Майдан / Статті  

додано: 22-05-2003
Тетяна Чорновіл: За "казла нє атвєтіш", або Як депутати встановили істину в останній інстанції
<a href="http://www.pic.com.ua">ПіК</a>

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1053608653.html

Якщо після Нового року посадова особа при виконанні службових обов'язків обізве вас, не дай Боже, "козлом" — опустіть кулаки. Бо це чиста правда. Не вірите — читайте новий Цивільний кодекс, який набирає чинності з 1 січня 2004 року

<b>Ст. 277: журналіст може лише хвалити... або захвалювати</b>

Вже скоро дванадцять років, як українці примудряються жити за Цивільним кодексом (ЦК) УРСР, що "... регулює майнові та...особисті немайнові відношення в цілях створення матеріально-технічної бази комунізму..." (ст. 1-а нині чинного Кодексу). Маючи такий досвід, можна припустити, що ми зможемо адаптуватися до "свіжого" ЦК, який набирає чинності з 1 січня 2004 року. Хоча із самого початку слід сказати: не всім буде легко. Якщо залишити поза увагою економічний складник нового Цивільного кодексу, а проаналізувати тільки близький до журналістського серця інформаційний, то стає щиро смішно і разом з тим лячно. Обнадіює лише те, що експерти стверджують: слабинок у ЦК чимало.

Титул переможниці рейтингу абсурду завоювала стаття 277-а цього Кодексу. Цитуємо: "Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною". Виходить, що з 1 січня 2004 року журналістів за кожне криве слово, сказане на сторінках преси про будь-кого, чекатиме невідворотна відплата — за приниження "...честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, за що передбачене відшкодування "...грішми, іншим майном або в інший спосіб" (ст. 23). При цьому "спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила" (знову ст. 277).

До того ж наш найнезалежніший у світі суд згідно зі ст. 278-ю, може заборонити випуск у світ газети, книги, кінофільма чи телепередачі, які ще тільки готуються, або заборонити (припинити) їх розповсюдження чи навіть вилучити наклад з метою його знищення.

Тож власникам ЗМІ, аби не мати зайвих проблем, слід до початку нового року здихатися журналістів, які песимістично ставляться до життя і не вважають всіх політиків людьми винятково добрими і чесними. Зате наскільки легше буде працювати парламентським борцям з цензурою через відсутність цього ганебного явища як такого. Адже навіщо вона потрібна, ота цензура, якщо є стаття 277?

Можливо, автор ПіКу за браком юридичної освіти просто не все до кінця зрозумів. Тому по коментарі я звернулася до судді Київського апеляційного суду Юрія Василенка та адвоката Тетяни Монтян.

"Думаю, зрозуміло, тиражі яких ЗМІ є першими в черзі на потоплення в річці. Але з 1 січня 2004 це вже буде не брутальне "свавілля", а судове рішення, що "ґрунтується на законі", — так прокоментувала Тетяна Монтян можливі наслідки набрання чинності нового Цивільного кодексу.

Суддя Василенко додав, що в принципі можна здогадатись, що саме мали на увазі законотворці у статті 277-й: "Це мусило б звучати так: "Негативна інформація вважається недостовірною доти, доки її не буде підтверджено фактами". Але викласти цю, більш ніж просту думку так, щоб не соромно і не страшно було читати, в них, мабуть, забракло чи то часу, чи то розуму, чи просто відповідальності за свої дії. Або просто не було бажання. Адже тепер судді, виконуючи політичне замовлення, можуть розуміти цю статтю буквально з усіма тими наслідками, які ви передбачили".

До їхньої позиції пристає і відомий адвокат Віктор Агєєв: "Якщо ця стаття набере чинності, не думаю, що її використовуватимуть досить часто. Все-таки неправовими методами, як-от темники, боротися зручніше, адже менше шуму і галасу, ніж під час відкритого судового засідання. До того ж, ще передчасно драматизувати ситуацію, поки Кодекс не набув чинності, ще все може змінитися, і некоректне формулювання статті 277-ї в тому числі".


<b>Індульгенція для журналістів</b>

Наступний "хіт" Цивільного кодексу — стаття 302: "Вважається, що інформація, яка подається посадовою, службовою особою при виконанні нею своїх службових обов'язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування), є достовірною".

"Ось вона, індульгенція для журналістів і гарантія, що ріки "чорнушної" інформації все- таки виливатимуться у ЗМІ, хоч як би боролася з цим ганебним явищем стаття 277! Бо далі у ній йдеться, що "...фізична особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування". Журналісти, тільки уявіть, яка вакханалія свободи слова чекає на нас після Нового року — все, що казатимуть усі без винятку держслужбовці та депутати всіх рівнів, усе, що друкуватиметься у відповідній пресі — вважатиметься істиною в останній інстанції, абсолютною та неспростовною!" — говорить Тетяна Монтян.

Справді, які соковиті речі інколи фіксує стенограма Верховної Ради! І якщо після нового року Юрій Луценко скаже, що хтось "не пахан, а шістка", то це буде правдою. Так само щиро можна буде вірити словам Леоніда Кучми, "що Мороз зробив більше зла Україні, ніж татаро-монгольське нашестя". А якщо в Україні знайдеться свій Жириновський, який з трибуне скаже, що "Буш — сраний ковбой", то кожен українець зможе сміливо йти доносити правду-матку у посольство США. Можна лише уявити масштаби міжнародного скандалу!

"Якщо згадати, скільки взаємовиключних заяв зазвичай озвучують посадовці, то почнеться тотальна шизофренія, якою, як відомо, є плюралізм думок в одній голові", — говорить Тетяна Монтян. "Хоча і в цьому випадку неважко здогадатися, що насправді мали на увазі автори цієї статті — що особа, яка розповсюджує інформацію, подану посадовою особою, не несе відповідальності за її зміст. Але маємо те, що маємо", — додає суддя Василенко.

Однак ідемо далі, бо є й доволі відрадні нововведення, як от стаття 296 (4): "...ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину,... може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї". Виходить, що з 1 січня Генпрокурору Святославу Піскунові доведеться відмовитися від прес-конференцій аби назвати обвинувачених і підозрюваних у резонансних справах. Інакше Павло Лазаренко розорить держбюджет цілком обґрунтованими позовами, позаяк його на сьогодні чесне ім'я (американський суд ще не виніс вироку) паплюжать на всі заставки. І все це — подумати тільки — до набрання законної сили обвинувального вироку суду.

Статті 301 (4) і 302 (1) взагалі мусять припинити існування в Україні жовтої преси. В першій ідеться, що "обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушень, що підтверджено рішенням суду", відповідно, в другій пишеться, що "...поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускається". Бідолашній редакції "Бульвару" доведеться просити дозволу не тільки у Філіпа Кіркорова, але й у таких далеких географічно від нас Мадонни чи Брітні Спірс, щоб надрукувати якісь пікантні подробиці з їхнього життя, або довго очікувати, коли нарешті знаменитості порушать кримінальний кодекс чи норми суспільної моралі і поки це підтвердить своїм рішенням суд.

<b>Мер Києва шукає власника сенбернара</b>

Крім журналістів, новий Цивільний кодекс може стати джерелом нових проблем і для представників інших професій. Зупинімося лише на декількох яскравих сюжетах. Наприклад, органам місцевого самоврядування і міліції після 1 січня доведеться набирати спеціальний штат працівників, які тільки те й робитимуть, що шукатимуть господарів для собачок, котиків і папужок. Адже згідно зі статею 340-ю: "Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника".

Читачам буде корисно дізнатися, що не менше проблем очікує жінок, які не бажають покращувати демографічну ситуацію в країні. Автори ЦК фактично заборонили робити аборти після 12 тижнів вагітності. До 12 тижнів для цієї операції достатньо лише бажання жінки, а от після 12 тижнів штучне переривання вагітності можливе лише у випадках, які ще має встановити законодавство. Цікаво, чи будуть у переліку обставин, які дозволяють аборт, такі суто особисті речі, як небажання мати 10-ту дівчинку в сім'ї?


<b>Скільки коштували маразми?</b>

Звичайно, новий кодекс не позбавлений прогресивних і позитивних законів, які вже давно потребує суспільство. Зокрема, багатьом підприємцям буде корисно дізнатися, що після Нового року, податківець не матиме права забирати товар, поки в судовому порядку не доведе, що товар належить йому, а не вам. Таким чином різноманітні контролювальні органи втратять право конфісковувати начебто "нічиє майно" тільки з тієї причини, що немає якихось паперів. Набрання чинності подібних новацій можна було б тільки вітати, однак що робити з маразматичними статтями? Тим більше, що їх чимало. На перший погляд, значна кількість недолугостей у новому ЦК не дивує, бо усі новоприйняті кодекси слабують з точки зору логіки і професіоналізму, якби не один факт. Серед юристів ширяться чутки, що новий ЦК став найдорожчим документом в історії України і обійшовся в суму від двох до чотирьох мільйонів доларів. "Я особисто не можу підтвердити названу цифру, однак чув, що Цивільний кодекс обійшовся найдорожче", — говорить Віктор Агєєв.

Розробка Кодексу фінансувалася не лише за рахунок держбюджету і приватних пожертвувань вітчизняних фірм, але й за рахунок німецьких, нідерландських й американських фондів. Їх представники не лише давали гроші, а й проводили експертизу Кодексу, а також направляли вчених у потрібне річище. Залишається тільки дивуватися, як в результаті такої кропіткої дев'ятирічної роботи українське суспільство отримає наведені вище шедеври.


<b>Чому депутати проголосували за "маразми" в Цивільному кодексі?

Анатолій Матвієнко, народний депутат України</b>
Фракція БЮТ голосувала за Цивільний кодекс і не треба робити з цього трагедії. Парламент постійно приймає закони, які є недосконалими, бо досконалість не має меж. Усі парламенти світу більшість часу працюють не над новими законами, а над поправками до старих. Добре, що ви акцентували на маразматичних статтях у новому кодексі, БЮТ обов'язково лобіюватиме їх коригування.

<b>Нестор Шуфрич, народний депутат, фракція СДПУ(о)</b>
Не можу коментувати Цивільного кодексу, бо я в ньому не фахівець. У нашій фракції цим питанням займався депутат Валерій Євдокімов, голова Комітету законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Рішення щодо голосування за ЦК приймав не кожен депутат окремо, а вся фракція голосувала "за" узгоджено, спираючись на авторитетну позицію Євдокімова. Хоча те, що ви мені розповіли — дуже цікаві речі, треба буде почитати Цивільний кодекс.

<b>Василь Сіренко, народний депутат, фракція КПУ</b>
Фракція Компартії проголосувала "за". На жаль, ми наступили на ті самі граблі, що й росіяни декілька років тому, — прийняли дуже ліберальний і надсучасний Кодекс, від якого не буде жодної користі. Бо Кодекс дуже "сирий", незважаючи на те, що над ним працювали близько 9 років.

<b>Микола Томенко, фракція "Наша Україна", голова Комітету з питань свободи слова та інформації</b>
Фракція "Наша Україна" не голосувала за Цивільний кодекс, я особисто також. Взагалі наш комітет не займався ЦК і не має до тих "маразмів" жодного стосунку. Хоча даремно не займався. Мусимо тепер виправляти ситуацію.

Там є дуже багато статей, які суперечать закону про інформацію. А інколи вони є просто абсурдними — їх треба переписувати. До того ж, наш комітет планує ввести і деякі новації. Зокрема, ми плануємо закріпити за журналістом право оприлюднювати ризиковану інформацію, тобто ту, яка не повністю підтверджена фактами, але яка становить суспільний інтерес. Особливо це стосується резонансних справ — суспільний інтерес мусить стояти вище за інтереси СБУ чи слідства.

<b>Віктор Шишкін, член Вищої ради юстиції</b>
Цивільний кодекс, м'яко кажучи, не є документом вищого ґатунку. Чому він такий "сирий"? Чому Кодекс пройшов через Верховну Раду? Тому, що всі тут себе вважають занадто розумними.

<b>Андрій Шкіль, народний депутат України, фракція БЮТ</b>
Я за Цивільний кодекс особисто не голосував. Рішення голосувати "за" ухвалювала фракція, в результаті проголосували моєю карткою без моєї участі в сесійному залі. Я в курсі всіх цих "маразмів" у Цивільному кодексі, і досі жалкую, що не зміг виступити з цього питання. Чому фракція проголосувала "за"? Мені важко сказати. Голосування за Кодекс відбувалося в досить-таки несприятливий час — період новорічно-різдвяних свят, депутатам навіть ніколи було ознайомитись з таким об'ємним документом, де більше ніж півтисячі статей. До того ж засідання, на якому прийняли Кодекс, було зразу після святкування старого Нового року — 15 січня, тож зрозуміло, чому присутність депутатів була мінімальною, а за відсутніх голосували колеги по фракції.

Хоча мене дивує той факт, чому фракція комуністів ухвалила рішення голосувати "за". Червоні депутати відрізняються тим, що скрупульозно вивчають усі документи до найменшої коми. А от із соціалістами все зрозуміло. Вони голосували "проти", бо в них аж три депутати судді, вони не могли не помітити і пропустити таку кількість "маразмів".

<b>Олександр Задорожній, депутатська група "Народовладдя", представник Президента у ВР</b>
Цей Кодекс писали 10 років, треба ж його було нарешті прийняти. А чому стільки "маразмів"? Тому що у цій ВР його прочитали лише три особи. Не думаю, що будуть якісь зміни до 1 січня. Кодекс удосконалюватиметься в майбутньому, коли життя загострюватиме проколи у формулюванні деяких статей. Так крок за кроком він буде дописуватись роками.

<b>Михайло Павловський, народний депутат України, фракція БЮТ</b>
Звичайно, у Цивільному кодексі не повинно бути тих статей, які ви процитували. А голосував я за цей Кодекс лише тому, що він дуже потрібний Україні як такий, а виправити негативні моменти можна завжди. Взагалі у парламенті існує така практика: великі закони голосуються в першому читанні, незважаючи на окремі недопрацювання, щоби потім уже у спокійній обстановці, маючи вдосталь часу, їх можна було б проаналізувати і доробити.

<b>Віктор Агєєв, юрист</b>

Передчасно коментувати Цивільний кодекс, допоки він не набрав чинності. Закон ще може змінюватись, а він настільки сирий, що над ним ще працюватимуть і працюватимуть. Зараз тривають напружені дискусії між розробниками і народними депутатами. Одна з основних проблем Кодексу в тому, що він розроблявся як єдиний на всі випадки життя.

На мою думку, Цивільний кодекс радянських часів хоч і застарілий — однак технічно досконаліший, простіший і логічніший, у ньому менше внутрішніх суперечностей і некоректних формулювань. До речі, застарілі норми трапляються і в новому Кодексі. Зокрема, норми закону щодо векселів і цінних паперів застарілі ще у проекті.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1053608653.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua