умовляти тамтешнє керівництво заявити цивільний позов, на забезпечення якого вже майже два місяці було накладено арешт на належні “Слов’янському” векселі. “Бомага” під назвою “Позовна заява” була одержана, одначе коли виконавці, повернувшися з Сімферополя, показали її старшим товаришам, відбулася німа сцена — так звана позовна заява не містила не тільки позовних вимог, а й навіть найменування відповідача, не кажучи вже про викладення обґрунтування позову та пояснень, яким чином, ким і коли були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача. Юристи можуть оцінити цей дивовижний документ, а разом — і рівень правової грамотності податкового війська.

03.08.2000 № 01-07/1356

Заступнику начальника СУ НМ ГДА

Молодику В.В.

Рада міністрів Автономної республіки Крим

в особі Міністерства фінансів

Автономної республіки Крим

Позовна заява

в порядку ст. 28 КПК України

27 серпня 1996 р. прийнята Постанова Уряду Автономної Республіки Крим №300 „Про другий випуск облігацій республіканської позики 1996 року” Постанова прийнята відповідно до Закону „Про цінні папери і фондову біржу” і на виконання Закону Автономної республіки Крим від 23.05.96 р. №801-І „Про республіканський бюджет на 1996 рік”. Зазначеною постановою затверджені „Основні умови випуску і порядок розміщення облігацій республіканської позики 1996 року (другий випуск)” і визначено, що Міністерство фінансів від імені уряду виступає як емітент облігацій ... здійснює всі необхідні дії, пов’язані з виконанням обов’язків емітента.

У результаті незаконного застосування порядку розрахунків і виплати прибутків КАБ „Слов’янский” по зазначених облігаціях за період 1996-1998 р. у бюджет Автономної республіки Крим не надійшло 273192 тис. грн.

Прошу визнати Раду міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністерства фінансів АРК цивільним позивачем у кримінальній справі № 1480001.

При одержанні повідомлення про закінчення попереднього слідства по справі буде визначений і направлений для ознайомлення з матеріалами справи представник Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Голова Ради міністрів

Автономної республіки Крим /підпис/ С.Куніцин

При цьому жодних претензій саме до КАБ “Слов’янський” кримська Рада Міністрів так і не висунула, стягнути чогось з банку не прохала. Ніякої іншої, більш зрозумілої, позовної заяви податківцям отримати так і не вдалося, саме тому на своїх численних прес-конференціях Азаров неодноразово заявляв, що активи банку арештовані за його особистою вказівкою лише для того, щоби розрахуватися з вкладниками банку. Не обговорюючи питання про те, чи має право голова ДПАУ давати будь-які вказівки слідчим і, тим більше, приймати рішення про накладання арешту на майно, звернемо увагу на шляхетність мети, заради якої знищувався банк. Виявляється, все це робилося заради того, щоби повернути вкладникам їхні гроші, перед тим спокійнісінько списані податківцями з арештованого коррахунку. При цьому, щоправда, ніхто з вкладників, попри їхні вимоги, ніколи по справі потерпілими або цивільними позивачами не визнавалися, а тому всі розповіді про такі високі мотиви арешту банківського майна залишимо на совісті Ніколая Яновича.

А між тим, доки йшов безуспішний пошук “потерпілих”, заради інтересів яких було арештовано вексельний портфель, наближався строк оплати веселів. І тоді в ДПАУ вирішили чужі векселі продати. Але оскільки розтрата арештованого майна сама по собі є злочином, 18 серпня 2000 слідчий В.Орел постановив арешт з вексельного портфеля зняти, після чого замість повернути цінні папери власникові, розпорядився отримати по чужих векселях гроші. Для тих, хто думає, що на подібне українські податкові міліціонери не здатні, наводимо відповідний документ.

Постанова

про скасування арешту на цінні папери

м. Київ 18 серпня 2000 року

Старший слідчий СОГУ СУ ПМ ДПА України Орел В.В., розглянувши матеріали кримінальної справи № 1480001,

...

постановив:

Арешт, накладений на цінні папери (векселя) КАБ „Слов’янський”, скасувати.

Прості векселя, вилучені в КАБ „Слов’янський” 12.07.2000 року, передати до Головного управління примусових стягнень податків ДПА України для вжиття заходів з відшкодування заподіяних збитків.

Старший слідчий /підпис/ В.В.Орел

При цьому залишається загадкою, про які “заходи по відшкодуванню завданих збитків” сказано в постанові і кому їх збирався відшкодовувати податковий Орел — може, вкладникам, акціонерам чи клієнтам банку, які позбулися своїх коштів у результаті свавілля, допущеного відносно банку та його майна? Зовсім ні. У матеріалах кримінальної справи міститься документ, підписаний того ж дня начальником Слідчого управління ДПАУ С.Піскуном і адресований начальникові податкового главку В.Чалому: “направляю Вам векселі, належні КАБ “Слов’янський”, для вжиття заходів відносно своєчасного погашення векселів і направлення коштів, виручених від цього, до бюджету”. До листа додано векселі в кількості 171 шт. на суму 325 млн. грн., виписані крупними промисловими підприємствами — Макіївським металургійним комбінатом, ВАТ “Південний ГЗК”, ВАТ “Інгулецький ГЗК”, ВАТ “Центральний ГЗК”, “Кривбасрудоремонт”. Судячи з тексту листа, начальник Слідчого управління Піскун чітко усвідомлював, що векселі належать саме КАБ “Слов’янський”, а не йому, і що банк зовсім не уповноважив його розпоряджатися своїм майном. Тим не менш Піскун пропонує Чалому отримати кошти за цими векселями і направити гроші не власнику цінних паперів, а зовсім в іншому напрямку. Цікаво, а до чого тут бюджет? Хіба кредити банк видавав за рахунок бюджетних коштів? Чи, може, суд виніс рішення про конфіскацію банківського майна на користь держави? Більше того, незаконно вилучені векселі (а після зняття арешту жодних законних підстав для перебування їх у податкових руках не було) були зовсім не пред’явлені до сплати, оскільки ДПАУ не була законним тримачем векселів і не могла продемонструвати відповідні індосаменти, а тому протест векселів був неможливим. Після того, як ці векселі ще рік пролежали в кабінетах ДПАУ і стали простроченими, вони були продані комерційним структурам за 8% номіналу. Так, зокрема, виписані Макіївським металургійним комбінатом векселі на суму понад 160 млн. грн. придбала одна дуже відома донецька фірма за 12,5 млн. грн. Це офіційно. Які гроші й кому були сплачені неофіційно, можна тільки здогадуватися. А оскільки на той момент відносно Макіївського меткомбінату була порушена справа про банкрутство, несподівано придбані векселі ця фірма надалі пред’явила для включення в реєстр вимог кредиторів за номіналом. Причому, за свідченнями з поінформованих джерел, завод давно вже розрахувався з тримачем векселів на їхню повну суму поставками металопродукції, що принесло новому власнику векселів 150 млн. грн. чистого прибутку. Цих грошей більш ніж вистачило би для розрахунків з усіма вкладниками, які вже три роки кожну середу проводять мітинги на майдані перед Запорізькою облдержадміністрацією. Для порівняння — депозитний портфель банку станом на кінець 1999р. складав 101,1 млн. грн. В інтерв’ю газеті “Бізнес” минулого літа Олександр Волков, керівник ліквідаційної комісії банку “Слов’янський”, говорив: “Боржники залишилися ті ж самі — Макіївський меткомбінат, ДМК ім. Дзержинського, Північний ГЗК, “Укренергомашкомплект” і т.д. Якби тільки одна “Макіївка” заплатила”, то ми б закрили борги перед усіма вкладниками” (“Бізнес”, №28, 08.07.2002). Помилявся пан Волков, на той момент Макіївський меткомбінат вже не винен був банку ані шеляга. При цьому безсумнівну методичну цінність становить сама ідея продажу цінних паперів, оскільки ДПАУ не є суб’єктом підприємницької діяльності й виступати на ринку цінних паперів не може.

Усвідомлюючи, що подібного роду діяння керівництва ДПАУ Кримінальний кодекс кваліфікує як пограбування, тобто відкрите викрадення чужого майна, та й ще вчинене в особливо великих розмірах організованою групою (між іншим, карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна), безпосередній організатор грабіжу пан Піскун в інтерв’ю тому ж “Бізнесу” (№36 від 03.09.2001), призабувши, що саме рік тому брехав на своїх прес-конференціях Азаров, запевняв платників податків у чистоті своїх помислів: “Ми чисті перед законом і перед людьми. Ми зробили все, щоби вкладникам повернути гроші, ми створили фонд, але що повертати — банк-то виявився “порожнім” ... А де ж гроші банку? Ми глянули, а грошики-то “віртуальні”!.. Активи виявилися дутими, хоча банк посідав 6-е чи 5-е місце в Україні!.. Ось чому постраждали вкладники банку “Слов’янський”. Їх обманули. Зараз банку “Слов’янський” фактично немає. Як міг бути чи залишитися банк, якщо в ньому немає грошового резерву?

Дійсно, а де ж гроші банку, ті самі, які були заарештовані за вказівкою Азарова і яких, як запевняв неодноразово Ніколай Янович, цілком достатньо для розрахунків з вкладниками? Невже ж вони надійшли в ті самі кишені, що й 92% номіналу незаконно проданих векселів? До речі, відкрию ще одну таємницю — 8% також осіли невідомо де, принаймні жодної копійки до бюджету з операції з продажу векселів номінальною вартістю 325 млн.грн. не надходило.

Оскільки “солодка парочка” до цього дня відмовляється пояснити, хто дозволив їм вилучати та продавати векселі КАБ “Слов’янський”, позбавивши тим самим банк можливості повернути видані під їхню заставу кредити та розрахуватися з вкладниками, зазначимо, що претензії вкладників до ліквідаційної комісії та керівництва Запорізької області є безпідставними. На підтвердження тому процитуємо ще один документ з кримінальної справи.

01.11.2000 № 07/200-98

Прокуратура Запорізької області

Муртазіну Р.Г.

...

Роз’яснюю, що слідчим управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації України розслідується кримінальна справа за фактом ухилення посадовими особами КАБ „Слов’янский” від оподаткування. Арешт та вилучення векселів, які належать банку, були проведені під час розслідування вказаної кримінальної справи в рамках кримінально-процесуального законодавства для забезпечення виконання зобов’язань банку, в тому числі перед вкладниками…

Начальник відділу нагляду

за додержанням і застосуванням законів

молодший радник юстиції /підпис/ А.Г.Кудрявцев

Варто подякувати пану Кудрявцеву за роз’яснення, оскільки тепер зрозуміло, до кого слід подавати позови обманутим вкладникам — до ДПАУ, яка так винахідливо потурбувалася про “забезпечення” їхніх інтересів.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1050909264.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua